05 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12015100020011045 стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Артемівка Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 23.10.2017 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та йому призначено покарання: за ч.1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік; за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч.4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України на підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 року виконувати самостійно.
Згідно вироку, ОСОБА_7 у вересні 2014 року, перебуваючи у м. Одеса, придбав у невстановленої особи два паспорти громадянина України: серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 та серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , після чого підробив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , вклеївши у цей паспорт свою фотокартку, чим вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 358 КК України.
В подальшому, ОСОБА_7 у період часу з вересня 2014 по 23.01.2015 року у невстановленому досудовим слідством місці та при невстановлених обставинах, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне підроблення офіційного документу, підробив паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , вклеївши у паспорт свою фотокартку, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 358 КК України.
В подальшому, 23.01.2015 року під час заселення у хостелі за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , знаючи, що він перебуває в офіційному розшуку, використав підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , пред'явивши його адміністратору хостелу, як документ, що посвідчує особу з метою укладення цивільно-правового договору на проживання у хостелі.
Крім цього, 29.01.2015 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, пред'явив спеціалісту Управління праці та соціального захисту населення Дарницької РДА у місті Києві підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 з вклеєною своєю фотокарткою, як документ, що посвідчує особу, з метою отримання «Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».
Крім цього, 03.06.2015 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, пред'явив працівнику відділу Централізованого оформлення документів №3 Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в м. Києві підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 з вклеєною своєю фотокарткою, як документ, що посвідчує особу, для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Крім цього, 15.06.2015 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, пред'явив керівнику секретаріату партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 з вклеєною своєю фотокарткою, як документ, що посвідчує особу, для отримання партійного квитка.
Крім цього, у невстановлений досудовим слідством час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, ОСОБА_7 16.07.2015 року у невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , з метою отримання нового паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , пред'явив працівнику Дарницького РВ ГУДМС України у м. Києві ксерокопію підробленого паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , з вклеєною своєю фотокарткою та підроблений паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_10 .
Крім цього, 10.12.2015, приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 16, при перевірці документів працівниками Дарницького УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_7 , знаючи про те, що перебуває в офіційному розшуку, використав підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , як документ, що посвідчує особу, та представився анкетними даними згідно підробленого паспорту.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст. 358 КК України.
На вказаний вирок, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації своїх дій, просить змінити оскаржуваний вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2020 року та виключити з оскаржуваного вироку посилання на положення ч.5 ст. 74 КК України щодо звільнення його від покарання за закінченням строків давності на підставі ч.1 ст. 49 КК України і застосувати до нього положення ч.4 ст. 70 КК України, призначивши йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим згідно вироку Київського районного суду м. Харковавід 23.10.2017 року та призначити йому остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року) зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 11.12.2015 року (коли він був затриманий у зв'язку з розшуком) до набрання рішення ухваленого Київським апеляційним судом законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки призначаючи покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, суд першої інстанції незаконно звільнив його від покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України за закінченням строків давності відповідно до положень ст. 49 КК України.
Також апелянт вказує, що за приписами ч.2 ст. 49 КК України якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду перебіг давності зупиняється та відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. При цьому зазначає, що під час розгляду даного кримінального провадження встановлено, що на час вчинення ним кримінальних правопорушень він перебував в офіційному розшуку за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та фактично був затриманий працівниками поліції 10.12.2015 року, а тому на переконання апелянта, саме з цієї дати був відновлений перебіг строків давності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження №12015100020011045 стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи №753/3957/16-к, суд першої інстанції, відповідно до положень ч.1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження №12015100020011045, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та за встановлених фактичних обставин, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 94 КПК України.
Відповідно до вимог ст.cт. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Вирішуючи питання, який вид та міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому ОСОБА_11 , суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України та врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покаранняза сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України.
Разом з тим, враховуючи, що з дня вчинених ОСОБА_7 кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 358 КК України (вересень 2014), ч.4 ст. 358 КК України (23.01.2015 - 10.12.2015) минуло більше трьох років, а з часу вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України (23.01.2015 р.) минуло більше п'яти років, суд дійшов правильного висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки приписами пунктів 2, 3 ч.1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, а також п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції незаконно звільнив його від покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до положень ст. 49 КК України, так як на час вчинення ним кримінальних правопорушень він перебував в офіційному розшуку за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та фактично був затриманий працівниками поліції 10.12.2015 року, а тому, у відповідності з вимогами ч.2 ст. 49 КК України, саме з цієї дати був відновлений перебіг строків давності, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, за приписами ч.2 ст. 49 КК України, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду перебіг давності зупиняється та відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
Під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення ч.2 ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо).
Проте, в матеріалах даної справи №753/3957/16-к (провадження №1-кп/753/39/20) стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 відсутні будь-які дані, що останній ухилявся від досудового розслідування або суду в рамках кримінального провадження №12015100020011045 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, а рішення про оголошення ОСОБА_7 у розшук, у зв'язку з чим він 10.12.2015 року був затриманий працівниками поліції, ухвалено в рамках іншого кримінального провадження №12013220490006163 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 289 КК України, а тому не впливає на перебіг строків давності, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, у даному кримінальному провадженні №12015100020011045.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2020 року стосовно ОСОБА_7 законним та обґрунтованим і підстав для його зміни в частині виключення з оскаржуваного вироку посилання на положення ч.5 ст. 74 КК України щодо звільнення його від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч.1 ст. 49 КК України і застосування до нього положень ч.4 ст. 70 КК України та призначення йому остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 року у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, про що ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого, не вбачає.
За викладеним, відсутні правові підстави для застосування до ОСОБА_7 положень ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015 року), про що останній зазначав як у своїй апеляційній скарзі, так і у поданому клопотанні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року у кримінальному провадженні №12015100020011045стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3