04 серпня 2021 року
м. Харків
справа № 953/19926/19
провадження № 22ц/818/3146/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря - Сабельнік Б.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - територіальна громада в особі Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року в складі судді Бородіної Н.М., -
У жовтні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , просив встановити факт родинних стосунків між ним, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , оскільки він та ОСОБА_4 є двоюрідним братом та сестрою, а ОСОБА_5 є його рідною тіткою. Крім того просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за правом представлення - на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 ), загальною площею 73,3 м2 та житловою площею 37,9 м2, після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що його рідна тітка ОСОБА_5 та його рідний батько ОСОБА_6 , народились він однієї матері ОСОБА_7 , тобто були рідними братом та сестрою по материнській лінії, але мали різних батьків. Також він є двоюрідним братом померлої ОСОБА_4 по лінії їх бабусі ОСОБА_7 . На час смерті ОСОБА_4 спадкоємці першої та другої черги були відсутні. Він як спадкоємець третьої черги за правом представлення замість свого батька ОСОБА_8 , який помер до смерті спадкодавця ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, проте свідоцтво про право на спадщину йому не було видано через відсутність документів, які підтверджують родинний зв'язок. Тому він змушений був звернутися за захистом свого права у судовому порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м по АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження юридичного факту того, що ОСОБА_9 є тіткою ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .. Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем третьої черги, за правом представлення, то він спадкує спірний житловий будинок за правом представлення.
Не погоджуючись з рішенням суду від 17.02.2021 ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Посилався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом достовірно не встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки свідоцтво про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та свідоцтво про народження або актовий запис ОСОБА_13 не збереглися. Метричного запису про народження ОСОБА_11 не виявлено. У книгах реєстрації актів цивільного стану про шлюб по м. Харкову за 1928-1929 року запису про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_14 та про народження ОСОБА_15 в Великоданилівській сільській раді за 1930 р. не знайдено. Допитані свідки, пояснили, що не бачили документів стосовно родинних відносин, а повідомлені в їх свідченнях обставини є особистими висновками та припущеннями. Отже суд зробив невідповідний обставинам висновок про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок.
У відзиві на апеляційну скаргу від 18 травня 2021 року ОСОБА_1 просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Посилається на обставини зазначені ним в позовній заяві. Крім того зазначає, що в копії спадкової справи, яка надана суду, містяться архівна довідка, які підтверджує, що ОСОБА_5 народилась від шлюбу ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , копія автобіографії у листку по обліку кадрів його батька ОСОБА_17 , де ним власноруч зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , особовий листок та автобіографія ОСОБА_13 , написані власноруч останньою, в яких зазначено, що її рідний батько ОСОБА_12 не повернувся з війни, та вона з 1929 року переїхала з матір'ю ОСОБА_18 до с. Велика Данилівка, після одруження матері з ОСОБА_14 , якого зазначає як вітчима, також зазначено, що вона має рідного брата ОСОБА_15 , тобто його батька та двох сестер. Доказами його родинних зв'язків також є пояснення свідків, які тривалий час проживали поряд з його родичами. Таким чином посилання апелянта на відсутність у справ доказів його родинних стосунків із спадкодавцем є необґрунтованим. Уважає, що суд правильно та всебічно дослідив матеріали справи, і зробив правильний висновок про задоволення його позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Згідно з частинами 1, 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_3 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5 , відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого 19 березня 1959 року виконавчим комітетом В- Данилівської селищної Ради депутатів трудящих Харківського району згідно протоколу № 5 від 16 березня 1959 року. Цей факт також підтверджений листом КП ХМБТІ № 1031826 від 15.02.2018. ( т. 1 а.с. 14 - 15)
Згідно копії повторного свідоцтва про смерть від 18.11.2016, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ( т. 1 а.с. 212).
Відповідно до листа П'ятої Харківської міської Державної нотаріальної контори щодо надання інформації від 04.11.2020, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа не заводилась, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, заповіт відсутній, що також підтверджується довідками зі спадкового реєстру ( т. 1 а.с.202-203).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були її чоловік ОСОБА_19 та її дві дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_20 . Докази прийняття спадщини дочками після смерті матері в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, у спірному житловому будинку на момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований з 1977 року та проживав ОСОБА_19 , що підтверджується відомостями обліку та моніторінгу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 02.10.2020 ( т. 1 а.с. 239), тобто фактично вступив в управління та володіння спірним житловим будинком, який був на той час спадковим майном після смерті ОСОБА_5 .
Згідно повторного свідоцтва про смерть від 26.11.2016, ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ( т. 1 а.с. 216).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 18.12. 2007, ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ( т. 1 а.с. 206)
Згідно даних копії спадкової справи № 207/2008, що була заведена за заявою ОСОБА_4 , поданої 25.02.2008 остання прийняла спадщину після смерті батька ( т. 1 а.с. 204-239). За даними спадкової справи заповіт ОСОБА_4 не залишив, заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини не надходило.
Згідно свідоцтва про смерть від 04.12.2017, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 23).
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що зареєстрованого шлюбу та дітей ОСОБА_4 не мала.
З спадкової справи № 18/2007 від 28.12.2017, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись - 28.12.2017 позивач, ОСОБА_1 та 19.02.2018 відповідач, ОСОБА_2 . Заповіт ОСОБА_4 не залишила. ( т. 1 а.с. 94-117).
Позивач, подаючи заяву до нотаріальної контори, зазначив себе як спадкоємиць за законом після смерті його двоюрідної сестри - ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 95).
Свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не видано, з посиланням на відсутність доказів родинних відносин між позивачем та спадкодавцем.
Відповідач, подаючи заяву до нотаріальної контори, зазначив себе як спадкоємиць четвертої черги, тобто як особу, яка проживала зі ОСОБА_4 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ( т. 1 а.с. 110).
Встановлення юридичного факту про який зазначає ОСОБА_2 у поданій заяві є предметом розгляду іншої цивільної справи.
Приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. позивачу відмовлено у оформленні спадщини після смерті ОСОБА_5 , оскільки він не надав документів на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем.
На підтвердження факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_5 , яка є його рідною тіткою та ОСОБА_4 , яка є його двоюрідною сестрою позивачем були надані: копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія № 1-УР від 09.03.1960 ( т.1 а.с. 103), згідно якого позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_9 від ОСОБА_8 , ОСОБА_21 ( т.1 а.с. 103), свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 20.02.1952 згідно даних якого ОСОБА_6 , 1930 року народження, уклав шлюб із ОСОБА_22 , 1932 року народження, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_23 ( т.1 а.с.102).
Згідно відомостей Державного архіву Харківської області актовий запис про народження ОСОБА_15 , записи про народження ОСОБА_6 відсутні (т.1 а.с. 26 ). Свідоцтво про народження ОСОБА_15 матеріали справи не містять.
Разом з тим, згідно даних автобіографії у листку по обліку кадрів ОСОБА_6 зазначає, що народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Велика-Данилівка, його Батьками є ОСОБА_14 , 1898 року народження, та ОСОБА_7 , 1890 року народження ( т. 1 а.с. 160)
Згідно копії довідки про народження, яка видана Велико-Данілівською радою 08.10.1930 ОСОБА_15 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_10 ( т. 1 а.с. 163)
Судом також встановлено що ОСОБА_7 ( мати ОСОБА_6 ) до шлюбу з ОСОБА_14 перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 . Від першого шлюбу ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , народилась ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується даними архівної довідки Державного архіву Харківської області від 26.06.2020 ( т. 1 а.с. 159, 211).
Крім ОСОБА_6 (батька позивача) від шлюбу ОСОБА_25 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_12 народилася ОСОБА_26 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 ( т.1 а.с. 25).
Згідно відомостей Державного архіву Харківської області книги реєстрації актів цивільного стану про народження Великоданилівської сільської ради Харкісьокго району Харківської області за 1920 - 1922 роки та Тернівській сільській раді Вовчанського району Харківської області за 1925 - 1930 роки надійшли на зберігання до архіву неповністю, тому надати копії актових записів про народження ОСОБА_27 у 1922 році, про шлюб ОСОБА_16 з ОСОБА_28 у 1920 - 1922 роках, про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у 1928 - 1930 роках немає можливості.
Одночасно повідомлено, що у книгах реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківськоїх області за 1920 - 1930 роки записи про народження ОСОБА_27 у 1922 році, про шлюб ОСОБА_16 з ОСОБА_28 у 1920 - 1922 роках, про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у 1928 - 1930 роках відсутні.
У метричних книгах церков слободи Велика Данилівка Харківського повіту та слободи ОСОБА_29 повіту Харківської губернії за 1900 рік метричного запису про народження ОСОБА_16 немає.
У книгах реєстрації актів про народження та про шлюб по Тернівській сільській раді Харківського району Харківської області, за 1920 - 1922 роки, що надійшли на зберігання до архіву не повністю актові записи про народження ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_14 ; про шлюб ОСОБА_16 з ОСОБА_11 та про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_14 відсутні. Одночасно державним архівом повідомлено, що у книгах реєстрації актів цивільного стану по шлюб по м. Харкову Харківської області за 1928 - 1929 роки запису про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_14 відсутні ( т. 1 а.с. 27,28).
Однак як вбачається з копії автобіографії в особистому листі по обліку керівних кадрів ОСОБА_13 нею власноруч зазначено на російській мові, що її « батько - ОСОБА_14 , мати- ОСОБА_7 , брат - ОСОБА_17 , сестра - ОСОБА_26 » ( т.1 а.с.30- 35)
Таким чином, ОСОБА_13 засвідчила письмово своїх рідних.
Відповідно до витягу актів цивільного стану № 00026826940 від 26.06.2020, 06.02.1955 р. був укладений шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_27 , яка після укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_30 (т. 1 а.с. 157).
Згідно свідоцтвам про народження, від цього шлюбу ОСОБА_5 ( ОСОБА_31 ) мала двох дітей - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є двоюрідними сестрами заявника ( а.с. 22, 24).
З сімейного архіву позивачем надані фото з весілля ОСОБА_27 і ОСОБА_19 ( т. 1 а.с. 46).
Згідно автобіографії, складеної ОСОБА_4 29.08.2007 р. вона фактично проживала по АДРЕСА_1 з батьком ОСОБА_19 ( помер у 2011 р.), хоча зареєстрована по АДРЕСА_4 ( т. 1 а.с. 54).
Судом першої інстанції під час розгляду справи допитані свідки ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , які підтвердили факт того, що ОСОБА_5 була тіткою ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 його двоюрідною сестрою.
Згідно свідоцтва про смерть від 11.07.2003 мати позивача - ОСОБА_36 померла ІНФОРМАЦІЯ_16 ( т. 1 а.с. 105).
Відповідно до даних свідоцтв про смерть від 18.09.1981 та ІНФОРМАЦІЯ_17 дідусь позивача - ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_18 та бабуся позивача - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_19 ( а.с.19, 20).
Їх діти - ОСОБА_26 померла ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_6 батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_20 , що підтверджується даними свідоцтв про смерть ( т.1 а.с 25,21).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та її чоловік ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується даними свідоцтв про смерть (т.1 а.с. 212, 206).
Їх дочка ОСОБА_37 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ( т.1 а.с. 216). Дані про наявність у неї чоловіка або дітей в матеріалах справи відсутні.
Друга їх дочка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі не перебувала, дітей не мала ( т. 1 а.с. 114).
Згідно інформації П'ятої Харківської міської нотаріальної контори від 04.11.2020 року даних спадкової справи № 207/2008 після смерті ОСОБА_19 , ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька, який в свою чергу успадкував після смерті дружини ( т.1 а.с. 202 - 239).
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтями 1261 та 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Згідно ч. 4 ст. 1266 ЦК України , двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить про те, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п'ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.
По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб'єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).
Зазначене тлумачення викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц, провадження № 61-6924св18.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Підпунктами 4.2, 4.14, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для оформлення спадщини після смерті його двоюрідної сестри ОСОБА_4 .
Надані позивачем до суду докази у сукупності дають можливість встановити, що його рідною тіткою була ОСОБА_38 , а з ОСОБА_4 та ОСОБА_20 вони були його двоюрідними братом та сестрами.
За таких умов суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення юридичного факту того, що померла ОСОБА_38 була рідною тіткою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є його двоюрідною сестрою.
Доводи апелянта, щодо відсутності доказів про родинні зв'язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спростовуються доказами наданими позивачем та належним чином дослідженими судом першої інстанції .
Доводи ОСОБА_2 відсутність належних доказів про прийняття спадщини ОСОБА_4 після ОСОБА_9 , є безпідставними, оскільки після смерті ОСОБА_9 фактично прийняв спадщину її чоловік ОСОБА_19 , який проживав та зареєстрований в цьому спірному будинку на момент смерті спадкодавця ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_19 було заведено спадкову справу за заявою його доньки ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини друга донька ОСОБА_19 ОСОБА_20 померла. Отже ОСОБА_4 була єдиною спадкоємицею першої черги після смерті її батька ОСОБА_19 .
Враховуючи факт, що ОСОБА_1 була подана заява про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 доказів наявності у нього права на спадкування після ОСОБА_4 одночасно з позивачем суду не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування за законом.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки за встановлених судом обставин інші наведені апелянтом аргументи не є суттєвими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2021 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2021 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук