26 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/367/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Саловська О.А.
за позовом: Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" Шумської міської ради, вул. Заводська, буд. 1-А, м.Шумськ, Тернопільська область, 47100
до відповідача: Приватного підприємства "Біоресурссервіс", вул. Гагаріна, буд.19, Тернопільська область, 47100
про стягнення 16 709,22 грн заборгованості.
За участю представників сторін
Позивача: Рудь Василь Павлович,доручення №15 від 06.07.2021
Відповідача: не з'явився
Суть справи:
Шумське комунальне спеціалізоване лісогосподарське та мисливське підприємство "Волинь" Шумської міської ради звернулося з позовом до Приватного підприємства "Біоресурссервіс" про стягнення 16709,22 грн заборгованості, із яких: 16 321,98 грн основного боргу, 320,17 грн пені, 67,07 грн 3% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 справу № 921/367/21 передано на розгляд судді Чопко Ю.О
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2021 справу №921/367/21 прийнято до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.07.2021 на 10:00 год., яке відкладено на 26.07.2021 о 15:30 год.
В судове засідання 26.07.2021 прибув представник позивача підтримав подану суду заяву про збільшення позовних вимог №103 від 07.07.2021 (вх.5663 від 07.07.2021) відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн. завданих збитків, надав докази направлення заяви відповідачу.
Суд, розглянувши заяву прийняв її до розгляду.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
26.07.2021 в судове засідання відповідач не прибув, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду від 07.07.2021) міститься в матеріалах справи).
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
П. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
25.01.2021 між Шумським комунальним спеціалізованим лісогосподарським та мисливським підприємством "Волинь" (далі - Продавець) та Приватним підприємством "Біоресурссервіс" (далі - Покупець) укладено Договір, відповідно до п.1. якого Продавець зобов'язується відпустити в 2021 році, а Покупець приймати і оплачувати на умовах договору товар (доровяна деревина промислового використання хвойна (сосна, ялина) 2-4м.
Ціна Товару договірна та погоджується сторонами на час укладення договору і становить 500,00 грн за 1м.куб. (в т.ч. ПДВ), без доставки (п.3.1. Договору).
Оплата Товару здійснюється на умовах попередньої оплати по перерахунку на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.3. Договору).
Поставка товару здійснюється на наступних умовах: моментом прийому Товару покупцем та здачі його продавцем є відповідно оформлені і підписані документи (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура) (п.4.1. Договору).
Договір набуває чинності з після підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків до повного завершення (п.6.1. Договору).
На виконання умов Договору від 25.01.2021 Шумське комунальне спеціалізоване лісогосподарське та мисливське підприємство "Волинь" Шумської міської ради відвантажило, а Приватне підприємство прийняло товарно-матеріальні цінності згідно товарно-транспортних накладних: Серії ШТА №010366 від 24.03.2021 на суму 5 403,74 грн; Серії ШТА №000279 від 29.03.2021 на суму 5 406,50 грн; Серії ШТА №010360 від 18.03.2021 на суму 5 405,40 грн; Серії ШТА №010334 від 02.02.2021 на суму 4 927,99 грн; Серії ШТА №010328 від 26.01.2021 на суму 4 736,00 грн; Серії ШТА №010327 від 26.01.2021 на суму 4 800,00 грн; Серії ШТА №010365 від 23.03.2021 на суму 5 406,50 грн.
Відповідачем поставленні товарно-матеріальні цінності оплачені лише частково і станом на час порушення провадження у справі за ним рахувалась заборгованість в розмірі 16 321,98 грн.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив, і станом на день розгляду спору за ним рахувалася заборгованість в сумі 16 321,98 грн, що не заперечено відповідачем.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.3.4 Договору сторони погодило, що при про строчці оплати за продукцію, поставлену на умовах послу діючої оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача за період з 29.03.2021 по 17.05.2021 пеня становить 320,17 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Також, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми закону позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 67,07 грн за період з 29.03.2021 по 17.05.2021.
З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставлених позивачем згідно Договору від 25.01.2021 товарно-матеріальних цінностей, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 67,07 грн 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).
Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач не подав жодних доказів на обґрунтування своїх збитків в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Біоресурссервіс", Тернопільська область, м.Шумськ, вул. Гараріна, буд. 19 (код 34043267) на користь Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства "Волинь" Шумської міської ради, Тернопільська область, м.Шумськ, вул. Заводська, буд. 1-А - 16 321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 98 коп. боргу, 320 (триста двадцять) грн. 17 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 07 коп. 3% річних і 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3.В задоволенні позову в частині стягнення 20 000 грн. збитків - відмовити.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 4 серпня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко