Справа № 727/6397/21
Провадження № 2-о/727/97/21
03 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Заверусі Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про встановлення факту, який має юридичне значення, -
встановив:
Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 , що було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції за актовим записом № 294 від 11.02.2005 року.
Батьком дитини згідно ст.133 Сімейного кодексу України був зазначений ОСОБА_3 з яким на той час, вона знаходилась в шлюбі, але за позовом останнього відомості про його батьківство були вилучені з актового запису про народження сина на підставі рішення Шевченківського райсуду м.Чернівці від 15.08.2012року, що підтверджується витягом № 00031025205 від 02.06.2021року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
Відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, у випадку рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно витягу № 00011952761 від 29.03.2013року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька дитини, а саме: ОСОБА_4 були внесені з її слів, тобто, свідчать про наявність статусу одинокої мати.
З дня народження син проживав з нею в квартирі АДРЕСА_1 , і вона одноособово займалася його вихованням та матеріальним забезпеченням, тобто, здійснювала виключне опікунство над своєю неповнолітньою дитиною.
Разом з цим, в 2018 році вона виїхала за межі України до Держави Ізраїль, де перебуває по даний час і бажає для возз'єднання сім'ї, щоб неповнолітній син приїхав до неї.
Оскільки у свідоцтві про народження дитини вказані відомості про батька ОСОБА_4 , який як особа не існує, згідно вимог законодавства Держави Ізраїль для в'їзду сина ОСОБА_5 на теріторію даної країни необхідно представити рішення суду про те, що виключне опікунство неповнолітньої дитини надано його матері.
А тому просила суд встановити факт, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиним опікуном свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник в судове засідання не з'явилася, звернулася з письмовою заявою, в якій просить заяву розглянути у її відсутності, вимоги заяви підтримує і просить їх задовольнити.
Заінтересована особа - представник Служба у справах дітей Чернівецької міської радив судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; становлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.
Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14 травня 2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернівці, Чернівецька область, Україна, про що 11 лютого 2005 року складено відповідний актовий запис № 294, батьки вказані: батько - ОСОБА_4 , громадянство не вказане, мати - ОСОБА_1 громадянка України (а.с. 4).
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.08.2012 року по цивільній справі №2-1817/12 виключено з актового запису за № 294, який зроблено 11 лютого 2005 року в книзі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, відомості про ОСОБА_3 , як про батька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 15.11.2016 № 00031025205, державна реєстрація актового запису про народження дитини ОСОБА_6 , відомості про батька змінено. Відомості про батька зі слів матері записані за вказівкою заявника на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України: ОСОБА_4 (а.с. 6-9).
За нормою частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Заявник ОСОБА_1 з 2018 року знаходиться в Державі Ізраїль (а.с. 11 зв.).
За повідомленням заявника, вона не може виїхати з дитиною ОСОБА_6 в Ізраїль для возз'єднання сім'ї, оскільки за законами Держави Ізраїль для цього необхідне судове рішення на підтвердження статусу одинокої матері, тобто, що вона є єдиним опікуном своєї дитини.
За змістом 315 Цивільного процесуального кодексу України , у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статті 3, 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року покладають на Держави - учасниці цієї Конвенції зобов'язання забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, також вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Вимога Конвенції ООН про права дитини обумовлена потребою забезпечити вирішення питань, що стосуються виховання і піклування про дитину, у легітимний спосіб і таким чином гарантувати стабільне життя дитини і впорядкованість її відносин з батьками чи іншими піклувальниками.
Багатостороннім міжнародним договором, спрямованим на захист дитини від незаконного переміщення чи утримання, є Гаазька Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої приєдналися Україна та Ізраїль.
У Гаазькій Конвенції вживаються поняття «право піклування» і «право доступу», тлумачення яких обмежено виключно цілями Конвенції. Так, «право піклування» охоплює права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини, а «право доступу» включає право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати дитину на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання (стаття 5 Конвенції).
Право піклування в контексті Конвенції охоплює не лише визначення місця проживання дитини, а й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон. Тобто, наявність документа, що визначає місце проживання дитини з одним із батьків, не є підставою для зміни дитиною держави проживання цим з батьків одноособово. Зміна країни проживання дитини вимагає окремого узгодження з тим з батьків, який проживає окремо (а за відсутності - потрібен дозвіл суду), адже такий переїзд, як правило, спричиняє зміну режиму спілкування дитини з другим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дитини, тобто впливає на питання, пов'язані з її подальшим життям, розвитком і вихованням.
Згідно ст. 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цвітного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.
Визначення походження дитини проводиться в момент державної реєстрації її народження, яке має бути здійснене у відповідності до ст. ст. 144-147 Сімейного кодексу України.
Згідно частини 2 ст. 147 Сімейного кодексу України, по батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
Відповідно ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Оскільки заявник ОСОБА_1 є матір'ю сина ОСОБА_6 , то відповідно до закону вона є опікуном свого малолітнього сина, тому суд вважає можливим встановити факт того, що ОСОБА_1 є єдиним опікуном свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що факти, викладені в заяві знайшли своє повне підтвердження дослідженими по справі доказами, а тому заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 121, 125, 135, 147 СК України, ст. 242 ЦК України, постановою постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, ст. ст. 4, 78-81, 223, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352-355 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , є єдиним опікуном свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м. Чернівці
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: