Справа №761/36227/17
Провадження №11-кп/824/859/2021 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
03 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів судового
засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12017100100008500 за апеляційноюскаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 рокущодо обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кальніболот, Новоархангельського району, Кіровоградської області, громадянина України, працюючого прибиральником ТОВ «Імпел Гріффін Груп», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 16.01.2007 вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, звільненого 25.04.2014 Ленінським районним судом Дніпропетровської області умовно-достроково строком на 5 місяців 25 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано його у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - скасовано.
Звільнено ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.
Вирішено долю речових доказів.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 15.07.2017, приблизно о 14 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок вжитих разом з потерпілим спиртних напоїв, на території сміттєзбірника, що розташований навпроти будинку 46/48 по вул. Лагерній в м. Києві, вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_11 , в результаті чого у ОСОБА_8 сформувались особисті неприязні відносини та виник злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті потерпілому.
15.07.2017, приблизно о 14 год., ОСОБА_8 , перебуваючи навпроти будинку 46/48 по вул. Лагерній в м. Києві, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті з мотиву особистих неприязних стосунків, наблизився до ОСОБА_11 та умисно, з мотиву раптово виниклих неприязних відносин, наніс останньому не менше одного удару ножем, котрий утримував своєю правою рукою, в область грудної клітки справа, тобто в ділянку тулуба, де розташовані життєво важливі органи людини, в результаті чого настав бажаний для нього злочинний наслідок у вигляді смерті ОСОБА_11 ..
Згідно висновку експерта № 2104 від 28.08.2017 встановлено, - «смерть ОСОБА_11 , настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням правої легені, правого пересердя та висхідної частини аорти, з крововтратою і шоком, на що вказує: наявність темно-червоних рихлих згортків крові та темно-червоної рідкої крові в правій плевральній порожнині біля 850 мл. та порожнині перикарда біля 450 мл.; нерівномірність кровонаправлення внутрішніх органів; смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова )».
Таким чином, ОСОБА_8 стороною обвинувачення обвинувачується у тому, що він, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України.
За результатами судового розгляду, суд першої інстанції безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та стороною захисту доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 .
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурорКиївської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2020 у кримінальне провадження № 12017100100008500 відносно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження №12017100100008500 відносно ОСОБА_8 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
За доводами прокурора, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2020, за яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
На переконання апелянта, вина ОСОБА_8 доведена повністю, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, при визнанні ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні злочину достатньою мірою не врахував обставини справи, докази сторони обвинувачення та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим діяння
Апелянт вказує на те, що у рішенні суду зазначається про допит у судовому засіданні свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , проте не згадується про неодноразові виклики прокурором та судом свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які так і не були допитані в судовому засіданні, що, на думку апелянта, свідчить про неповноту судового розгляду
Прокурор зазначає, що ОСОБА_16 був свідком конфлікту обвинуваченого з потерпілим, який відбувся приблизно о 17 год. 14.07.2017 з приводу зникнення мобільного телефону ОСОБА_8 , що, на переконання апелянта, спростовує показання обвинуваченого про відсутність у нього конфліктів з потерпілим.
Також апелянт вказує на те, що показання ОСОБА_16 своїми показами, наданими під час проведення досудового розслідування та під час проведення судово- психіатричної експертизи, повністю підтверджує ОСОБА_8 .
На переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно покладає в основу виправдувального вироку покази ОСОБА_8 , щодо його непричетності до вчинення злочину, в той же час не бере до уваги зізнавальні покази останнього у вчиненні умисного вбивства, надані під час проведення судово-психіатричної експертизи, яка проводилась 01.08.2017, а отже, зі сплином двотижневого проміжку часу, з тверезим підекспертним, який у повній мірі усвідомлював свої дії, незацікавленими експертами, попередженими про кримінальну відповідальність встановлену законом за завідомо неправдивий висновок, при цьому детально описавши обставини, час та спосіб нанесення тілесного ушкодження потерпілому.
На думку апелянта, подальша зміна показів ОСОБА_8 під час судового розгляду, є позицією сторони захисту, обраною з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На переконання прокурора, суд першої інстанції суперечить сам собі, оскільки в певних своїх твердженнях визнає пояснення ОСОБА_8 надані під час досудового розслідування недопустимими, при цьому в іншій частині вироку посилається на ті самі пояснення.
За доводами апелянта, висновки судово-психіатричної експертизи судом відкинуті невмотивовано. Судом не обґрунтовано мотиви, з яких не взято до уваги зізнавальні покази, надані ОСОБА_8 , під час проведення судово- психіатричної експертизи, а отже, за наявності суперечливих, на думку суду, доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
З приводу відеозапису проведення слідчої дії огляду місця події, прокурор зазначає, що
Окрім цього прокурор вказує на те, що у вироку суду зазначається, що відеозапис, складається з окремих файлів, на яких зафіксовані обривки даної слідчої дії, що, на думку апелянта, унеможливлює встановлення судом дійсного перебігу такої слідчої дії, проте, на з огляду на положення ч. 3 ст. 359 КПК України, з метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом першої інстанції міг бути залучений спеціаліст.
Також апелянт вказує на те, що згідно ч. 7 ст. 223 КПК України, особи, яких залучено під час проведення слідчої (розшукової) дії можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, проте понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , присутніх під час проведення огляду місця події та здійснення вказаного вище відеозапису не викликали в судові засідання для проведення допиту в якості свідків, з метою з'ясування обставин здійснення зазначеного відеозапису, безперервності його проведення тощо.
Окрім того прокурор вказує на те, що, у судовому засіданні не допитано слідчого та оперативних працівників, які були присутні під час здійснення вказаного відеозапису, стосовно безперервності проведення відеозапису, обставин його проведення, причини розбиття відеозапису на окремі файли, надання затриманим пояснень під тиском, тощо.
Також апелянт зазначає, що судом зазначено, що на відеозаписі відсутнє роз'яснення ОСОБА_8 його права щодо відмови від давання показань чи пояснень, а тому, в силу п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, судом визнано дані відеозапису в частині, де ОСОБА_8 надає пояснення на запитання, недопустимими доказами, проте, в матеріалах кримінального провадження містяться пояснення ОСОБА_8 від 15.07.2017, у яких останньому начальником СКП ВП №3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_19 роз'яснено ст. 63 Конституції України, також, відповідно до протоколу затримання особи на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України від 15.07.2017, ОСОБА_8 роз'яснені його права та обов'язки, передбачені КПК України, проведеного із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, у присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та адвоката ОСОБА_10 .
Окрім цього прокурор зазначає, що у протоколі затримання особи відсутні відомості про наявність у затриманого ОСОБА_8 будь яких тілесних ушкоджень, що, на переконання апелянта, виключає наявність на вилученому у ОСОБА_8 складаному ножі його крові.
Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції мав можливість звернутись до Ізолятора тимчасового тримання та ДУ арештний дім «Київський слідчий ізолятор» за наданням інформації щодо наявності тілесних ушкоджень у затриманого ОСОБА_8 при його поміщенні до вказаних установ.
Окрім цього, прокурор вважає, що суд безпідставно поставив під сумнів результати судово-медичних експертиз: №278ц від 30.08.2017, №277ц від 30.08.2017, №320 від 17.08.2017.
Щодо посилання суду першої інстанції у вироку на недотримання слідчими під час проведення 15.07.2017 року огляду місця події, то на переконання прокурора воно є безпідставним, оскільки, формальний підхід слідчими до вилучення та опечатування речей під час огляду місця події, жодним чином не суперечить положенням кримінального процесуального закону, оскільки речі оглянуті й опечатані із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
Окрім цього прокурор зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України, оскільки не викликано й не допитано понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Прокурор вважає, що, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, оскільки, посилаючись на висновки експертиз, протоколи огляду місця події, пояснення ОСОБА_8 та фактично стверджуючи про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, суд при винесенні рішення одночасно вказав на недоведеність того факту, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Крім того, прокурор вказує, що непризначення ОСОБА_8 покарання за наслідками судового розгляду може сприяти вчиненню ОСОБА_8 нових, більш тяжких злочинів, оскільки ставить під сумнів об'єктивність судового розгляду та невідворотність покарання, що є істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
На апеляційну скаргу прокурор, захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_10 подано заперечення, в яких захисник просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року залишити без змін.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що доказом причетності до правопорушення є висновок судово-психіатричної експертизи, де зазначено, що під час проведення експертизи особа підтверджувала свою причетність до злочину, захисник зазначає, що судово-психіатрична експертиза є належним та допустимим доказом для встановлення питання осудності особи, а інформація, яку давала або не давала підекспертна особа не може бути належним доказом причетності, так як належним процесуальним оформленням показів є допит особи за участю, у даному випадку, захисника.
Адвокат ОСОБА_10 вказує на те, що сторона обвинувачення не скористалася своїм правом на ініціювання допиту експерта, хоча у даному випадку, експерт міг бути допитаним лише з питання щодо осудності обвинуваченого.
З приводу доводів апеляційної скарги прокурора щодо неповноти судового розгляду, зокрема, проведення його без свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , захисник зазначає, що суд першої інстанції неодноразово надавав можливість стороні обвинувачення допитати зазначених осіб, сприяв стороні обвинувачення, постановляючи ухвали про привід, надаючи повістки, а також додатковий час для їх явки, і саме прокурор поставив питання про відмову від допиту зазначених свідків, а не суд відмовив у їх допиті.
З приводу посилання прокурора в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновків суду щодо оцінки порядку проведення огляду місця події, то така позиція прокурора, на думку захисника, не просто не відповідає вимогам процесуального закону, а навпаки прямо суперечить йому.
Також адвокат ОСОБА_10 вказує на те, що прокурор ставить питання про допит слідчого та оперативних працівників, а також понятих, покази яких є недопустимими, що прямо передбачено вищезазначеною нормою.
Захисник зазначає, що поняті, які наче б то приймали участь одночасно в огляді місця події та обшуку підозрюваного, який віддалений за територіальністю з місцем події, прямо зазначені в процесуальних документах, де й зазначено час їх проведення, скріплено їхніми підписами, як їх і присутність на відео не може бути нічим спростовано, що виключає одночасність участі та сприйняття та спостеріганні за діями правоохоронців.
Крім цього сторона захисту зазначає, що прокурором не ставилося питання про допит свідків - понятих та правоохоронців, що свідчить про те, що він не скористався своїм правом як під час судового розгляду так і попередньо під час слідства так як допит, як і інші докази мають відкриватися сторонам, тому вказані докази є завідомо недопустимими.
Щодо посилання прокурора як на доказ, повідомлення обвинуваченого про права передбачені ст. 63 Конституції України, то такі посилання, на думку захисника, не ґрунтуються на вимогах КПК України, так не відповідають вимогам ст. 42 КПК України.
З приводу відеозапису проведення слідчої дії огляду місця події, захисник зазначає, відеофайли дійсно є нічим іншим, як нарізка відео роликів, які, на його думку, підтверджують лише обставину того, що обвинувачений перебував у сильному стані алкогольного сп'яніння, чим й скористалися правоохоронці для незаконного обвинувачення особи.
На думку сторони захисту, нарізка відео свідчить про можливий наявний вплив на підсудного за для дачі необхідних пояснень.
Щодо виявленого у не відомому місці відбитку, то на переконання захисника, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на порушення порядку здобуття доказів, відсутність можливості у понятих бути присутніми одночасно учасниками двох слідчих дій.
До початку апеляційного розгляду надійшла інформація про смерть ОСОБА_8 , яка зареєстрована Новоархангельським відділом РАЦСу у Голованівському районі Кіровоградської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 9 м. Дніпро).
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який просив суд скасувати вирок суду та закрити провадження у справі у зв'язку зі смертю обвинуваченого, думку захисника, який заперечував проти скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 та просив закрити провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано його у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим.
До початку апеляційного розгляду встановлено що, обвинувачений ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Київським апеляційним судом до Новоархангельського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було зроблено запит на витребування копії актового запису про смерть ОСОБА_8 .
З отриманої на запит Київського апеляційного суду копії актового запису від 13.07.2021 року №274 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт смерті ОСОБА_8 підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №2202 від 12.07.2021 року, видане Новоархангельським міжрайонним відділенням комунального закладу «Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи».
Згідно з п. 5 ч. 1, ч.7 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Якщо зазначену обставину виявлено під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Відповідно до пунктів 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження (тобто провадження у суді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами), процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Як зазначила об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року (справа № 761/33482/16-к), закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
При цьому в разі встановлення обставин, передбачених ст. 284 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції, за змістом ст. 417 КПК, при вирішенні питання про закриття кримінального провадження скасовує лише обвинувальний вирок чи ухвалу. Зазначена норма не передбачає скасування виправдувального вироку.
У даному кримінальному провадженні судом першої інстанції було винесено щодо ОСОБА_8 виправдувальний вирок. Такий вирок, виходячи із положення ст. 417 КПК не підлягає скасуванню у зв'язку зі смертю особи, яку виправдали.
Отже відповідно до вказаних положень закону апеляційний суд, встановивши під час апеляційного розгляду, що обвинувачений помер, повинен закрити кримінальне провадження.
Підстав для продовження апеляційного розгляду з метою реабілітації ОСОБА_8 у апеляційного суду немає, адже оскаржуваним вироком його реабілітовано, шляхом постановлення виправдувального вироку, як і відсутні, передбачені ст. 417 КПК України підстави для скасування виправдувального вироку.
Така позиція узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №761/33490/14-к (провадження № 51-1148ск21) та постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 461/9197/14 (провадження № 51-876 ск 21).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 284, 404, 405 КПК України, колегія суддів,
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України, закрити на підставі ч. 1 п. 5 ст. 284 КПК України, а саме, у зв'язку з його смертю.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4