22-ц/804/1466/21
221/4456/20
Єдиний унікальний номер 221/4456/20 Номер провадження 22-ц/804/1466/21
29 липня 2021 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б,
секретар судового засідання Целовальник К.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД»,
представник відповідача - адвокат Садовнікова Анастасія Олександрівна,
третя особа - Миколаївська сільська рада Волноваського району Донецької області,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Мохова Є.І. від 09 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД», третя особа - Миколаївська сільська рада Волноваського району Донецької області про захист права на водокористування у вигляді безперешкодного і безоплатного любительського риболовства на водному об'єкті Миколаївське водосховище Волноваського району Донецької області,
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» про захист права на водокористування у вигляді безперешкодного і безоплатного любительського риболовства на водному об'єкті Миколаївське водосховище Волноваського району Донецької області.
Позивач мешкає в зоні проведення ООС, тільки для власних потреб займається любительською риболовлею на Миколаївському водосховищі.
Позивач вважає, що водний об'єкт Миколаївське водосховище не є водоймищем лікувальним, рекреаційним, природно-заповідного фонду, ставковим та іншим риборозплідним господарством і не передане для проведення будь-яких науково-дослідних робіт тощо. Узбережжя і сама зазначена водойма не відносяться до земель з охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон та інших, де не можна займатися риболовлею.
В період 2019-2020 років працівники відповідача стягують плату за любительський лов з кожної фізичної особи, в тому числі і з позивача, незалежно від місця любительської риболовлі на Миколаївському водосховищі.
Позивач вважає, що відповідач протиправно позбавляє його права користуватися водоймищем для любительської риболовлі, оскільки не представив позивачу своїх документальних повноважень на використання водойми, що дають йому право обмежувати позивача в його правах, зокрема, з договором оренди; не підтвердив документально відповідність його використання цілям оренди. Виконання умов договору оренди не перевірено позивачем, що дає право поставити під сумнів законність договору. Отже, не можна вважати, що відповідачем доведена до населення умови оренди, тому загальне водокористування повинно бути дозволеним без обмежень.
Крім того, обмежуючи позивача в правах безоплатної рибної ловлі, відповідач не приймає до уваги, що у водоймищі можуть водитися аборигенні риби, які не були вирощені орендарем, і за любительську рибалку на яких відповідач не має права вимагати плату.
Позивач вимагає затвердити (визнати) його право на водокористування у вигляді безперешкодного і безоплатного любительського риболовства, в порядку встановленому законодавством України, - на водному об'єкті Миколаївське водосховище розміщеному на території Миколаївської сільської ради Волноваського району Донецької області та між Миколаївською сільською радою й Рибинською і Бугаською селищними радами Волноваського району Донецької області України, і який розташований на річці Мокра Волноваха, басейну річки Кальміус, та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток АКВА Трейд» усунути вказані порушення та не стягувати з позивача плати за любительську риболовлю на зазначеному Миколаївське водосховище, яке має площу дзеркала 296,0000 га, і ємністю 18,83 млн. метрів куб. при нормальному підпірному рівні.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь держави, витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн на користь ТОВ «Восток АКВА Трейд».
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача та його представника компенсацію судових витрат, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подання позову; за невиконання зобов'язань суду (в тому числі вказаних і в ухвалі Волноваського районного суду від 29 січня 2021 року про витребування документів) постановити ухвалу про застосування до винних осіб засобів процесуального примусу; витребувати у відповідача та приєднати до справи оригінали документів.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що з оскаржуваним рішенням не згоден повністю тому, що суд неповно встановив обставини справи, не витребував докази, про які заявляв позивач, що привело до неправильного висновку. Разом з тим відповідач не спростував позовних вимог ОСОБА_1 , не довів правомірність використання водоймища, отже, висновок суду про наявність у відповідача такого права, є невірним і необґрунтованим. Крім того, судом незаконно вирішено питання про стягнення з позивача судових витрат на користь позивача, зокрема, витрат на правничу допомогу.
До Донецького апеляційного суду 15 червня 2021 року надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД», від імені якого діє адвокат Садовнікова А.О., який направлено до суду апеляційної інстанції поштовим зв'язком 09 червня 2021 року.
У відзиві зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга підлягає відхиленню, є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній не відповідають чинному законодавству.
Відповідач надав суду всю інформацію стосовно його права використання водосховища, що дало суду можливість зробити висновок про законність проведення господарської діяльності та виконання робіт з відтворення водних живих ресурсів на Миколаївському водосховищі відповідачем.
Судом були досліджені всі докази під час судового розгляду: пояснення свідків і письмові докази, на підставі яких суд прийшов до мотивованого висновку про відмову в позові.
Позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду заяву, в якій він зазначає, що відзив представника ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» направлений до суду із порушенням процесуального строку, неналежним чином оформленим, направлений до суду та стороні позивача із порушенням процесуального законодавства, зокрема ст. 360 ЦПК України, тому його не можна приймати до уваги.
Згідно з ухвалою Донецького апеляційного суду від 18.05.2021 року про відкриття апеляційного провадження учасникам справи наданий строк на відзив до 09.06.20201 року. 09.06.2021 року відповідачем відправлений поштою відзив на апеляційну скаргу, однак до нього не долучені докази надсилання копії відзиву третій особі по справі, тому 17.06.2021 року представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому зазначив третю особу з підтвердженнями направлення копії відзиву Миколаївській сільській раді. Зміст відзиву, поданого відповідачем 17.06.2021року, цілком є ідентичним змісту відзиву від 09.06.2021 року, крім зазначення третьої особи, тому, враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає його таким, що поданий у визначений судом строк.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Представник третьої особи - Миколаївської сільської ради Волноваського району Донецької області до суду не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку третьої особи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, заперечення представника відповідача - адвоката Садовнікової А.О., яка просила відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду, позивач вказував, що займається любительським риболовством, у тому числі і на Миколаївському водосховищі Волноваського району Донецької області, за що з нього неправомірно стягується плата відповідачем, в той час, як відповідач ніяким чином не підтвердив на це своїх повноважень.
Як встановлено судом з паспорту водойми, затвердженого 11.04.2013 року, призначення Миколаївському водосховищі Волноваського району Донецької області - протипаводковий захист рудника «Дальній», зрошення, технічне споживання (т.1 а.с 49-61).
В жовтні 2013 року Державним агентством рибного господарства України та Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Донецькій області ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» було погоджено Режим рибогосподарської експлуатації Миколаївського водосховища, розташованого на річці Мокра Волноваха басейну річки Кальміус території Миколаївської сільської ради Волноваського району Донецької області. (т.1 а.с.57-60).
Отже, ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» з 2013 року здійснює штучне розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальному товарному рибному господарстві, створеному на Миколаївському водосховищі.
Відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації Миколаївського водосховища, умови якого ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» повинно неухильно дотримуватись вказаних положень експлуатації водоймища. П.11 Режиму встановлені обсяги вилучення водних живих ресурсів за видами, при цьому любительський вилов риби регламентується користувачем (забороняється або здійснюється за відповідну плату) та організовується згідно чинного законодавства України. За умови організації любительської рибалки вилов риби дозволяється на ділянках, відведених користувачем, всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства за відповідну оплату користувачу (розмір оплати встановлює користувач) із застосуванням дозволених знарядь лову у визначені користувачем терміни та з обов'язковим дотриманням правил рибальства і норм вилову, наведених у даному «Режимі». Оплата за любительське і спортивне рибальство стягується користувачем з рибалок-любителів в рамках надання послуг у рибальстві згідно чинного законодавства України. Любительське і спортивне рибальство проводиться з використанням знарядь лову, які не заборонені Правилами любительського і спортивного рибальства (затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999 року, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. №269/3562). Контроль щодо внесення плати за любительський лов (видачу відповідних квитанцій, квитків тощо) та облік вилученої риби здійснює користувач водних біоресурсів, тобто ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД». Також в цьому пункті зазначено, що любительський (спортивний) лов може бути заборонений користувачем. А для безкоштовного любительського лову аборигенних видів риб з берега пільговому контингенту громадян, перелік якого наведений у п. 4.1. Наказу Держкомрибгоспу за №19 від 15.02.1999 року, користувач виділяє відповідну ділянку берегової смуги. (т.1 а.с.58 зворіт)
Так, згідно з Наказом Держкомрибгоспу за №19 від 15.02.1999 року, а саме, п. 3.1., любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.
Відповідно до п. 3.2., 3.3. Наказу любительське і спортивне рибальство (далі - любительське рибальство) на водоймах загального користування здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Любительське рибальство на окремих водоймах або їх ділянках (далі - водойми) в місцях концентрації (скупчення) риб, водних безхребетних здійснюється на засадах їх спеціального використання за спеціальними дозволами органів рибоохорони.
На підставі п.3.13. Наказу, громадяни, які займаються любительським рибальством, зобов'язані: виконувати вимоги цих Правил рибальства; підтримувати належний санітарний стан водойм, не залишати на берегах водойм і на кризі сміття та інші відходи, не допускати засмічення та забруднення водойм іншим чином; мати при собі документи, що дають право на риболовлю на окремих водоймах, де впроваджено лов риби за дозволами, і пред'являти їх працівникам органів рибоохорони або інших уповноважених на те органів за їх вимогою.
Згідно з цим же Наказом, право безплатного рибальства на водоймах, де впроваджене платне рибальство, а також на тих, що закріплені за громадськими об'єднаннями, надається (за наявності відповідного посвідчення): інвалідам I та II груп; учасникам війн та збройних конфліктів; учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС I та II категорій, а також дітям до 16 років. (пункт 4.1 доповнено новою частиною першою згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 01.08.2001 р. N 229,у зв'язку з цим пункт 4.1 вважати відповідно частиною другою цього пункту)
Позивач не відноситься до осіб, яким належить право безоплатної риболовлі на водоймах, де впроваджене платне рибальство, і такі обставини він не спростував, а наполягав на тому, що відповідач не підтвердив права обмежувати безоплатне рибальство на Миколаївському водосховищі.
Як зазначено в Режимі рибогосподарської експлуатації Миколаївського водосховища, яке орендує ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД», кожний рибалка, що здійснює любительський вилов риби у водоймі повинен надати користувачу (його представнику) добовий улов риби для контрольного зважування. Користувач проводить облік вилученої риби та заносить у Журнал обліку вилучених риби та інших водних біоресурсів загальну масу виловленої риби відповідно до кожного виду. Кількість вилученої риби зараховується до загальних обсягів, наведених у таблиці п. 11 Режиму. (т.1 а.с.59)
Водні біологічні ресурси - це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та каїадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому мислі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; а любительське рибальство - це безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у дозволених обсягах, для особистих потреб (без права реалізації) знаряддями вилову, встановленими для цього правилами рибальства. В інших випадках любительське рибальство здійснюється па праві спеціального використання.
Таким чином, користування водними живими біоресурсами при здійсненні любительського рибальства відбувається за певними правилами. Так, постановою КМУ №1126 від 18.07.1998 року затверджено Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства (далі Порядок №1126), а Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 року №19 затверджено Правила любительського і спортивного рибальства та Інструкцію про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства.
З аналізу цих спеціальних нормативно - правових актів суд прийшов до висновку, що здійснення любительського і спортивного рибальства всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства безоплатно дозволяється не у всіх рибогосподарських водоймах України.
Відповідно до п.1 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого Постановою КМУ №1126 від 18.07.1998 р., у рибогосподарських водоймах України (за винятком водойм, які знаходяться у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, водойм, які мають обмеження щодо їх спеціального використання (питні, технічні тощо), а також водойм або їх ділянок, на яких лов (добування) водних живих ресурсів заборонено) дозволяється здійснення любительського і спортивного рибальства всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства.
В п. 2 цього Порядку №1126 поряд з терміном рибогосподарські водойми виділяють термін рибогосподарські водойми загального користування - це водні об'єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах загального використання водних живих ресурсів без надання спеціального дозволу на їх використання та без закріплення цих водних об'єктів за окремими особами.
Таким чином, неможливо не погодитися з висновком суду, що любительське рибальство здійснюється лише на рибогосподарських водоймах (їх ділянках) загального користування безоплатно.
Рибогосподарські водойми (їх ділянки) та умови використання водних живих ресурсів для любительського і спортивного рибальства визначаються органами рибоохорони Держрибагентства на підставі біологічних та наукових обґрунтувань.
На окремих водоймах, де науково-дослідні організації не проводять дослідження, обґрунтовані пропозиції щодо визначення рибогосподарських водойм (їх ділянок) для любительського і спортивного рибальства вносяться Держрибагенству іхтіологічними службами органів рибоохорони (п. 5 Порядку №1126).
Аналогічні норми містяться і в Правилах любительського і спортивного рибальства, де згідно з п 3.1 цих Правил любительський і спортивний лов риби та водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного Фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.
Суд при вирішенні спору керувався вищевказаними нормами і основними принципами цивільного процесуального права, виходив з того, що позивач не довів своїх вимог, оскільки порушень його права з боку відповідача не встановлено. Так, судом не встановлено порушення або невизнання прав позивача на любительське рибальство, оскільки з урахуванням вищезазначених норм відносно здійснення любительського рибальства в порядку загального використання водних біоресурсів, Миколаївське водосховище не підпадає під визначення водойми, де дозволяється таке рибальство на загальних підставах, і відноситься до водойм, спеціальне використання яких обмежене (технічне споживання).
Колегією суддів перевірений Статут ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД», витребуваний апеляційним судом за клопотанням позивача. Вбачається, що предметом та метою діяльності ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» є здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме, сільське, лісове і рибне господарство, для чого статут передбачає право займатися прісноводним рибництвом (аквакультурою). (т.2 а.с. 199).
Згідно з умовами договору оренди від 26.06.2013 року, укладеного між Донецькою облдержадміністрацією та ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД», відповідачу як Орендарю передано в платне користування на 10 років Миколаївське водосховище на території Волноваського району для риборозведення. (т.2 а.с. 227).
Відповідно, ТОВ «ВОСТОК АКВА ТРЕЙД» має дозвіл на спеціальне водокористування, виданий в серпні 2013 року, на термін дії договору оренди водного об'єкта. (т.2 а.с.43).
Таким чином, вбачається, що відповідач користується водоймищем на законних підставах, правомірно стягує плату за любительське рибальство, в тому числі з позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не витребувані і не перевірені докази, що стосуються відповідності закону порядку використання водосховища відповідачем, виконання ним усіх обов'язків по договору оренди, в тому числі оформленню нового паспорту, проведення нової грошової оцінки відповідної земельної ділянки для визначення вартості орендної плати, утримання водосховища в належному екологічному стані, виконання функцій по зарибленню для риборозведення та інші - не мають значення для даної справи з урахуванням предмету спору, оскільки договір оренди не є предметом спору, і позивач не є учасником даних правовідносин.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його права на водокористування у вигляді безперешкодного і безоплатного любительського риболовства на Миколаївському водосховищі не підлягають задоволенню, оскільки порушення його прав відповідачем не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки доводам позивача в обґрунтування позову. Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та проаналізував відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав оцінку, у відповідності з вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову в позові.
В апеляційній скарзі позивач також вказував, що судом неправильно вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачу, оскільки останній не подавав заяв до суду і про компенсацію йому судових витрат.
Погодитися з такими доводами неможливо. Представник відповідача Садовнікова А.О. є адвокатом (т.2 а.с.7). Суд першої інстанції врахував, що повноваження представника відповідача підтверджені ордером на надання правової допомоги від 21.09.2020 року (т.1 а.с.66). Отже, твердження позивача про те, що представник відповідача адвокат Садовнікова А.О. почала надавати правову допомогу відповідачу тільки з 15.02.2020 року, коли надала заяву до суду про залучення її у якості представника відповідача для надання доступу до електронної справи, і тому обсяг виконаних нею робіт з правової допомоги необхідно обчислювати тільки з цієї дати, а не з дати укладення договору про надання правової допомоги, нічим не підтверджені, не відповідають матеріалам справи.
Суд також вказав, що відповідно доп.8 ч.3 ст. 178 ЦПК України відповідач подав до суду свої розрахунки про суму судових витрат. Вказував, що планує понести судові витрати в розмірі 5396,98 гривень, які пов'язані із наданням правничої допомоги (т.1 а.с.62).
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, правову позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16, суд прийшов до висновку, що витрати сторони позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 1000,00 грн., при цьому судом враховано, складність справи, що стороною відповідача не було надано розрахункових документів про сплату суми зазначених витрат та її складових, як і відсутній час, який було витрачено на надання професійної правничої допомоги.
Позивач не заявляв про зменшення таких судових витрат, оскільки наполягав на позовних вимогах і не погоджувався із запереченнями відповідача.
Разом з тим відповідач не оспорював рішення суду першої інстанції.
А обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 статті 137 ГПК України).
Позивач не навів в скарзі переконливих аргументів стосовно неправильності рішення суду в частині розподілу судових витрат, в тому числі витрат відповідача на правову допомогу.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не підтвердилися під час перегляду справи, оскільки порушень норм ЦПК України, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Отже, як вже зазначалося, доводи апеляційної скарги наведених висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, яке є мотивованим. Крім того, аргументи апеляційної скарги були предметом перевірки в суді першої інстанції під час розгляду позову по суті, судом їм була надана оцінка, з якою колегія суддів не може не погодитися з вищенаведених підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики апеляційний суд вважає наведене судом першої інстанції обґрунтування оскарженого рішення достатнім.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складений 03 серпня 2021 року.
Головуючий суддя Є.Є. Мальцева
Судді: С.А. Зайцева
Т.Б. Ткаченко