04.08.21
22-ц/812/1513/21
Справа № 487/5228/20
Провадження № 22-ц/812/1513/21
04 серпня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
розглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Нікітіна Д.Г. в приміщенні того ж суду, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2020 року АТ «А-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2019 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMABWFC10072969544 та отримання кредитної картки шляхом підписання Анкети-заяви. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Крім того, всі основні умови кредитування були доведені відповідачці, про що свідчить її підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка".
Відповідачка порушила свої обов'язки за вищевказаним кредитним договором, у результаті чого станом на 13.08.2020 року у неї виникла заборгованість перед банком у сумі 22419,50 грн, з яких: 16619,14 грн - заборгованість за кредитом, 5450,36 грн - заборгованість за відсотками, 350 грн - штрафи.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2102 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC10072969544 від 24.10.2019 року в сумі 16619 грн 14 коп., а також судовий збір у розмірі 1558 грн 17 коп.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність кредитних зобов'язань та недосягнення згоди щодо всіх умов кредитування, є помилковим, оскільки відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Також позивач посилається на те, що як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, що свідчить про те, що вона ознайомилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Крім того, вважає, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а також Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником.
Щодо сумнівів суду першої інстанції відносно розрахунку заборгованості, то позивач вважає їх необґрунтованими та на підтвердження вірності розрахунку надає банківську виписку.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 24.10.2019 року між сторонами підписано Анкету-Заяву, згідно якої відповідачка отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», отримавши платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Відповідачка зобов'язується виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті www.a-bank.com.ua.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщеного на сайті www.a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови і правила».
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.08.2020 року становить 22419,50 грн та складається з: заборгованості за кредитом - 16619,14 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5450,36 грн, штрафів - 350 грн.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Однак, у Анкеті-заяві позичальника від 24.10.2019 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №SAMABWFC10072969544 від 24.10.2019 року, посилався на Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК», розміщеного на сайті www.a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови і правила» як невід'ємні частини спірного договору.
Встановивши, що позивачем не доведено домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом та штрафів, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 16619 грн 14 коп.
При цьому суд виходив з того, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ «А-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.10.2019 року шляхом підписання Анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
У позовній заяві відсутні посилання про стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України.
Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та штрафу слід відмовити.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в А - Банку, які розміщені на сайті: сайті www.a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в А - Банку, які розміщені на сайті: сайті www.a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А - Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Разом з тим суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачкою паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка у розмірі 44,4% річних, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту у розмірі 7,4% в місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) (а. с. 5 зворот-6).
Враховуючи викладене, суд у порушення вимог ст. 81 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачкою анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, відповідачка відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Крім того, з виписки руху коштів за рахунком (а. с. 46) вбачається, що відповідачка отримала та використовувала кредитні кошти після підписання паспорту споживчого кредиту, далі неодноразово порушувала умови договору, бо не сплачувала обов'язкові платежі у встановлені строки, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З огляду на викладене, суд належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачці кредиту, користування нею кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачкою не спростовано, що є її, а не суду, процесуальним обов'язком, при тому, що відповідачка до суду не з'явилася і свої доводи не зазначила, що призвело до неправильного вирішення справи.
За такого рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, штрафів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів виходить з того, що 24.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-Заяву від 24.10.2019 року.
За умовами вказаного договору позичальник отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Крім того, 24.10.2019 року відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені тарифи банку, у тому числі: процентна ставка (44,4% річних), права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф (за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків: 50грн. за кожен раз, коли виникає прострочення по уплаті обов'язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100грн.; 100грн. за кожен раз, коли виникає прострочення по уплаті обов'язкового щомісячного платежу на суму від 100грн. другий місяць поспіль і більше; 500 грн. + 5% від суми заборгованості у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по уплаті обов'язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів), процентна ставка, яка застосовується у випадку наявності простроченої заборгованості у розмірі 7,4% у місяць.
Підпис ОСОБА_1 в паспорті споживчого кредиту підтверджено 24 жовтня 2019 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП 08), надісланим за номером телефону НОМЕР_1 , зазначеним відповідачкою у анкеті - заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підписаній власноручно.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідачка з викладеними у анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту умовами погодилась без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви нею проставлено свій особистий підпис, а у паспорті споживчого кредиту нею проставлено електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 зазначеного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Отже, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі кредитного договору № б/н від 24 жовтня 2019 року у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленим кредитним лімітом на платіжну карту, який був укладений сторонами шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви та Паспорту споживчого кредиту.
Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідачка на підставі названого договору отримала картку.
Згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідачка активно користувалася карткою після підписання Паспорту споживчого кредиту.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо доведеності факту погодження сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки вказаний договір був укладений як електронний правочин, підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором.
Отже, в силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідачка прийняла на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови банку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 щодо підтвердження досягнення умов шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Оскільки відповідачка уклала кредитний договір з позивачем та отримала кредитні кошти від банку, вона зобов'язана повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідачки ОСОБА_1 станом на 13.08.2020 року утворилася заборгованість в розмірі 22419,50 грн, яка складається з наступного : 16619,14 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5450,36грн. - заборгованість за відсотками; 350грн. - штрафи.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам, передбаченим в анкеті-заяві та Паспорті споживчого кредиту, що підписані відповідачкою, а також сумам, отриманим відповідачкою та відображеним в виписці про рух коштів по рахунку.
При цьому колегія суддів враховує те, що виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
Крім того, слід врахувати, що у постанові НБУ № 705 від 05.11.2014р. «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» також зазначено, що документи за операціями з використанням електронних платежів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
За такого враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також умови кредитування, викладені в анкеті-заяві та Паспорті споживчого кредиту, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 22419,50 грн, яка складається з наступного : 16619,14 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5450,36грн. - заборгованість за відсотками; 350грн. - штрафи. Проте суд помилково стягнув з відповідачки тільки заборгованість за тілом кредиту у розмірі16619,14 грн.
При прийнятті рішення у справі колегія суддів враховує також правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).
Отже, позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано наявність підстав для стягнення передбачених договором процентів у розмірі 5450,36 грн. та 350 грн. штрафу на користь Банку.
З огляду на вищенаведені мотиви та на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення процентів та штрафу за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення. В той же час підстав для скасування рішення в цілому відсутні, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102грн. За подачу апеляційної скарги ним було сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн. Оскільки позовні вимоги банку задовольняються в повному обсязі, то з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову та за подачу апеляційної скарги у повному обсязі у розмірі 5255 грн (2102+3153=5255).
З урахуванням викладеного рішення суду підлягає скасуванню також в частині вирішення вимог про стягнення судового збору у розмірі 1558,17р. з ухваленням рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат по сплаті судового збору у розмірі 5255 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, штрафу та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса: місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11, ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770) заборгованість по відсоткам у розмірі 5450,36 грн та 350 грн. штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 5 255 грн.
В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий: В.І. Темнікова
Судді: Т.З. Бондаренко
Т.В. Крамаренко
Повний текст постанови складено 04 серпня 2021 року.