Справа № 946/8371/20
Провадження № 2/946/111/21
07 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тащі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради, Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство» про встановлення земельного сервітуту,
Короткий зміст позовних вимог
24.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради, Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство» про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи тим, що їй на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 619,6 кв.м, однак прохід до житлового будинку здійснюється через існуючу хвіртку по території земель Ізмаїльської міської ради та земель, що знаходяться у користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», у зв'язку з чим просить встановити земельний сервітут у вигляді права проходу та права проїзду на транспортному засобі до належного їй будинку.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.01.2021 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2021 року справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.07.2021 року ухвалено провести розгляд справи в заочному порядку.
Аргументи учасників справи
Позивачка в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, згідно заяви від 07.07.2020 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутність.
В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, відзиву на позов не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
На підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.11.2014 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 11/204 часток будинку АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.08.2019 року належні позивачці 11/204 часток вищевказаного будинку, розташованого на земельній ділянці орієнтовною площею 619,6 кв.м, виділено в окремий об'єкт нерухомості.
Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 15.07.2020 року № 492р житловому будинку привласнено самостійний адресний номер - АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_1 на житловий АДРЕСА_1 підтверджено витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.08.2020 року.
Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 19.10.1966 року № 598 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,5 га відведено Лісгоспзагу під центральну садибу.
Позиція суду
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення міститься у ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно зі ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст. 402 ЦК України).
Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності не можливе без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача не можливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Згідно висновку № 100/2020 року експерта ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінської Т.М., складеного 03.12.2020 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи, є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на частину земельної ділянки площею 0,0120 га, яка знаходиться в користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», та встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на частину земельної ділянки площею 0,0086 га, яка належить Ізмаїльській міській раді.
Згідно висновку № 036/2021 року експерта ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінської Т.М., складеного 31.05.2021 року за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження, будь-які інші, окрім існуючого, безперешкодні входи та в'їзди на земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема неможливість задовольнити потреби позивача іншим шляхом, аналізуючи зібрані у справі докази за вимогами належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що є підставою для задоволення
Керуючись ст.ст.12, 13, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради, Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство» про встановлення земельного сервітуту - задовольнити.
Для проходу та проїзду до житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановити постійний, безоплатний земельний сервітут на права проходу та права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху в межах:
1) на частину земельної ділянки, площею 0,0120 га, яка знаходиться в користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», межі якого описуються наступним чином кольором):
-від точки 1 по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 2);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 40,12 м (до точки 3);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 4);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 5);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 36,96 м до первісної точки відліку (до точки1).
2) на частину земельної ділянки, площею 0,0086 га, яка належить Ізмаїльській міській раді, межі якого описуються наступним чином:
-від точки 4 по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 5);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 23,35 м (до точки 6);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,0 м (до точки 7);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,0 м (до точки 8);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 28,34 м до первісної точки відліку (до точки 4).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Повний текст рішення складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя: Г.І.Смокіна