Справа № 307/3788/20
04 серпня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором в сумі 119722 (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 13 коп. Вирішено питання судового збору. У решті заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 119722,13 грн. - апелянтом не оскаржено, тому апеляційний суд відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 19.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву.
Згідно з наданого Банком розрахунку, за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором станом на 08.09.2020 року - становить 134826,78 грн., з яких 119722,13 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4603,99 грн. заборгованість за нарахованими відсотками: 10500,66 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.06.2019 року, позивач додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Такий висновок узгоджується з висновком Великою Палатою Верховного Суду викладений у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, - якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Із огляду на це, відсутні правові підстави для стягнення на користь Банку заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
Посилання апелянта на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними коштами та штрафні санкції. Як зазначалось вище, в Анкеті-заяві позичальника не міститься інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику - яку саму банківську картку отримує ОСОБА_1 , в той час як Паспорт кредиту місить інформацію щодо семи карток - Універсальну та Універсальну ГОЛД, Platinum, World Black Edition, VISA Signature, Worid Elit, Inrinite).
Підпис споживача не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті Банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди.
Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 04.11.2019 по 19.11.2019.
Також, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У 3 розділі паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці «Універсальна - до 50000 грн., на картці «Універсальна ГОЛД - до 75 000 грн., Platinum- до 100 000 грн., World Black Edition- до 200 000 грн., VISA Signature- до 300 000 грн., Worid Elit до 400 000 грн., Inrinite - до 800 000 грн. однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за двома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Як встановлено вище, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення цих вимог, оскільки позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в тих розмірах та порядку, що заявлені у позові.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 374,375,381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 04 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді