33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"30" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/58/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФСІМАНІЯ", відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення у розмірі 690 758 грн 45 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від стягувача: Бонтлаб Василь Васильович (довіреність № б/н від 22.12.2020 року);
- від боржника-1: Нікольченко Борис Борисович (ордер серія ВК № 1026451 від 29.07.2021 року)
- боржник-2: не з'явився
Відповідно до п. 9 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 30.07.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP626X111161903.
29.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР - АГРО" (далі - ТОВ "СПЕКТР-АГРО, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФСІМАНІЯ" (далі - ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ", відповідач-1) та фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ф.о. ОСОБА_1 , відповідач-2) у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 4, 20, 24, 29, 46, 161-164, 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 526, 543, 554, 625, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів-1 та - 2 заборгованість у розмірі 690 758 грн 45 коп. (з яких - 500 929 грн 11 коп. - основний борг, 876 грн 96 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, 18 006 грн 24 коп. - пеня, 54 018 грн 78 коп. - 36 % річних, 13 664 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 103 263 грн 36 коп. - штраф).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року спільну заяву ТОВ "СПЕКТР - АГРО", ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" та ф.о. ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди задоволено та провадження у справі № 918/58/21 закрито.
Окрім того, ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року постановлено повернути позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору сплаченого згідно з платіжним дорученням № 145 від 26.01.2021 у розмірі 5 180 грн 69 коп.
Стягувачем за даною ухвалою від 30.03.2021 року в частині затвердження мирової угоди є: ТОВ "СПЕКТР - АГРО", боржниками - ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" та ф.о. ОСОБА_1 .
Ухвала від 30.03.2021 року відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання до 31.03.2024 року.
21.07.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з наказами № 02-11/157/21 від 22.06.2021 року та № 02-11/239/21 від 20.07.2021 року у період з 06.07.2021 року по 22.07.2021 року суддя Заголдна Я.В. перебувала у відпустці.
Після виходу судді Заголдної Я.В. з відпустки 23.07.2021 року матеріали заяви ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 918/58/21 передано судді Заголдній Я.В.
В обґрунтування вказаної заяви боржник-1 вказує, що на його переконання відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження № 65784251 за ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року у справі № 918/58/21, оскільки дана ухвала не передбачає вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання по стягненню заборгованості, оскільки відповідно до п. 4 мирової угоди сторони узгодили між собою, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати відповідачами (боржниками) чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п. 2 цієї мирової угоди, стягувач набуде право на примусове стягнення з боржника 751 251 грн 72 коп.
Згідно з п. 2 мирової угоди у зв'язку з укладенням мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 5 180,69 грн., відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, підлягають поверненню Позивачу з державного бюджету.
Відтак на думку боржника-1 очевидним є те, що виконання п. 2 мирової угоди, як підстава для примусового виконання мирової угоди, жодним чином не залежить від волі або дій боржників, оскільки ні ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" ні ОСОБА_1 не наділені повноваженнями здійснювати повернення коштів з державного бюджету.
Крім того, як зазначає боржник-1 стягувачем при пред'явленні ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року до примусового виконання не надано жодних доказів, що підтверджують неповернення коштів з державного бюджету.
Отже, на думку боржника-1 примусове стягнення коштів з боржників є безпідставним, незаконним та таким, що суперечить умовам мирової угоди, узгодженої та підписаної стягувачем та боржниками.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.07.2021 року заяву ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 918/58/21 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників судового процесу на 30.07.2021 року, запропоновано ТОВ "СПЕКТР - АГРО" та ф.о. ОСОБА_1 надати суду письмові пояснення по суті заяви відповідача-1 про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 918/58/21 у термін до 29.07.2021 року.
30.07.2021 року судом встановлено, що боржник-2 ф.о. ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду заяви ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 918/58/21 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення, що підтверджується копією витягу із журналу телефонограм та рекомендованим повідомленням про вручення 28.07.2021 року поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 26.07.2021 року) за трек-номером 3301311580842.
Згідно з ч. 3 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання 30.07.2021 року без участі боржника-2.
Судом встановлено, що від стягувача та боржника-2 до суду не надходило письмових пояснень чи заперечень проти задоволення заяви ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню.
У судовому засіданні 30.07.2021 року представник стягувача в режимі ВКЗ усно заперечив проти задоволення вказаної заяви та вказав, що у п. 4 мирової угоди помилково зазначено те, що сторони погоджуються, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати відповідачами (боржниками) чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п. 2 цієї мирової угоди, стягувач набуде право на примусове стягнення з боржника, оскільки там мало бути зазначено не п. 2, а. п. 1 мирової угоди.
Окрім того, представник стягувача вказав, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року у справі № 918/58/21 про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, - саме тому була пред'явлена до примусового виконання через орган, який здійснює примусове виконання рішень, в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" у строк протягом дії мирової угоди та з урахуванням трирічного строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Розглянувши заяву ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року таким, що не підлягає виконанню у справі № 918/58/21 суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту мирової угоди від 30.03.2021 року вбачається, що останню укладено стосовно погашення заборгованості, розмірів, порядку і строків виконання зобов'язань боржників-1 та -2 (відповідачів-1 та -2) перед позивачем.
Згідно з п. 1 мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року ТОВ, "ГЕФСІМАНІЯ" та ф.о. Співак Ю.Е. зобов'язані були здійснити повну оплату 606 839,67 грн. (з яких - 500 929,11 грн. основний борг; 876,96 грн. відсотки за користування товарним кредитом; 72 196,62 грн. штраф; 5 180,69 грн. - 50 % судового збору; 27 656,29 грн. - 50 % витрат на професійну правничу допомогу) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "СПЕКТР АГРО" за наступним графіком погашення заборгованості:
Дата оплати по (включно)Сума основного боргу, грнСума відсотків за користування товарним кредитом, грнШтраф, грнСума 50 % судового збору, грнСума 50 % витрат на адвоката, грн
123456
15.05.2021100 000,00
30.09.2021400 929, 11876,9672 196,625 180,6927 656,29
ВСЬОГО:500 929, 11876,9672 196, 625 180,6927 656,29
Згідно з п. 2 мирової угоди у зв'язку з укладенням мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 5 180,69 грн., відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, підлягають поверненню Позивачу з державного бюджету.
Відповідно до п. 4 мирової угоди сторони погоджуються, що у разі не сплати та/або несвоєчасної сплати Відповідачами (Боржниками) чергового платежу в повному обсязі в терміни, передбачені п. 2 цієї мирової угоди, Стягувач набуде право на примусове стягнення з Боржника 751 251 грн 72 коп. (з яких - 500 929.11 грн. основного боргу, 876,96 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 18 006, 24 грн. пеня; 54 018,78 грн. 36 % річних; 13 664,00 грн. індексу інфляції; 103 263,36 грн. штраф; 5 180,69 грн. - 50 % судового збору; 55 312,58 грн. - 100 % витрат на професійну правничу допомогу) у встановленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що станом на 04.06.2021 року боржники-1 та -2 не перерахували на рахунок стягувача 100 000 грн 00 коп. основного боргу згідно з графіком затвердженим судом в ухвалі від 30.03.2021 року, - до 15.05.2021 року включно - ТОВ "СПЕКТР АГРО" звернувся до Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявами № 04-1/06 та № 04-2/06 від 04.06.2021 року про відкриття виконавчих проваджень щодо ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року, яка є виконавчим документом.
17.06.2021 року головний державний виконавець Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Антонюк О.О. відкрив виконавчі провадження № 65784251 та № 65784412 від 17.06.2021 року по виконанню ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року у справі № 918/58/21, яка є виконавчим документом.
Ухвала Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року у справі № 918/58/21 про затвердження мирової угоди відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання через органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом дії мирової угоди та з урахуванням трирічного строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - до "31" березня 2024 року.
Як вбачається зі змісту вказаної мирової угоди відповідачі (боржники) визнають, що заборгованість боржника-1 перед стягувачем за поставлені Товари (основний борг) в момент укладення цієї мирової угоди становить 500 929 грн 11 коп., а також визнає правильність нарахування стягувачем 876,96 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 18 006,24 грн. пені; 54 018,78 грн. 36 % річних; 13 664,00 грн. індексу інфляції та 103 263,36 грн. штрафу.
За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до ст. 11 та ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки сама мирова угода являє собою не лише судову процедуру, а й угоду (багатосторонню), в своїй основі вона носить характер господарського договору, в якому мають місце цивільні правовідносини. Тому мирова угода є підставою для виникнення нових грошових зобов'язань, умови та порядок виконання яких закріплюються в угоді.
В разі невиконання мирової угоди наступають певні наслідки.
Матеріалами справи підтверджено, та представником відповідача-1 не заперечено, що відповідачі-1 та -2 своїх зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов мирової угоди в повному обсязі не виконали, доказів сплати суми заборгованості у визначеному обсязі суду не надали, а тому господарський суд дійшов висновку про те, що позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 751 251 грн 72 коп.
Мирова угода, яка затверджена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року, не була розірвана у передбаченому законом порядку.
Відповідно до п.3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.
У відповідності до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Господарським судом встановлено, що ухвала суду від 30.03.2021 року по справі № 918/58/21 про затвердження мирової угоди містить усі необхідні дані, що мають зазначатися у виконавчому документі згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на день затвердження мирової угоди).
Отже, дана ухвала має статус виконавчого документа, а тому сторона у справі не позбавлена права пред'явити її до примусового виконання через органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом дії мирової угоди та з урахуванням трирічного строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановленого ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - до "31" березня 2024 року.
Господарський суд вважає необґрунтованим аргумент ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" про те, що стягувач не набув права на примусове виконання мирової угоди через те, що боржниками-1 та -2 не порушено термінів, які передбачені п. 2 мирової угоди.
Пункт 2 мирової угоди не передбачає будь-яких термінів чи графіків погашення заборгованості та за своїм змістом врегульовує питання повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 5 180,69 грн., відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Натомість, згідно з п. 1 мирової угоди між стягувачем та боржниками-1 та -2 узгоджено графік погашення заборгованості у розмірі 606 839 грн 67 коп.
При цьому, судом прийнято до уваги прецедентні рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим суд констатує, що неможливість виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 у справі 918/58/21 про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, у примусовому порядку є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить конституційним гарантіям реалізації принципу обов'язковості судового рішення.
Господарський суд наголошує, що затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином.
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що боржники-1 та -2 визнали заборгованість перед стягувачем у розмірі 500 929,11 грн., а також визнали правильність нарахування стягувачем 876,96 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 18 006,24 грн. пені; 54 018,78 грн. 36 % річних; 13 664,00 грн. індексу інфляції та 103 263,36 грн. штрафу.
При укладенні мирової угоди боржники-1 та -2 погодились здійснити повну оплату 500 929,11 грн. основного боргу; 876,96 грн. відсотків за користування товарним кредитом; 72 196,62 грн. штрафу та відшкодувати судові витрати в розмірі 32 836,98 грн., що складаються з 50 % судового збору в розмірі 5 180,69 грн. та 50 % витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 656,29 грн. (загальна сума до сплати складає 606 839,67 грн.) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Стягувана за певним графіком погашення заборгованості.
Однак, не виконавши у добровільному порядку умови мирової угоди та не сплативши стягувачу у термін до 15.05.2021 року 100 000 грн 00 коп. основного боргу, боржник-1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу (ухвали від 30.03.2021 року) таким, що не підлягає виконанню, тому що на його переконання існують інші способи на виконання даної ухвали, окрім добровільного та окрім примусового.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст. 326 ГПК України).
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином та у повному обсязі.
Оскільки боржники-1 та -2 не виконують судове рішення (ухвалу від 30.03.2021 року), яке є виконавчим документом, у добровільному порядку згідно з графіком узгодженим зі стягувачем, ТОВ "СПЕКТР АГРО" правомірно звернувся до органу, що здійснює примусове виконання рішень про виконання такої ухвали.
При цьому, господарський суд звертає увагу, що ТОВ "СПЕКТР АГРО" у січні 2021 року звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ" (відповідач-1) та ф.о. Співак Ю.Е. (відповідач-2) просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів-1 та - 2 заборгованість у розмірі 690 758 грн 45 коп. (з яких - 500 929 грн 11 коп. - основний борг, 876 грн 96 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, 18 006 грн 24 коп. - пеня, 54 018 грн 78 коп. - 36 % річних, 13 664 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 103 263 грн 36 коп. - штраф).
Однак, після відкриття провадження у даній справі № 918/58/21 позивач та відповідачі-1 та -2 дійшли до мирного врегулювання спору, уклавши спільну мирову угоду, у якій позивач погодився на розстрочення частини суми заборгованості у розмірі 606 839 грн 67 коп. та у випадку дотримання графіку погашення - прощення боржникам-1 та -2 іншої частини боргу.
Однак, при недотриманні графіку погашення заборгованості сторони узгодили між собою, що стягувач набуває права стягнення у примусовому порядку усієї суми заборгованості у розмірі 751 251 грн 72 коп.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00 § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 06.03.2003 року) - п. 53.
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 р. по справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Зважаючи на викладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви боржника-1 про визнання виконавчого документу (ухвали від 30.03.2021 року) таким, що не підлягає виконанню, з підстав, які зазначені ТОВ "ГЕФСІМАНІЯ".
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст. ст. 193, 234, 235, 328 ГПК України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФСІМАНІЯ" про визнання виконавчого документу від 30.03.2021 року у справі № 918/58/21 таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Ухвала набирає законної сили 30.07.2021 року в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Заголдна Я.В.