Справа № 441/1271/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/802/21 Доповідач: ОСОБА_2
02 серпня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 06 липня 2021 року, про відмову в накладенні арешту на майно,
встановила:
цією ухвалою, відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021142270000028 від 04.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
На дану ухвалу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання дізнавача СД ВП №2 ЛРУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 погодженого з прокурором Городоцького відділу Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42021142270000028 від 04.06.2021.
Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального закону України та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ст.ст.98, 100, 110, ч.2 ст.298-3 КПК України, земельна ділянка та рослини кукурудзи, які самовільно посадила невідома особа, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони слугували приводом для самовільного захоплення земельної ділянки та зберегли сліди вчинення правопорушення.
Окрім того, вважає, що судом не взято до уваги важливу обставину щодо відсутності будь-яких дозвільних документів на право користування земельною ділянкою, на якій незаконно посіяли кукурудзу, факту оброблення вказаної земельної ділянки на якій проростають посіви кукурудзи, що стало причиною постановлення незаконної ухвали та необґрунтованої відмови в арешті зазначеного майна.
Викладенні в ухвалі суду доводи є безпідставними та такими, що суперечать вимогам кримінального процесуального закону, а ухвалу суду необґрунтованою та незаконною.
Представник прокуратури в судове засідання апеляційного суду не прибув, про причини неявки не повідомив. При цьому, прокурор ОСОБА_8 до початку розгляду справи подав клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутності прокурора. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частинами 2, 3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Виходячи з приписів ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею, під час розгляду клопотання та апеляційним судом, в процесі апеляційного розгляду справи встановлено, що у провадженні сектору дізнання ВП №2 ДРУП ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за №42021142270000028 від 04.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 18.06.2021 на земельну ділянку площею 44, 4927 га, за координатами кутів зовнішніх меж земельної ділянки 49.672194, 23.666833, розташованої за межами населеного пункту с.Зашковичі на території Великолюбінської ОТГ Львівського району Львівської області, накладено арешт і заборонено її відчуження.
Підставою внесення відомостей в ЄРДР є самовільне захоплення земельної ділянки та посів сільськогосподарської рослини кукурудзи на цій ділянці. Оскільки прокурор вважає, що вказані рослини є доказом злочинної діяльності у кримінальному провадженні, тому звернувся із відповідним клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно, а саме на кукурудзу яка росте на арештованій згідно ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 18.06.2021 ділянці.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Статтею 167 КПК України, визначено підстави для тимчасового вилучення майна.
Поряд з цим, в суді першої та апеляційної інстанцій прокурором не доведено, що сільськогосподарська культура, кукурудза, якою засіяна вищевказана земельна ділянка та яка вирощується на ній, належить до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим ст.167 КПК України.
Окрім цього, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку сільськогосподарська культура, кукурудза, являється майном, що буде одержаним в результаті злочинної діяльності, а тому підлягає спеціальній конфіскації відповідно до п.1 ч.1 ст.96-2 КК України.
Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, та інших статтей цього Кодексу.
Санкцією ч.1 ст.197-1 КК України за ознаками якої проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021142270000028 від 04.06.2021р., не передбачено покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, означеної статті немає у переліку ч.1 ст. 96-1 КК України.
Тому слідчим суддею вірно встановлено, що такий захід кримінально-правового характеру, як спеціальна конфіскація, про що йдеться у клопотанні, у вищеозначеному кримінальному провадженні за ч.1 ст. 197-1 КК України не може бути застосованим.
Зважаючи на вищезазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання про арешт майна, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства. А тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосуванням кримінального процесуального закону України та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, слід визнати необґрунтованими.
При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 170-173, 309, 310, 407,415, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 06 липня 2021 року, про відмову у задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021142270000028 від 04.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4