Справа № 727/3399/21
Провадження № 4-с/727/19/21
29 липня 2021 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Рудій І.В.
за участю представника заявника ОСОБА_1
за участю представника органу ДВС Бушкевича А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 , де заінтересованою особою виступає ОСОБА_3 , на постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни про закінчення виконавчого провадження, -
Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, де заінтересованою особою виступає ОСОБА_3 , на постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни про закінчення виконавчого провадження.
Посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2011 року по справі №2-12/11, в частині яка залишена без змін рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року, було вирішено: зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 .
На виконання цього рішення в частині зобов'язання боржника ОСОБА_3 видано виконавчий лист від 02.09.2012 року № 2-12/2011.Також, на підставі цього виконавчого листа відкрите виконавче провадження ВП №62957249.
Однак, посилається на те, що вищезазначене рішення суду не виконане до цього часу.
Разом з тим, незважаючи на це, виконавче провадження з виконання рішення суду у справі №2-12/2011 було закінчене постановою від 29.03.2021 року, яка винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Мариною Іванівною. Постанова державного виконавця було винесена з посиланням на п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зазначена постанова обґрунтована тим, що з виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 , встановлено, що рішення суду виконано, а саме: відсутня самочинно забетонована площадка розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку та відновленодощоприймальник біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено актдержавного виконавця від 26.03.2021 року. Також виконавець послалась на ухвалу Шевченківського райсуду м. Чернівці від 05.04.2016 року по справі №727/4865/15- ц, якою встановлено ліквідування ОСОБА_3 , самочинно забетонованої площадки та відновлення дощоприймальника.
Вказує, що рішення суду від 02.08.2011 року повністю не виконане, а саме до цього часу не ліквідовано самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 та не відновлено дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 .Фактично, вказує на те, що боржник ОСОБА_3 зніс лише частину самочинно забетонованої площадки для того, щоб зробити видимість виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року. Разом із тим, сам дощоприймальник не відновлено.А саме, дощоприймальник, який слід відновити за рішенням суду, замурований під сходами біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що підтверджується відповідним листом КП «Чернівціводоканал».
Вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів, спрямованих на повне та ефективне виконання рішення суду за виконавчим провадженням №62957249. Державний виконавець не виконує рішення суду, а тому його бездіяльність слід визнати неправомірною, а постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249 незаконною.
На основі викладеного просить суд визнати неправомірною (незаконною) та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни від 29.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.09.2012 року №2-12/2011 року; визнати неправомірною бездіяльність Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни щодо не виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2011 року по виконавчому провадженню ВП №62957249.
Представник заявника в судовому засіданні викладене в скарзі підтримав повністю та просив її задовольнити. Вказав, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» заявника та його представника не було залучено під час складання акту про виконання рішення суду. Крім цього, вважав, що сам дощоприймальник ніхто не відновлював, оскільки державні виконавці знайшли зливний отвір у підвалі і поклали туди решітку. Крім цього, з бетонної площадки ліквідовано лише 16 кв.м., а не 25 кв.м.
Представник органу ДВС Бушкевич А.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на відзив який містися в матеріалах справи. Зазначив, що на виконанні у Відділі ДВС перебувало виконавче провадження №34373980 з примусового виконання виконавчого листа №2-12/2011, що виданий Шевченківсьим районном судом м. Чернівці від 07.09.2012 року про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 . Вважає, що зазначене рішення суду виконане. При цьому, всю площадку в розмірі 25 кв.м. знести неможливо, оскільки на місці наявна підмостка будинку, яка є невід'ємною частиною самого будинку та її ліквідація може призвести до руйнації самого будинку.
Також, згідно поданого до суду відзиву на скаргу, вказують на те, що 30.07.2020 року на адресу Відділу ДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про повернення без виконання виконавчого листа №2-12/2011, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 10.08.2020 року стягувачем повторно пред'явлено на виконання виконавчий лист №2-12/2011, внаслідок чого 04.09.2020 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. 26.03.2021 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою яка зазначена виконавчим документом, та встановлено, що рішення суду виконано, а саме відсутня самочинно забетонована площадка розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 та відновлено дощоприймальник біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено акт державного виконавця та здійснена фотофіксація. Стверджують, що позивач ОСОБА_2 вводить суд в оману, в додатках скарги надає лист КП «Чернівціводоканал» від 25.03.2016 року, який підтверджує, що у дворі розміщено один каналізаційний колодязь та чотири дощоприймачі, які на момент обстеження працювали справно, а замурованим являвся оглядовий колодязь, під невідомо якими сходами, який жодного відношення до рішення суду немає. Дана обставина спростовує акт обстеження двору комісією 13.04.2021 року, яка, на їхню думку, некомпетентна в даних питаннях та робить припущення про замурований під сходами дощоприймальник, також до складу комісії не були залучені власники квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа по скарзі - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на скаргу від нього до суду не надходили.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права… Договірних держав.
У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом, належними і допустимими доказами, встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2011 року по справі №2-12/11 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було задоволено частково. Поряд з іншим, було зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 . (а.с.31-43).
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02.08.2011 року було залишено без змін в частині зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 . В решті - рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні позовних вимог відмовлено. (а.с.44-51).
При цьому, досліджуючи рішення суду, яке виступило підставою для видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, суд вважає необхідним відмітити, що в рішенні суду чітко вказано яку саме самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 слід ліквідувати, відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 .
На виконання цього рішення Шевченківського районного суду від 02 серпня 2011 року в частині зобов'язання боржника ОСОБА_3 видано виконавчий лист від 07.09.2012 року №2-12/2011. (а.с.29).
На підставі виконавчого листа від 07.09.2012 року №2-12/2011 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович М.І. відкрите виконавче провадження ВП №62957249.
29.03.2021 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович М.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249. Постанова державного виконавця винесена з посиланням на п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зазначена постанова обґрунтована тим, що з виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 , встановлено, що рішення суду виконано, а саме: відсутня самочинно забетонована площадка розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку та відновленодощоприймальник біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено актдержавного виконавця від 26.03.2021 року. (а.с.6-7).
Також, згідно листа КП «Чернівціводоканал» від 25.03.2016 року при комісійному обстеженні дворової каналізаційної мережі 17.03.2016 по АДРЕСА_5 виявлено, що в даному дворі розміщені один каналізаційний колодязь та чотири дощоприймачі, які на момент обстеження працювали справно та один оглядовий колодязь замурований під сходами (а.с.11).
Крім цього, судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.04.2016 року (а.с.71-80), було частково задоволено скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця. Визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Тодиренчука Миколи Івановича щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 04.11.2011 року, яким залишено без змін в частині рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02.08.2011 року, а саме - зобов'язання ОСОБА_3 ліквідувати самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 - неправомірними з зобов'язанням дотримання при виконанні вищенаведеного рішення суду вимог Глави 4 ст.ст.37, 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04. 1999 року (із змінами і доповненнями). В іншій частині заявлених вимог скарги - відмовлено. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.
Так, як вбачається з вказаної ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05.04.2016 року, судом встановлено, що «відповідно до дослідженої викіпіровки з топографічного плану (м.1:500) будинку АДРЕСА_1 вбачається місце розташування каналізаційних люків (а.с.102-103), що спростовує доводи представника стягувача ОСОБА_2 в частині того, що саме в місцях відображених на дослідженій викіпіровці має місце другий дощеприймальник біля стіни квартири АДРЕСА_2 , який підлягає відновленню за рішенням суду. При цьому, посилання на те, що каналізаційні колектори і дощеприймальник це одне і теж спростовуються і наданими для дослідження саме ОСОБА_2 документами, зокрема даними листа-відповіді останньому Чернівецької міськ СЕС від 19.06. 2003 року (а.с.103) та висновками судової будівельно - технічної експертизи (а.с.105 - 117), згідно якої мова йде не про дощоприймальник, а саме каналізаційні колектори, як такі, що знаходяться під добудовою до кв. АДРЕСА_6 і відношення до кв. АДРЕСА_3 цього будинку не мають. При цьому, судом звертається увага, що на виконання рішення суду від 02.08.2011 року ОСОБА_3 було зобов'язано відновити дощоприймальник біля стіни кв. АДРЕСА_2 , а не каналізаційний колектор біля кв.6 даного будинку. Крім цього, саме з даних питань ОСОБА_3 звертався до суду з заявою про роз'яснення виконання рішення суду від 02.08.2011 року, в роз'ясенні якого з цих питань йому було відмовлено, про що свідчить ухвала суду від 14.11. 2012 року (а.с.63 - 67)».
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало чинності, зазначеним питанням судом вже була дана оцінка.
Разом з тим, 23 липня 2021 року під час розгляду даної скарги судом складено протокол огляду доказів за їх місцем знаходження. Так судом в складі учасників справи здійснено огляд двору спільного користування будинку АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що біля стін квартири АДРЕСА_2 знаходиться забетонована площадка і сходи в підвал. На території двору наявні 4 дощоприймальники, в тому числі той, що знаходиться перед входом в підвал. Також, судом була оглянута земельна ділянка, звільнена від забетонованої площадки. При цьому, державний виконавець та представник заявника рулеткою здійснили заміри, згідно яких довжина земельної ділянки 4м. 42,5 см. - до сходів, 4,27 м. - ширина між забетонованим покриттям, де квартира АДРЕСА_4 і забетонованим в'їздом у двір. Таким чином, загалом становить до 20 кв. м., з чим погодились всі учасники судового провадження. За наведених обставин, судом встановлено відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02.08.2011 року.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Обов'язки і права виконавців визначені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».Так, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, як встановлено судом, фактичне виконання в повному обсязі вищевказаного рішення згідно з виконавчим документом про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , спростовується дослідженими судом матеріалами справи та оглянутими за місцем знаходження доказами, згідно яких встановлено факт неповного знесення бетонної площадки за рішенням суду.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249, винесена на підставі п.9 ст.39 Закону «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є передчасною, а тому підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що скаржником не доведено, що оскаржувана постанова повністю винесена без фактичного виконання рішення суду, оскільки судом встановлено, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій реально здійснював дії по виконанню рішення суду від 02.08.2011 року, хоча і не в повному об'ємі.
За наведених обставин, відсутні підстави саме для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірними щодо не виконання рішення Шевченківського районного суду від 02 серпня 2011 року по виконавчому провадженню ВП №62957249.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частина 1 ст.448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6 визначено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Також, згідно ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на наведене, враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про неправомірність винесеною державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження та в цій частині вимоги скарги підлягають до задоволення. В решті вимог скарги - слід відмовити.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги за скаргою ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.4, 18, 28, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -
Вимоги скарги ОСОБА_2 , де заінтересованою особою виступає ОСОБА_3 , на постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни про закінчення виконавчого провадження - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герасимович Марини Іванівни від 29.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.09.2012 року №2-12/2011.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.
З повним текстом ухвали суду учасники справи можуть ознайомитись 03 серпня 2021 року.
Суддя: