Справа № 465/1407/21 Головуючий у 1 інстанції: Гладишева Х.В.
Провадження № 22-ц/811/1766/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 30
26 липня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Симець В.І.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування номерів записів про право власності/довірчої власності, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, -
у провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович та ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування номерів записів про право власності/довірчої власності, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року в частині, що оскаржується, клопотання відповідача ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову - задоволено.
У порядку зустрічного забезпечення позову зобов'язано ОСОБА_7 внести на депозитний рахунок Франківського районного суду м.Львова грошові кошти у розмірі 50000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) протягом 10 (десяти) днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення позову.
Роз'яснено, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Клопотання представника третьої особи ОСОБА_5 - адвоката Колошкіна Ігоря Анатолійовича про зупинення провадження у цивільній справі - задоволено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович та ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування номерів записів про право власності/довірчої власності, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності зупинено до набрання законної сили рішення суду у справі №465/1894/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Гарасиняк Ірини Іванівни про визнання недійсним договору дарування.
Вказану ухвалу суду в частині зустрічного забезпечення позову і зупинення провадження по справі, оскаржив представник ОСОБА_7 - ОСОБА_1 .
Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що постановляючи ухвалу про зустрічне забезпечення позову, суд першої інстанції покликається на те, що на час розгляду даного клопотання належним чином не підтверджено реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_7 в Україні, зокрема за адресою АДРЕСА_1 . Це твердження суду вважає некоректним, оскільки позивачем представлено довідку ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області про те, що ОСОБА_7 з 23.04.2014 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 являючись співвласником 46/100 частки в даній квартирі, заяви про зняття її з реєстрації не писала, рішення суду про визнання її такою, що втратила право на користування житлом немає.
Також покликається на те, що постановляючи ухвалу про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Гарасиняк Ірини Іванівни про визнання недійсним договору дарування, суд покликається на те, що рішення суду по цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору у справі про визнання недійсним договору купівлі - продажу. Вважає таку думку суду хибною, оскільки суд не звернув уваги на те, що справа про визнання недійсними договорів дарування частини квартири виник саме для того, щоб затягнути процес у справі щодо витребування квартири з чужого незаконного володіння.
Просить ухвалу суду в частині зустрічного забезпечення позову і зупинення провадження по справі скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заперечення апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі існує спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.07.2016 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування номерів записів про право власності/довірчої власності, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Перелік випадків, у яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений у ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.
Вирішуючи питання про застосування зустрічного забезпечення суд першої інстанції виходив з положень п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, а саме, що суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).
Частиною 5 ст. 154 ЦПК України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, а в окремих випадках і обов'язком суду, який забезпечує позов та визначає розмір зустрічного забезпечення з урахуванням обставин справи та співмірності із заходами забезпечення позову.
Отже, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 46/100 частин квартири АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_7 , суд першої інстанції, виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, характеру спору та змісту позовних вимог, а також враховуючи обставини справи, вважав за необхідне в межах наданого процесуального законом права застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання ОСОБА_7 внести на депозитний рахунок Франківського районного суду м.Львова грошові кошти у розмірі 50000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень), що на думку колегії суддів, є співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких можуть зазнати відповідачі у зв'язку із забезпеченням позову.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду в частині застосування зустрічного забезпечення є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Покликання в апеляційній скарзі представника позивача на те, що суд першої інстанції не вірно встановив, що у позивача немає житла на території України та прийшов до помилкового висновку про його відсутність не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства позивачем не надано суду першої інстанції доказів про зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України.
Як вбачається із довідок про реєстрацію місця проживання особи №20682 від 01.04.2021 року, №20690 від 01.04.2021 року та №20469 від 31.03.2021 року, виданих Франківською районною адміністрацією, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки ЛКП "Затишне" відділу житлового господарства Франківської райдержадміністрації Львівської міської ради № 198, за вказаною адресою зареєстровано троє осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», передано повноваження ведення реєстрації місця проживання від Державної міграційної служби до відповідних органів місцевого самоврядування.
А відтак, не може братися до уваги лист, скерований Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України в Львівській області № 03/01-3585 від 09.04.2021 року на адвокатський запит ОСОБА_12 , згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 23.04.2014 за адресою: АДРЕСА_1 ,
Отже, у суду першої інстанції були всі підстави, які передбачені як ч. 1 ст. 154 ЦПК України так і п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення.
Наведені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_7 - ОСОБА_1 доводи не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали.
Крім того, доводів про те, яким чином застосування до позивача зустрічного забезпечення порушуватиме його права апеляційна скарга не містить.
Що стосується зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду у справі №465/1894/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Гарасиняк Ірини Іванівни про визнання недійсним договору дарування, то слід вказати наступне.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» підстава п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України (зараз п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України) для зупинення провадження у справі - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупиняючи провадження по даній справі суд першої інстанції вірно виходив з того, що підставою позову, заявленого ОСОБА_5 , є предметом дослідження в даній справі і рішення суду в справі про визнання недійсними договорів дарування частини квартири АДРЕСА_2 безпосередньо впливає на вирішення даного спору, а тому провадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням в справі №465/1894/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Гарасиняк І.І. про визнання недійсним договору дарування.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02.08.2021 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.