29.07.2021
Справа № 497/1017/2021 Провадження № 1-кс/497/580/2021
29.07.2021 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162270000234 від 03.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення волі відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до ст.89 КК України не має судимості,-
26.07.2021 року слідчий відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
З клопотання вбачається, що 01.06.2021 року приблизно о 22:15 години, по вул. Світла с. Весела Долина Болградського району Одеської області, напроти адміністративної будівлі колишньої сільської ради, між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , з одного боку, та ОСОБА_8 , з іншого боку, через неприязні відносини виник конфлікт, так як останній зробив зауваження їх спільному знайомому, який негативно висловлювався на адресу ОСОБА_8 та його дівчини ОСОБА_9 .
В ході цього конфлікту, ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи агресивно налаштованим стосовно ОСОБА_8 , безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю та виразилась у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, застосував фізичну силу до ОСОБА_8 , стягнувши останнього з мотоциклу, на якому він разом з ОСОБА_9 пересувався, та почав наносити удари обома руками стиснутими в кулаки по обличчю та верхній частині тулуба ОСОБА_8 , в цей час як ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наносив удари обома ногами по обличчю та верхній частині тулуба ОСОБА_8 , заподіявши при цьому останньому фізичного болю та тілесні ушкодження.
Так, в ході протиправних дій з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 , дівчина останнього - ОСОБА_9 , яка безпосередньо була присутня під час хуліганських дій, розуміючи, що ОСОБА_8 самотужки чинити опір ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не зможе, та перебуває в підвищеній для здоров'я та життя небезпеці, сама припинити хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не в змозі, в силу фізичної переваги останніх, тому приблизно о 22:20 години, зі свого особистого мобільного телефону зателефонувала матері ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , повідомивши про події, які відбувались на той момент, а саме щодо вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відносно її сина ОСОБА_8 .
Закінчивши телефонну розмову з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11 , на належному їм автомобілі марки Nissan моделі Sunny, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, виїхали до вказаної адміністративної будівлі колишньої сільської ради, де по приїзду ОСОБА_11 припарковавши свій автомобіль вздовж громадського парку по вул. Світла с. Весела Долина Болградського району Одеської області, після чого вийшовши з автомобіля, обидва направились до місця вказаних вище подій.
Підійшовши до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 намагались заспокоїти всіх, та вияснити обставини конфлікту, однак ОСОБА_4 і ОСОБА_7 на зауваження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не реагували, демонструючи особливу зухвалість, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 продовжив спричиняти ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме наносити чисельні удари обома руками стиснутими в кулаки по обличчю та верхній частині тулуба, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на бетонне покриття.
Тим самим хуліганські дії ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , супроводжувалися особливою зухвалістю, що пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, під час яких спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 .
Внаслідок вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відносно ОСОБА_8 останньому спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці справа, синця на нижній повіці правого ока, садна по нижньому краю нижньої повіки справа, рани на верхній губі справа, синця повнутрішній поверхні нижньої третини лівого плеча, 2 саден по передній поверхні правого колінного суглобу, забою м'яких тканин лівого плечового суглобу, які належать до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я.
Спостерігаючи хуліганські дії ОСОБА_7 , які супроводжувались особливою зухвалістю та агресією відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 спробувала перешкодити та присікти протиправні дії ОСОБА_7 , шляхом відтягування останнього від ОСОБА_8 , однак ОСОБА_7 не зважаючи на спроби ОСОБА_10 перешкодити йому, продовжував хуліганські дії, шляхом спричинення тілесних ушкоджень, нанісши їй один удар рукою стиснутою в кулак в ділянку лівого плеча, а ОСОБА_4 в цей час фізично стримував ОСОБА_11 , та не надавав можливості останньому перешкоджати та присікти протиправня дії ОСОБА_7 , які виражалась в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , який знаходився в лежачому та безпомічному стані.
Тим самим хуліганські дії ОСОБА_4 , супроводжувалися особливою зухвалістю, що пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, під час яких спричинені тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_10 .
Внаслідок вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_10 , останній спричинені тілесні ушкодження у вигляді нижнього вивиху лівої плечової кістки, які належать до легких тілесних ушкоджень.
В подальшому, ОСОБА_11 побачивши як ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_10 , розуміючи, що здоров'я та життя ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в підвищеній небезпеці, подолав фізичний опор ОСОБА_4 , підбіг до свого автомобіля марки Nissan моделі Sunny, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, де з багажного відділення дістав дерев'яну палицю, приблизною довжиною 50 см, та з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_7 , спричинив останньому два удари зазначеною дерев'яною палицею по спині, а в цей час ОСОБА_4 , продовжуючи свої хуліганські дії, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці та незважаючи на присутність інших осіб, взяв дерев'яну палицю та замахнувся нею в бік ОСОБА_11 , але останній намагаючись відбити замах удару, отримав від нанесеного ОСОБА_4 удару дерев'яною палицею різану рану мізинця лівої руки.
Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, показуючи свою зверхність над оточуючими ОСОБА_4 цією ж дерев'яною палицею наніс один удар ОСОБА_11 в область голови.
Тим самим хуліганські дії ОСОБА_4 , супроводжувалися особливою зухвалістю, що пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, під час яких спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 .
Внаслідок вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_11 , останньому спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови зліва, рани по долонній поверхні між середньою і нігтьовою фалангами 5-го пальця лівої кісті, 2 саден по долонній поверхні лівої кісті, які належать до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я.
Після припинення хуліганських дій, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , направилися до належного їм автомобіля марки Nissan моделі Sunny, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, для виїзду до КНП «Тарутинська центральна лікарня», з метою отримання першої медичної допомоги, у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, ОСОБА_4 стояв осторонь, а ОСОБА_7 підібравши з бетонного покриття одну з дерев'яних палиць, підійшов до зазначеного автомобіля, намагаючи перешкодити ОСОБА_11 від'їхати з місця, почав наносити удари по лобовому склу, вікну водійських дверцят, та вікну пасажирських дверцят зліва, в результаті пошкодження яких, завдав матеріальний збиток потерпілому на загальну суму 7026 гривень. Таким чином, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, поєднане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
За наявністю достатніх доказів, 23 липня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, за ознаками: - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, поєднане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії. Підозра складена також на російській мові, яку розуміє та якою вільно володіє ОСОБА_4 .
Слідчий враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також особу підозрюваного ОСОБА_4 , тяжкість злочину, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду при фактичних обставинах цього кримінального провадження та особи підозрюваного, обумовлюється й серед іншого, можливістю притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, зокрема суворістю передбаченого покарання за вчинення злочину, у якому обґрунтовано підозрюється останній, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Поряд із цим, ризик втечі має оцінюватись у контексті обставин, пов'язаних із характером особи, її моральністю, враховуючи, що відносно ОСОБА_4 30.11.2017 року обвинувальний акт направлений до суду за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.153 та ч.3 ст.152 КК України, тобто за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Прокурор та слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали клопотання, та звернули увагу суду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначеного нетяжкого злочину, та є достатньо підстав, які безпосередньо вказують на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні з клопотанням не погодилися та посилалися на безпідставність обрання такого запобіжного заходу, а вважають достатнім обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 03.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162270000234 внесений запис про вчинення кримінального правопорушення (злочину) за ч.3 ст.296 КК України, з якого вбачається що 01.06.2021 року приблизно о 22:15 години ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , перебуваючи в громадському місці по вул.Світла с.весела Долина Болградського району Одеської області з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю. Вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_8 , 2003 року народження та його батьків ОСОБА_10 , 1983 року народження, ОСОБА_11 , 1971 року народження, які намагалися припинити хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
За наявністю достатніх доказів, 23 липня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, за ознаками: - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, поєднане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ,
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ,
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 ,
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила свідчення потерпілого ОСОБА_8 ,
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ,
- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
- протоколом огляду документу, а саме фрагменту відеозапису, вилученого з камери зовнішнього відеоспостереження з стовпу ЛЕП навпроти адміністративної будівлі колишньої сільської ради, на котрому в ході огляду зафіксовані події скоєння злочину, які мали місце 01.06.2021 року під час хуліганських дій з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_4
- висновком експерта № 56 від 25.06.2021 року згідно якого ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці справа, синця на нижній повіці правого ока, садна по нижньому краю нижньої повіки справа, рани на верхній губі справа, синця по внутрішній поверхні нижньої третини лівого плеча, 2 саден по передній поверхні правого колінного суглобу, забою м'яких тканин лівого плечового суглобу, які належать до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я,
- висновком експерта № 55 від 29.06.2021 року згідно якого ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді нижнього вивиху лівої плечової кістки, які належать до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я,
- висновком експерта № 57 від 25.06.2021 року згідно якого ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови зліва, рани по долонній поверхні між середньою і нігтьовою фалангами 5-го пальця лівої кісті, 2 саден по долонній поверхні лівої кісті, які належать до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я.
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя та суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за вчинення якого з урахуванням положень ч.2 ст. 183 КПК України може бути застосований такий запобіжний захід, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Вирішуючи питання про доцільність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Заборона катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, виступає одним із основних прав і одночасно гарантією таких невід'ємних прав людини, якими є право на життя, свободу та особисту недоторканність, право на повагу честі й гідності.
Так, стаття 28 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Це право є абсолютним, тому ніякі обставини не можуть виправдати застосування катувань.
Основним законом України також визначено, що чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Основними документами, щодо заборони катувань є Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання (1984 р.), до якої Україна приєдналась у 1987 році та Європейська Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або принижуючому гідність поводженню та покаранню (1987р.), яка була ратифікована Україною 21 січня 1997 року.
З аналізу Конвенції ООН проти катувань можна виділити основні ознаки катування: спричинення сильного болю або страждання; вчинене безпосередньо державними посадовими особами чи іншими «офіційними» особами, з їх підбурювання, з їх відома або з їх мовчазної згоди; вчинене з конкретною метою (або ціллю).
Стаття 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження або покарання. Дана імперативна норма охороняє одну із основних цінностей демократичного суспільства та встановлює безумовну заборону катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження й покарання.
Прийнятий 23 лютого 2006 року Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у статті 17 підтвердив обов'язок національних судів України застосовувати при розгляді справ як Конвенцію, так і практику Суду як джерело права.
Враховуючи значення статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод для забезпечення нормального існування особистості та функціонування сучасного суспільства, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що дана стаття охороняє одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства і як така має загальнолюдське визнання.
Таке, що принижує гідність, поводження це поводження, яке викликає у потерпілих почуття страху, муки і неповноцінності, та здатне принизити і зганьбити їх. Його також характеризують як таке, що може зламати фізичний і моральний опір потерпілого (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява № 5310/71, 18 січня 1978 року, §167) або примусити його діяти проти власної волі чи совісті (висновок Європейської Комісії у Грецькій справі).
Вирішуючи, чи є покарання або поводження «таким, що принижує гідність» за змістом статті 3, слід звертати увагу на те, чи є його метою принизити і зганьбити відповідну особу, а також, з огляду на його наслідки, чи вчиняє воно негативний вплив на його особистість, несумісний зі статтею 3 (рішення у справі «Raninen проти Фінляндії», заява № 20972/92, 16 грудня 1997 року, §55). Втім, відсутність такої мети не може виключити можливість встановлення порушення статті 3.
У рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» (Gefgen v. Germany) ЄСПЛ зазначив, що «філософська основа абсолютної природи статті 3 не дозволяє будь-яких винятків, виправдань чи балансування інтересів, незалежно від поведінки відповідної особи та природи правопорушення».
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років. Раніше, у 2012 році, він був засуджений за злочин проти власності, але ця судимість погашена, тому на підставі ст.89 КК України ОСОБА_4 вважається таким, що не має судимості.
Однім з ризиків втечі ОСОБА_4 слідчий в клопотанні зазначає, що відносно нього 30.11.2017 року обвинувальний акт направлений до суду за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.153 та ч.3 ст.152 КК України, тобто за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи. Але як зазначив в судовому засіданні сам ОСОБА_4 та його захисник, протягом досудового слідства та знаходження кримінального провадження на розгляді у судовій інстанції на нього покладалися відповідні обов'язки, які він сумлінно виконував, обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, якого він дотримувався, а на цей час до нього не застосовуються запобіжні заходи у вищезазначеному провадженні, так як він за першим викликом з'являється та буде виконувати обов'язки, якщо суд на нього їх покладе.
За таких обставин слідчий суддя оцінивши всі обставини, визначені ст. 178 КПК України, вважає, що незважаючи на те, що ризик можливих спроб переховування підозрюваного від органів досудового слідства повністю не виключається, що не дає підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що необхідності обмеження права підозрюваного на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням конкретних обставин справи, на даний час немає та прокурором не доведено, тому відмовляє в задоволенні клопотання.
Але, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого відділення №2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162270000234 від 03.06.2021 року підозрюваному ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати у кримінальному проваджені №12021162270000234 від 03.06.2021 року до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому з 21.00 години до 06.00 години відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
2) не відлучатися за межі Болградського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд про зміну свого місця проживання та контактних номерів мобільного телефону;
4) утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, визначеними слідчим або прокурором;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань.
Виконання ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у виді домашнього арешту та контроль за поведінкою підозрюваного покласти на співробітників Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Строк дії ухвали до 20.09.2021 року.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області для виконання.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 03.08.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1 а