Дата документу 03.08.2021 Справа № 311/2713/20
Єдиний унікальний № 311/2713/20 Головуючий у 1 інстанції:Нікандрова С.О.
Провадження № 22-ц/807/2532/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
03 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями в формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2021 року,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «ЗЗРЗ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ №303-к від 06 серпня 2020 року про його звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України; поновити його на посаді прохідника підземної дільниці гірничокапітальних робіт №7 шахти «Прохідницька» з 06 серпня 2020 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 28 березня по 15 квітня 2020 року в сумі 17 532,19 грн.
Зазначав, що з 14 жовтня 2004 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював підземним машиністом електровоза, а з жовтня 2008 - прохідником підземної дільниці.
Наказом №303-к від 06 серпня 2020 року його звільнено з роботи за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП за прогули без поважних причин, а саме: відсутність без поважних причин на роботі в період з 08 год. 27 березня 2020 року по 15 год. 15 квітня 2020 року.
Вважає звільнення незаконним, оскільки з 27 березня по 15 квітня 2020 року він був викликаний повісткою до Василівського районного військового комісаріату, де проходив медичний огляд для укладення контракту.
Посилаючись на вказані обставини, просив про задоволення позову.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Судове рішення мотивовано тим, що розірвання трудового договору з працівником відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства. Зібраними у справі доказами було встановлено, що працівник був відсутній на роботі без поважних причин. Повістка про виклик до військового комісаріату ОСОБА_1 не видавалася, медичний огляд він не проходив, на військовому обліку не перебував. ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності, а тому з ним не міг бути укладений контракт на проходження військової служби в резерві.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що протягом роботи на шахті він жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. З 27 березня по 15 квітня він не був на роботі з поважної причини, так як перебував у військовому комісаріаті, де проходив медичний огляд, та хотів укласти контракт для його зарахування до резервного батальйону. Вказані обставини підтверджуються повісткою, якій суд першої інстанції не дав належної оцінки. Вважає, що судом порушені його конституційні права на працю. На думку позивача, судом порушені вимоги ст.251 ЦПК України, оскільки не вирішено питання про зупинення провадження у справі до закінчення кримінального провадження, розпочатого за ознаками ч.4 ст.358 КК України за фактом підробки повістки про виклик до військового комісаріату. Вважає, що судом порушені вимоги ст.ст.147-149 КЗпП України, оскільки повістку про виклик до військового комісаріату він здав на підприємство 15.04.2020, а наказ про звільнення був виданий тільки 06.08.2020.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Запорізький залізорудний комбінат» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи скарги - неспроможними. Зібраними у справі доказами спростовуються доводи позивача про поважність причин відсутності на роботі з 27 березня по 15 квітня 2020 року. Повістку про виклик до військового комісаріату позивач надав до табельної шахти «Прохідницька» після виходу з лікарняного 23 квітня 2020 року, кримінальне провадження внесено до ЄРДР 22 квітня 2020 року. Суд обґрунтовано не зупинив провадження у цивільній справі до закінчення кримінального провадження, оскільки у кримінальному провадженні не розглядаються питання трудових відносин. Доводи ОСОБА_1 про те, що в спірний період часу він викликався до РВК, спростовуються зібраними у справі доказами. Зокрема, Запорізьким зональним відділом військової служби правопорядку було проведено внутрішню перевірку, якою встановлено, що ОСОБА_1 не видавалася повістка і він не перебував у Василівському РВК в період з 27 березня по 15 квітня 2020 року. Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 , який обіймає посаду військового комісару Василівського РВК, також не підтвердив факту виклику позивача до РВК, та повідомив, що останній на військовому обліку не перебуває, оскільки притягався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину. Посилання позивача на те, що раніше він не притягався до дисциплінарної відповідальності не відповідають дійсності, т.я. наказом № 237-к від 29.07.2011 до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення за невиконання трудових обов'язків. Доводи про порушення відповідачем строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності вважає необґрунтованими, т.я. звільнення відбулося в межах строків, визначених ст.148 КЗпП України.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 і його представника адвоката Паскала П.М., заперечення представника ПрАТ «ЗЗРК» Костенко К.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов'язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.
Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.
Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов'язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Встановлено, що з 14 жовтня 2004 року ОСОБА_1 працював підземним машиністом електровоза 3 розряду підземної дільниці ремонтно-відбудовчих робіт №4 шахта «Прохіднича» Підприємства з іноземними інвестиціями в формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», з 15 грудня 2005 року підземним машиністом електровоза 4 розряду шахти «Прохіднича», з 15 жовтня 2008 року підземним прохідником 4 розряду шахти «Прохіднича» (з 2018 року «Прохідницька») (а.с.7).
Наказом №303-к від 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП за прогули без поважних причин (а.с.9).
Підставою для звільнення в наказі зазначено: службова записка начальника шахти; запити до військового комісару Василівського РВК; пояснювальна записка табельника; пояснювальна записка працівника; табелі обліку робочого часу; згода профспілкового комітету від 05 серпня 2020 року; протокол №12.
Працівник ОСОБА_1 був відсутній в період з 27 березня 2020 року по 15 квітня 2020 року на робочому місці, повідомив телефоном роботодавця про те, що в нього повістка з Василівського РВК.
На підтвердження поважності причин відсутності на роботі в період з 27 березня по 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 надав повістку військового комісара Василівського РВК підполковника ОСОБА_3 , якою підтверджено прибуття 27 березня 2020 року для уточнення облікових даних, проходження ВЛК у Василівському РВК та обстеження в лікувальних установах з 8 год. 00 хв. 27 березня 2020 року по 15 год. 00 хв. 15 квітня 2020 року включно (а.с.10, 11, 96).
У квітні 2020 року крім ОСОБА_1 ще 23 працівники комбінату були відсутні на робочому місці та надали відділу кадрів повістки про їх виклик до РВК.
Як встановлено судом, слідчим відділенням Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове досліджування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080190000222 від 22 квітня 2020 за зверненням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України.
Розпорядженням директора з персоналу ПрАТ «ЗЗРК» №357-к від 29 квітня 2020 року організовано проведення цільової перевірки та створена комісія з проведення цільової перевірки з розслідування фактів відсутності на робочому місці працівників комбінату у зв'язку з викликом до РВК по раніше наданим до бухгалтерії комбінату повісткам (а.с.30).
Рішенням комісії №1 від 29 квітня 2020 року призупинено оплату за виконання державних обов'язків у квітні 2020 року працівникам, у тому числі ОСОБА_1 , до закінчення перевірки (а.с.42-43).
02 червня 2020 року ПрАТ «ЗЗРК» звернулося із запитом №14/71 до військового комісару Василівського РВК про надання інформації про перебування робітників ПрАТ «ЗЗРК», у тому числі і ОСОБА_1 , у РВК за повісткою в період з 27 березня по 15 квітня 2020 року (а.с.44).
Листом №1562 від 22 червня 2020 року (за вхідним №1123/3 від 01 липня 2020) військовий комісар Василівського РВК ОСОБА_4 повідомив, що громадину ОСОБА_1 , 1986 року народження, повістки на прибуття до Василівського РВК в періоди з 27 березня по 15 квітня 2020 року не видавались. Знаходження ОСОБА_1 в Василівському РВК в ці періоди не підтверджує (а.с.45).
На засіданні, яке відбулося 02 липня 2020 року, комісія розслідування фактів відсутності на робочому місці працівників комбінату у зв'язку з викликом до районних військових комісаріатів, розглянувши питання стосовно ОСОБА_1 на підставі відповіді Василівського районного військового комісаріату №1562 від 22 червня 2020 року, дійшла висновку, що в період з 27 березня 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 не перебував у Василівському РВК. Комісія прийняла рішення запропонувати адміністрації притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності та не приймати повістку Василівського РВК до оплати (а.с.46-47).
В пояснювальній записці від 08 липня 2020 року на ім'я генерального директора ПрАТ «ЗЗРК» ОСОБА_1 зазначав, що під час карантину йому запропонували підписати контракт у РВК на резерв для подальшої допомоги правоохоронним органам у забезпеченні перепускного контролю та патрулювання вулиць міста. Йому видали повістку для термінового збору документів та проходження медичної комісії, проте в подальшому він передумав (а.с.48).
27 липня 2020 року адміністрація ПрАТ «ЗЗРК» звернулася до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.50).
Згідно витягу з протоколу засідання президії профкому ЗЗРК №12 від 05 серпня 2020 року профкомом розглянуто подання та надана згода на звільнення ОСОБА_1 згідно п.4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с.52).
Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
В контексті вказаної норми на працівника покладено обов'язок доводити перед роботодавцем поважність відсутності на роботі внаслідок певної необхідності.
Надавши оцінку всім зібраним у справі доказам за правилами ст.ст.76-78, 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач був відсутній на робочому місці з 27 березня по 15 квітня 2020 року без поважних причин, а тому роботодавець правомірно звільнив його з роботи за прогули з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінки повістці про виклик ОСОБА_1 до військового комісаріату, яка містить печатку та підпис військового комісару, а отже є доказом поважності причин відсутності на робочому місці, є неспроможними.
За положенням п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України для виконання обов'язків, пов'язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
Згідно з п.37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 07.12.2016 №921, з метою ведення персонального обліку призовників і військовозобов'язаних на державні органи, підприємства, установи та організації покладається виконання заходів, в тому числі оповіщення на вимогу районних (міських) військових комісаріатів призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до районних (міських) військових комісаріатів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Враховуючи зазначене виклик військовозобов'язаних, які працюють, здійснюється через роботодавця.
Як було встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «ЗЗРК» відомостей про виклик позивача ОСОБА_1 до Василівського РВК на період з 27 березня 2020 по 15 квітня 2020 року не отримувало.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснив, що він працює військовим комісаром Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній Василівський РВК). За обліковими даними ОСОБА_1 на військовому обліку не перебував як раніше судимий, а тому з ним не міг бути укладений контракт на проходження служби в резерві. Згідно з даними Журналу записів виданих повісток останній раз ОСОБА_1 викликався до військомату 04 лютого 2019 року. На період часу з 27 березня по15 квітня 2020 року повістки ОСОБА_1 не видавалися. В Журналі реєстрації осіб, які прибули до військомату, ОСОБА_1 в цей період часу також не зареєстрований. Жодних даних про проходження ОСОБА_1 в період з 27 березня по 15 квітня 2020 року медичного огляду ВЛК у Василівському РВК не має.
Із листа №101/1683 від 21 вересня 2020 року Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку відомо, що службовими особами відділу було проведено перевірку окремих напрямків діяльності Василівського РВК та встановлено, що співробітники комбінату, в тому числі ОСОБА_1 , до Василівського РВК не викликалися (а.с.54).
Фактичні обставини справи і вищевказані докази спростовують доводи позивача про поважність причин відсутності на робочому місці в спірний період часу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд, є також безпідставними, оскільки спростовуються поясненнями свідка військового комісару ОСОБА_3 , та не підтверджуються жодними доказами.
Згідно п.2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001року №455, особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів надається довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою закладу.
Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, визначено, що медичний огляд резервістів проводиться: з числа військовозобов'язаних запасу за рішенням військового комісара, начальника ТЦК - ВЛК військового комісаріату, ВЛК ТЦК, гарнізонною, госпітальною ВЛК; з числа військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби за рішенням командира військової частини, - гарнізонною, госпітальною ВЛК.
Медичний огляд резервістів (крім льотного складу, АП) проводиться при прийомі на службу у військовому резерві та перед укладанням чергового контракту. Медичний огляд також проводиться за рішенням командира військової частини у разі неможливості виконання резервістом обов'язків за призначенням за станом здоров'я.
На кожного кандидата заводиться Картка обстеження та медичного огляду.
Після проведення медичного огляду ВЛК виносить постанову: «Придатний (або непридатний) до служби у військовому резерві за спеціальністю».
У разі відмови кандидата від обстеження, а також виявлення захворювання, що перешкоджає проходженню служби у військовому резерві, ВЛК приймає постанову: «Непридатний для проходження служби у військовому резерві».
Довідку, передбачену п.2.18 Інструкції, витяг із Картки обстеження та медичного огляду, або будь-який інший доказ на підтвердження факту проходження медичної комісії позивач суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі до закінчення досудового розслідування за фактом використання підробленого документу є також неспроможними, оскільки не ґрунтуються на нормах ст.251 ЦПК України. В суді таке кримінальне провадження не перебуває, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у цивільній справі. Причетність чи непричетність позивача до підроблення офіційного документу - повістки про виклик до РВК не має юридичного значення для вирішення питання про поважність причин його відсутності на робочому місці.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом порушені вимоги ст.148 КЗпП України є також безпідставними.
За обставинами справи дисциплінарний проступок був виявлений відповідачем 01 липня 2020 року - коли на його адресу надійшла відповідь Військового комісару Василівського РВК про те, що ОСОБА_1 повістка на прибуття до РВК в період з 27 березня по 15 квітня 2020 року не видавалася і у РВК він не перебував (а.с.45).
В період з 20 липня по 02 серпня 2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 51).
Відповідно до ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Отже, період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 20 липня 2020 року по 02 серпня 2020 року не враховується в період застосування дисциплінарного стягнення, а тому наказ від 06 серпня 2020 року про розірвання трудового договору видано із дотриманням строків, передбачених ст.148 КЗпП України.
Звільнення працівника у відповідності з вимогами трудового законодавства не є підставою для висновку про порушення роботодавцем трудових та конституційних прав позивача, який не позбавлений можливості працевлаштуватися на іншому підприємстві.
Порушуючи трудову дисципліну, надаючи роботодавцеві підроблену повістку про виклик до РВК, ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати наслідків таких своїх дій.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2021 року.
Головуючий: І.В. Кочектова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська