[1]
02 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року призначено до судового розгляду обвинувальний акт відносно вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 21 серпня 2021 року включно.
Рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, суд послався на те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 скасувати та застосувати щодо ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, домашній арешт
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що прокурор клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою подав без додатків, які б підтверджували обґрунтованість такого суворого запобіжного заходу, а тому, на думку апелянта, стороною обвинувачення не надавалось жодного доказу, що підтверджували б наявність одного з ризиків.
При цьому, зазначає, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризику втечі у зв'язку із суворістю ймовірного вироку, ризику впливу на свідків, оскільки досудове розслідування завершено та передано на розгляд суду обвинувальний акт та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник зазначає про невідповідність оскаржуваного рішення практиці Європейського суду з прав людини про те, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Також захисник вказав, що судом не врахована практика Європейського суду з прав людини, щодо обов'язкового обґрунтовування неможливості застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
Окрім того, судом не враховані соціальні зв'язки обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_6 є старшою дитиною, який підтримує фінансово свою родину та допомагає у вихованні молодшого брата.
Оскаржувана постанова, на думку захисника, винесена без урахування вимог доказування, порядку подання та розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі висновки про існування ризику можливості обвинуваченого переховуватися від суду ґрунтується на досліджених у суді матеріалах провадження про те, щоОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та, будучи раніше судимим, перебував у розшуку.
Посилання захисника на відсутність ризиків, зазначених в ухвалі суду про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є безпідставними, оскільки суд послався на конкретні обставини, які підтверджують існування ризику переховування від суду, зокрема те, що обвинувачений перебував у розшуку, раніше судимий, а також врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Доводи апелянта про те, що судом не було враховано низки рішень Європейського суду з прав людини щодо того, що сама по собі тяжкість обвинувачення та можливого покарання не може бути обґрунтуванням продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставними, оскільки, на думку колегії суддів, прийняте судове рішення суду першої інстанції не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суди обов'язково мають обґрунтовувати неможливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, є неспроможними, позаяк оскаржуваною ухвалою суд не обирав запобіжний захід, а вирішував питання щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою і на момент розгляду питання про продовження строку тримання під ватрою ОСОБА_6 не знайшов підстав для зміни такого запобіжного заходу.
Посилання захисника на те що, судом не враховані соціальні зв'язки обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_6 є старшою дитиною, який підтримує фінансово свою родину та допомагає у вихованні молодшого брата є слушними, проте вказані обставини щодо сімейного стану обвинуваченого не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи характер та тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого.
При розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 суд не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки розгляд цього питання відбувся відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника, при цьому всі учасники судового розгляду реалізували свої процесуальні права на дачу пояснень, подавання доказів та клопотань, відтак посилання захисника на те, що оскаржувана постанова винесена без урахування вимог доказування, порядку подання та розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №757/13941/21-к
Провадження №11-кп/824/3568/2021 Категорія КК: ч. 1 ст. 121 КК України
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1