Справа № 348/1344/19
Провадження № 11-кп/4808/323/21
Категорія ч.2 ст.296 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
02 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019090200000073 за апеляційними скаргами прокурора, що брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції - прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_12 , захисника - адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні немає нікого, з повною загальною середньою освітою, працюючого по тимчасових заробітках, судимого вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 місяців позбавлення волі, звільненого на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на підставі ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.71 КК України приєднавши невідбуте покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року, за сукупністю вироків - до 1 року 8 місяців позбавлення волі, українця, громадянина України,
та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , неодруженого, на утриманні немає нікого, з повною загальною середньою освітою, працюючого по тимчасових заробітках, судимого вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 місяців позбавлення волі, звільненого на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 року за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі та на підставі ст.71 КК України приєднавши невідбуте покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2014 року, за сукупністю вироків - до 1 року 6 місяців позбавлення волі, українця, громадянина України,
визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання - 1 (один) рік 6 (шість)місяців позбавлення волі.
До вступу вироку в закону силу - обрано обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 28 травня 2021 року з 10 год. 15 хв., тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Цим же вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено покарання -1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
До вступу вироку в закону силу - обрано обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 28 травня 2021 року з 10 год. 15 хв., тобто з часу обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 групою осіб вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_8 інкриміновані йому дії вчинені з винятковим цинізмом.
Злочин ними вчинено при наступних обставинах:
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи раніше неодноразово судимими за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не стали, правильних висновків для себе не зробили та знову вчинили умисний злочин.
Зокрема, 03.02.2019 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проходили в АДРЕСА_3 , де побачили потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Підійшовши до них, обвинувачені погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень, наказали останнім йти за ними в сторону с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Прийшовши на об'їздну дорогу по АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення хуліганських дій, діючи за попередньою змовою, групою осіб, зневажаючи існуючі, загальновизнані правила поведінки та моральності, з особливою зухвалістю, в поєднанні з публічністю своїх хуліганських дій та виявляючи явну неповагу до суспільства, виражаючись нецензурною лайкою, безпричинно почали наносити удари руками та ногами по тілу потерпілого ОСОБА_13 , від яких останній упав на землю.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наблизився до потерпілого ОСОБА_14 та безпричинно наніс йому декілька ударів руками по тілу, внаслідок чого потерпілий упав на землю, а обвинувачений ОСОБА_8 продовжив наносити йому удари руками та ногами у різні частини тіла.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_9 сказав потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щоб вони почали наносити тілесні ушкодження один одному, проте, ОСОБА_14 відмовився, а тому ОСОБА_9 безпричинно наніс йому декілька ударів руками в ділянку обличчя та грудей.
Вказані хуліганські дії стосовно потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , обвинувачений ОСОБА_8 фіксував за допомогою фото і відео зйомки на свій мобільний телефон марки «my Phone Fun 5», а ОСОБА_9 на свій мобільний телефон марки «Galaxy J7».
Внаслідок неправомірних дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді подряпини обличчя, що згідно висновку експерта №51/30-Д від 06.03.2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, а потерпілий ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя, що згідно висновку експерта №34 від 14.02.2019 року також відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої хуліганські дії, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи з потерпілим ОСОБА_13 на проїзній частині дороги по АДРЕСА_2 , зневажаючи існуючі, загальновизнані правила поведінки та моральності, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, сказав потерпілому ОСОБА_13 , щоб він зняв штани і оголив свої статеві органи, фіксуючи в цей час все на свій мобільний телефон марки «my Phone Fun 5».
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, захисник - адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 , прокурор Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_12 , подали апеляційні скарги.
Захисник - адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просив змінити вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року та пом'якшити призначене ОСОБА_9 покарання, застосувавши ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Захисник вважає, що судом під час розгляду провадження проявлена явна упередженість та дано необ'єктивну оцінку здобутим доказам. Так, ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, та дав послідовні покази про те, що він не наносив удари руками і ногами потерпілим в різні частини тіла, що підтвердили й потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . А також обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував щодо перебування в стані алкогольного сп'яніння, як вказано про це в судовому рішенні. Вказує, що не відповідає дійсності й висновок суду про відсутність пом'якшуючої обставини - щирого каяття, оскільки ОСОБА_9 визнав свою вину повністю та щиро покаявся.
Обвинувачений ОСОБА_9 подав доповнення до апеляційної скарги його захисника - адвоката ОСОБА_11 . Вказав, що не оспорює обставини вчинення злочину, докази, чи кваліфікацію кримінального правопорушення, а лише покарання, термін якого є занадто суворим для нього. Зазначив, що свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, щиро розкаюється, критично ставиться до вчиненого. Звернув увагу, що він є молодою особою, планує одружитись, жаліє про скоєне і більше не будо порушувати закон, проживає разом з батьком і матір'ю, які особами похилого віку, батько є інвалідом І-групи і крім нього їм нема кому допомогти, по місцю проживання характеризується позитивно, потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не мають до нього претензій, збитки їм відшкодовано в повному обсязі.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просив змінити вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року та пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання, застосувавши ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Вважає вирок суду в частині засудження ОСОБА_8 на 1 рік 6 місяців позбавлення волі надто суворим. Зокрема звертає увагу на те, що ОСОБА_8 з часу оголошення йому підозри, обрання йому запобіжного заходу та до постановлення вироку, вів себе належно, під час досудового розслідування та розгляду провадження в суді надавав детальні покази з приводу скоєння ним хуліганських дій відносно потерпілих, визнавав свою вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому, постійно і дуже шкодував про вчинене, завдані збитки потерпілим відшкодував добровільно повністю. Також просить врахувати те, що ОСОБА_8 є молодою особою, проживає з матір'ю та сестрою, по місцю реєстрації та проживання характеризується позитивно, у потерпілих відсутні до нього претензії та просили суд не позбавляти його волі. Вважає, що зазначені обставини давали суду підстави призначити ОСОБА_8 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі вказує на суворість призначеного йому покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року.
Прокурор Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_12 просила вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі терміном на 3 роки; визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі терміном на 3 роки.
Разом з тим, до початку апеляційного розгляду прокурор відмовився від апеляційної скарги на підставі ст. 403 КПК України, тому апеляція державного обвинувача колегією суддів не розглядалась.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просять змінити вирок суду, застосувавши статті 69, 75 КК України. ;
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 підтримали вимоги своєї апеляційної скарги з доповненнями, при цьому ствердили що не оспорюють правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого правопорушення, вважають, що вирок Надвірнянського районного суду від 28.05.2021 року підлягає зміні в частині призначеного покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника ОСОБА_10 , та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 .
Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за їх участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , фактично вважає, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема вказує, що ОСОБА_9 не наносив удари руками і ногами потерпілим в різні частини тіла та не заперечував своє перебування стані алкогольного сп'яніння, а також не відповідають дійсності висновки суду про часткове визнання вини ОСОБА_9 та відсутність обставини, що пом'якшує його покарання - щирого каяття.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_11 вказали, що не оспорюють правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, вважають, що вирок Надвірнянського районного суду від 28.05.2021 року підлягає зміні в частині призначеного покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він не наносив удари потерпілим руками й ногами в різні частини тіла, які свого підтвердження не знайшли та спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчинені групою осіб хуліганства відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_9 щодо заперечення нанесення ним ударів потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 спростовуються дослідженими в суді першої інстанції показаннями самих потерпілих, а також даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_14 від 04.02.2019 року (а.к.п.168); протоколів проведення слідчих експериментів від 27.02.2019 року та відеозаписів їх проведення з потерпілими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.к.п.212-213, 227) (а.к.п.214-215, 226); догоспітального клінічного протоколу №529 від 06.02.2019 року (а.к.п.205); висновку експерта №34 від 14.02.2019 року (а.к.п.204); догоспітального клінічного протоколу №530 від 06.02.2019 року (а.к.п.211); висновку експерта №30 від 13.02.2019 року (а.к.п.206); висновку експерта №51/30-Д від 06.03.2019 року (а.к.п.209-210).
Що ж до доводів захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 про суворість призначеного покарання та наявність підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, то їх слід визнати безпідставними.
Зі змісту апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 вбачається, що фактичні обставини вчиненого злочину, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, ними не оспорюються. Вказують на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та необхідність призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.
На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 про можливість виправлення ОСОБА_8 без реального відбування покарання, та застосування положень статей 69, 75 КК України, є безпідставними.
Виходячи з положень, передбачених ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дотримався вимог ст.ст.50, 65 КК України щодо його необхідності, достатності і справедливості.
Призначаючи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вид та міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особи винних, а саме: наявність у них постійного місця проживання та реєстрації, за яким вони характеризуються позитивно, на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебувають, їх поведінку до і після вчинення злочину, ставлення до скоєного та обставини, що пом'якшують покарання.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - часткове визнання вини у вчиненому, думку потерпілих щодо призначення обвинуваченим несуворого покарання, відсутність у останніх будь-яких претензій до обвинувачених.
Суд також прийняв до відома висновок досудової доповіді Надвірнянського міськрайонного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, згідно якого орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (в т.ч. окремих осіб). Згідно досудової доповіді Надвірнянського міськрайонного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_9 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (в т.ч. окремих осіб).
Частино першою ст. 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ті обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах обвинувачені та їхні захисники, що, на їх думку, дають підстави для застосування ст. 69, 75 КК України, зокрема, молодий вік, міцність соціальних зв'язків, позитивна характеристика по місцю проживання, критичне ставлення до вчиненого злочину, то вони у даному випадку не можуть бути підставами для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки жодним чином не зменшують суспільну небезпечність вчиненого злочину та не свідчать про можливість їх виправлення без відбування реального покарання.
Посилання захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на те, що суд безпідставно не визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, - визнання вини та щире каяття обвинувачених, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, щире каяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире каяття підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачені в суді першої інстанції частково визнавали вину, що не може свідчити про почуття каяття та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому дану обставину не можна визнати такою, що пом'якшує покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відсутність повного визнання вини у вчиненому та правдивих показань обвинувачених, а також формальні прохання про вибачення, адресовані потерпілим, заяви потерпілих про призначення несуворого покарання, за відсутності інших зазначених обставин, не можуть свідчити про щире каяття, і, зумовлені загрозою понесення обвинуваченими покарання, з чим погоджується і колегія суддів.
З огляду на викладене вище, підстав для застосування положень ст.69,75 КК України, як про це ставить питання сторона захисту, колегія суддів не знаходить.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення обвинувачених можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив їм покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.296 КК України.
Таке покарання за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та попередження нових злочинів, оскільки менш суворий вид покарання, а також не пов'язаний з реальним його відбуванням, буде недостатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Окрім цього, під час апеляційного розгляду колегією суддів не виявлено даних які б давали підстави вважати, що у кримінальному провадженні допускалися істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5