Справа №761/16285/21 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1 Провадження №11-сс/824/3808/2021 Доповідач - ОСОБА_2
02 серпня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
особи, щодо якої вирішується
питання про екстрадицію
(в режимі ВКЗ із ДУ
«Київський слідчий ізолятор») - ОСОБА_7 (Салії Ніколозі),
перекладача - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги захисника захисника особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 (Салії Ніколозі) - ОСОБА_9 на постанову начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 року, за апеляційною скаргою прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, якою скасовано постановуначальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 року про видачу (екстрадицію) громадянина Грузії ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) до Російської Федерації,-
Постановою начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 рокуприйнято рішення про видачу до Російської Федерації громадянину Грузії
ОСОБА_7 ( ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цаленджиха, Грузія,
який розшукується компетентними органамиРосійської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.105, ч.3 ст.30 п.«а» ч.2 ст.105 КК Російської Федерації,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року постанову начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 рокупро видачу (екстрадицію) громадянина Грузії ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) до Російської Федерації, скасовано. Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на врахування тих обставин, що 21.04.2021 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) подав до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішення начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про видачу (екстрадицію) громадянина Грузії ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) до Російської Федерації було прийнято 23.04.201 року, тобто після звернення ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) із вказаною заявою, що виключає можливість фактичної передачі особи до прийняття остаточного рішення по вказаній заяві.
На вказану ухвалу слідчого судді прокурор відділу міжнародно-провового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Прокурор стверджує, що на момент завершення обласною прокуратурою екстрадиційної перевірки та на момент прийняття рішення центральним органом України про видачу ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), він не перебував у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, між тим, згідно інформації ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Харчилава ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 ) не подавав заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що залишено поза увагою слідчим суддею та прийнято необґрунтоване рішення. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скаргу адвоката ОСОБА_9 на постанову начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 року, залишити без задоволення.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі;
- особу щодо якої вирішується питання про екстрадицію та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора;
- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, відповідно до постанови начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОСОБА_10 від 23.04.2021 року екстрадиційною перевіркою Офісу Генерального прокурора не встановлено обставин, передбачених ст.589 КПК та міжнародними договорами, для відмови у видачі ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ), зокрема, враховано, що останній не має статусу біженця.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року скасовано постанову начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОСОБА_10 від 23.04.2021 року про видачу (екстрадицію) ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ),до Російської Федерації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.590 КПК України після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Як вбачається з положень ст.589 КПК України, у видачі (екстрадиції) особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами України; 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
Згідно ч.2 ст.589 КПК України особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров'ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.
Правовідносини між Україною та Російською Федерацією щодо екстрадиції (видачі) осіб регулюються Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам 1993 року, які є чинними для обох держав.
Відповідно до ст.1 Європейської конвенції про видачу правопорушників, договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.03.2021 року №8010.7-12274/80.3-214 громадянин Грузії ОСОБА_15 15.03.2021 року звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою - анкетою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Зазначену заяву було зареєстровано у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Як вбачається з листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 07.04.2021 року №8010.7-14896/80.2-21 ОСОБА_11 було повернуто його заяву у зв'язку з неналежним оформленням та надано роз'яснення щодо усунення недоліків. Також зазначено, що у разі надходження належним чином оформленої заяви від Салії Ніколозі, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області будуть вжиті всі заходи в межах визначених законом України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Як вбачається з повідомлення начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 21.04.2021 року за вих. №с-1607 направлено на адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області заяву-анкету ОСОБА_11 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, ОСОБА_11 звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до прийняття начальником Департаменту міжнародного - правового співробітництва рішення про видачу, у зв'язку з чим зазначена обставина унеможливлює фактичну передачу ОСОБА_11 до прийняття ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідного рішення, оскільки у протилежному випадку буде допущено порушення прав останнього.
Таким чином, набуття особою, відносно якої надійшов запит іноземної держави про видачу, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту виключає її видачу.
Тому висновки оскаржуваної ухвали слідчого судді відповідають як вимогам кримінального процесуального законодавства України, так і вимогам Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості ухвали слідчого суддіє безпідставними, оскільки слідчим суддею належним чином перевірено та досліджено докази та прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, враховано дані про особу затриманого, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу міжнародно-провового співробітництва Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, про скасування постанови начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23.04.2021 року про видачу (екстрадицію) громадянина Грузії ОСОБА_7 ( ОСОБА_11 ) до Російської Федерації, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4