Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2295/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769)
про стягнення 12 416,14 грн.
без виклику учасників справи
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) про стягнення з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (відповідач) заборгованості в сумі 12 416,14 грн, яка складається з 10 380,71 грн пені та 2 035,43 грн 3% річних, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору №4811/18-БО(Т)-32 від 25.04.2018 купівлі-продажу природного газу. Судові витрати в сумі 2 270,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
06.07.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15745) у якому останні, просить суд, зокрема зменшити розмір заявлених до стягнення із відповідач штрафних санкцій.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Ухвалою суду від 11.06.2021 було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України» та не передбачає правонаступництва.
Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Національний аерокосмічний університет ім.М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (далі - Відповідач) 25.04.2018 укладено договір № 4811/18-БО(Т)-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 12.1. договору, сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України діє в частині реалізації природного газу з 01.04.2018 року до 30.04.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у квітні 2018 року природний газ (за ДК021:2015 - 09120000-6 “Газове паливо” конкретна назва: Природний газ), а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 5.4. (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.07.2018 року) загальна вартість цього договору становить 429 938,19 грн., крім того ПДВ - 85 987,64 грн., разом з ПДВ - 515 925,83 грн.
Згідно пункту 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 515 925,83 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018, копію якого додано до позову.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором в частині порушення строків оплати за поставлений газ, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Отже, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача пені та 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем розрахунки за поставлений позивачем природний газ було здійснено за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року 12.07.2018 року, про що свідчить виписка банку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі у розмірі 2035.43 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахованої позивачем пені у сумі 10 380.71 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15, 3 % річних. Але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та умов договору, позивачем на прострочену суму боргу було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 10380,71 грн.
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у онлайн - системі "ЛігаЗакон" за зазначений позивачем період відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та встановлено, що нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам законодавства та відносинам що склалися між сторонами, а тому є обґрунтованими у сумі 10 380,71 грн.
Відповідач у наданому до суду відзиву на позовну заяву, зазначив, що відповідач є державною, бюджетною та неприбутковою установою, закладом вищої освіти, що повністю фінансується з Державного Бюджету України, має рахунки для виконання своїх грошових зобов'язань у гривнях тільки у Державній казначейській службі України. Виконання відповідачем зобов'язання за договором, передбачає отримання від позивача актів приймання - передачі природного газу. Через рахунок відповідача у Державній казначейській службі України здійснюється оплата за отримані товари, послуги, роботи. У зв'язку із чим, зазначає, що крім сплати, відповідач через цей рахунок не мав можливості виконувати свої зобов'язання перед позивачем. Послався на абзац 2 пункт 1.2. порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року, та зазначив, що відповідно до переліку підтверджених документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань проведення платежів, що затверджено наказом Державної казначейської служби України № 68 від 29.04.2013 року, при оплаті природного газу (оплата по факту постачання) бюджетна установа повинна надати до Державної казначейської служби України: договір, рахунок-фактуру, акт наданих послуг/виконаних робіт. Також зазначає, що за договором сума основного боргу складає 0,00 грн. у зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем вжито усіх заходів щодо виконання зобов'язання.
Однак, суд не приймає посилання відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відсутність коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, у наданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18 та постанова від 27.03.2019 у справі №912/1703/18).
За частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Главою 24 Господарського кодексу України визначено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
В обґрунтування наданого до суду клопотання зазначає, що відповідач є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету. У зв'язку зі чим, заборгованість (прострочення платежу) періодично виникла у цей період (травень-жовтень 2018 року) через недостатність обігових коштів і була повністю погашена одразу після надходження коштів. Також послався на постанову верховного суду від 06.03.2019 року у справі № 914/2252/18, у якій було зменшено розмір пені на 50 %.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача є освітня діяльність.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, штрафні санкції фактично нараховано на заборгованість, яка виникла внаслідок недофінансування з державного бюджету.
Крім того, суд приймає до уваги незначний строк такого прострочення - всього 48 днів.
При цьому, позивачем не надано до суду доказів понесення збитків у зв'язку із простроченням відповідачем оплати за поставлений природний газ, у зв'язку із чим, нараховано до стягнення із відповідача позивачем пеня у сумі 10 380,71 грн., є несумісною з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем умов договору.
При цьому, суд враховуєю, факт виконання відповідачем основного зобов'язання щодо сплати вартості отриманого природного газу, фінансування за рахунок бюджетних коштів, специфіку господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд дійшов до висновку, про зменшення заявленої до стягнення суми пені на 80 %.
Cуд зазначає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача.
Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 року у справі №904/4085/18, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 12.03.2020 року у справі № 904/3538/19.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2076,14 грн, 3% річних у розмірі 2035,43 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
При цьому суд відмовляє в задоволенні позову в частині нарахованої позивачем суми пені у розмірі 8304,57 грн, у зв'язку з її зменшенням.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем крім стягнення пені, заявлено також вимоги щодо стягнення 3% річних, які судом задоволено у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. У зв'язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 270, 00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 530, 549, 551, 598, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 230 Господарського кодексу країни, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, ЄДРПОУ 02066769) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) суму пені в розмірі 2076,14 грн, 3 % річних у розмірі 2035,43 грн та 2 270, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720);
відповідач: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 17, ЄДРПОУ 02066769).
Повне рішення складено "03" серпня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров