Дата документу 03.08.2021 Справа № 318/2602/20
Єдиний унікальний №318/2602/20 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.
Провадження № 22-ц/807/2181/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«03» серпня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року у справі за позовом керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,
В грудні 2020 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури звернулось до суду з позовом в інтересах держави в особі Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року у справі № 318/34/19 поновлено ОСОБА_3 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з 13 грудня 2018 року та стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2018 року по 23 січня 2020 року у розмірі 48 826,25 грн. (без урахування податку та зборів, які слід утримати при виплаті), та 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
При ухваленні рішення було встановлено, що наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області Колпак Л.І. від 12 грудня 2018 року №5-к ОСОБА_3 звільнено з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.
На підставі рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області винесено наказ від 25 лютого 2020 року №2-к, яким скасовано наказ про звільнення сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту Гончаренко О.О. від 13 грудня 2018 року №2-к та поновлено ОСОБА_3 на посаді з 13 грудня 2018 року.
Кам'янсько-Дніпровським районнім відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) примусово виконано рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року та перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 .
Вважав, що відповідальність щодо відшкодування шкоди, заподіяної Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області у зв'язку з оплатою ОСОБА_3 часу вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, покладається на ОСОБА_1 .
У зв'язку з виплатою Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області коштів у Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області як засновника, власника та органа управління майном підприємства та у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з особи, винної у незаконному звільненні працівника.
На підставі зазначеного просив стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області матеріальну шкоду, завдану виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з обов'язковими відрахуваннями у розмірі 48 826,25 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Енергодарської місцевої прокуратури судові витрати в розмірі 2102 грн.
Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року задоволено клопотання керівника Василівської окружної прокуратури про здійснення процесуального правонаступництва Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області на Василівську окружну прокуратуру Запорізької області.
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області матеріальну шкоду, завдану виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 48 826,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 2102,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на те, що позов було подано безпідставно, оскільки відсутня завдана матеріальна шкода державному та місцевому бюджетам, відсутність у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області права заявляти вимоги щодо предмету спору, Водянська сільська рада Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області є неналежними позивачами, наявні підстави для зменшення розміру покриття шкоди, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про судові витрати.
Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, завдану установі у повному розмірі.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року у справі № 318/34/19 (провадження № 2/318/183/2020) позовну заяву ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_1 , про поновлення на роботі, стягнення суми, належної працівнику при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 5 від 13.12.2018 року про звільнення ОСОБА_3 . Поновлено ОСОБА_3 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з 13 грудня 2018 року. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2018 року по 23 січня 2020 року у розмірі 48 826,25 грн. (без урахування податку та зборів, які слід утримати при виплаті), та 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.38-43).
За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області у справі № 318/34/19 (провадження № 2/318/183/2020) встановлено, що наказом від 13 грудня 2018 року № 5-к ОСОБА_3 було звільнено з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту (код класифікатора професій 3231) у зв'язку з скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Як вбачалось з копії лікарняного, виданого КУ «Кам'янсько-Дніпровська ЦРЛ», на момент звільнення ОСОБА_3 перебувала на лікарняному з 30 листопада 2018 року по 13 грудня 2018 року включно, тобто звільнення з займаної посади є незаконним.
Розрахунок коштів, що підлягали стягненню на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу, був здійснений з урахуванням окладу сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту за останні два календарні місяці роботи. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складав 48 826,25 грн.
На підставі рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року у справі №318/34/19 (провадження №2/318/183/2020) головним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області винесено наказ від 25 лютого 2020 року № 2-к, яким скасовано наказ про звільнення сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту Гончаренко О.О. від 13 грудня 2018 року № 2-к та поновлено ОСОБА_3 на раніше займаній посаді - сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту з 13 грудня 2018 року (а.с.45).
Кам'янсько-Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) примусово виконано рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 23 січня 2020 року, у справі №318/34/19 (виконавчий лист №2/318/183/2020 від 31 січня 2020 року).
Грошові кошти в розмірі 48 826,25 грн. Кам'янсько-Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 30 червня 2020 року перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням від 30 червня 2020 року № 1961 (а.с.53).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини Водянського фельдшерського пункту прийнято головним лікарем КНП «ЦПМСД» Водянської сільської ради Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області Колпак Л.І., якою видано та підписано наказ від 13 грудня 2018 року № 2-к (а.с.44).
За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначено законом.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 як посадової особи, яка винна у незаконному звільненні працівника, шкоду, завдану установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України одним з основних завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
За приписами ч. ч. 3, 4, 5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Згідно з ст. 5 Бюджетного Кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до вимог пункту 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне, і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Частиною 3 статтею 47 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч. 3, 12 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності.
Згідно з ч. 1- 5 ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Рівень фінансового забезпечення охорони здоров'я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.
Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров'я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.
Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області (далі - Статут) підприємство є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну медичну допомогу та здійснює управління медичним обслуговуванням населення, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров'я. Підприємство засновано на комунальній власності Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області. Засновником, власником та органом управління майном підприємства є Водянська сільська рада Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Статуту підприємство є юридичною особою публічного права. Права і обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області на правах оперативного управління. Підприємство організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого органом управління.
Відповідно до п. 5.1 Статуту майно Підприємства є комунальною власністю Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що Водянська сільська рада у зв'язку із виплатою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області коштів на користь незаконно звільненого працівника як засновник, власник та орган управління майном підприємства набула право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з особи, винної у незаконному звільненні працівника.
Згідно із п. 5.3 Статуту джерелами формування майна та коштів Підприємства є: майно комунальної власності Водянської сільської ради, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти державного, місцевого бюджетів - Бюджетні кошти; власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно; цільові кошти; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; майно, отримане з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України, інші джерела, не заборонені законодавством.
Отже, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області комунальним закладом охорони здоров'я, основним джерелом якого є кошти державного та місцевого бюджетів.
Пунктами 4, 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кобінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1086, передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються на оплату медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, оплату надання яких у повному обсязі пацієнтам держава гарантує за рахунок бюджетних коштів згідно з тарифом. Оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення, укладеним із НСЗУ здійснюється на рахунки надавачів медичних послуг, відкриті в установах банків, на підставі звітів (рахунків у разі здійснення попередньої оплати), що внесені такими надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров'я.
Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області від 28 жовтня 2020 року № 140 відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 відповідно до рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області відбулось за рахунок коштів, отриманих з Національної служби здоров'я України. Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області заходи щодо стягнення виплачених на користь ОСОБА_3 коштів в порядку регресу не вживались.
Так, згідно з платіжним дорученням від 30 червня 2020 року № 1961 грошові кошти в розмірі 48 826,25 грн. перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області згідно виконавчого листа №2/318/183/2020 від 31 січня 2020 року (а.с.53).
Таким чином, виплата коштів на користь ОСОБА_3 здійснена за рахунок коштів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, отриманих підприємством з державного бюджету за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Колегія суддів звертає увагу, що невжиття заходів до відшкодування у порядку регресу коштів, витрачених комунальним закладом охорони здоров'я на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові, призведе до збитків закладу охорони здоров'я та відповідно до необхідності здійснення зайвих витрат з бюджету, оскільки ці кошти могли бути витрачені на потреби закладу.
Отже, Водянська сільська рада є засновником, власником та органом управління майном підприємства, середній заробіток за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові виплачений за рахунок коштів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про відсутність у Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області права заявляти вимоги щодо предмету спору, та про те, що Водянська сільська рада Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області є неналежними позивачами, є неприйнятними.
Як вже було зазначено, обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на службову особу, за наказом якої звільнення здійснено з порушенням закону. При цьому, винна в незаконному звільненні працівника службова особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Передбачена ч. 2 ст.137 КЗпП України можливість зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, стосується всіх видів відповідальності. Норма ч.2 ст. 137 КЗпП України містить в собі обмеження в її застосуванні лише щодо випадків, коли шкоди завдана злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не долучено до апеляційної скарги доказів наявності такого майнового стану, який унеможливлює відшкодування шкоди у повному обсязі.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складений 03 серпня 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова