ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження № 11-кп/807/919/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 334/2791/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
29 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.115 КК України,
ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року ОСОБА_7 продовжено строк його тримання під вартою на 60 діб до 03.06.2021 року включно.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 , не погоджуючись із рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим. В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував наявність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання та реєстрацію, проживає разом з братом, батьком та його дружиною, є інвалідом 3 групи, інсулінозалежним, потребує медичної допомоги, яку в умовах СІЗО отримати не може. На теперішній час стан ОСОБА_7 погіршується, він втрачає зір та не отримує належної медичної допомоги. Перелом нижньої кінцівки, який спричинив йому потерпілий не зростається, що заважає йому пересуватись. Необхідність щоденного вживання інсуліну, який він отримував в лікарні за місцем проживання, як хворий на діабет і ніде в іншому місці отримати не може та зламана нога, яка не зрослась спростовують наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Висновок про ризик вчинення нових правопорушень також є безпідставним, оскільки він раніше не судимий. Також не доведений ризик можливого впливу на свідків та потерпілих.
Також не доведений ризик можливого впливу на свідків та потерпілих при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання в смт. Балабине, де він перебував би під наглядом поліції.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання прокурора про розгляд даної апеляційної скарги за його відсутності, обвинувачений та захисник не заперечували.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; з'ясувавши думку захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали провадження; вислухавши доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.
З представлених матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні ним передбаченого ч.1 ст.115 КК злочину.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 строку його тримання під вартою.
Суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що ризики, які стали підставою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, такі як можливість ухилення від суду, впливу на свідків та вчинення інших кримінальних злочинів, на даний час не зменшилися і не відпали. А тому для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК, зобов'язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтуються на вказаних вимогах кримінального процесуального закону.
Так, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою в суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Перевіряючи наявність у даній справі ризиків, передбачених ст.177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інший злочин, об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
На користь існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, що становить підвищений ступінь суспільної небезпеки, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі. Обвинувачений не має міцних та сталих соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу. Також з матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 наразі триває і не завершено.
Наведені вище обставини у їх сукупності давали суду достатні підстави для висновку, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали та не зменшилися, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти цим ризикам.
Відтак, зважаючи на сукупність встановлених у даному кримінальному провадженні обставин, а також з огляду на обставини вчинених злочинів, які поставлені у провину обвинуваченому, колегія суддів вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги на правильність прийнятого судом рішення не впливають і висновків суду не спростовують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, надані матеріали провадження не містять.
Слід зазначити, що на момент розгляду даної апеляційної скарги строк дії тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 за клопотанням прокурора іншою ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2021 року було продовжено до 15.08.2021 року включно.
Отже колегія суддів не знаходить законних та обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування ухвали, судом апеляційної інстанції також не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб, тобто з 05 квітня 2021 року по 03 червня 2021 року включно, без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу 29.07.2021 Справа № 334/2791/20