02 серпня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчих Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за її заявою від 15.06.2021 р.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, і такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що 19.03.2021 р. відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.05.2021 р. справа про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, закрита у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, представник вважає, що поліцейський ОСОБА_7 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, склав адміністративний протокол, з метою створення статистики, а тому в його діях наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Його заява про вчинення поліцейським кримінального правопорушення надійшла до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві - 22.06.2021 р., проте відомості до ЄРДР не внесені, і витяг з ЄРДР, ані заявнику, ані представнику не надавався.
Зазначає, що норми ч. 1 ст. 214 КПК України, є нормами прямої дії і зобов'язують уповноважені органи, без здійснення оцінки обґрунтованості заяви про вчинення кримінального правопорушення, вносити до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, які зазначені в заяві.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Представник заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 15.06.2021 р. представник заявника ОСОБА_6 поштою направила до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка отримана управлінням - 22.06.2021 р., проте, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості із заяви до ЄРДР не внесені.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що зміст заяви ОСОБА_6 , всупереч вимог ст. 214 КПК України, не містить викладу обставин будь-яких об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, виходячи зі складу (об'єктивної та суб'єктивної сторін) зазначеного кримінального правопорушення. Фактично скарга стосується незгоди зі складеним 19.03.2021 р. поліцейським протоколом відносно ОСОБА_5 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Така незгода та не притягнення особи до адміністративної відповідальності судом не може вказувати на наявність в діях поліцейського, який складав протокол про порушення Правил дорожнього руху, ознак злочину. Оцінка вказаному протоколу, у сукупності з іншими доказами, надана судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали, надані судом, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У судове засідання для розгляду скарги представника ОСОБА_6 Заводським районним судом м. Миколаєва викликались представник ОСОБА_6 та особа, в інтересах якої подавалась скарга, проте останні подали до суду заяви про розгляд скарги без них. Разом з тим, копію оскаржуваного рішення представник ОСОБА_6 та особа в інтересах якої подавалась скарга не отримували. Як стверджує апелянт про прийняте рішення, вона дізналась із Єдиного державного реєстру судових рішень, копію оскаржуваного рішення не отримувала, тобто не знала про прийняте слідчим суддею рішення та мотиви відмови у задоволенні скарги.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, у даному випадку, з метою дотримання прав та законних інтересів осіб, забезпечення права на оскарження судового рішення та у доступі до правосуддя, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 р. відмітив, що КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_5 , звернулась до Територіального управління ДБР, розташованого в м. Миколаєві, із заявою, про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення поліцейським ВРПП Первомайського РВП ГУНП ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 346 КК України, а саме зловживання владою та службовим становищем. Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_6 вказувала на те, що справа про адміністративне правопорушення, за складеним поліцейським ОСОБА_7 протоколом про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.05.2021 р., закрита за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення.
Заява представника ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, за своїм змістом та суттю, не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки не містить конкретних та достатніх даних про вчинення посадовою особою правоохоронного органу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Зміст заяви зводиться до незгоди із складаним, відносно особи інтереси якої вона представляє, протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей за заявою представника заявника ОСОБА_6 .
Твердження апелянта про те що, викладені в її заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню до ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є неспроможними з огляду на наступне.
Так, аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в ЄРДР та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Отже, слідчий суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою, і такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, залишити без змін, апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3