Єдиний унікальний № 320/3372/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/727/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
29 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 12 квітня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 грн.;
2) 16 травня 2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 квітня 2021 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 квітня 2021 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тяжкістю злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , відсутністю відомостей про наявність у нього тяжких захворювань, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку та зазначив, що такий запобіжний захід потрібен для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погоджуючись із рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що він тримається під вартою вже три роки, та на теперішній час існування ризиків, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу, відсутні, в той же час сторона обвинувачення не довела існування цих ризиків.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги дані про його особу, який має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, має позитивні характеристики, а також не врахував стан його здоров'я.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
В своїх доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що в будинку за адресою, яку він вказував для зміни йому запобіжного заходу проживає та зареєстрована його бабуся ОСОБА_9 , яка на останньому судовому засіданні надала документи, що не заперечує з приводу їх спільного проживання.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не погоджуючись із рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні і на сьогодні ні чим не підтверджені.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 має на утримані малолітнього сина ОСОБА_10 , має постійне місце проживання, а тому немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування його від правосуддя, а також ОСОБА_6 жодного разу не був оголошений у розшук як на території України так і за її межами, позитивно характеризується, його бабуся, з якою він проживав до затримання надала письмову згоду на зміну запобіжного заходу обвинуваченому.
Звертає увагу на те, що відсутній ризик незаконного впливу, оскільки всі особи дали свої свідчення у судовому засіданні, досліджені усі письмові докази сторони обвинувачення.
Вказує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 та ступінь причетності його до вчинення вказаного злочину є недоведеними та більш м'який запобіжний захід буде достатнім для запобігання ризикам.
Просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю
Повідомлені належним чином обвинувачений, його захисник та прокурор у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не надали, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ст. 422-1 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії умисних корисливих особливо тяжких злочинів проти власності, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, раніше звільнявся від відбування покарання з випробуванням і в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів.
Посилання захисника в своїй апеляційній скарзі на відсутність наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є неприйнятними, оскільки такий ризик судом першої інстанції не був встановлений.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що обвинувачений має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 , постійне місце проживання, не був оголошений у розшук та позитивно характеризується на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, посилання на наявність постійного місця проживання обвинуваченого є сумнівними, оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції захисник зазначав адресу: АДРЕСА_1 , як постійне місце проживання ОСОБА_6 .
Між іншим в апеляційних скаргах як обвинувачений так і його захисник просять змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, у зв'язку із тим, що згідно до ч. 3 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке обвинуваченому забороняється залишати, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, як апелянти цього вимагають не видається можливим.
Твердження про родинні зв'язки обвинуваченого, колегія суддів вважає не настільки міцними та впливовими на поведінку останнього, щоб утримати його продовження злочинної діяльності, запобігти ризику втечі та гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він вже понад 3 роки перебуває під вартою, не є підставою для скасування запобіжного заходу, оскільки, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи.
Таким чином, в даному випадку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Всі інші доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які існували на час його постановлення, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2021 року, якою продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 квітня 2021 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 320/3372/18