Вирок від 04.08.2021 по справі 755/8419/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12015100040009227 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ст. 231 КК України, за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ст. 231 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

- за ст. 231 КК України - у виді 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, кваліфікацію дій обвинуваченого, заступник прокурора м. Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ст. 231 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, керуючись положеннями ч. З ст. 72 КК України, покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом повного складання призначених покарань у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які виконувати самостійно. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року виконувати самостійно. У решті вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі заступник прокурор м. Києва ОСОБА_7 посилається на те, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у незастосуванні судом закону, який підлягав застосуванню, що виразилося у порушенні норм кримінального матеріального закону щодо призначення покарання за сукупністю злочинів. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Відповідно до мотивувальної частини вироку, інкриміновані злочини ОСОБА_6 вчиняв протягом червня 2015 року, тобто, до винесення вироку Шевченківським районним судом м. Києва від 13 липня 2016 року. Таким чином судом при призначенні покарання обвинуваченому проігноровано норми закону України про кримінальну відповідальність та не призначено покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Також апелянт вказує на те, що судом застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а саме, ст. 75 КК України, оскільки висновок суду про те, що для виправлення особи немає необхідності у реальному виконанні покарання, не ґрунтується на матеріалах справи. Судом першої інстанції проігноровано дані про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_6 , який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, а саме: 22 січня 2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 19 липня 2012 року з невідбутим терміном 1 рік 6 місяців 9 днів; 13 липня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік, тобто, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, обвинувачений вчинив нові злочини, у тому числі корисливі проти власності. Не отримавши достатньо суворого покарання, обвинувачений продовжив вчиняти злочини, за які у подальшому був засуджений Шевченківським та Дніпровським районними судами м. Києва. Викладене, на думку прокурора, свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. Зухвало ігноруючи можливість отримати суворе покарання, ОСОБА_6 обрав вчинення корисливих злочинів способом здобуття засобів для існування та особистого збагачення і наполегливо прагне вести злочинний спосіб життя.

На переконання апелянта, при призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції безпідставно врахував обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття, оскільки вказана обставина не підтверджуються жодним доказом, наявним у кримінальному провадженні, а визнання вини ОСОБА_6 свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинення злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши за клопотанням прокурора дані, які характеризують особу обвинуваченого та додатково надані стороною захисту дані про особу обвинуваченого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.

Так судом визнано доведеним, що приблизно на початку червня 2015 року ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин зустрівся з особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) та невстановленою досудовим розслідуванням особою. Під час вказаної зустрічі невстановлена досудовим розслідуванням особа повідомила ОСОБА_6 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, про те, що вона має два модулі одного пристрою з умовною назвою «накладка», за допомогою якого можливо здійснити зняття інформації з банківських карток шляхом їх встановлення на програмно-технічному комплексі, що надає можливість держателю спеціального платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу - банківського автомату, що дають можливість отримати та зберегти на електронному носії інформації візуальних даних, що становлять банківську таємницю, зокрема ПІН-кодів до спеціальних платіжних засобів - платіжних карток. Після цього невстановлена досудовим розслідуванням особа запропонувала ОСОБА_6 та особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом встановити вказаний пристрій на один із банкоматів, для незаконного отримання відомостей, що становлять банківську таємницю, необмеженої кількості клієнтів банків та подальшого використання вказаної інформації з метою заволодіння чужими коштами.

Погодившись з пропозицією невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вступили з невстановленою досудовим розслідуванням особою в попередню злочинну змову, з метою вчинення кримінального правопорушення.

Реалізуючи свої злочинні наміри, 24 червня 2015 о 06:50 год. ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи з єдиним умислом на незаконне заволодіння відомостей, що становлять банківську таємницю, необмеженої кількості клієнтів банків, приїхали на автомобілі марки «Мерседес 124» державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. А. Бучми, 6-А, де знаходився банкомат «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157 та шляхом пошкодження окремих деталей банкомату встановили на вказаний банкомат два модуля одного пристрою з умовною назвою «накладка», що складалась з електронного блоку, який являється портативною відеокамерою та здійснює автономну фіксацію і збереження на флеш-накопичувач візуальної інформації у вигляді файлів відеозапису та двох склеєних між собою фрагментів полімерного матеріалу, в середині яких міститься щілина і платою з мікросхемами, до якого прикріплено два елементи живлення круглої форми, за допомогою якого можливе збереження на флеш-накопичувач даних з магнітних стрічок банківських карток (дампів) у вигляді зашифрованих кодів.

Використання особливостей встановлення «накладки» дозволило об'єктиву портативної відеокамери фіксувати візуальну інформацію про набір на пристрої вводу даних (клавіатурі) банківського автомату ПІН-кодів держателями спеціальних платіжних засобів, а двох склеєних між собою фрагментів полімерного матеріалу із щілиною в середині фіксувати інформацію яка міститься на магнітних стрічках банківських карток (дампів).

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

- відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

- фінансово-економічний стан клієнтів;

- системи охорони банку та клієнтів;

- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

- коди, що використовуються банками для захисту інформації.

24 червня 2015 року о 09:00 год. ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа за попередньою змовою, демонтували зазначену «накладку», та незаконно отримали відомості про банківські рахунки, а саме:

- № НОМЕР_2 та ПІН-код до нього, що належав клієнту ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123);

- № НОМЕР_3 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_4 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_5 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313),

з метою подальшого використання отриманої інформації у своїй злочинній діяльності.

Відповідно до висновку експерта № 190/ікт від 20 серпня 2015 року надані на дослідження два пристрої є модулями одного пристрою, що має умовну назву «накладка» і який конструктивно призначений для прихованого розміщення на типовому «АТМ»-терміналі (банкоматі) з метою отримання інформації з магнітних стрічок банківських карт користувачів та здійснення відео фіксації виконання ними операцій на цифровій клавіатурі банкомату.

На флеш-накопичувачі формату «MicroSDHC» портативної відеокамери, яка є конструктивним елементом одного з наданих на дослідження пристроїв виявлено 55 файлів відеозапису формату «Avi», які містять зображення процесу монтажу/демонтажу пристрою на банкомат, а також процес роботи користувачів з банкоматом (зокрема виконання операцій на його цифровій клавіатурі).

Крім того, 25 червня 2015 року о 07:10 год. ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи з єдиним умислом, за попередньою змовою групою осіб та реалізуючи свої злочинні умисли, спрямовані на незаконне збирання відомостей необмеженої кількості клієнтів банків, що становлять банківську таємницю з метою подальшого використання таких відомостей, приїхали на автомобілі марки «Мерседес 124», державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. А. Бучми, 6-А, де знаходився банкомат «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157 та встановили на вже раніше пошкоджений ними банкомат «накладку», що складається з електронного блоку, який являється портативною відеокамерою, що здійснює автономну фіксацію і збереження на флеш-накопичувач візуальної інформації у вигляді файлів відеозапису та двох склеєних між собою фрагментів полімерного матеріалу, в середині яких міститься щілина і платою з мікросхемами, до якого прикріплено два елементи живлення круглої форми за допомогою якого можливе збереження на флеш-накопичувач даних з магнітних стрічок банківських карток (дампів) у вигляді зашифрованих кодів.

Використання особливостей встановлення «накладки», дозволило об'єктиву портативної відеокамери фіксувати візуальну інформацію про набір на пристрої вводу даних (клавіатурі) банківського автомату ПІН-кодів держателями спеціальних платіжних засобів, а двох склеєних між собою фрагментів полімерного матеріалу із щілиною в середині фіксувати інформацію яка міститься на магнітних стрічках банківських карток (дампів).

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

- відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

- фінансово-економічний стан клієнтів;

- системи охорони банку та клієнтів;

- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

- коди, що використовуються банками для захисту інформації.

ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою, незаконно отримали інформацію, що становить банківську таємницю, а саме відомості про банківські рахунки:

- № НОМЕР_6 AT «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_7 AT «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_8 AT «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_9 АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_10 ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299);

- № НОМЕР_11 АБ «Укргазбанк» (МФО 320478);

- № НОМЕР_12 АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_13 АТ «СБЕРБАНКРОСИИ» (МФО 320627);

- № НОМЕР_14 ПАТ «ОТП БАНК» (МФО 300528);

- № НОМЕР_15 АТ «Ощадбанк» (МФО 300465); \

- № НОМЕР_16 АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_17 КБ «Хрещатик» (МФО 300670);

- № НОМЕР_18 ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299);

- № НОМЕР_19 ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123);

- № НОМЕР_20 ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299);

- № НОМЕР_21 ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123);

- № НОМЕР_22 ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023);

- № НОМЕР_22 ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023);

-№ НОМЕР_23 ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023);

- № НОМЕР_24 ПУАО «Фидобанк» (МФО 300175);

- № НОМЕР_25 ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023);

- № НОМЕР_26 ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123);

- № НОМЕР_27 АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313);

- № НОМЕР_28 АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313),

з метою її подальшого використання у своїй злочинній діяльності.

Відповідно до висновку експерта № 190/ікт від 20 серпня 2015 року надані на дослідження два пристрої є модулями одного пристрою, що має умовну назву «накладка» і який конструктивно призначений для прихованого розміщення на типовому «АТМ»-терміналі (банкоматі) з метою отримання інформації з магнітних стрічок банківських карт користувачів та здійснення відео фіксації виконання ними операцій на цифровій клавіатурі банкомату.

На флеш-накопичувачі формату «MicroSDHC» портативної відеокамери, яка є конструктивним елементом одного з наданих на дослідження пристроїв виявлено 55 файлів відеозапису формату «Avi», які містять зображення процесу монтажу/демонтажу пристрою на банкомат, а також процес роботи користувачів з банкоматом (зокрема виконання операцій на його цифровій клавіатурі).

Того ж дня, працівниками міліції було затримано ОСОБА_6 та особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, і вилучили по вул. А. Бучми, 6-А в м. Києві два модулями одного пристрою, що має умовну назву «накладка», що був встановлений на банкомат АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157.

Крім того, ОСОБА_6 приблизно у червні 2015 року вступив в попередню злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою досудовим розслідуванням особою, маючи умисел на незаконне збагачення за рахунок чужих коштів, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами шляхом вчинення незаконних операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи відповідно до раніше досягнутих ними злочинних домовленостей, 24 червня 2015 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А. Бучми, 6-А, вчинили замах на заволодіння чужими коштами, за наступних обставин.

Так з метою реалізації своїх злочинних намірів, направлених на незаконне заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, що знайшов своє вираження у застосуванні ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановленою досудовим розслідуванням особою, за допомогою двох модулів одного пристрою з умовною назвою «накладка», який давав змогу вказаним особам скопіювати ПІН-код та здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається і обробляється банкоматом, щоб ввести в оману банкомат і видати себе за того, хто має право з ним працювати і здійснювати відповідні операції, ОСОБА_6 разом з особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) та невстановлена досудовим розслідуванням особа, що був встановлений ними заздалегідь на банкомат АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157, розташований по вул. А.Бучми, 6-А в м. Києві, о 07:10:35 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_2 та ПІН-код до нього, що належав клієнту ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123); о 07:47:16 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_3 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 07:55:47 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_4 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:05:06 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_29 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313).

Відповідно до висновку експерта № 190/ікт від 20 серпня 2015 року надані на дослідження два пристрої є модулями одного пристрою, що має умовну назву «накладка» і який конструктивно призначений для прихованого розміщення на типовому «АТМ»-терміналі (банкоматі) з метою отримання інформації з магнітних стрічок банківських карт користувачів та здійснення відео фіксації виконання ними операцій на цифровій клавіатурі банкомату.

На флеш-накопичувачі формату «MicroSDHC» портативної відеокамери, яка є конструктивним елементом одного з наданих на дослідження пристроїв виявлено 55 файлів відеозапису формату «Avi», які містять зображення процесу монтажу/демонтажу пристрою на банкомат, а також процес роботи користувачів з банкоматом (зокрема виконання операцій на його цифровій клавіатурі).

25 червня 2015 року працівники міліції вилучили з банкомату АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157, що розташований по вул. А. Бучми, 6-А в м. Києві два модулі одного пристрою з умовною назвою «накладка» і затримали ОСОБА_6 та особу (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) у зв'язку з чим останні не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для заволодіння грошовими коштами шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки та не довели злочин до кінця.

Крім того, ОСОБА_6 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізуючи свої злочинні наміри направлені на повторне заволодіння грошовими коштами шляхом вчинення незаконних операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, діючи відповідно до раніше досягнутих ними злочинних домовленостей, 25 червня 2015 року, перебуваючи за адресою: м. Київ вул. А. Бучми, 6-А, вчинили замах на заволодіння чужими коштами, за наступних обставин.

Так, з метою реалізації своїх злочинних намірів, направлених на незаконне заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, що знайшов своє вираження у застосуванні ОСОБА_6 , особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, двох модулів одного пристрою з умовною назвою «накладка», який давав змогу вказаним особам скопіювати ПІН-код та здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається і обробляється банкоматом, щоб ввести в оману банкомат і видати себе за того, хто має право в з ним працювати і здійснювати відповідні операції, ОСОБА_6 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та невстановлена досудовим розслідуванням особа, за допомогою двох модулів одного пристрою з умовною назвою «накладка», що був встановлений ними заздалегідь на банкомат АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157, розташований по вул. А. Бучми, 6- А в м. Києві, о 08:20:12 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_6 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:31:19 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_7 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:36:57 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_8 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:39:59 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_9 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:41:18 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_10 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299); о 08:42:24 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_11 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АБ «Укргазбанк» (МФО 320478); о 08:48:44 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_12 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 08:50:17 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_13 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «СБЕРБАНКРОСИИ» (МФО 320627); о 09:10:50 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_14 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «ОТП БАНК» (МФО 300528); о 09:36:54, 09:37:44, 09:38:31 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_15 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Ощадбанк» (МФО 300465)- о 09:42:15 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_16 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 09:52:10 год. незаконно отримали відомості що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_17 та ПІН-код до нього, що належить клієнту КБ «Хрещатик» (МФО 300670); о 09:58:30, 09:59:45, 10:00:34 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок рахунку № НОМЕР_18 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299); о 10:51:34 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_19 та ПІН-код до нього, що належить клієнту КАТ «Банк Восток» (МФО 307123); о 10:56:44 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_20 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299); о 11:08:39, 11:09:39 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_21 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123); о 11:10:38 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_22 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023); о 11:37:19, 11:38:11, 11:38:56 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_23 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023); о 11:47:12 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_24 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПУАО «Фидобанк» (МФО 300175); о 11:59:57 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_25 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023); о 12:07:48 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_26 та ПІН-код до нього, що належить клієнту ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123); о 12:11:43 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_27 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313); о 12:16:35 год. незаконно отримали відомості, що становлять банківську таємницю про рахунок № НОМЕР_28 та ПІН-код до нього, що належить клієнту АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313).

Відповідно до висновку експерта № 190/ікт від 20.08.2015 надані на дослідження два пристрої є модулями одного пристрою, що має умовну назву «накладка» і який конструктивно призначений для прихованого розміщення на типовому «АТМ»-терміналі (банкоматі) з метою отримання інформації з магнітних стрічок банківських карт користувачів та здійснення відео фіксації виконання ними операцій на цифровій клавіатурі банкомату.

На флеш-накопичувачі формату «МісrоSDHC» портативної відеокамери, яка є конструктивним елементом одного з наданих на дослідження пристроїв виявлено 55 файлів відеозапису формату «Ауді», які містять зображення процесу монтажу/демонтажу пристрою на банкомат, а також процес роботи користувачів з банкоматом (зокрема виконання операцій на його цифровій клавіатурі).

25 червня 2015 року працівники міліції вилучили з банкомату АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) № АТМ 00157, що розташований по вул. А. Бучми, 6-А в м. Києві два модулі одного пристрою з умовною назвою «накладка» і затримали ОСОБА_6 та особу (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) у зв'язку з чим останні не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для заволодіння грошовими коштами шляхом обману з використанням електронно-обчислювальної техніки та не довели злочин до кінця.

Відповідно до матеріалів судового провадження під час судового розгляду фактичні обставини кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінальних правопорушень, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України як вчинення незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, однак недоведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі, а також за ст. 231 КК України як отримання відомостей, що становлять банківську таємницю, з метою використання цих відомостей, ікваліфікація дій обвинуваченого не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі, а також під час апеляційного розгляду.

Що ж стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення ОСОБА_6 неправильного покарання та неправильного застосування ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, то колегія суддів доходить такого висновку.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Так, суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , щире каяття, врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, позитивну характеристику за місцем проживання, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, що, як зазначив суд, свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотиви і мету, способи, стадії вчинень, характери і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкцій статей 190, 231 КК України з урахуванням даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна), шляхом їх поглинання згідно ч. 1 ст. 70 КК України, та призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа передбачених ст. 76 КК України.

При цьому суд зазначив про те, що про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами), наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, часткове відшкодування шкоди потерпілим, конкретні обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення караного діяння, пов'язані з вчиненням правопорушення, після вчинення діяння, індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров'я, родинний стан, характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання та оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає слушними доводи прокурора про безпідставне звільнення обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому вид та розмір покарання за вчинені кримінальні правопорушення - за кожне окремо та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, за ст. 231 КК України - у виді 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 гривень, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі.

Прокурор в апеляційній скарзі просив при скасуванні вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання постановити новий вирок в цій частині та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 такий же вид і розмір покарання, який призначений судом першої інстанції за кожне покарання окремо, однак, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, керуючись положеннями ч. З ст. 72 КК України, просив призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які виконувати самостійно.

Однак, прокурором ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не наведено доводів на обґрунтування застосування до обвинуваченого при призначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України саме такого принципу призначення покарання, а, відтак, за відсутності належного обґрунтування з боку сторони обвинувачення підстав погіршення становища обвинуваченого в цій частині, колегія суддів, враховуючи положення КПК України, доходить висновку, що доводи прокурора про призначення обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом застосування принципу повного складання призначених покарань є безпідставними.

За викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання дотримався загальних засад його призначення та обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання як за кожний злочин окремо, так і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим при визначенні остаточного покарання.

Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження слідчий під час досудового розслідування дійшов висновку, що обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття (ас. 18 т.1).

Будь-яких даних про те, що обвинувачений не визнавав вину, не сприяв розкриттю злочину, або іншим чином перешкоджав проведенню досудового розслідування, матеріали справи не містять, як і не надано прокурором.

Окрім того, під час допиту в суді першої інстанції обвинувачений також визнав вину повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, критично оцінював свою протиправну поведінку, засуджував свої дії, висловлював готовність понести покарання, у зв'язку з чим суд першої інстанції під час дослідження доказів у справі обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, і вказані обставини у сукупності свідчить саме про щире каяття обвинуваченого.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений також визнав вину у вчиненні злочину, висловлював жаль з приводу вчиненням ним злочину, повідомивши, що працює, проживає з дружиною, та з дітьми, що зробив для себе остаточні висновки, що є для кого жити.

Встановлені обставини, на переконання колегії суддів, як раз і свідчить про щире каяття з боку обвинуваченого та спростовують доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.

Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не у повному обсязі і, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання. Одночасно суд першої інстанції не надав належної оцінки конкретним обставинам провадження, способу вчинення злочинів, кількості епізодів злочинної діяльності, не достатньо врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, відбував покарання у місцях позбавлення волі та, маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, на шлях виправлення не став, вчинивши новий корисливий тяжкий злочин. На переконання колегії суддів, вказані обставини свідчать про відсутність в обвинуваченого поняття правосвідомості та відверте нехтування нормами закону, на що обґрунтовано послався прокурор в апеляційній скарзі.

Окрім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, на час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований і не займався суспільно корисною роботою, і вказаним обставинам судом першої інстанції також не надано належної правової оцінки.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а, відтак, погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції закону України при призначенні обвинуваченому покарання вирок суду в цій частині підлягає скасуванню відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України з ухваленням згідно з вимогами ст.ст. 413, 420 КПК України нового вироку судом апеляційної інстанції в цій частині.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини та спосіб їх вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності,те, що обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимий, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення тяжких корисливих злочинів, знову вчинив умисний корисливий злочин, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який, на час вчинення злочинів не працював, на даний час позитивно характеризується за місцем проживання, має двох малолітніх дітей на утриманні, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України та за ст. 231 КК України, а також за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України такого ж покарання, як призначив суд першої інстанції, проте, яке належить відбувати реально.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, тобто, до постановлення оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 засуджений за вчинення в червні 2015 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік (ас. 222 т.2).

У подальшому ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року задоволено клопотання Дарницького районного сектору Київського MB з питань пробації відносно ОСОБА_6 , відносно ОСОБА_6 іспитовий строк скасовано та його направлено для відбування призначеного покарання , призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у вигляді 3 років позбавлення волі в місця позбавлення волі, оголошено одночасно розшук обвинуваченого.

19 червня 2020 року на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_10 розшуканий та перебуває у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (ас. 121 т.2)

У зв'язку з тим, що обвинувачений був розшуканий, ухвалою апеляційного суду від 10 липня 2020 року відновлено апеляційне провадження у даному кримінальному проваджені за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 (ас. 122-123 т.2), та до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» направлена копія вказаної ухвали апеляційного суду з метою тимчасового залишення обвинуваченого в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для розгляду вказаного кримінального провадження (ас. 124 т.2).

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин та враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним при призначенні обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, що, на переконання колегії суддів, не погіршує у будь-який спосіб становище обвинуваченого, і саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та буде необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Колегія суддів відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, зараховує ОСОБА_6 покарання, відбуте за попереднім вироком.

Захисником під час апеляційного розгляду подане клопотання про зарахування у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк перебування його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» з розрахунку один день перебування в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» за 2 дні позбавлення волі, враховуючи положення п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VШ від 26 листопада 2015 року) та те, що злочини ОСОБА_6 вчинені до 20 червня 2017 року, та про застосування до ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2016 році»

Колегія суддів відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, зараховує ОСОБА_6 частково покарання, відбуте за попереднім вироком, а саме з 19 червня 2020 року по 10 липня 2020 року.

Подальший строк перебування ОСОБА_6 в установі попереднього ув'язнення з 10 липня 2020 року до 4 серпня 2021 року включно, на думку колегії суддів, підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання, з урахуванням положень п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року) з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі

Відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених у червні 2015 року.

З 10 липня 2020 року обвинувачений ОСОБА_6 , відбуваючи покарання за попереднім вироком, перебуває у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» для участі у судовому розгляді в суді апеляційної інстанції кримінального провадження по оскаржуваному вироку, тобто, з урахуванням положень п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) по даному кримінальному провадженні строк перебування в слідчому ізоляторі включається у строк попереднього ув'язнення.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним застосувати до обвинуваченого за період з 19 червня 2020 року до 10 липня 2020 року положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону 2008 року) з розрахунку один день перебування під вартою відповідає одному дню позбавлення волі, та п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) за період з 10 липня 2020 року до 4 серпня 2021 року включно з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Що ж стосується клопотання захисника, підтриманого обвинуваченим, про застосування до ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2016 році», то вказане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки обвинувачений не є суб'єктом даного Закону, оскільки ОСОБА_6 вчинений тяжкий злочин і на день набрання чинності вказаним законом він не відбув половини строку призначеного покарання.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, вирок суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання - скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ст. 231 КК України скасувати в частині призначеного покарання та постановити в цій частині новий вирок:

ОСОБА_6 призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

- за ст. 231 КК України у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 4 серпня 2021 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_6 період з 19 червня 2020 року до 10 липня 2020 року з розрахунку один день перебування під вартою відповідає одному дню позбавлення волі, та період з 10 липня 2020 року до 4 серпня 2021 року включно з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_6 , про застосування до ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2016 році» відмовити.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, - в той же строк з дня вручення копії вироку.

Судді:

_____________________________ _______________________ _________________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3