Справа № 946/1020/21
Провадження № 2/946/1994/21
23 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тащі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
Короткий зміст позовних вимог
11.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, мотивуючи тим, що у 1991 році відповідач отримав земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 20.04.1998 року сторони зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу почали будівництво житлового будинку, 21.01.2008 року Комишівською сільською радою прийнято рішення № 10, яким право власності на спірний будинок визнано за відповідачем, 16.05.2008 року відповідачу видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на вищевказаний будинок, у зв'язку з цим просить визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяви, клопотання
23.07.2021 року від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі.
23.07.2021 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Аргументи учасників справи
Позивачка в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, згідно заяви від 23.07.2021 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви від 23.07.2021 року позов визнав в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони зареєстрували шлюб 20.04.1998 року згідно свідоцтву про одруження серії НОМЕР_2 від 20.04.1998 року, актовий запис № 03.
16.05.2008 року на підставі рішення Комишівської сільської ради від 21.01.2008 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , а саме будинок АДРЕСА_1 .
Право власності відповідача на вищевказане нерухоме майно підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.05.2008 року.
Позиція суду
У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною ч. 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно роз'яснень п. 3 ч. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
З огляду на рівність часток у майні чоловіка та дружини, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірного майна обґрунтованими, що є підставою для задоволення позову.
Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено у строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя: Г.І.Смокіна