Справа №295/3909/21
Категорія 38
2/295/1629/21
02.08.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2021 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 01.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № CL-010/033/2007, відповідно умов до якого банку надав відповідачу кредит у розмірі 40341,26 швейцарських франків зі сплатою 9,99 % річних за користування кредитом. 05.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту № CL-010/033/2007 від 01.11.2007 року. 17.09.2018 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу № 2-09/18, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги нового кредитора до ОСОБА_1 за договором кредиту № CL-010/033/2007 від 01.11.2007 року. З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 23.02.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 84371,69 грн. Нарахування трьох відсотків річних проведено на суму 894812,08 грн. (сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту)) за період із 23.02.2018 року по 23.02.2021 року і складає 80606,63 грн. Позивачем нараховано пеню за подвійною обліковою ставкою на суму 894812,08 грн. (сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) за період із 23.02.2020 року по 29.02.2020 року, яка складає 3765,06 грн.
Тому оскільки боржником умови договору не виконані, позивач просить стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 84371,69 грн., 2270,00 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрати на правову допомогу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання у якому вказав про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направив.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою представника позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи згідно статей 280-282 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом вставлено, що 01.11.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № CL-010/033/2007, відповідно умов до якого позичальник надав відповідачу кредит у розмірі 40341,26 швейцарських франків зі сплатою 9,99 % річних за користування кредитом на строк до 01.11.2013 року.
05.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту № CL-010/033/2007 від 01.11.2007 року.
17.09.2018 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу № 2-09/18, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги нового кредитора до ОСОБА_1 за договором кредиту № CL-010/033/2007 від 01.11.2007 року, а саме щодо наявної станом на 23.02.2021 року заборгованості на суму 931880,75 грн., з яких 894812,08 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 37068,67 грн. - заборгованість за відсотками відповідно до витягу з додатку № до договору факторингу № 2-09/18, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати коштів в обумовлений кредитним договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року справа № 912/1120/16.
Як визначено ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки відповідачем не виконано належним чином грошових зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню нарахована позивачем як новим кредитором заборгованість у сумі 80606,63 грн. як цивільно-правова відповідальність у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України, з розрахунком якої суд погоджується.
Поряд із тим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені за подвійною обліковою ставкою на суму 894812,08 грн. (сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) за період із 23.02.2020 року по 29.02.2020 року, яка складає 3765,06 грн., так як на боржника не може бути покладена відповідальність за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з нього пені, яка є неустойкою та її сплата врегульовується умовами укладеного між сторонами кредитного договору, на що відсутнє посилання в позовній заяві.
Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом рішень Європейського суду з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2019 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Вердикт» укладено договір про надання правової допомоги від 21.12.2019 року, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Додане платіжне доручення № 177920003 від 26.01.2021 року на суму 200000,00 грн.; заявка на надання юридичної допомоги № 100 від 04.01.2021 року; витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 04.01.2021 року.
Однак надані позивачем документи не є належними та допустимими документами в розумінні статей 137-138 ЦПК України на підтвердження надання професійної правничої допомоги, оскільки як дати, так і увесь обсяг юридичних послуг, зазначених у договорі, заявки та акті, є таким, що з об'єктивних причин не можуть бути пов'язані з підготовкою та складанням позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача з відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем, що підтверджено документально.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 133, 134, 137, 138, 141, 259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором CL-010/033/2007 від 01.11.2007 року у сумі 80606,63 грн. та 2270,00 грн. судового збору, а всього 82876,63 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень шістдесят три копійки).
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749)
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Суддя Л.М. Семенцова