Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/330/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 28560,00 грн.
за участю представників:
позивача - Тихоненко М.В., адвокат;
відповідача - Шамраєв М.Є., адвокат; Трофименко Р.О., адвокат.
Позивач - Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 01/02/20-М-5 від 01.02.2020, в розмірі 28560,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/330/21. Розгляд справи № 922/330/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
01.03.2021 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 4842), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в оренду передавалось майно у стані придатному для його цільового використання та позивачем при зверненні до суду не надано до суду доказів передачі відповідачу абсолютно нового майна. Тобто, відповідач вважає, що позивач за результатом направлених вимог бажає отримати об'єкт оренди у стані кращому, ніж передавав в оренду, що суперечить як умовам договору так й приписам цивільного законодавства. Також відповідач вказує, що до матеріалів справи, позивачем не надано будь-яких доказыв того, що взагалі в орендованому відповідачем приміщенні наявні будь-які пошкодження. В позові не зазначено, ані про кількість пошкоджень, ані про їх характеристики та локалізацію, а позиція позивача ґрунтується, виключно на переписці, з якої тільки вбачається про вимоги позивача здійснити капітальний ремонт орендованих приміщень, й відповідей відповідача про приведення приміщень, у стан, який існував на 01.02.2020. Відповідач зазначає, що наданий в обґрунтування позову звіт про оцінку матеріального збитку суб'єкта оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Решетняка Р.О. проведено з метою визначення вартості ремонту, а не визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення офісу у стан на момент передачі в оренду 01.02.2020 та можливості використання офісу за цільовим призначенням. Отже, вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою господарського суду від 02.03.2021 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи № 922/330/21 в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (вх. № 4842 від 01.03.2021). Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.03.2021 о 12:45 год.
16.03.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 6058), в якій наголосив, що правова позиція позивача по справі підтверджена документами, наданими до матеріалів справи - актом приймання-передачі об'єкту оренди від 01.02.2021 та листуванням сторін. Також зазначає, що перелік виявлених пошкоджень майна позивача, не заперечується відповідачем у відзиві на позов, а лише змінюється відповідачем природа даних обставин, з пошкодження на нормальний знос.
07.04.2021 відповідачем надано до суду та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7905), в яких відповідач зазначив, що відповідно до системного аналізу законодавства, вбачається, що нормальним є такий знос орендованого майна, яке б воно зазнало би при звичайному його використанні за призначенням протягом строку дії договору оренди. Невідповідність стану нежитлового приміщення, встановлюється шляхом проведення експертизи. Проте позивач жодним чином не довів, що приміщення повернуто орендарем у стані гіршому, ніж на момент його отримання з урахуванням нормального зносу. А, отже, позовні вимоги позивача є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Ухвалою господарського суду від 07.04.2021 суд перейшов до розгляду справи № 922/330/21 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 28.04.2021 о 12:00 год.
Ухвалою господарського суду від 02.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 07 липня 2021 року.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/330/21 до судового розгляду по суті на 07.07.2021 о 12:45 год.
Протокольними ухвалами, під час розгляду справи по суті, у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні 29.07.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представники відповідача у судовому засіданні 29.07.2021 проти позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позов.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.07.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01.02.2020 між фізичною особою-підприємцем Топчій Ольгою Миколаївною (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 01/02/20-М-5 (договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 27,00 м. кв. (офіс 702) та площею 40,00 м. кв. (офіс 702-а), розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 179-Б (об'єкт оренди) та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Об'єкт оренди надається орендарю для розміщення офісу орендаря.
Вказаний договір міститься в матеріалах справи та був належним чином досліджений судом. Факт укладення договору та його положення сторонами не заперечуються.
У відповідності до п. 1.2. договору оренди, об'єкт оренди передається орендарю у стані придатному для його цільового використання. Істотних недоліків об'єкта оренди орендарем не виявлено. Об'єкт оренди передається для розміщення офісу орендаря, згідно п.1.1. цього договору.
У відповідності до п. 2.3. договору оренди у акті приймання-передачі об'єкта зокрема зазначається: стан об'єкта оренди та стан основних конструктивних елементів об'єкту оренди на момент передачі об'єкту оренди.
П 4.8 договору передбачає, що орендар зобов'язаний не проводити будь-які перебудови та інші роботи направленні на зміну об'єкту оренди, без письмового погодження з орендодавцем.
Пп. 5.1.2 договору визначено право орендодавця вимагати усунення виявлених недоліків використання об'єкту оренди.
Відповідно до п. 11.3 договору, орендар несе відповідальність:
- за пошкодження об'єкта оренди з вини орендаря - в розмірі вартості робіт з усунення пошкоджень;
- за шкоду, заподіяну неналежним використанням об'єкту оренди, - у розмірі заподіяної шкоди.
Згідно пунктів 1 та 3 акту від 01.02.2020 приймання-передачі об'єкту оренди до договору № 01/02/20-М-5 від 01.02.2020, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 - му поверсі у будівлі літ. "Г-9" за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, та майно розташоване в приміщенні у зазначеній кількості у справному стані. Об'єкт оренди передано орендатору у належному стані, придатному для цільового використання.
25 березня 2021 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що відмовляється від подальшого використання об'єкта оренди, у зв'язку з пандемією коронавірусу та карантином. Просить розірвати договір оренди з 31.03.2020 за згодою сторін та повернути заставну суму в розмірі 18090,00 грн.
Предмет оренди був переданий орендарем орендодавцю 24.04.2020 на підставі акту приймання-передачі № 2 у зв'язку із розірванням договору за згодою сторін.
Як вказує позивач, при обстеженні приміщень у квітні 2020 року позивачем було виявлено ряд пошкоджень об'єкту, які стались з вини відповідача, як-то:
- пошкоджений лінолеум;
- стіни мали діри від свердління, а також в деяких місяцях на них відшарувалась фарба та наявні тріщини;
- вхідні двері, так само, деінде мають діри від свердління.
Враховуючи вказане, 17 квітня 2020 позивачем було скеровано на адресу відповідача письмову претензію (вих. 17/04/20-1), в якій позивачем вимагалося привести у належний стан (усунути усі виниклі пошкодження), шляхом проведення ремонтних робіт та заміни вхідних дверей.
Листом від 21.04.2020 (вих. № 2104-20) відповідач погодився із наявністю даних пошкоджень, повідомив, що частину пошкоджень ним буде усунуто самостійно, а решту, у випадку погодження з оцінкою заподіяної шкоди, буде відшкодовано на підставі складеного позивачем кошторису.
В подальшому, як зазначає позивач, відповідачем було усунуто частину названих пошкоджень, однак кінцевий результат не влаштував ФОП Топчій О.М., у зв'язку із чим нею було направлено лист (вих. № 24/24/20-1) від 24.04.2020 та лист № 2005-20 від 20.05.2020, яким висувалися подальші претензії щодо усунення виявлених нею пошкоджень.
Заперечуючи претензії позивача, відповідач у листі від 24.04.2020 (вих. № 2404-20), наголошував, що всі порушення, які могли бути усунені власними силами, ним усунуто, щодо інших пошкоджень, то на момент укладення договору оренди вони вже існували. Решта ж пошкоджень, які нібито були завдані відповідачем, є результатом нормального зношення орендованих приміщень, що сталися внаслідок використання предмета оренди за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди.
З метою встановлення розміру збитків, позивач 17.06.2020 уклала договір за № 27/20 із суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Решетняком Р.О., на підставі якого останній зобов'язувався підготувати звіт про оцінку матеріального збитку.
Так, у відповідності до звіту про оцінку матеріального збитку суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця Решетняка Р.О., метою якого було визначення вартості проведення ремонтно-відновлювальних робіт нежитлових приміщень № 14 (офіс № 702-а) та 14а (офіс № 702) вартість ремонтних робіт, які необхідно провести у вказаних приміщеннях становить: 23800,00 грн. без ПДВ, в свою чергу, позивач є платником податку на прибуток, а відповідно вартість ремонтних робіт для нього складатиме 28560,00 грн.
Листом від 08.09.2020 за вих. № 08/09/20-1 відповідача було оповіщено про вартісні показники суми матеріального збитку, доданий вище вказаний звіт та встановлений строк сплати 7 днів з моменту отримання даного листа. Даний лист був скерований на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. з якої надсилались (в подальшому дублювались поштою) листи-відповіді відповідача та додатково скеровано на адресу відповідача 24.09.2020.
Натомість, загальна сума матеріального збитку, відповідно до звіту, в розмірі 28560,00 грн., яка, на думку позивача, підлягала сплаті відповідачем, останнім сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Обґрунтуванням заявлених вимог позивача була кваліфікація виявлених позивачем пошкоджень об'єкта оренди як здійснення перебудов, переобладнань та інших робіт, направлених на зміну об'єкта оренди без письмового погодження з орендодавцем, що є порушенням пункту 4.8 договору оренди. Збитки, які підлягають відшкодуванню, заявлені позивачем на підставі ст. ст. 779 та 1166 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір, є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).
Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 285 ГК України, орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
Як вбачається зі ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
А відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами даного спору договору оренди від 01.02.2020 та акту приймання-передачі об'єкту оренди до договору № 01/02/20-М-5 від 01.02.2020, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 - му поверсі у будівлі літ. "Г-9" за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, та майно розташоване в приміщенні у зазначеній кількості у справному стані. Об'єкт оренди передано орендатору у належному стані, придатному для цільового використання.
Таким чином, судом було встановлено та не заперечується сторонами, що у відповідності до умов договору та акту приймання-передачі сторони визначили стан об'єкту оренди: майно у належному справному стані придатному для використання.
Жодних інших доказів, наданих суду сторонами разом із заявами по суті справи, не було зазначено, що предметом оренди було абсолютно нове без жодних наслідків його використання майно.
Суд, порівнявши характер описаних позивачем пошкоджень та умови договору, які регламентують обов'язки орендаря, шляхом встановлення імперативної заборони на вчинення певних будівельних дій, встановив, що за своєю суттю пошкодження, на які посилається ФОП Топчій О.М., не призводять до порушення прав позивача, оскільки не є порушенням в контексті п. 4.8 договору оренди.
Оскільки поняття, закріпленого в умовах договору, у вигляді «перебудови» а також «змін об'єкту оренди», законодавство України, яке регулює вказані правовідносини, не місить, то підлягають застосуванню норми, що регулюють подібні правовідносини, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005:
Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Судом встановлено, що виявлені поверхневі пошкодження предметів обстановки (лінолеуму, фарби на стінах тощо) не можна вважати переплануванням чи переобладнанням. А отже і стверджувати, що з боку відповідача, під час оренди ним приміщень, було проведено дії, спрямовані на перебудову чи зміну об'єкта оренди, які б свідчили про заявлені позивачем порушення умов договору оренди, неможливо.
Позивач вказує, що нею при обстеженні приміщень було виявлено ряд пошкоджень, які сталися з вини відповідача.
Натомість, ні сам факт проведення обстеження, ні виявлені порушення не було зафіксовано жодним актом, та не надано суду жодного доказу, який можна було б вважати належним та допустимим доказом наявності як самих порушень п. 4.8 договору з боку відповідача, так і вини останнього.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди, об'єкт оренди надається орендарю для розміщення офісу орендаря.
Використання предмета оренди за вказаним цільовим призначенням природно передбачає проведення орендарем таких дій: встановлення необхідних меблів, офісного обладнання, техніки для здійснення бажаної діяльності, проведення комунікацій, встановлення відповідних табличок для ідентифікації безпосередньої діяльності орендаря.
Як вбачається з фактичних обставин справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Софтваре системс енд аплікейшнс» використовувало об'єкт оренди виключно за цільовим призначенням, в якості офісу, що включало проведення відповідних дій в орендованому приміщення для організації діяльності відповідача у тому числі вивішення на дверях відповідних табличок, спрямовану на встановлення особи та виду діяльності відповідача для персоналізації його клієнтами.
Для визначення критеріїв нормального зносу нежитлових приміщень, наданих в оренду, звертаючись до системного аналізу положень цивільного законодавства, можна прийти до висновку, що нормальним є такий знос орендованого майна, яке б воно зазнало би при звичайному його використанні за призначенням протягом строку дії договору оренди.
Невідповідність стану нежитлового приміщення, наданого в оренду встановлюється шляхом проведення експертизи.
Однак, на підтвердження розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, позивач посилається на звіт про оцінку матеріального збитку, реєстраційний № 27/20, проведений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Решетняк Романом Олександровичем.
Вказаний звіт міститься в матеріалах справи та був належним чином досліджений судом. За результатом оцінки вказаного доказу, суд не може приймати його, як належний та допустимий, з огляду на наступне.
Предметом дослідження, зазначеному у звіті, є інші приміщення, аніж ті, що є предметом договору оренди.
Так, як було встановлено судом, відповідно до п. 1.1 договору оренди № 01/02/20-М-5, в оренду були прийняті приміщення офісу площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 -му поверсі у будівлі літ. «Г-9» за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б.
Однак, звіт проведено, щодо приміщень № 14, № 14-а, загальною площею 67,2 кв.м., у іншій будівлі літ. «Г-7-9». Отже, нумерація, площа та адреса приміщень повністю відрізняються.
Водночас, звіт складено для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для прийняття управлінських рішень. Предметом доказування у даній справі є розмір завданої шкоди орендарем, у зв'язку з пошкодженням орендованих приміщень.
Тобто, звіт проведено з метою визначення вартості ремонту, а не визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення предмета оренди у відповідний стан на момент передачі в оренду 01.02.2020 та можливості використання офісу за цільовим призначенням.
При цьому, як встановлено судом, звіт складено 01.07.2020, проте договір оренди припинено у квітні 2020 року, а самі приміщення передані позивачу 24.04.2020 на підставі акту приймання-передачі, що визнано останнім.
Тобто, звіт було складено через тривалий час після передачі предмета оренди орендарю, що унеможливлює використання зазначених у ньому відомостей для визначення розміру шкоди, спричиненого саме відповідачем.
Таким чином, відповідно до ст. ст. 73, 98 ГПК України, належним та допустимим доказом розміру завданих збитків є висновок експертизи, а не звіт оцінювача.
Відповідно до ч.3. ст. 386, 394 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
З довідки про інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 246029337 від 25.02.2021, яку було надано відповідачем, вбачається, що позивачу об'єкт оренди не належить на праві власності.
За змістом ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у позивача майнових прав на передане в оренду нерухоме майно або повноважень на укладення договору оренди.
У відповідності до 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша та п'ята статті 236 ГПК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
Отже, оскільки позивачем не було доведено жодним належним та допустимим доказом факту порушення відповідачем договору оренди, не було доведено належними та допустимими доказами факту пошкодження орендованого майна, не надано фактичних даних про наявність збитку, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями та діями відповідача, то, відповідно, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову ФОП Топчій О.М.
До аналогічного висновку дійшов й Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 18.06.19 по справі № 920/85/18.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 176, 177, 183, 216, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтваре системс енд аплікейшнс», адреса: 61098, м. Харків, пров. Чередниченківський, 7, кв. 239, код ЄДРПОУ: 34952744.
Повне рішення складено 04.08.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/330/21