Справа № 11-кп/824/2025/2021 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
28 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12019100050005041,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року
Позняка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , , раніше судимого: 22.01.2014 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.12.2018 по відбуттю строку покарання,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15 ст. 186 КК України, та призначено йому покаранняза ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_13 призначено покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Строк тримання під вартою ОСОБА_13 рахувати з моменту затримання, тобто з 03.10.2019. Процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 1256,08 гривень стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави.
Лося ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 14.05.2018 Оболонським районним судом м. Києві за ч. 2 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 3 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, та призначенойому покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано у вигляді одного року позбавлення волі невідбуте ним покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14.05.2018 та остаточно призначено покарання у виді пяти років шести місяців позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної залишити у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання, тобто з 08.07.2019.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року виправлено описку, а саме: у резолютивній частині вироку у дев'ятому абзаці вказати: «Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної залишити у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 03.10.2019» замість помилково вказаного речення «Строк тримання під вартою ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 03.10.2018»
Судом визнано доведеним, що 08.07.2019 близько о 11 год. 25 хв., ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , намагалися викрасти сумку з особистими речами, вартістю 4329, 20 грн., що належить ОСОБА_15 , за наступних обставин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, виконуючи свою частину злочинного плану, ОСОБА_8 взяв сумку з речами із ручки дитячої коляски, що помітила ОСОБА_15 та почала кричати про допомогу. Зрозумівши, що їхні дії, розпочаті як крадіжка, викриті потерпілою, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діяли за попередньою змовою групою осіб, продовжили свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном потерпілої та почали тікати.
ОСОБА_8 , передавши ОСОБА_7 жіночу сумку з речами, з місця вчинення злочину зник, а ОСОБА_7 , який виконав усі дії, які вважав необхідними, до кінця свій злочинний умисел не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки разом із викраденим майном був затриманий перехожими громадянами.
Крім того, 01.10.2019 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу станції метрополітену Контрактова площа у м. Києві, повторно незаконно придбав, зберігав та перевозив наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, для власного вживання без мети збуту.
ОСОБА_8 у невстановленої у ході досудового розслідування особи придбав два блістери таблеток «Метадон- ЗН», поклав їх до зовнішньої своєї лівої кишені, тим самим повторно незаконно придбав та почав зберігати вищевказаний наркотичний засіб для власного вживання без мети збуту, після чого на громадському транспорті направився у власних справах, тим самим повторно незаконно перевіз вищевказаний наркотичний засіб без мети збуту.
01.10.2019 близько23 год. 01 хв. ОСОБА_8 , знаходячись неподалік під'їзду №5 будинку АДРЕСА_4 , був зупинений працівниками поліції, яким добровільно зізнався, що у зовнішній лівій кишені він незаконно зберігає наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон для власного вживання без мети збуту.
Після цього на місце події було викликано слідчо-оперативну групу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, після приїзду якої у присутності двох понятих ОСОБА_8 самостійно дістав з кишені та добровільно надав два блістери таблеток «Метадон-ЗН» (19 таблеток), тобто наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, який останній повторно незаконно придбав, зберігав та перевозив для власного вживання без мети збуту.
Вилучені в ході огляду та надані на дослідження дев'ятнадцять таблеток білого кольору містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон). Загальна маса метадону (фенадону) у дев'ятнадцяти таблетках становить 0,418 г.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій, порушує питання про зміну вироку Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 14.05.2018 за ч. 2 ст. 309 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Одночасно прокурор просить призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі та за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді позбавлення волі без урахування вимог ч. 3 ст. 68 КК України та призначив їм покарння за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 роів 6 місців позбавлення волі кожному.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності та правильність кваліфікації її дій, просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в частині призначеного покарання змінити, застосувавши до нього положення ст. 69 КК України, мотивуючи тим, що суд не врахував стан його здоров'я, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким із учасників судового провадження не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, але злочин не закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким із учасників судового провадження не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, але злочин не закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених, колегія суддів не вбачає.
При цьому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд, призначаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, не застосував положення ч. 3 ст. 68 КК України, що регламентує призначення покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, є обгрунтованими.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
При цьому санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі; тобто дві третини від максимального строку можливого покарання складає 4 роки; з урахуванням наведеного суд не мав права виходити за межі вказаного строку в бік його збільшення.
Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, а саме - не застосував вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, призначивши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, а тому апеляційна скарга прокурора і у цій частині підлягає задоволенню, а вирок суду - зміні в частині призначеного покарання.
Водночас підстав для застосування положень ст. 69 КК України, як про це просить ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає, оскільки обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли під час перегляду провадженні в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, дотримуючись основних засад призначення покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14.05.2018 остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі строком 4 роки; на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворимпризначити покарання ОСОБА_8 у виді чотирьох років позбавлення волі.
На переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції саме таке покарання відповідатиме меті покарання у розумінні ст. 50 КК України та буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене, вирок суду першої інстанції в часитині призначення покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягає зміні на підставі ст. 413 КПК України у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року змінити в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14.05.2018 остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим Позняку ОСОБА_16 призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засуджені, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді: ______________ ______________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4