28 липня 2021 року Справа № 915/1429/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Кнауб А.А.
та представників сторін:
від позивача ? Ткаленка Г.І.;
від відповідача ? Вавілова А.Є.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1429/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ",
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1;
до товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021",
електронна адреса: ekvitas@meta.ua
про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СВАНТОВІТ" пред?явлено позов про зобов?язання товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СЕНДЕР К" усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м., розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, ? шляхом надання ТОВ "СВАНТОВІТ" вільного доступу до указаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.
Крім того, позивач просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
1. Рух справи.
Ухвалою від 07.12.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 12.01.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторонам у справі направлені відповідні повідомлення.
Ухвалою від 18.01.2021 призначено підготовче засідання на 09.02.2021.
Ухвалою від 09.02.2021 задоволено клопотання ТОВ "СВАНТОВІТ", залучено до участі в даній справі співвідповідачем товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Престиж 2021"; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 23.02.2021. Сторін зобов?язано направити ТОВ "Престиж 2021" позовну заяву з додатками та інші документи по суті справи з додатками, докази чого подати суду до 20.02.2021; судом також встановлено ТОВ "Престиж 2021" строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, ? п?ятнадцять днів з дня вручення позовної заяви з додатками.
Від ТОВ "СВАНТОВІТ" 09.02.2021 надійшла заява від 09.02.2021 (вх. № 1966/21) про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом: - накладення арешту на нерухоме майно ? нежитлові приміщення, загальною площею 1618 кв.м., розташоване в м. Миколаїв, вул. Комсомольська, будинок 11/11 (вулиця перейменована на вул. 6 Слобідська за розпорядженням Миколаївського міського голови від 19.02.2016 №28р); - заборони ТОВ "Престиж 2021" вчиняти з указаним вище спірним нерухомим майном дії, спрямовані на зміну цільового використання, проводити будь-які будівельні роботи, пов?язані зі зміною внутрішньої та зовнішньої конфігурації приміщень, зміну адреси нерухомого майна, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно надання/передачі вказаного нерухомого майна в оренду, користування, управління, тощо.
Ухвалою від 10.02.2021 зазначену заяву задоволено; у подальшому ухвалу від 10.02.2021 скасовано постановою суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції.
Позивачем 19.02.2021 подано суду уточнену редакцію позовної заяви, з урахуванням залучення до участі в справі співвідповідача ТОВ "Престиж 2021", в якій викладені вимоги про зобов?язання ТОВ "Престиж 2021" усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м., розташованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, ? шляхом надання ТОВ "СВАНТОВІТ" вільного доступу до указаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.
Ураховуючи викладене, позов розглядається в редакції від 19.02.2021.
Ухвалою від 23.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 03.03.2021.
Ухвалою від 03.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 25.03.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні, про що сторонам направлені відповідні повідомлення.
Ухвалою від 29.03.2021 призначено підготовче засідання на 21.04.2021.
Ухвалою від 21.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 11.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторін повідомлено телефонограмою та повідомленням.
Ухвалою від 17.05.2021 призначено підготовче засідання на 16.06.2021.
Ухвалою від 16.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 29.06.2021.
Ухвалою від 29.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 06.07.2021.
Ухвалою від 06.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2021.
Ухвалою від 28.07.2021 закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог ТОВ "СВАНТОВІТ" до ТОВ "СЕНДЕР К" ? у зв?язку з відсутністю предмета спору.
2. Позиції та доводи сторін.
В обґрунтування вимог позову, з урахуванням уточнень від 19.02.2021, позивач посилається на те, що спірне приміщення знаходиться в оренді ТОВ "СВАНТОВІТ" згідно договору оренди нерухомого майна від 03.08.2015, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Товари Прибужжя", яке на момент укладення договору оренди було власником указаного вище нерухомого майна.
За твердженнями позивача, дія договору оренди продовжена в порядку п. 6.2 цього договору до 30.07.2021; позивачем впродовж дії договору сумлінно виконуються всі обов?язки орендаря.
Після укладення договору оренди право власності на об?єкт оренди перейшло до ТОВ "СЕНДЕР К", а у подальшому відчужене останнім на користь ТОВ "Престиж 2021".
При цьому ТОВ "СЕНДЕР К" з 28.09.2020 встановлено перешкоди у користуванні ТОВ "СВАНТОВІТ" орендованим приміщенням, а саме, заблоковано прохід працівників позивача до приміщення, що унеможливило користування позивачем орендованим приміщенням для здійснення своєї господарської діяльності, а також заблоковано доступ ТОВ "СВАНТОВІТ" до належного йому майна, розміщеного на об?єкті оренди.
Після переходу права власності на об?єкт оренди до ТОВ "Престиж 2021", останнє продовжило дії з блокування доступу працівників ТОВ "СВАНТОВІТ" до приміщення.
Позивач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 770 ЦК України до кожного нового власника орендованого майна переходять права та обов?язки наймодавця, а тому недопуск орендаря на об?єкт оренди свідчить про порушення відповідачами вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України та п. 3.1.2 договору оренди нерухомого майна.
Крім того, у поясненнях від 06.05.2021 позивач указав, що у зв?язку з неналежним повідомленням його про заміну орендодавця по договору оренди, ненаданням доказів переходу права власності та об?єкт оренди та нових реквізитів для сплати орендної плати, ТОВ "СВАНТОВІТ" у порядку ст. 770 ЦК України продовжувало внесення орендних платежів на реквізити первісного орендодавця.
Як зазначалося вище, ухвалою від 09.02.2021 встановлено ТОВ "Престиж 2021" строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, ? п?ятнадцять днів з дня вручення позовної заяви з додатками.
Направлення уточненої редакції позову відповідачу підтверджується поданим позивачем описом вкладення до цінного листа, поштовою накладною від 19.02.2021 № 5405508857509 та поштовою квитанцією від 19.02.2021 (а.с. 76-77).
Згідно відомостей з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного веб-сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, ТОВ "Престиж 2021" поштове відправлення з позовною заявою не було вручене під час доставки з позначкою "інші причини".
Разом із тим, 03.03.2021 представник ТОВ "Престиж 2021" ознайомився з матеріалами справи згідно своєї заяви від 23.02.2021 (а.с. 102).
Отже, ТОВ "Престиж 2021" мало право на подання відзиву на позовну заяву у строк до 18.03.2021 включно.
Від відповідача-2 в указаний строк відзив на позовну заяву або інші документи по суті справи не надійшли.
Разом із тим, ТОВ "Престиж 2021" 20.04.2021 та 25.06.2021 подані в суд клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а також 29.06.2021 подані пояснення, в яких відповідач-2 указав, що вважає договір оренди від 03.08.2015, укладений позивачем з ТОВ "Товари Прибужжя", ? нікчемним, оскільки його укладено за відсутності для цього достатніх правових підстав.
Так, відповідач-2 указує, що право власності на нежитлові приміщення за адресою: вул. Комсомольська (6 Слобідська), 11/11 у м. Миколаїв 15.05.2015 перейшло від ТОВ "Товари Прибужжя" до ПАТ "ВТБ Банк" на підставі акту державного виконавця від 15.05.2015 № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки, а тому ТОВ "Товари Прибужжя" станом на 03.08.2015 не було власником указаних приміщень та не мало права розпоряджатися ними, зокрема, передавати в оренду.
Позивач у поясненнях від 06.07.2021 № 377 виклав незгоду з позицією ТОВ "Престиж 2021", вважаючи що договір оренди є законним та діючим, так як право власності на нежитлові приміщення за адресою: вул. Комсомольська (6 Слобідська), 11/11 у м. Миколаїв перейшло до ПАТ "ВТБ Банк" лише 05.08.2015 ? з моменту реєстрації цього права у відповідному державному реєстрі.
Вислухавши представника позивача, який наполягав на задоволенні позовної заяви (з урахуванням уточнення позовних вимог) з викладених у ній підстав, та представника відповідача, який вважав позов не підлягаючим задоволенню з огляду на нікчемність договору оренди від 03.08.2015; дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
3. Обставини справи.
Між ТОВ "Товари Прибужжя" (орендодавцем) та ТОВ "СВАНТОВІТ" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна від 03.08.2015 (далі ? договір) (а.с. 78-80), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлове приміщення площею 1563,5 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, що є власністю орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.04.2008 № 742; майно передається в оренду з метою використання його в господарській діяльності орендаря, передбаченій статутом ТОВ "СВАНТОВІТ" (п. 1.1 договору).
Майно передається орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі, який складається, підписується уповноваженими особами орендодавця та орендаря; право користування та зобов?язання за цим договором з'являються у орендаря з моменту підписання акту приймання-передачі майна (п. 2.1 договору).
Орендодавець зобов?язується: передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі; не вчиняти дій, які перешкоджають орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору; надавати орендарю рахунки платежів до 5 числа кожного місяця; попереджати орендаря про зміну своїх банківських реквізитів протягом 3 днів після внесення змін (п. 3.1.1-3.1.4 договору).
Перехід права власності (господарського відання, оперативного управління, довічного наслідуваного володіння) на здане в оренду майно до іншої особи не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди (п. 3.1.6 договору).
Орендар зобов?язується, зокрема: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі обумовлені за цим договором та іншими письмовими додатковими угодами; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані з урахуванням природного зносу (п.п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.10 договору).
Орендар має право, зокрема, вимагати від орендодавця створення умов, що не перешкоджають використовувати орендоване майно за призначенням, зазначеним у договорі оренди (п. 4.2.1 договору).
За оренду майна орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить 5600 грн. на місяць (п. 5.1 договору).
Поточна орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця відповідно до вимог діючого законодавства щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 5.3 договору).
У відповідності до п. 6.1 договору, його укладено строком з 03.08.2015 по 01.08.2018, що складає 1095 днів.
Строк дії даного договору може бути продовжений автоматично за умови, якщо жодна із сторін за 1 рік до закінчення терміну дії договору не заявила про намір припинити його дію; кількість таких продовжень необмежена (п. 6.2 договору).
Договір може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін; договір також може бути розірваний за рішенням господарського суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадках: порушення однією із сторін зобов?язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом 3 місяців; навмисного або необережного погіршення стану орендованих приміщень або іншого майна орендодавця з вини орендаря (п.п. 6.3-6.4 договору).
Договір діє з моменту його підписання сторонами (п. 9.1 договору).
В день укладення договору оренди ТОВ "Товари Прибужжя" та ТОВ "СВАНТОВІТ" складено акт від 03.08.2015 прийому-передачі нежитлових приміщень, у відповідності до якого орендодавцем передано орендарю у тимчасове платне користування приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, без зауважень до якості і кількості майна (а.с. 81).
Позивач зазначає, що вважає дію договору оренди продовженою до 30.07.2021 (на 1095 днів) в порядку п. 6.2 договору ? оскільки за 1 рік до закінчення терміну дії договору йому не надходило від орендодавця заяви про намір припинити його дію.
Згідно інформаційної довідки від 07.07.2020 № 215200120 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.07.2020 право власності на об?єкт оренди зареєстроване за ТОВ "СЕНДЕР К" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 03.07.2020 (а.с. 84).
Позивачем подано суду копію листа ТОВ "СЕНДЕР К" від 10.08.2020, яким керівника гіпермарету "Гіппо" повідомлено про те, що ТОВ "СЕНДЕР К" є власником приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, та в якому викладено вимогу про звільнення займаної гіпермаркетом площі у триденний строк з моменту отримання цього повідомлення (а.с. 86).
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, 28.09.2020 о 07:00 працівники позивача не були допущені невстановленими особами до приміщення магазину "ГІППО" за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, розташованого в орендованому приміщенні.
Викладені обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.09.2020, згідно якого відомості про протидію господарській діяльності позивача внесені до указаного реєстру та зареєстровані за номером кримінального провадження 12020150020002903 (а.с. 85).
ТОВ "СВАНТОВІТ" неодноразово листами від 07.10.2020 № 806, від 08.10.2020 № 805, від 27.10.2020 б/н, від 04.11.2020 № 808 (направлення яких ТОВ "СЕНДЕР К" підтверджується відповідними описами вкладення з відбитками штемпелів поштового відділення та підписами уповноважених працівників зв?язку, а останнього листа ? відміткою про отримання представником ТОВ "СЕНДЕР К") повідомляло ТОВ "СЕНДЕР К" про те, що приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, орендоване позивачем у за договором від 03.08.2015, укладеним з ТОВ "Товари Прибужжя"; позивач також повідомляв про те, що у приміщенні магазину знаходиться належний йому товар на суму більше ніж 9000000 грн. та обладнання на суму більше ніж 3000000 грн. У зв?язку з цим позивач просив про негайне повернення належного йому майна з метою запобігання його псуванню та розкраданню (а.с. 89-95).
ТОВ "СЕНДЕР К" листом від 27.11.2020 повідомило позивача про те, що вважає подальшу пролонгацію договору оренди неможливою у зв?язку з невнесенням ТОВ "СВАНТОВІТ" орендних платежів протягом 6 місяців; у зв?язку з указаною обставиною ТОВ "СЕНДЕР К" вважало, що договір оренди припинить свою дію 31.12.2020 (а.с. 162).
Направлення указаного листа позивачу підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком штемпелю поштового відділення та підписом уповноваженого працівника зв?язку (номер поштового відправлення 5400142065564) (а.с. 163). Згідно поданої відповідачем-2 роздруківки з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за № 5400142065564 вручене адресату 08.12.2020 (а.с. 164).
У відповідності до інформаційної довідки від 08.02.2021 № 243409009 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.01.2021 право власності на об?єкт оренди зареєстроване за ТОВ "Престиж 2021" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 12.01.2021 (а.с. 39-40).
Після того як позивачу стало відомо про те, що право власності на орендовані приміщення перейшло до відповідача, ТОВ "СВАНТОВІТ" направлено ТОВ "Престиж 2021" листи від 08.02.2021 № 77 та від 15.02.2021 № 91, в яких повідомлено відповідача про те, що приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, орендоване позивачем у за договором від 03.08.2015, укладеним з ТОВ "Товари Прибужжя", а також про те, що вважає відповідача новим орендодавцем за договором від 03.08.2015 у розумінні ч. 1 ст. 770 ЦК України, у зв?язку з чим позивач просив відповідача про внесення відповідних змін до договору оренди, повернення обладнання та товару ТОВ "СВАНТОВІТ" та про допуск працівників позивача до об?єкта оренди для відновлення господарської діяльності товариства. Направлення указаних листів відповідачу підтверджується відповідними описами вкладення з відбитками штемпелів поштового відділення та підписами уповноважених працівників зв?язку, а також поштовими накладними (а.с. 96-99).
Обставини недопуску працівників позивача до спірних приміщень також підтверджуються складеними представниками позивача актами від 15.02.2021 та від 17.02.2021, в яких зафіксовано неодноразове прибуття працівників до орендованих приміщень та неможливість входу до цих приміщень через те, що всі входи зачинено та поставлено на сигналізацію (а.с. 100-101).
За твердженнями представника позивача, хоча товар повернено, перешкоди у користуванні ним орендованим майном не усунуті й на даний час, і таке є підставою для звернення ТОВ "СВАНТОВІТ" до суду з позовом у даній справі.
Відповідач, вважаючи позов у даній справі не підлягаючим задоволенню, посилається на нікчемінсть договору оренди від 03.08.2015 у зв?язку з тим, що цей договір укладено ТОВ "Товари Прибужжя" за відсутності у останнього права власності на спірні приміщення.
Судом встановлено, що 15.05.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2013 у справі № 5016/1294/2011(1/90) про стягнення з ТОВ "Товари Прибужжя" на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором від 16.04.2008 № 06КБ/2008 у розмірі 29067766 грн. 88 коп., з яких 18500000 грн. основний борг за кредитним договором від 16.04.2008 № 06КБ/2008, 7867150 грн. 74 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 01.06.2008 по 20.04.2011, 1842425 грн. 33 коп. - пеня за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2009 по 20.04.2011, 858190 грн. 81 коп. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.12.2009 по 20.04.2011 шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно - нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11 загальною площею 1563,5 кв.м., № за РПВН 19052240, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 6698422 грн., ? складено акт № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки (а.с. 201).
В акті указано, що предмет іпотеки (нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, загальною площею 1536,5 кв.м., належні ТОВ "Товари Прибужжя" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ № 602570, виданого 01.04.2008) реалізовувався ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України шляхом проведення електронних торгів за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13Б, на підставі Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204; стартова ціна лоту № 48737 становила 6698422 грн.
Згідно протоколу проведення електронних торгів від 20.03.2015 № 62884, нерухоме майно не було реалізоване у зв?язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Другі прилюдні торги згідно із протоколом проведення електронних торгів від 05.05.2015 № 78172 (лот № 59258) ? не відбулися у зв?язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Від іпотекодержателя надійшла заява про виявлення бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Предмет іпотеки у відповідності до вимог ст. 49 Закону України "Про іпотеку" придбано ПАТ "ВТБ Банк" за початковою ціною 6698422 грн.
Електронні торги проведено з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", Закону України "Про іпотеку", та відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.214 за № 656/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204.
В акті також указано, що він є підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 21.05.2020 № 209677051), реєстрація права власності ПАТ "ВТБ Банк" на нежитлові приміщення магазину за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, площею 1563,5 кв.м. (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 696563248101), відбулася 05.08.2015 (номер запису про право власності 10690714) (а.с. 225-228).
На переконання відповідача, право власності ПАТ "ВТБ Банк" на спірні приміщення виникло 15.05.2015 ? в день складання державним виконавцем акту № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки.
Натомість, позивач стверджує, що таке право власності виникло у Банку лише 05.08.2015 ? в момент державної реєстрації набуття права власності, а тому станом на 03.08.2015 ТОВ "Товари Прибужжя" було власником указаної вище нерухомості та мало право передавати її в оренду у порядку, встановленому законодавством.
4. Норми законодавства та висновки суду.
Законодавством, чинним на момент складання державним виконавцем акту № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки, визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (ст. 41 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 06.11.2014).
Протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися (ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 06.11.2014).
Аналогічні положення містяться у статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV в редакції від 05.04.2015 "Реалізація майна, на яке звернено стягнення", згідно якої реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі ? державна реєстрація прав) ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі ? Державний реєстр прав) ? єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об?єкти та суб?єктів цих прав;
нерухоме майно ? земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.05.2015).
Державна реєстрація прав є обов?язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.05.2015).
Обов?язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.05.2015).
Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов?язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об?єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п?яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.
Державна реєстрація права власності (надання відмови в ній) на підприємство як єдиний майновий комплекс та в разі, якщо їй передує видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проводиться у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів.
У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.
Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.
У разі надходження заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього - заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної реєстрації прав та їх обтяжень становить десять днів з дня державної реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.
Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об?єкт незавершеного будівництва проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.
Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
За бажанням заявника можуть надаватися інші платні послуги, пов?язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Розмір плати за надання таких послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені скорочені терміни надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Розмір плати за скорочення термінів надання таких послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв?язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства (ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.05.2015).
Із змісту наведених положень законодавства вбачається що на момент складання державним виконавцем акту № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки (15.05.2021), державна реєстрація права власності на нерухоме майно була обов?язковою; при цьому закон містив пряму вказівку на те, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають саме з моменту такої реєстрації; при цьому датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
Таким чином, для виникнення у ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірні приміщення останнє мало вчинити передбачені законодавством дії, а саме, отримати на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, подати державному реєстратору відповідні документи для перевірки та подальшого проведення реєстрації права власності. При цьому саме від банку залежав момент вчинення цих дій та подальшого виникнення у нього права власності на предмет іпотеки.
Суд також звертає увагу на те, що на момент складання державним виконавцем акту № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містив статті 12, на положення якої посилається відповідач-2, згідно котрих відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, а у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Зазначене положення в такій редакції внесене у Закон лише з 02.11.2016, тобто після реєстрації за банком права власності на спірне нерухоме майно.
З урахуванням викладеного суд визнає, що право власності ПАТ "ВТБ Банк" на нежитлові приміщення магазину за адресою: м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 11/11, виникло з моменту його державної реєстрації ? 05.08.2015.
Викладеним спростовуються твердження відповідача про те, що станом на момент укладення договору оренди від 03.08.2015 власником об?єкту оренди за цим договором було ПАТ "ВТБ Банк", у зв?язку з чим ТОВ "Товари Прибужжя" не мало права на укладення договору оренди.
Цивільним законодавством визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Таким чином, відповідачем не доведено наявності правових підстав, на які він посилався, для визнання договору оренди від 03.08.2015 нікчемним.
Цивільним законодавством передбачено, що суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов?язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.ч. 1-2 ст. 193 ГК України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (п.1 ст.759 ЦК України).
Стаття 283 ГК України, як спеціальна норма, передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об?єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об?єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об?єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб?єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов?язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (ст. 770 ЦК України).
Як зазначалося вище, в даному випадку пунктом 3.1.6 договору оренди визначено, що перехід права власності (господарського відання, оперативного управління, довічного наслідуваного володіння) на здане в оренду майно до іншої особи не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди.
Отже, після набуття ПАТ "ВТБ Банк" права власності на об?єкт оренди до нього перейшли права та обов?язки наймодавця за договором.
Законодавство передбачає, що істотними умовами договору оренди є: об?єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ст. 284 ГК України).
Із змісту договору оренди від 03.08.2015 вбачається, що сторонами погоджено строк його дії з 03.08.2015 по 01.08.2018, що складає 1095 днів.
Строк дії даного договору може бути продовжений автоматично за умови, якщо жодна із сторін за 1 рік до закінчення терміну дії договору не заявила про намір припинити його дію; кількість таких продовжень необмежена (п. 6.2 договору).
У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов?язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Викладене кореспондується з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 291 ГК України, згідно яких одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об?єкта оренди; ліквідації суб?єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об?єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Підставами для розірвання договору найму за вимогою наймодавця є випадки, якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов?язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача, а за вимогою наймача - випадки, якщо: наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов?язку щодо проведення капітального ремонту речі (ст.ст. 783-784 ЦК України).
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст. 188 ГК України).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 ЦК України).
Отже, господарським законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для розірвання договору оренди: 1) розірвання за згодою сторін, і в такому випадку підлягають застосуванню приписи ч. 1 ст. 654 ЦК України щодо форми відповідної угоди сторін; 2) дострокове розірвання договору на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, пунктом 6.4 договору оренди визначено, що він може бути розірваний за рішенням господарського суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадках: порушення однією із сторін зобов?язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом 3 місяців; навмисного або необережного погіршення стану орендованих приміщень або іншого майна орендодавця з вини орендаря.
Матеріали справи не містять ні доказів того, що наймодавець ПАТ "ВТБ Банк" за 1 рік до закінчення терміну дії договору оренди заявляв про намір припинити його дію, ні доказів припинення дії договору у період 03.08.2015 по 01.08.2018 з інших підстав, передбачених п.п. 6.3-6.4 договору або законодавством.
За такого наявні підстави вважати, що дія договору оренди продовжена автоматично на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто, на 1095 днів ? до 30.07.2021.
Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ "СЕНДЕР К", набувши 03.07.2020 право власності на об?єкт оренди, у листі від 27.11.2020 (менше ніж за 1 рік до закінчення строку дії договору) визнало його існування, проте повідомило позивача про те, що не має наміру продовжувати його дію після закінчення строку дії договору. Розірвання договору з підстав, передбачених самим договором або законодавством ТОВ "СЕНДЕР К" ініційовано не було.
За такого ТОВ "Престиж 2021", набувши 12.01.2021 право власності на об?єкт оренди, також набуло права та обов?язки наймодавця за цим договором.
Відповідачем не подано доказів розірвання з його ініціативи договору оренди в порядку, передбаченому п.п. 6.3-6.4 договору або законодавством, або припинення його дії за згодою сторін.
Отже, на даний час договір оренди є чинним та відповідно обов?язковим до виконання його сторонами; на даний час ТОВ "Престиж 2021" чинить позивачу перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом блокування доступу до цього майна. Викладене підтверджується згаданими вище документами, поясненнями представника позивача, та не спростовано відповідачем.
Види речових прав на чуже майно визначені статтею 395 ЦК України, якою також передбачено, що законом можуть бути встановлені і інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України). Отже, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством відносно права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов?язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України).
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України).
Водночас, за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем ? лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Такі ж висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Ураховуючи викладене, а також що матеріалами справи і поясненнями представників сторін підтверджується недопуск представниками ТОВ "СЕНДЕР К" (на момент звернення ТОВ "СВАНТОВІТ" до суду з позовом у даній справі), а у подальшому ? відповідачем ТОВ "Престиж 2021" представників ТОВ "СВАНТОВІТ" до орендованого останнім майна шляхом зачинення входів та встановлення сигналізації, і ці перешкоди тривають з 28.09.2020 по даний час, - суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про зобов?язання ТОВ "Престиж 2021" усунути такі перешкоди шляхом надання позивачу вільного доступу до орендованого майна для здійснення своєї господарської діяльності.
Таким чином, позов ТОВ "СВАНТОВІТ" підлягає задоволенню.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 20.11.2020 № 59125 у сумі 2102 грн., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок ТОВ "Престиж 2021".
У судовому засіданні 28.07.2021, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" задовольнити.
2. Зобов?язати товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021", вул. 6 Слобідська, 11/11, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 44047011, усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ", вул. 12 Повздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 35273055, нежитловим приміщенням площею 1563,5 кв.м., розміщеним за адресою: м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11/11, ? шляхом надання товариству з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ" вільного доступу до указаного приміщення для здійснення своєї господарської діяльності.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж 2021", вул. 6 Слобідська, 11/11, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 44047011, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВАНТОВІТ", вул. 12 Повздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 35273055, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021.
Суддя Т.М.Давченко