Іменем України
03 серпня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/555/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ТРЕНД",
вул. Яроша Отакара, 18, к. 202, м. Харків, 61045
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТАЙМ АГРО",
юридична адреса: вул. Ватутіна, 64, с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська область, 16544
поштова адреса: вул. Я.Мудрого, 24б, офіс 201/1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500
про стягнення 40584,58грн
без повідомлення (виклику) сторін
31.05.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від ТОВ "РЕАЛ-ТРЕНД" до ТОВ "ЄВРО-ТАЙМ АГРО" про стягнення заборгованості в сумі 40584,58грн, з яких 7084,80грн додаткові витрати та 33 499,78грн штрафу.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на додатково понесені ним витрат по зберіганню вагонів на коліях та порушення строків оплати за Договором транспортного експедирування № 0111у1 від 11.01.2021.
Ухвалою суду від 04.06.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та встановлення строків для подання заяв по суті справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Сторони клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявили.
22.06.2021, у встановлений судом строк, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:
11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ТРЕНД" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТАЙМ АГРО" (далі - клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №0111у1 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1 Договору цей договір регулює взаємовідносини сторін. пов'язані з наданням експедитором за плату і за рахунок клієнта послуг з організації та супроводу перевезень вантажу (зернових та олійних культур), що перевозиться залізничним транспортом територією України, а також вивозиться/ввозиться в митному режимі експорту/імпорту.
Згідно з п.2.2.3, 3.1, 3.3, 3.4 Договору клієнт не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до початку планової дати навантаження надає експедитору письмову заявку.
Заявка оформлюється у письмовому вигляді згідно Додатку №1, підписується уповноваженою особою клієнта та завіряється печаткою. Заявка повинна включати наступну інформацію: найменування вантажу, пункти і станції навантаження, обсяги перевезення, строки початку завантаження (перевезення), найменування та код станції призначення, повне найменування та код вантажоодержувача, його поштова адреса, а також перелік документів, які стосуються вантажу і потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю.
Заявка направляється клієнтом експедитору за 5 (п'ять) робочих днів до початку перевезення. Заявки, що передаються за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, приймаються як такі, що мають юридичну силу.
Експедитор зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки. На підтвердження узгодження заявки експедитор складає відповідну Додаткову угоду до Договору (Додаток №2) та направляє її на підписання клієнту. Після підписання Додаткової угоди до Договору вона стає обов'язковою для сторін та підлягає виконанню.
Відповідно до п.4.1 Договору загальна вартість послуги транспортно-експедиторського обслуговування включає в себе: винагороду експедитора, плату за надання вагонів, плату за користування вагонами на під'їзних коліях клієнта, відшкодування інших витрат експедитора та компенсацій за надані по заявкам клієнта послуги, у тому числі оплату провізних платежів, та встановлюється в Протоколах узгодження цін або Додаткових угодах до даного Договору, що становлять невід'ємну його частину.
На ціну послуг за Договором, як і кожну складову ціни, нараховується податок на додану вартість у розмірі встановленому чинним законодавством.
Сума витрат експедитора, понесених при виконанні даного договору, включає всі документально підтверджені додаткові витрати експедитора.
Вартість робіт і послуг третіх осіб та інші витрати, збори, платежі, які не були передбачені сторонами, але є необхідними для виконання даного договору, покладаються на клієнта і він зобов'язаний їх відшкодувати експедитору (п.4.2 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом на підставі рахунків на умовах:
Клієнт зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 80% від вартості послуг, що визначена в рахунку-фактурі, в українських гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок експедитора протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Додаткової угоди;
Остаточний розрахунок в розмірі 20% від вартості послуг, що визначена в рахунку-фактурі, клієнт зобов'язується здійснити після отримання підтвердження факту вивантаження вантажу в пункті призначення. який засвідчується реєстром вивантаження.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до моменту їх повного виконання (п.10.1 Договору).
На виконання умов договору сторонами підписані Додаткові угоди до договору: №1 від 11.01.2021, № 2 від 15.01.2021, №3 від 21.01.2021, №4 від 02.02.2021, у яких узгоджені: станція відправлення; пункт відвантаження; найменування вантажу; загальна кількість вантажу, тонн; кількість вагонів, шт.; станція призначення; термін відвантаження; ціна послуг при перевезенні однієї тони вантажу.
Позивачем надавались послуги відповідачу згідно з умовами договору, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000001 від 13.01.2021 на суму 55999,44грн; № ОУ-0000012 від 23.01.2021 на суму 90299,16грн; № ОУ-0000019 від 25.01.2021 на суму 90299,16грн; № ОУ-0000018 від 25.01.2021 на суму 30799,44грн; № ОУ-0000022 від 02.02.2021 на суму 61600,56грн.
Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, що не заперечує відповідач.
Як зазначає позивач, під час надання транспортно-експедиційних послуг за заявкою відповідача на перевезення кукурудзи 3 класу в кількості 420 тон у 6 вагонах зі станції відправлення "Вирівка" (327504) до станції призначення "Ст. Жовтнева експ. Одеська з.д." (418101), на узгодження якої укладена та підписана Додаткова угода №3 від 21.01.2021, він поніс додаткові витрати з утримання вагонів на коліях АТ "Укрзалізниця", про що повідомив клієнта.
Позивач зазначає, що послуга з використання вагонів на коліях АТ "Укрзалізниця" включає: понаднормативний простій вагонів та витрати на зберігання вагонів на відповідних коліях.
Сторонами у додатковій угоді №4 від 02.02.2021 погоджено, що навантаження 2 (двох) вагонів згідно з Додатковою угодою №3 від 21.01.2021 до договору, вийшло за межи нормативного терміну (одну добу), тобто перевищило встановлений нормативний час, клієнт відповідно до вимог договору сплачує понаднормовий простій вагонів за 5 (п'ять) діб простою у розмірі 6000,00грн.
Сторонами підписано акт № ОУ-0000030 від 02.02.2021 щодо понаднормового простою вагона на суму 6000,00грн.
Позивачем виставлено відповідачу до сплати рахунок-фактуру № СФ-0000030 від 02.02.2021 за понаднормовий простій вагонів у сумі 6000,00грн, який оплачено відповідачем 23.02.2021 згідно з платіжним дорученням №763 від 23.02.2021.
Також позивачем складено акт № ОУ-0000031 від 02.02.2021 щодо понаднормового простою вагона на суму 7084,80грн та виставлено відповідачу до сплати рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 02.02.2021 за понаднормовий простій вагона на суму 7084,80грн.
На підтвердження понесених витрат у сумі 7084,80грн позивачем надано копії: відомостей АТ "Укрзалізниця" №0202006 від 02.02.2021, накопичувальної картки АТ "Укрзалізниця" №02020011 від 02.02.2021.
Відповідач акт № ОУ-0000031 від 02.02.2021 не підписав, рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 02.02.2021 не оплатив.
Відповідач листом №10/02 від 10.02.2021 підтвердив, що позивачем згідно договору №0111у1 від 11.01.2021 та Додаткової угоди №3 від 21.01.2021 надані послуги. Зазначив, що позивачем попередньо повідомлено про додаткові витрати у вигляді понаднормативного простою вагонів 600грн/добу 1 вагон, які було погоджено відповідачем. Про інші додаткові витрати, які будуть при виконанні зазначеної Додаткової угоди, відповідача не було попередньо повідомлено. Також у листі відповідач зазначив, що понаднормовий простій вагонів по станції Вирівка відбувся з вини експедитора ТОВ "РЕАЛ-ТРЕНД", оскільки дані вагони елеватор ТОВ "Вітчизна" був готовий прийняти. Відповідач просив позивача надати коректні акти виконаних робіт, в яких будуть вказані вірні дані, що дадуть можливість відповідачу провести повну оплату за надані послуги.
23.03.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №03/01 від 03.03.2021 про оплату додаткових витрат по зберіганню вагонів на коліях у сумі 7084,80грн та штрафу у сумі 33499,78грн за порушення строків оплати.
Відповідач витрати по зберіганню вагонів на коліях та штраф не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначає, що з вимогою позивача від 03.03.2021 не погоджується, оскільки на момент пред'явлення вимоги у товариства відсутня будь-яка заборгованість перед ТОВ "РЕАЛ-ТРЕНД" за послуги, які надані згідно з договором транспортного експедирування №0111у1. Також відповідач зазначає, що за час виконання Додаткових угод до договору жодних претензій щодо строку проведення розрахунку позивач не заявляв, тому підстави для нарахування штрафу відсутні. Також відповідач вважає, що понаднормовий простій вагонів по станції Вирівка відбувся виключно з вини експедитора, тому підстави для сплати компенсації у сумі 7084,80грн у ТОВ "Євро-тайм агро" відсутні. В обґрунтування такої позиції посилається на інформацію, яка надана елеватором відвантаження ТОВ "Вітчизна", елеватор був повністю готовий прийняти вагони, однак внаслідок помилки співробітника ТОВ "Реал-Тренд" вагони направлені на елеватор не були.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що договір транспортного експедирування № 0111у1 від 11.01.2021, Додаткові угоди до нього підписні сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності.
Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини надання послуг транспортного експедирування.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Так, згідно з п.4.2 договору сторони передбачили, що вартість робіт і послуг третіх осіб та інші витрати, збори, платежі, які не були передбачені сторонами, але є необхідними для виконання даного договору, покладаються на клієнта і він зобов'язаний їх відшкодувати експедитору.
Підпунктом 2.1.12 пункту 2.1 розділу 2 договору визначено, що експедитор зобов'язаний повідомляти клієнту всі відомості про хід надання послуг, про додатково понесені витрати, пов'язані з організацією та оформленням перевезення.
Обставини справи свідчать, що позивач повідомив відповідача про додатково понесені ним витрати, пов'язані з перевезенням кукурудзи 3 класу в кількості 420 тон у 6 вагонах зі станції відправлення "Вирівка" (327504) до станції призначення "Ст. Жовтнева експ. Одеська з.д." (418101), на узгодження чого укладена та підписана Додаткова угода №3 від 21.01.2021.
Відповідач визнає факт простою вагонів, але зазначає, що такий виник внаслідок вини позивача. Докази на підтвердження своїх аргументів відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів та інших договорів.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач поніс додаткові витрати по зберіганню вагонів на коліях у сумі 7084,80грн відповідно до умов договору №0111у1 від 11.01.2021.
Відповідач вказані витрати не сплатив.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 33499,78грн штрафу за порушення строків оплати за договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення оплати послуг експедитора відповідно до пункту 5.1.2 договору клієнт зобов'язується сплатити штраф в розмірі 10% від загальної суми рахунку-фактури. Сплата штрафу та процентів повинна бути здійснена клієнтом не пізніше 7-ми денного терміну з моменту отримання відповідної вимоги експедитора.
Так, умовами п. 5.1.2 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок в розмірі 20% від вартості послуг, що визначена в рахунку-фактурі, клієнт зобов'язується здійснити після отримання підтвердження факту вивантаження вантажу в пункті призначення, який засвідчується реєстром вивантаження.
Факт вивантаження вантажу підтверджується, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000001 від 13.01.2021 на суму 55999,44грн; № ОУ-0000012 від 23.01.2021 на суму 90299,16грн; № ОУ-0000019 від 25.01.2021 на суму 90299,16грн; № ОУ-0000018 від 25.01.2021 на суму 30799,44грн; № ОУ-0000022 від 02.02.2021 на суму 61600,56грн.
Судом встановлено, що оплата по рахунку №СФ-1 від 13.01.2021 здійснена відповідачем 05.02.2021 (платіжне доручення №691 від 05.02.2021), по рахунку №СФ-12 від 23.01.2021 - 05.02.2021 (платіжне доручення №691 від 05.02.2021), по рахунку №СФ-18 від 25.01.2021 - 05.02.2021 (платіжне доручення №691 від 05.02.2021), по рахунку №СФ-19 від 25.01.2021 - 05.02.2021 у сумі 22901,96грн (платіжне доручення №691 від 05.02.2021), 09.02.2021 у сумі 20000,00грн (платіжне доручення №713 від 09.02.2021), 19.02.2021 (платіжне доручення №743 від 19.02.2021), по рахунку №СФ-22 від 02.02.2021 - 19.02.2021 (платіжне доручення №743 від 19.02.2021), по рахунку №СФ-30 від 02.02.2021 - 23.02.2021 (платіжне доручення № 763 від 23.02.2021).
Тобто, послуги за вказаними рахунками відповідачем сплачені у повному обсязі, що не заперечує позивач.
У розрахунку штрафу позивач зазначає, що за рахунком №СФ-1 від 13.01.2021 відповідач повинен був здійснити оплату 13.01.2021, за рахунком №СФ-12 від 23.01.2021 - 23.01.2021, за рахунком №СФ-18 від 25.01.2021 - 25.01.2021, за рахунком №СФ-19 від 25.01.2021 - 25.01.2021, за рахунком №СФ-22 від 02.02.2021 - 02.02.2021, за рахунком №СФ-30 від 02.02.2021 - 02.02.2021.
Проте, визначені позивачем у розрахунку строки оплати по рахункам не відповідають дійсним умовам договору, оскільки п. 5.1.2 договору не визначено конкретного строку оплати послуг, а зазначено, що остаточний розрахунок в розмірі 20% від вартості послуг, що визначена в рахунку-фактурі, клієнт зобов'язується здійснити після отримання підтвердження факту вивантаження вантажу в пункті призначення.
Отже, нарахування позивачем штрафу у сумі 33499,78грн є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
Заперечення відповідача були прийняті судом до уваги. Докази, які підтверджують, що позивач неналежним чином виконував свій обов'язок з організації та супроводу вантажу, відповідач не надав, а тому дії відповідача щодо несплати коштів з компенсації за понаднормовий простій вагонів у сумі 7084,80грн є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково у сумі 7084,80грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 33499,78грн слід відмовити.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: витрати на сплату судового збору у сумі 2270,00грн та витрати на правову допомогу у сумі 15000,00грн.
Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України позовна заява містить попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжного доручення №6094 від 24.05.2021 сплачено судовий збір у сумі 2270,00грн.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 396,27грн.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Полозюк В.Ю., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002229 від 30.05.2018.
Також адвокат Полозюк В.Ю. внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за вебадресою: http://erau.unba.org.ua/.
На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір про надання правової допомоги 03/12/18 від 03.12.2018, додаткова угода від 01.07.2019, додаткова угода від 14.12.2020, ордер серії ХВ №000015 від 15.04.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002229 від 30.05.2018, акт здачі-прийняття виконаних робіт з надання правової допомоги від 13.04.2021.
Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає заявлену суму не співмірною з сумою позовних вимог та складністю справи. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що ані договір, ані додаткові угоди до договору, ані акт здачі-прийняття виконаних робіт не містять інформації про те, в якій справі надається правова допомога, не зазначено дані відповідача та не вказано інших обставин, які б дозволили встановити достовірну приналежність вказаних документів як доказів витрат на правову допомогу у даній справі. Жодних документів, які б підтверджували здійснений розрахунок за надану правову допомогу адвоката Полозюк В.Ю. не надано.
Судом встановлено, що 03.12.2018 між адвокатом Полозюк В.Ю. (надалі - адвокат) та ТОВ "Реал-Тренд" (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №03/12/18 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є правова допомога, що надається адвокатом Полозюк Ворміз Юріївною клієнту шляхом, зокрема, складання процесуальних та інших документів.
01.07.2019 та 14.12.2020 між тими ж сторонами укладено додаткові угоди до договору від 03.12.2018.
Згідно з умовами договору в редакції додаткової угоди від 01.07.2019 сторони узгодили порядок та умови надання послуг, строки, порядок та умови розрахунків, зокрема, передбачено, що клієнт оплачує послуги згідно акту наданих послуг, який надається та підписується сторонами по закінченню виконання об'єму послуг.
У п.3.6 договору в редакції додаткової угоди від 01.07.2019 сторони погодили, що факт надання послуг за договором підтверджується актами наданих послуг, що підписуються повноважними представниками сторін.
Сторони підписали 13.04.2021 акт здачі-прийняття виконаних робіт з надання правової допомого, відповідно до якого загальна вартість робіт згідно договору складає 15000,00грн.
Доказів оплати наданих адвокатом послуг позивачем не надано. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, у постанові від 21.02.2021 по справі №280/2635/20, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено надання йому адвокатом Полозюк В.Ю. послуг з правової допомоги у Господарському суді Чернігівської області саме при розгляді справи №927/555/21, оскільки з договору про надання правової допомоги, додаткових угод до договору та акту здачі-прийняття виконаних робіт не вбачається, що саме по даній справі надавалися послуги.
Таким чином, витрати позивача на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТАЙМ АГРО" (вул. Ватутіна, 64, с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська область, 16544, код ЄДРПОУ 40940223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ТРЕНД" (вул. Яроша Отакара, 18, к. 202, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 40894633) 7084,80грн витрат по зберіганню вагонів на коліях та 396,27грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ТАЙМ АГРО" (вул. Ватутіна, 64, с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська область, 16544, код ЄДРПОУ 40940223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ТРЕНД" (вул. Яроша Отакара, 18, к. 202, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 40894633) 33499,78 грн штрафу відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор