Справа № 276/627/21
Провадження по справі №2/276/789/21
03 серпня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про визнання права на спадкове майно,
Позивач звернувсь до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах.
Будучи спадкоємцем після смерті матері, він фактично прийняв спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований разом з померлою. Звернувшись до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на земельну часту (пай) після померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав відмову у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ, а саме, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066436, виданий після смерті спадкодавця.
Позивач просить визнати за ним, в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, яке належить спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066436.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання позивач не з'явився, в позовних вимогах просить суд справу розглянути без його участі.
Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в підготовче судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява, за підписом селищного голови, про розгляд справи без участі представника селищної ради, позов визнають.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22.05.2001 року виконкомом Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.8).
Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ЖТ №0066436 від 10.02.2002 року, ОСОБА_2 , належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості (а.сп.12).
Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то судом застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року), тобто ті положення цивільного законодавства, які діяли на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Статтями 529, 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року, передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкодавець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивач, ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 08.10.2020 року Хорошівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а.сп.7).
Відповідно до експертного висновку №056/22311-а від 10.11.2020 року, виданого Українським бюро лінгвістичних експертиз, записи прізвища українською мовою ОСОБА_3 / ОСОБА_3 (свідоцтво про народження (повторно), запис ОСОБА_4 , мати ОСОБА_2 ; свідоцтво про смерть (повторно); сертифікат на право на земельну частку (пай), запис ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 (картка фізичної особи-платника податків, запис ОСОБА_4 ) у документах наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи та її родичів є ідентичними (а.сп.13).
Відповідно до довідок, виданих виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради №1440 від 16.11.2020 року та довідки №455 від 11.03.2021 року, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала на день смерті у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з спадкодавцем, на день її смерті та протягом шести місяців після смерті були зареєстровані та проживали: син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.9,11).
Звернувшись до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на земельну часту (пай) після померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав відмову у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ, а саме, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066436, виданий після смерті спадкодавця (а.сп.17).
Згідно листа Хорошівської державної нотаріальної контори №19/01-16 від 15.01.2021 року, відповідно до даних Алфавітних книг обліку спадкових справ з 1996 року по 2001 рік, включно, спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , не заводилась (а.сп.14).
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №64919773 від 27.05.2021 в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .
В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).
Статті 81,131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті своєї матері ОСОБА_2 .
Сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , свідчить про набуття нею права на земельний пай. Оскільки ОСОБА_2 не встигла оформити за життя правовстановлюючий документ - сертифікат на право на земельну частку (пай) на набуте нею право через обставини, які від неї не залежали, зазначене перешкоджає позивачу реалізувати право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Неналежне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону, є саме визнання права власності на спірне майно за позивачем в порядку спадкування за законом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті своєї матері ОСОБА_2 , то наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року,
Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про визнання права на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, яке належить спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066436.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Невирівка, Хорошівський р-н, Житомирська обл.
Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місцязнаходження: смт. Хорошів, вул. Героїв України, 13, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344587.
Суддя А.М. Збаражський