Провадження № 22-ц/803/6722/21 Справа № 210/5177/20 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
03 серпня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання-Євтодій К.С.
сторони:
позивач- ОСОБА_1
відповідач- Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2021 року, ухваленого суддею Хлистуненко О.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 11 травня 2021 року,-
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю чоловіка, який загинув при виконанні трудових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_2 .
З 11.06.2001 року переносить моральні страждання, а на той час і матеріально страждала через смерть чоловіка, який загинув від нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків у відповідача.
ОСОБА_2 працював у відповідача газорізником четвертого розряду. Стаж роботи за цією професією, під час виконання якої стався нещасний випадок складає 6 місяців 20 днів.
11.06.2001 року ОСОБА_2 з бригадою у складі трьох чоловік виконував роботи по монтажу відхиляючого барабану діаметром 355 мм. та довжиною 1400 мм. Цю трубу потрібно було перевезти на першу ремплощадку. Бригада підготувала трубу, щоб її транспортувати, але кран був зайнятий і ОСОБА_2 вирішив з'ясувати, чи ще довго кран буде зайнятий. Її чоловік піднявся на площадку обслуговування люку вакуум-дроту і намагаючись піднятись на люк вакуумного дроту взявся рукою за нижній тролей, який знаходився під напругою. О 10 год. 15 хв. її чоловіка травмувало електричним струмом.
Відповідно Акту форми Н-І №6 від 27.06.2001 року її чоловік загинув при виконанні трудових обов'язків у відповідача, смерть настала від травмування електричним струмом. Причинами нещасного випадку є: незадовільна організація підготовки та проведення ремонтних робіт; керівник ремонтних робіт разом з адміністрацією цеху зобов'язані були розробити міри, які б забезпечували безпечне виконання робіт, а також нормальну дію обладнання, яке залишилось в роботі; відсутність окраски головних тролеїв крану (бажано червоного кольору) в районі майданчика обслуговування люку вакуум-проводу; порушення вимог п. 5.4.39 «Правил пристрою електроустановок». Вина відповідача, на думку позивача, полягає в тому, що підприємство зобов'язане було створити для своїх працівників безпечні умови праці.
Внаслідок втрати чоловіка їй завдана велика моральна та матеріальна шкода, яка полягає в найбільших моральних страждань та переживань, які вона перенесла. Чоловіка втратила коли їй було лише 30 років, була безпорадна та злякана, бо втратила одну з найрідніших людей, залишилась вдовою з маленькими двома дочками, втрата чоловіка позначилась на її невпевненості в собі, в своєму майбутньому.
Просила суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на її користь 400000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю чоловіка, який загинув при виконанні трудових обов'язків задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рамках відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка у розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов'язкових платежів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, скаржник зазначає, що протиправних дій, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку на виробництві Відповідач не вчиняв, натомість основна вина в настанні нещасного випадку лежить саме на ОСОБА_2 , який використав обладнання непризначене для тих цілей, чим порушив п.1.10 інструкції з охорони праці для газорізчика, проте суд першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди даний факт залишив поза увагою та не надав йому належну правову оцінку.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди в сумі 250 000 грн. не в повній мірі були враховані вимоги ч.3 ст.23 ЦК України, щодо розумності та справедливості. Скаржник вважає визначений судом розмір моральної шкоди належним чином не вмотивований, завищений та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує Позивач.
Відповідач вказує на те, що подія, яка стала підставою для звернення до суду з позовом мала місце до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, а тому до вказаних правовідносин не може бути застосовано вимоги діючого Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що до правовідносин сторін по справі не може бути застосована ст.440-1 ЦК України в редакції 1963 року. Скаржник вважає, що Позивачу доцільно було звертатися з позовом не до роботодавця, а до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, як страховику, який на момент настання страхового випадку здійснював виплату страхового відшкодування потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі і в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відповідач вважає, що, враховуючи час настання нещасного випадку - 11.06.2001 року, відповідачем в даному випадку має бути УВД ФСС України в Дніпропетровській області, оскільки чоловік позивача працював на умовах трудового договору, тобто був застрахованою особою в розумінні приписів Закону України №1105-ХІV.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, які прямо підтверджують правову позицію Відповідача, в питанні застосування норм права, відносно відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, Відповідач вбачає, що відсутні об'єктивні обставини та правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду в частині збільшення суми моральної шкоди до заявлених у позові вимог, тобто до 400 000 грн.
Позивач зазначає, що суд у рішенні не зазначив з яких розрахунків він виходив, визначаючи суму заподіяної їй моральної шкоди, вважає, що суд не взяв до уваги вину Відповідача, який не створив для своїх працівників безпечних умов праці. Вказує, що в Акті про нещасний випадок зазначено винних осіб у смерті її чоловіка. Позивач вважає, що судом не враховано характер її моральних страждань, які є дуже великими, вказує, що вона втратила чоловіка у віці 30 років і в молодому віці стала вдовою з двома маленькими доньками на руках, яким на час загибелі чоловіка виповнилося дев'ять та десять років, зазначає, що на час смерті чоловіка його заробітна плата була для їх родини основним джерелом доходу, з чоловіком вона відчувала себе захищеною та впевненою у завтрашньому дні, після смерті чоловіка їй одній було дуже важко утримувати двох доньок.
02.07.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції від Позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, свою апеляційну скаргу підтримує та просить стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника Відповідача ОСОБА_3 , яка підтримала вимоги і доводи апеляційної скарги просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги Позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Відповідача не може бути задоволена, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту форми Н-1 №6 про нещасний випадок від 27.06.2001 року, з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», Управління капітального та поточного ремонтів обладнання, цех ремонтів обладнання №2, ділянка фільтрації №1 рудозбагачувальної фабрики №1 (а.с. 7).
Відповідно до Вставки №1 до акту форми Н1 №6 від 27.06.2001 року, 11.06.2001 року механік дільниці фільтрації РОФ-1 ОСОБА_4 видав наряд-допуск №08/1066 виконуючому обов'язки механіка ЦРО-2 ОСОБА_5 на виконання бригадою слюсарів ЦРО-2, в складі 3-х чоловік, робіт з монтажу відхиляючогось барабану 325 мм, довжиною -1400 мм. Монтаж барабану, відповідно до наряду-допуску, повинен виконуватись на першій ремплощадці дільниці фільтрації, де були зібрані деталі барабану, окрім труби 325 мм, яка знаходилась в районі першої вакуум-насосної станції. Цю трубу краном потрібно було перевезти на першу ремплощадку. Бригада приготувала трубу для транспортування, але кран був зайнятий на фарбуванні колони і знаходився в районі 35-й осі над приміщенням вентиляційної камери. З метою з'ясування часу зайнятості крану у працюючих на крані працівників, ОСОБА_2 піднявся на площадку обслуговування люка вакуум-проводу і далі, намагаючись піднятись на люк вакуум-проводу, взявся рукою за нижню тролею, яка знаходилась під напругою, при цьому був травмований електричним струмом. Проведені реанімаційні заходи позитивних результатів не дали. Фельдшер швидкої допомоги констатував смерть ОСОБА_2 (а.с. 9).
Згідно з Вставкою №2 до акту форми Н-1 №6 від 27.06.2001 року, причинами нещасного випадку визнано: незадовільна організація підготовки та проведення ремонтних робіт; відсутність окраски головних тролеїв крану в районі площадки обслуговування люка вакуум-проводу; порушення трудової і технологічної дисципліни працівниками цеху ремонту обладнання №2 УКТРО ГОКа і рудозбагачувальної фабрики №1 ГОКа (а.с. 10).
Відповідно до Вставки №3 до акту форми Н-1 №6 від 27.06.2001 року, особами, які допустили порушення законодавства з охорони праці є: начальник УКТРО ГОКа ОСОБА_6 , начальник ПТО УКТРО ОСОБА_7 ; в.о. начальника дільниці ЦРО-2 УКТРО Антохін В.В.; в.о. механіка ЦРО-2 УКТРО ОСОБА_5 ; головний енергетик РОФ-1 ОСОБА_8 та газорізник ЦРО-2 УКТРО ОСОБА_2 (а.с. 11).
Вставкою №4 до акту форми Н-1 №6 від 27.06.2001 року визначені заходи по усуненню причин нещасного випадку (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 15.06.2001 року, актовий запис №115, ОСОБА_2 помер у віці 33 років, причина смерті - ураження електрострумом (а.с. 13).
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 449 (а.с. 14).
Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що позивачу внаслідок смерті чоловіка під час нещасного випадку на підприємстві відповідача заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування саме з роботодавця, оскільки смерть чоловіка, завдає їй фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди з роботодавця та щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої в Відповідача на користь позивача, та частково погоджується з доводами позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Смерть чоловіка позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містила будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов'язаний з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.
Зазначене правило є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд, дійшов висновку, що нещасний випадок, внаслідок якого помер чоловік позивача, стався під час його роботи 11 червня 2001 року, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.
З такими висновками суду першої інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ«АрселорМіттал Кривий Ріг» обов'язку з відшкодування позивачу, як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачу у зв'язку зі смертю її чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в результаті нещасного випадку на виробництві, не може бути покладена на Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону №1105-ХІV з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час настання нещасного випадку з батьком позивача) у разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов'язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.
Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 Закону, серед яких підпунктом е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом до них віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (підпункти б), д) пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV).
Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім'ї зазначеним Законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19).
Доводи Відповідача з посиланням на застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у п.47 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), не заслуговують на увагу з огляду на те, що висновки Верховного Суду у цій справі не суперечать зазначеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Посилання заявника на застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від у справі №210/57/19 колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від зазначеного правового висновку.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 210/2260/19, провадження № 61-7910св20.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні Відповідачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача ОСОБА_1 щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Так, в судовому засіданні встановлено, що внаслідок нещасного випадку загинув чоловік Позивача у зв'язку з чим остання переносить моральні страждання пов'язані зі смертю рідної та близької людини, батька двох малолітніх доньок, який був надією та опорою для родини.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини Відповідача у смерті чоловіка Позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених загибеллю рідної та близької людини, характер немайнових витрат та, беручи до уваги той факт, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який має позивач внаслідок загибелі чоловіка, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її розмір з 250 000 грн. до 300 000 грн.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди буде 300 000 грн. Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч.3 ст. 175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2500 грн. до 3000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого судом апеляційної інстанції розміру моральної шкоди.
Також з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4500 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3000 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2021 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача з 250 000 (двохсот пятидесяти тисяч гривень) грн. до 300 000 (трьохсот тисяч гривень) грн., відповідно, збільшивши суму судового збору стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави з 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень)до 3000 грн. (трьох тисяч гривень).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання позивачемОСОБА_9 апеляційної скарги на користь держави судовий збір у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот гривень) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 03 серпня 2021 року.
Головуючий:
Судді: