Справа № 642/4051/20 Суддя суду 1 інстанції: Шрамко Л.Л.
Провадження № 33/818/395/21
21 липня 2021 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Харкова від 16.10.2021, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1988 року народження,
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 420 грн. 40 коп.
Як зазначено в постанові суду першої інстанції, 02.08.2020 о 22 год. 20 хв. в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, 6, ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault 19», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД відмовився в присутності двох свідків.
Не погодившись з постановою районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що судом не з'ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.
Разом з тим ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження постанови, оскільки з текстом постанови він ознайомився 28.10.2020 з ЄРСР.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з'явився, що в силу вимог ст.294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_3 в порушенні правил дорожнього руху.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 , та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
З даним протоколом ОСОБА_1 ознайомлений під розпис.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
В протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1) працівником поліції зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Більш того, факт відмови саме ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується письмовим поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 5).
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 чи його захисник до суду не надали.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Не приймаються доводи щодо того, що з 01.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VІІІ.
22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції:
«Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, цим законом доповнено КК України статтею 2861, наступного змісту:
«Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування».
Закон № 2617- VIII набрав чинності 01 липня 2020 року.
Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX) яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1.
У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII».
Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України».
Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 282518 за частиною 1 статті 130 КУпАП поліцейським складено 02.08.2020.
Таким чином, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», криміналізовано керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суддя застосував редакцію ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до Закону № 720-IX, яка діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.
Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, в їх сукупності, підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
П. 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, в результаті чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 16.10.2021 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду М.Є. Савенко