Єдиний унікальний № 334/4884/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1346/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст. 183 КПК України
28 липня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 липня 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, не маючого місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України,
продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 2 вересня 2021 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 липня 2021 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 2 вересня 2021 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на даний час у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що знаходячись на свободі, обвинувачений зможе вплинути на них, тим більше, що свідчення щодо цього надходили від потерпілих, а також врахував тяжкість ймовірного покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини, може спонукати його до переховування від суду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про зміну запобіжного заходу.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвала суду першої інстанції необґрунтована та недоцільна.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що наразі вказані ризики, які на думку прокурора існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перестали існувати.
Зазначає, що згідно характеристики голови квартального комітету №38 від 17 січня 2020 року до затримання, ОСОБА_7 з 2008 року постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується виключно позитивно. Власниця вказаного будинку ОСОБА_10 своєю заявою від 4 лютого 2020 року надала свою згоду на мешкання ОСОБА_7 в її будинку.
Звертає увагу на те, що листом КНП «Міська лікарня №9» від 24 січня 2020 року вих. 01-8/47 на адресу голови Районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району зазначено, що у відділенні загальної хірургії перебуває недієздатна ОСОБА_11 , сином якої є ОСОБА_7 та потребує постійного догляду з боку дієздатного родича - законного онука.
Крім того, зауважує, що листом від 20 січня 2020 року приватний підприємець ОСОБА_12 повідомив про готовність працевлаштування ОСОБА_7 на посаду водія.
Вказує, що під час судового засідання 5 липня 2021 року прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке вручено стороні захисту о 10 год. 38 хв., тобто за 20 хв. до початку розгляду такого клопотання судом.
Зазначає, що посилання суду першої інстанції на необхідність розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у відповідності до положень абзацу 5 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, з огляду на порушення порядку подання такого клопотання прокурором та наявність часу для усунення наявних порушень до закінчення строку дії попередньої ухвали від 19 травня 2021 року є необґрунтованим.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційні скарги, зазначив, що суд першої інстанції підійшов до розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою формально. Вказав, що склад суду змінився вже двічі, проте, підстави у клопотанні є такими же, які були при затриманні обвинуваченого ОСОБА_7 . Зазначав, що обставини з моменту затримання обвинуваченого суттєво змінились.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засідання апеляційного суду підтримав апеляційні скарги без надання доповнень.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не змінились, довідки, які були додані до апеляційної скарги та характеристики датовані 2020 роком і на цей час втратили свою актуальність.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які відносяться, в тому числі, до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, дружини та неповнолітніх дітей на утриманні, постійного місця проживання та реєстрації продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не виключається можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки судовий розгляд вказаного кримінального провадження ще не закінчився та всі потерпілі, а також свідки не допитані судом першої інстанції.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду або незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано.
Доводи захисника про отримання ним копії клопотання про продовження тримання під вартою за 20 хв. до початку розгляду такого клопотання не можуть взятись до уваги з боку апеляційного суду, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак отримання захисником копії вищевказаного клопотання на початку його розгляду не було підставою для суду першої інстанції не розглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
З приводу апеляційних вимог щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який, зокрема, на цілодобовий домашній арешт, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке обвинуваченому забороняється залишати.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду було надано копію договору оренди житлового приміщення від 19 липня 2021 року, згідно якого між ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_7 укладено договір про надання у тимчасове користування (оренду) житлового приміщення - кімнату 1 в будинку АДРЕСА_2 , проте, колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту з приводу можливості застосування запобіжного заду у вигляді домашнього арешту за вказаною адресою, оскільки такої адреси в м. Запоріжжя не існує.
Крім того, слід зауважити, що посилання захисника на характеристику голови квартального комітету щодо проживання з 2008 року обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , де він позитивно характеризується, лист КНП «Міська лікарня №9» про перебування ОСОБА_11 , сином якої є обвинувачений у відділенні загальної хірургії та лист приватного підприємця ОСОБА_12 щодо майбутнього працевлаштування обвинуваченого на посаду водія, не можу сприйматися апеляційним судом, оскільки вказані документи датовані 2020 роком, що ставить під сумнів актуальність відомостей, зазначених в них.
Всі інші доводи апеляційних скарг були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 липня 2021 року, якою продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 2 вересня 2021 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 334/4884/19