28 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4862/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кривошея А.М.,
представника Головного управління ДПС у Волинській області - Кучера Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2021 року №0010830902.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 18 березня 2021 року отримав податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Волинській області від 05 березня 2021 року №0010830902, яким до нього було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000,00 грн на підставі статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Вказане податкове повідомлення - рішення було винесене на підставі акта про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним від 15 лютого 2021 року №03/1334/09-01/ НОМЕР_1 , проведеної на виконання Наказу ГУ ДПС у Волинській області від 08 лютого 2021 року №507.
Перевіркою встановлено, що до 29 квітня 2020 року ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 зберігав пальне без одержання ліцензії (отримана 30 квітня 2021 року), чим порушив вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР.
Згідно документів, а саме: товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №7813УПС/02 від 07 квітня 2021 року, накладної на відпуск ПММ №053-3510 від 07 квітня 2021 року, накладної на перевезення ПММ №7813 УПС/02 від 07 квітня 2021 року було встановлено, що транспортний засіб Мерседес Бенц, номерний знак НОМЕР_2 причіп НОМЕР_3 доставив з ПП «Укрпалетсистем», Житомирська область до ФОП ОСОБА_1 паливо дизельне ДТ-Л-К5 об'ємом 10503 літрів вагою 8633 кг. У відповідності до акцизної накладної відправника №1076 від 07 квітня 2020 року вказано, що паливо відноситься до важких дистилятів (газойлів) і відпущене з акцизного складу відправника №1006829 в адресу ФОП ОСОБА_1 (без наявності акцизного складу). За отримане пальне позивач здійснив безготівковий розрахунок платіжним дорученням від 08 квітня 2020 року №821 на суму 8106,35 грн та від 03 квітня 2020 року №806 на суму 161160,00 грн.
В спростування виявленого порушення позивач зазначає, що поставка пального не свідчить про факт зберігання пального без ліцензії. ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері транспорту, лісозаготівель, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві та інших видах діяльності, які постійно потребують використання дизельного пального та має 26 транспортних засобів частина з яких обладнана збільшеними паливними баками.
Вказує, що на час отримання пального 07 квітня 2021 року він не зберігав отримане пальне у стаціонарних цистернах, а відразу розлив його у використовувані ним транспортні засоби та механізми. Загалом у транспортні засоби, що використовуються ФОП ОСОБА_1 04 квітня 2021 року було розлито 10503 літри пального отриманого по накладній №053-3510 від ПП «Укрпалетсистем». Загальна місткість баків для дизельного пального транспортних засобів, які використовуються ФОП ОСОБА_1 становить 10563 літри.
Залишок пального в розмірі 3374 л станом на 01 квітня 2020 року також знаходився в баках транспортних засобів. Зазначений об'єм пального був використаний до 7 квітня 2020 року - дати поставки дизельного пального.
Звертає увагу, що перевірочні заходи проводилися винятково по бухгалтерських документах, без з'ясування та встановлення наявності у ФОП ОСОБА_1 в користуванні транспортних засобів та можливості їх заправки отриманим пальним. Під час перевірки не проводилася фото чи відеофіксація можливого порушення, пальне не вилучалось.
Натомість відповідно до товаро-транспортної накладної №7813УПС/02 від 07 квітня 2020 року отримане ФОП ОСОБА_1 пальне було відразу по прибуттю в м. Любомль розлито у паливні баки транспортних засобів, які перебувають у користуванні суб'єкта господарювання. Тому, в силу підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пальне розлите в паливні баки як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, які використовуються для власного споживання, які не є акцизним складом.
Окрім того, у справі №163/444/21 за протоколом поліції, яка розглядалася Любомльським районним судом щодо винності ОСОБА_1 у зберіганні пального в квітні 2020 року без наявності ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності зроблений висновок про відсутність у його діях складу правопорушення передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП і провадження у справі закрито.
З огляду на зазначене, позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, уважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 09 червня 2021 року №1761/03-20-20 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що співробітниками управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Волинській області 15 лютого 2021 року було проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Перевірка здійснена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 08 лютого 2021 року №507 та направлень на фактичну перевірку від 08 лютого 2021 року №375/03-20-09-02 та №376/03-20-09-02.
За результатами перевірки складено акт перевірки за №03/1334/09-01/ НОМЕР_1 від 16 лютого 2021 року (бланк №002532), яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР - зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
Проведеним доперевірочним аналізом баз даних «АІС «Податковий блок», Реєстру акцизних накладних, Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав у ПП «Укрпалетсистем» згідно акцизної накладної від 07 квітня 2020 року №1076 (важкі дистиляти (газойлі) в кількості 10502,43 літри, що також підтверджується наданими ОСОБА_1 документами: накладна на відпуск ПММ №053-3510 від 07 квітня 2020 року; накладна на перевезення ПММ №7813 УПС/02 від 07 квітня 2020 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №7813 УПС/02 від 07 квітня 2020 року. Пальне доставлялось на адресу АДРЕСА_2 , де здійснює свою господарську діяльність позивач.
Представник відповідача зауважує, що згідно форми 20-ОПП на час проведення фактичної перевірки було зареєстровано два транспортних засоби (трактор колісний), повідомлення 20-ОПП по іншим транспортним засобам були подані 16 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 14 квітня 2021 року, тобто вже після проведення фактичної перевірки. Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) даним платником була отримана терміном дії з 30 квітня 2020 року по 30 квітня 2025 року реєстраційний №03100414202000644 на адресу АДРЕСА_2 .
Оскільки, Законом №481/95-ВР з 01 квітня 2020 року запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють зберігання та роздрібну торгівлю пальним, дані дії позивача привели до порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР - зберігання пального без придбання відповідної ліцензії в період до 29 квітня 2020 року.
Окрім того, звертає увагу, що закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, жодним чином не виключає підстав для її притягнення до відповідальності як суб'єкта господарювання шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ПК України та Законом № 481/95-ВР.
З наведених підстав в задоволенні адміністративного позову просить відмовити (арк. спр. 76-78).
У відповіді на відзив від 23 червня 2021 року представник позивача додатково зазначає, що законодавець, спрощуючи роботу ФОП, звільнив від відповідальності з 23 травня 2020 року до 31 грудня 2020 року, в тому числі і ФОП ОСОБА_1 за зберігання пального без ліцензії. Відповідно норми закону, санкції, якого пом'якшували відповідальність і усували її за конкретне правопорушення після їх відновлення 31 грудня 2020 року не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які були вчинені до 23 травня 2020 року з врахуванням що про них контролюючому орану було повідомлено шляхом реєстрації акцизної накладної. Також зауважує, що ГУ ДПС у Волинській області у відзиві підтверджує, що договори оренди транспортних засобів укладені ФОП ОСОБА_1 протягом 2018-2020 років і не спростовує інформацію про використання 26 транспортних засобів у 2020 році ФОП ОСОБА_1 в господарських цілях. Можлива помилка при поданні ФОП ОСОБА_1 звітності за формою №20-ОПП щодо декларування контролюючому органу використовуваних транспортних засобів не може свідчити про їх не використання у господарській діяльності. У першому кварталі 2020 року ФОП ОСОБА_1 забезпечував роботою 16 працівників за трудовим договором (контрактом які і працювали на транспортних засобах (арк. спр. 96-99).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 71).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено у даній справі судове засідання на 12:00 год. 22 липня 2021 року (арк. спр. 109).
В ході судового засідання 22 липня 2021 року було оголошено перерву до 10:00 год 28 липня 2021 року для надання додаткових пояснень та доказів представниками сторін (арк. спр. 126).
В судовому засіданні 28 липня 2021 року позивач та його представник позов підтримують та просять позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додатково наданих усних та письмових поясненнях.
Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 23 лютого 2004 року зареєстрований як фізична особа - підприємець основними видами діяльності якого є: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (основний); 02.20 - лісозаготівлі; 02.40 - надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; 16.24 - виробництво дерев'яної тари; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; 52.24 - транспортне оброблення вантажів; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 77.31 - надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (арк. спр. 20).
Відповідно до наказу від 08 лютого 2021 року №507 «Про проведення фактичної перевірки» (арк. спр. 86) та згідно направлень від 08 лютого 2021 року №375/03-20-09-02 та №376/03-20-09-02 (арк. спр. 87) ГУ ДПС у Волинській області проведена фактична перевірка місця зберігання пального, за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність позивач.
За наслідками проведення зазначеної перевірки був складений акт від 16 лютого 2021 року №03/1334/09-01/2004412156, яким встановлено порушення вимог статі 15 Закону №481/95-ВР (арк. спр. 84-85).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05 березня 2021 року №0010830902, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 17 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 500000,00 грн (арк. спр. 17, 93).
Вказане податкове повідомлення - рішення надіслане позивачу 09 березня 2021 року та отримане останнім 18 березня 2021 року (арк. спр. 15-16).
ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Як убачається із матеріалів справи підставою для видання наказу на перевірку контролюючим органом, була доповідна записка від 05 лютого 2021 року №174/03-20-09-02-03 в якій вказано, що в ході аналізу баз даних та реєстрів виявлено суб'єктів господарювання (у тому числі ФОП ОСОБА_1 ), які починаючи з 01 квтіня 2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального (арк. спр. 79).
Отже, на підставі та у межах своїх повноважень відповідач відповідно до наказу від 08 лютого 2021 року №507 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень від 08 лютого 2021 року №375/03-20-09-02 та №376/03-20-09-02 здійснив фактичну перевірку місця зберігання пального, за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно доводів позивача про те, що 15 лютого 2021 року співробітники податкової служби проводили на підприємстві ФОП ОСОБА_1 перевірку і на підставі її результатів надіслали акт фактичної №03/09-01/ без конкретної дати 2021 року, а відтак акт про результати фактичної перевірки від 15 лютого 2021 року №03/1334/09-01/2004412156, на який посилається податкова служба у податковому повідомленні - рішенні від 05 березня 2021 року №0010830902 і акт надісланий платнику є різними документами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки.
Як установлено судом за наслідками проведення фактичної перевірки 15 лютого 2021 року був складений акт, із якого слідує, що ФОП ОСОБА_1 після ознайомлення з актом відмовився від його підписання та отримання, про що було складено відповідний акт (арк. спр. 88), у зв'язку із чим другий примірник акту було надіслано позивачу поштою. Вказані обставини позивачем підтверджуються.
На наступний день після закінчення перевірки - 16 лютого 2021 року, вказаний акт був зареєстрований в контролюючому органі під №03/1334/09-01/2004412156, що відповідає вимогам пункту 86.5 статті 86 ПК України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин Законом №481/95-ВР.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі N 481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону №481/95-ВР. Зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набули чинності з 01 липня 2019 року.
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР/, відповідно до якої, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Згідно з підпунктом 14.1.1411 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України (підпункт 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне, ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу (підпункту 14.1.2241 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу (підпункт 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємкостей.
Вказане вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Частинами першою-третьою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Як установлено судом, в ході перевірки згідно реєстру акцизних накладних Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за період з 01 квітня 2020 року по 15 лютого 2021 року та наданих ОСОБА_1 документів, контролюючим органом встановлено, що позивач придбав у ПП «Укрпалетсистем» пальне в кількості 10502,43 літри, з огляду на що, відповідач стверджує, що зберігання вказаного пального за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювалось позивачем без отримання ліцензії на право зберігання пального.
Суд констатує, що накладною на відпуск ПММ №053-3510 від 07 квітня 2020 року, товарно-транспортною накладною, накладною на перевезення ПММ №7813 УПС/02 від 07 квітня 2020 року, акцизною накладною форми «П» від 07 квітня 2020 року підтверджується про відпуст і поставку дизельного палива в кількості 10503 літрів, де замовником і вантажоодержувачем виступає ФОП ОСОБА_1 , особою, що реалізує пальне ПП «Укрпалетсистем» (арк. спр. 23-25).
Оплата за отримане пальне проведена позивачем відповідно до платіжних доручень від 08 квітня 2020 року №821 на суму 8106,35 грн та від 03 квітня 2020 року №806 на суму 161160 грн (арк. спр. 26).
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснювалось виключно по бухгалтерських документах, які перелічені вище, без з'ясування та встановлення наявності чи відсутності ємкості для зберігання пального, перевіркою не встановлено ні яке пальне, ні його кількість, ні в чому (ємності) воно зберігалось, не проводився збір відповідних матеріалів, фото чи відеофіксація можливого порушення, тощо, пальне не вилучалось.
Натомість згідно листа ПП «Укрпалетсистем» від 27 квітня 2021 року дизельне пальне в кількості 10503 літрів було відгружене позивачу 07 квітня 2020 та на прохання покупця злито з цистерни для перевезення паливно-мастильних матеріалів в паливні баки транспортних засобів (арк. спр. 27).
В ході судового розгляду справи судом установлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері транспорту, лісозаготівель, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві та інших видах діяльності, які постійно потребують використання дизельного палива.
Для ведення господарської діяльності у ФОП ОСОБА_1 наявні 26 транспортних засобів, що підтверджується довідкою від 15 квітня 2021 року, договорами оренди транспортних засобів, фото-таблицями (арк. спр. 29-65). Загальна місткість баків для дизельного пального транспортних засобів, які використовуються ФОП ОСОБА_1 становить 10563 літри.
У відомості по руху дизельного пального за 2020 рік зазначено про залишок пального на 01 квітня 2020 року в розмірі 3374 літрів.
Проте як зазначає позивач та підтверджується наданою ним довідкою від 26 липня 2021 року, а також шляховими листами вказаний залишок пального в розмірі 3374 літрів станом на 01 квітня 2020 року, яке знаходилось в баках транспортних засобів було використане до 07 квітня 2020 року.
Таким чином, оскільки у позивача не має визначених статті 1 Закону № 481/95-BP місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, відтак, позивачу не потрібно ліцензії на провадження діяльності із оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального.
Суд також враховує, що у справі № 163/444/21 постановою Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2021 року, яка набрала законної сили 12 травня 2021 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками частини першої статті 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 було закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення (арк. спр. 64-66, 105-107).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
На думку суду, відповідачем не доведено жодного факту діяльності позивача протягом перевіряємого періоду, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР, тому з урахуванням наведених обставин у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статті 17 цього Закону.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності прийнятого рішення, яким, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 500000,00 грн за зберігання пального без ліцензії, а позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 березня 2021 року №0010830902.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 07 травня 2021 року №2045 (арк. спр. 11) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 70).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У поданій позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу в розмірі 8400,00 грн (вісім тисяч гривень чотириста гривень 00 копійок).
Представником позивача 19 липня 2021 року було подано до суду заяву про визначення витрат на правову допомогу, в якій останній зазначає, що станом на день першого судового засідання у справі 22 липня 2021 року витрати ФОП ОСОБА_1 на правничу допомогу становлять 6000,00 грн (арк. спр. 115).
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 06 травня 2021 року серії АС №1017484, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 06 травня 2021 року №56-21кас, додаток від 06 травня 2021 року до вказаного договору, рахунок від 06 травня 2021 року №56-21кас, акт приймання-передачі наданих послуг від 16 липня 2021 року, детальний опис робіт адвоката від 16 липня 2021 року, платіжне доручення від 16 липня 2021 року №2232 (арк. спр. 67, 116-120).
Зокрема, як убачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 16 липня 2021 року та детального опису робіт адвоката від 16 липня 2021 року позивачу були надані наступні послуги: вивчення матеріалів і документів, які стали підставою для винесення ППР №0010830902, надання консультації щодо подальших дій - 500,00 грн (з розрахунку 500,00 грн за годину та 1 годину затраченого часу); аналіз судової практики у справах щодо оскарження ППР прийнятих на підставі перевірки обігу пального суб'єктів господарювання - 1000,00 грн (з розрахунку 500,00 грн за годину та 2 годину затраченого часу); направлення адвокатського запиту до ГУ ДПС у Волинській області щодо обставин отримання ліцензії ФОП ОСОБА_1 - 500,00 грн за один документ; підготовка позовної заяви і додатків до неї ФОП ОСОБА_1 про оскарження ППР №0010830902 - 2000,00 грн (з розрахунку 500,00 грн за годину та 4 годину затраченого часу); підготовка та подання відповіді на відзив - 1000,000 грн (з розрахунку 500,00 грн за годину та 2 годину затраченого часу); участь у судовому засіданні 22 липня 2021 року - 1000,00 грн за 1 годину затраченого часу. Всього надаго послуг, виконано робіт на суму 6000,00 грн
Згідно із платіжним доручення від 16 липня 2021 року №2232 позивачем було сплачено адвокату кошти за правову допомогу в сумі 8400,00 грн (арк. спр. 119).
Представники ГУ ДПС у Волинській області у письмових запереченнях на заяву про визнання витрат на правничу допомогу від 26 липня 2021 року (арк. спр. 128) та в судовому засіданні 28 липня 2021 року та проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн заперечував та вказав, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою, оскільки заявником необґрунтовано час який був потрачений на аналіз законодавства, складання позовної заяви, відповіді на відзив та зазначені послуги не потребують такої кількості витрачених годин, як зазначає заявник, оскільки в них зазначається лише трактування норм права. Також на думку представника відповідача, необґрунтованим є вартість у 500,00 грн за подання одного адвокатського запиту на адресу ГУ ДПС у Волинській області.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що вивчення матеріалів і документів, які стали підставою для винесення ППР, аналіз судової практики та підготовка позовної заяви і додатків до неї є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
Окрім того, суд зауважує, що у поданій позовній заяві немає посилання на судову практику у даній категорії справ та в матеріалах справи відсутній адвокатський запит, послуги за направлення якого, включення до витрат на правову допомогу.
Також суд зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі було лише податкове повідомлення - рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 500000,00 грн та дана справа є спором незначної складності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідачів щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 05 березня 2021 року №0010830902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення виготовлено 02 серпня 2021 року.