Провадження № 22-ц/803/1782/21 Справа № 192/1903/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
03 серпня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , якому на праві приватної власності належала земельна ділянка (пай) в розмірі 7,967 га на території Письмечівської сільської ради. Після смерті батька він отримав у спадщину вказану земельну ділянку (пай), кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У листопада 2016 року йому додому невідома особа привезла договір оренди землі від 23 вересня 2013 року і пояснила, що цей договір передав директор ТОВ “Прогрес” ОСОБА_3 . У цьому договорі від 23 вересня 2013 року, його підпис був відсутній і було вказано, що він зареєстрований у реєстраційній службі Солонянського управління юстиції, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2013 року за № 2782329. Він неодноразово після цього звертався до відповідача з вимогою повернути йому земельну ділянку, але відповідач відмовляється повернути земельну ділянку, при цьому визнаючи факт використання земельної ділянки. ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про скоєння злочину. У провадженні старшого слідчого СВ Солонянського ВП ДПВ ГУНП Дніпропетровської області Омелюха О.В. перебувають матеріали досудового розслідування за №12017040570000233, внесений до ЄРДР 06 квітня 2017 року за фактом підробки договору оренди земельної ділянки між ТОВ “Прогрес” та ОСОБА_1 , в якому підробили підпис заявника, внаслідок чого незаконно отримали право користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою строком на 15 років, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Позивач зазначає, що у серпні 2018 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він дізнався про існування договору оренди земельної ділянки укладеного між ним та ТОВ “Прогрес” від 13 травня 2013 року. Він вперше побачив, вказаний договір оренди земельної ділянки від 13 травня 2013 року та акт прийому-передачі до договору оренди земельної ділянки паю від 13 травня 2013 року, в матеріалах кримінального провадження, підпис в договорі та в акті прийому-передачі та заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень кадастровий номер 1225086000:01:037:0097 не належить йому. Також про підробку договору оренди землі свідчить п.1 договору від 13 травня 2013 року, в якому вказано, що земельна ділянка належить Орендодавцю (йому) на підставі державного акту ІІ-ДП №041712 від 23 липня 2001 року. Однак, позивач є власником спірної земельної ділянки на підставі зовсім іншого правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2013 року. Висновком експерта №1327-19 від 10 липня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12017040570000233, встановлено, що “підпис від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес” - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений 13 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес” договір оренди землі площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; скасувати державну реєстрацію права оренди земльної ділянки площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, зареєстрованого 20 вересня 2013 року Реєстраційною службою Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 20 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Прогрес” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (т. 1 а.с.5).
За життя ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №041712, виданого Письмечівською сільською радою, належала земельна ділянка площею 7,967 га яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Письмечівської сільської ради (т.1 а.с.6).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТЕ №676452 позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , спадщина складається із земельної ділянки площею 7,967 га в межах згідно з планом, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Письмечівської сільської ради, належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №041712, виданого Письмечівською сільською радою, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078 (т.1 а.с.7).
Отже, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,967 га, що розташована на території Письмечівської сільської ради, що також сторонами не оспорюється.
Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1211010042019, наявний запис про оренду земельної ділянки позивача відповідачем ТОВ “Прогрес”, дата державної реєстрації речового права 20 вересня 2013 року, строк дії речового права до 13 травня 2028 року (т.1 а.с. 9, 10).
Відповідно до договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес” в с.Привільне Солонянського району Дніпропетровської області, було передано орендодавцем в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належить орендодавцю на підставі державного акту ІІ-ДП №041712 від 23 липня 2001 року, в оренду передається земельна ділянка, що розташована на території Письмечівської сільської ради площею 7,967 га, строком на 15 років (т.1 а.с. 17, 18).
Вказаний договір має підписи орендодавця та орендаря. Також в договорі наявна відмітка про його реєстрацію у Реєстраційній службі Солонянського управління юстиції, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2013 року №2782329.
Згідно акту прийомки-передачі земельного паю від 13 травня 2013 року складений в с.Привільне ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, згідно підписаного договору орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 7,967 га (т.1 а.с. 20).
Позивач ОСОБА_1 зазначав, що він не підписував договір оренди землі від 13 травня 2013 року.
Відповідно до висновку експерта №1327-19 від 10 липня 2019 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12017040570000233, підпис від імені ОСОБА_1 в графі “Орендодавець” договору оренди землі від 13 травня 2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Питання, щодо підпису ОСОБА_1 в акті прийомки - передачі експертом не вирішувалось (т.1 а.с. 21-24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на їх недоведеність належними та допустимими доказами у справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Відповідно до ст.18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою татті 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №358/815/17.
У справі встановлено, за життя ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №041712, виданого Письмечівською сільською радою, належала земельна ділянка площею 7,967 га яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Письмечівської сільської ради (т.1 а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1 а.с.5).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТЕ №676452 позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , спадщина складається із земельної ділянки площею 7,967 га в межах згідно з планом, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Письмечівської сільської ради, належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №041712, виданого Письмечівською сільською радою, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078 (т.1 а.с.7).
Отже, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,967 га, що розташована на території Письмечівської сільської ради, що також сторонами не оспорюються.
Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1211010042019, наявний запис про оренду земельної ділянки позивача відповідачем ТОВ “Прогрес”, дата державної реєстрації речового права 20 вересня 2013 року, строк дії речового права до 13 травня 2028 року (т.1 а.с. 9, 10).
Відповідно до договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес” в с.Привільне Солонянського району Дніпропетровської області, було передано орендодавцем в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належить орендодавцю на підставі державного акту ІІ-ДП №041712 від 23 липня 2001 року, в оренду передається земельна ділянка, що розташована на території Письмечівської сільської ради площею 7,967 га, строком на 15 років (т.1 а.с. 17, 18).
Вказаний договір містить підписи орендодавця і орендаря. Також в договорі є відмітка про його реєстрацію у Реєстраційній службі Солонянського управління юстиції, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2013 року № 2782329.
Згідно акту прийомки-передачі земельного паю від 13 травня 2013 року складений в с. Привільне ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, згідно підписаного договору орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 7,967 га (т.1 а.с. 20).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним укладений 13 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес” договір оренди землі площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з тих підстав, що він цей договір не підписував, та просив суд скасувати державну реєстрацію права оренди земльної ділянки площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, зареєстрованого 20 вересня 2013 року Реєстраційною службою Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області (т.1 а.с.1-3).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, 06 квітня 2017 року до ЄРДР були внесені відомості за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення за №12017040570000233, передбачене ч.1 ст.358 КК України (т.2 а.с.15).
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2018 року у справі №192/1514/17 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи, в рамках кримінального провадження № 12017040570000233. Призначено по кримінальному провадженню №12017040570000233 від 06 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: -чи виконаний підпис в договору оренди землі від 13 травня 2013 року в графі “Орендодавець. Реквізити сторін” та в додатку до цього договору “Акті прийомки-передачі” - ОСОБА_1 ? -чи виконаний підпис в договору оренди землі від 13 травня 2013 року в графі “Орендодавець. Реквізити сторін” та в додатку до цього договору “Акті прийомки-передачі” - ОСОБА_3 ? -чи виконаний запис в “Акті прийомки-передачі” до договору оренди земельного паю від 13 травня 2013 року, в розділі “Складений Орендодавцем” тексту “ ОСОБА_1 Дніпропетровська обл. Солонянський р. с. Безбородьково…” в тому числі підпис в розділі “Орендодавець” - ОСОБА_1 ? -чи виконаний запис в “Акті прийомки-передачі” до договору оренди земельного паю від 13 травня 2013 року, в розділі “Складений Орендодавцем” тексту “ ОСОБА_1 Дніпропетровська обл. Солонянський р. с. Безбородьково…” в тому числі підпис в розділі “Орендодавець” - ОСОБА_3 ? -чи виконано запис в договорі оренди землі від 23 вересня 2013 року в розділі “дата” “23” вересня 2013 р.” і далі за текстом - ОСОБА_1 ? -чи виконано запис в договорі оренди землі від 23 вересня 2013 року в розділі “дата” “23” вересня 2013 р.” і далі за текстом - ОСОБА_3 ? Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову від поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за ст. ст. 384, 385 КК України (т.2 а.с.72).
Відповідно до висновку експерта №1327-19 від 10 липня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12017040570000233, підпис від імені ОСОБА_1 в графі “Орендодавець” договору оренди землі від 13 травня 2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Питання, щодо підпису ОСОБА_1 в акті прийомки - передачі експертом не вирішувалось.
Постановою про закриття кримінального провадження від 27 листопада 2020 року, винесеної начальником сектору дізнання Солонянського ВП ДВП Омелюх О., було закрито кримінальне провадження №12017040570000233 у зв”язку з відсутністю у діях посадових осіб ТОВ “Прогрес” складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
Апеляційному суду позивачем було надано оригінал висновку експерта №1327-19 від 10 липня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12017040570000233 (т.2 а.с. 75-82).
Таким чином, у справі встановлено, позивач ОСОБА_1 договір оренди землі від 13 травня 2013 року не підписував.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, який, як було встановлено, він не підписував.
Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що оскаржуваний договір оренди землі позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним, і відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки слід зазначити наступне.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України “Про оренду землі”, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Враховуючи, що позивач оскаржуваний договір оренди землі не підписував та з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним, а отже, підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ “Прогрес”, зареєстрованого 20 вересня 2013 року Реєстраційною службою Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 7,967 га, кадастровий номер 1225085500:01:198:0078, яка розташована на території Письмечівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди землі від 13 травня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, зареєстрованого 20 вересня 2013 року Реєстраційною службою Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, третя особа Сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова