Справа № 177/986/21
Провадження № 2-з/177/28/21
04.08.2021 м. Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
секретаря судового засідання Короновської Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що 20.07.2021 ним було подано до Криворізького районного суду Дніпропетровської області позовну заяву із вимогами про зменшення розміру аліментів до його колишньої дружини.
У Криворізькому районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), відкрито виконавче провадження № 498622455 за виконавчим листом № 2-807/2005 від 01.08.2005, виданим Криворізьким районним судом Дніпропетровської області.
У зв'язку із тим, що одна донька проживає із заявником, ОСОБА_1 звернувся до суду щодо зменшення розміру аліментів, у зв'язку із чим просить зупинити виконавче провадження до вирішення справи по суті.
На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, справа розглянута за відсутності сторін.
Оскільки справа розглядається за відсутності сторін, то у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали заяви, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги заявника про забезпечення позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, як зазначено вище, при вирішенні питання забезпечення позову суд має враховувати вимоги співмірності, що передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
При поданні заявником заяви про забезпечення позову, останнім не наведено доказів того, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, на що наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2019 року по справі №755/1357/18.
Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, зупинення виконавчого провадження, щодо стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей, прямо порушує інтереси дітей, на користь яких вони стягуються, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Г.Г. Строгова