Єдиний унікальний № 336/2382/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/393/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 181 КПК України
2 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 29 травня 2021 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, -
Слідчий СВ відділу поліції №3 ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 України, за наступних обставин.
29 березня 2021 року о 7 год. 10 хв. ОСОБА_7 , знаходячись у першому під'їзді, на четвертому поверсі по АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось в нанесені одного удару правою долонею у ділянку обличчя зліва ОСОБА_11 та не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 схопив лівою рукою за комір ОСОБА_11 , у яку був одягнутий останній, та правою рукою відкрито викрав з лівого зовнішнього карману куртки грошові кошти у сумі 1500 грн.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 разом з викраденими грошовими коштами пішов у невідомому напрямку, тим самим зник з місця скоєння злочину та відкрито викрав майно, яке на праві власності належить ОСОБА_11 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
29 березня 2021 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082080000357 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 4).
29 березня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 32-33).
Задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 , наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та недоведеність прокурором та слідчим недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що слідчий суддя не надав належну оцінку доказам, які зібрані в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_7 ніде не працює, таким чином постійного джерела прибутку не має, у останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки, не одружений, дітей немає.
Вказує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , згідно ст.12 КК України, віднесено до тяжкої категорії злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 6 років і враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності постійного джерела доходу, є ризик того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Разом з тим зазначив, що доказів порушення підозрюваним умов перебування під цілодобовим домашнім арештом немає. Вказав, що наразі вже кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 скеровано до суду першої інстанції та розглядається по суті.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, рішення слідчого судді просили залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного та його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Так, як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, але вірно зазначив про відсутність обставин, які б свідчили про неможливість запобігання вказаних ризиків лише шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Так, підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, проте, має постійне місце реєстрації та проживання, де позитивно характеризується (а.с. 44), раніше не судимий.
Доводи прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не має місця роботи, постійного джерела доходу, соціальних зв'язків, не спростовують висновки слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення та застосування відносно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині посилання щодо тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, оскільки необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватись виключно тяжкістю злочину та суворістю передбаченого за нього покарання, оскільки тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків, а не покаранням за вчинений злочин.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з'являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики є мінімальними.
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 р.).
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 29 травня 2021 року, з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 336/2382/21