79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.07.2021 справа № 914/800/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Куземської Світлани Миронівни, м. Львів
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача-2: Національний університет «Львівська політехніка» в особі відокремленого структурного підрозділу «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
про визнання незаконними нарахування орендної плати
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Побігайленко Ю.-Б.
Представники:
Від позивача: Рабінович М. П. - представник;
Від відповідача-1: Жуган І.О. - головний спеціаліст;
Від відповідача-2: Молоко Я.М. - представник.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Куземської Світлани Миронівни, м. Львів до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів, відповідача-2 Львівського техніко-економічного коледжу Національного університету "Львівська політехніка", м. Львів про визнання незаконним нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 у розмірі 109 605, 44 грн., а також 13 733, 36 грн. штрафних санкцій, та визнання незаконним нарахування орендної штати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Львівським техніко-економічним коледжом Національного університету "Львівська політехніка" за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 у розмірі 134 228, 42 грн., а також 6 529, 18 грн. за земельний податок та 452, 35грн. по оплаті ПДВ.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.04.21 о 11:00 год. Рух справи в ухвалах суду.
Протокольною ухвалою суду від 03.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2021 року на 14год. 30хв.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року клопотання заявника - ФОП Куземської Світлани Миронівни (вх.2318/21) про заміну сторони у справі та клопотання відповідача - 2 (вх.№11652/21) про його перейменування - задоволено частково. Замінено відповідача - 2 Львівський техніко-економічний коледж Національного університету «Львівська політехніка» на - Національний університет «Львівська політехніка» в особі відокремленого структурного підрозділу «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». Розгляд справи відкладено на 01.07.21 о 14:30 год.
В судове засідання 07.07.2021 року позивач явку представника забезпечив, озвучив клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№2687/21 від 07.07.2021 року), а саме: просить визнати незаконним нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 року по 07.07.2020 рік у розмірі 67 882,09грн., а також 13 733,36грн. штрафних санкцій; визнати незаконним нарахування орендної штати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни відповідачем - 2 за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 року по 07.07.2020 рік у розмірі 99 635,89грн.
В судовому засіданні 07.07.2021 року судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, озвучену в судовому засіданні та зареєстровану через канцелярію суду, з врахуванням розміру нарахуванням орендної плати прийнято до розгляду.
У зв'язку з виконанням всіх завдань, передбачених ст.177,182 ГПК України, суд ухвалою суду від 07.07.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду.
В судовому засіданні 27.07.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задоволити позову. Відповідачі проти позову заперечили, просять відмовити у задоволені позовних вимог
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи.
Аргументи позивача
31.10.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; далі - Орендодавець( Відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Куземською С. М. (далі - Орендар, Позивачка) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №152.
З моменту укладення Договору оренди (тобто, з 31.10.2013) Позивачка вчасно та у повному обсязі сплачувала орендну плату у порядку, що визначався Договором. Водночас, з 12 березня 2020 року на всій території України було введено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2» карантин. Згодом, Кабінет Міністрів України постановою №392 продовжив дію карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» до 22 червня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. №500 внесено зміни до Постанови №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», та етапів послаблення протиепідемічних заходів" та продовжено карантин до 31.07.2020 року.
З урахуванням складної епідеміологічної ситуації, яка склалася не лише в країні, а по всьому світу, та беручи до уваги приведені вище нормативно-правові акти Уряду, з метою убезпечення населення від поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2» з 15.03.2020 по 07.07.2020 року орендовані Позивачкою не використовувалися нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв. м., а саме басейн 644,8 кв. м., які розміщені в спортивному комплексі прибудованого до адміністративно-навчального корпусу, за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 87, що перебувають на балансі Львівського техніко-економічного коледжу НУ «Львівська політехніка» в якому- функціонував басейн «Водан».
Просить Визнати незаконним нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни відповідачем - 1 за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 у розмірі 67 882,09 грн., а також 13 733, 36 грн. штрафних санкцій та визнати незаконним нарахування орендної штати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни відповідачем - 2 за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 у розмірі 99 635,89 грн.
Аргументи відповідача - 1.
Просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві (вх.№9451/21). Крім цього зазначає, що питання звільнення від орендної плати на період дії карантину регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова), відповідно до якої звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1 до цієї постанови.
Відповідно до п.2 переліку згідно з додатком 1 до цієї постанови, звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном орендарі, зокрема, які орендують приміщення для розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту. Така мета використання державного майна визначена у п.10 Методики (орендна ставка 17 %). Однак, у п.1.2. Договору оренди визначено, що майно передано в оренду з метою розміщення басейну (інше використання), і у переліку згідно з додатком 1 до Постанови така мета використання державного майна, як підстава звільнення від орендної плати не передбачена.
Отже, посилання позивача на те, що її необхідно звільнити від орендної плати у зв'язку з тим, що ФОП Куземська С.М., за її твердженням, орендує приміщення з метою розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту, не є правомірним, оскільки відповідно до п.1.2. Договору оренди, майно було передано згідно п.29 Методики "Інше використання нерухомого майна" з орендною ставкою 15%, а не згідно п.10 Методики "Розміщення фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення
занять різними видами спорту" з орендною ставкою 17%.
Таким чином, на сьогодні немає підстав для звільнення ФОП Куземської С.М. від орендної плати за користування державним майном, оскільки відповідно до п.1.2. Договору оренди, орендоване майно використовується згідно п.29 Методики "Інше використання нерухомого майна", а така підстава для звільнення від орендної плати у переліку згідно з додатком 1 до постанови відсутня.
Аргументи відповідача - 2.
Просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов (вх. №9643/21). Зазначає, що відповідно до вимог Додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2021 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» в переліку орендарів, які звільняються від сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном, що орендують майно закладів освіти та науки державної форми власності - з метою розміщення басейну не зазначено. Відтак підстави для звільнення від сплати орендної плати відсутні..
Обставини, встановлені судом.
31.10.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фон/ту державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; далі - Орендодавець , Відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Куземською С. М. (далі - Орендар, Позивачка) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №152 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. вказаного Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв. м., а саме: басейн 644,8 кв. м., побутові кімнати, коридори, сходові клітки (90,7 кв.м.-1 поверх, 521,6 - кв.м.- II поверх та 12,5 кв.м. III поверх), 428,9 кв.м. - підвальні приміщення, які розміщені в спортивному комплексі прибудованого до адміністративно-навчального корпусу, за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 87 (надалі - Майно), що перебуває на балансі Львівського техніко-економічного коледжу НУ «Львівська політехніка» (далі - Балансоутримувач, Відповідач-2). У відповідності до п. 1.2. Договору оренди, майно передавалося в оренду з метою розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді.
Згідно п. 2.1. Договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту-приймання передавання Майна. Згідно п. 3.1. та 3.6. Договору оренди, орендна плата визначалася на підставі Методики розрахунку орендної штати за державне майно та пропорції її розподілу та становить без ПДВ за червень 2013 року 7 568, 48 грн.
Орендна плата перераховувалася до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, у якому здійснюється платіж, у наступному співвідношенні 50 % до державного бюджету на рахунок визначений Державною казначейською службою України, та 50 % на рахунок Балансоутримувача.
На виконання вище приведених пунктів Договору оренди його Сторони та
Балансоутримувач підписати 31.10.2013 трьохсторонній Акт прийому передачі державного нерухомого Майна, за яким вказане у п.1.1. Договору оренди Майно було передано Позивачці. Строк дії Договору оренди був визначений на 2 роки 364 дні, тобто з 31 жовтня 2013 року по 28 жовтня 2016 року включно (п. 10.1. Договору оренди).
26 жовтня 2016 року Позивачка і Відповідач 1 уклали Договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого державного майна, яким п. 1.2. Договору оренди було змінено, а саме - Майно передавалося з метою розміщення басейну (інше використання).
Вказаним Договором про внесення змін було змінено й п. 3.1. Договору оренди в частині розміру орендної плати, яка у відповідності до нової редакції становить 40 758, 73 грн.
У подальшому, 27.04.2018 Сторони Договору оренди уклали ще один Договір про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна, згідно умов якого внесли зміни, зокрема, до: - п. 3.1. Договору оренди, визначивши розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2016 - 24 250, 00 грн.; - п. 10.1. Договору оренди, визначивши, що останній укладено строком на 2 роки 364 дні, тобто з 29.10.2016 по 27.10.2019 включно.
Крім цього, 27.10.2019 Позивачка і Відповідач-1 уклали Договір про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна, де, знову ж таки погодили новий розмір орендної плати - 35 993, 59 грн., яка за умовами цього Договору сплачувалася з 28.10.2019 (п. З Договору про внесення змін до Договору оренди), а також погодили новий строк дії Договору оренди - з 28.10.2019 по 27.10.2020 включно.
Як вбачається з акту обстеження об'єкта оренди - державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв. м., а саме басейн 644,8 кв. м., які розміщені в спортивному комплексі прибудованого до адміністративно-навчального корпусу, за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 87, що перебуває на балансі Львівського техніко-економічного коледжу НУ «Львівська політехніка» (надалі - Акт обстеження), який складений робочою групою у складі трьох осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 18.05.2020, Орендарем державне майно під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, не використовується. Об'єкт оренди зачинений в робочий час, в середині об'єкту не перебувають люди. Згідно з інформацією представника Балансоутримувача, Орендарем не здійснюється діяльність на орендованих площах. За результатами обстеження об'єкта встановлено, що орендоване майно не використовується. Акт обстеження був затверджений 18.05.2020 Начальником регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинскьій областях В. Калинцем.
Позивачка 18.03.2020 та 25.03.2020 зверталася із письмовими проханнями
до Відповідача та Фонду державного майна України про звільнення її від сплати орендної плати за вказаний вище період, оскільки через виниклу складну епідеміологічну ситуацію були відсутні оборотні кошти, працівників довелося відпустити без збереження заробітної плати, а оплачувати за таких обставин щомісяця орендну плату у розмірі майже 45 000, 00 грн. та приблизно 50 000, 00 грн. за комунальні послуги було неможливо.
Позивачкою було отримано від Відповідача-2 лист від 26.11.2020 № 262 про наявну у Позивачки заборгованість перед Відповідачем-2 по орендній платі у розмірі 134 228, 42 грн., за земельний податок 6 529,18 грн. та по оплаті ПДВ у розмірі 452, 35 грн.
21.01.2021 Позивачка звернулася до Відповідача-1 із заявою про звільнення її від сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого державного майна №152 від 30.10.2013 р. за період з 15.03.2020 р. по 07.07.2020 р. у зв'язку з невикористанням об'єкта оренди загальною площею 1073,7 кв. м., а саме басейн 644,8 кв. м., які розміщені в спортивному комплексі прибудованого до адміністративно-навчального корпусу, за адресою м. Львів, вул. Пасічна, 87, що перебуває на балансі Львівського техніко- економічного коледжу НУ «Львівська політехніка» через обставини за які вона не відповідала із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 р. за №611 та п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України.
У відповідь на звернення Відповідач-1 надіслав листа, у якому повідомив, що застосування зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 в частині звільнення орендарів від сплати орендної плати ставиться у залежність від мети, з якою передавалось майно в оренду за договором і на думку Відповідача-1 вказана у Договорі оренди мета використання орендованого майна не відповідає встановленому постановою Кабінету Міністрів України переліку.
Позивака отримала від Відповідача-1 вимогу, згідно якої у неї наявна заборгованість перед Відповідачем-1 по оплаті орендної плати у розмірі 109 605, 44 грн. та 13 733, 36 штрафних санкцій станом на 31.01.2021.
В матеріалах справи наявний Сертифікат №4600-0290 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Львівською торгово-промисловою палатою на підставі ст14, 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» ФОП Куземській Світлані Миронівни, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили, а саме: заборона на території міста Львова відвідування басейнів з 13.03.2020; заборона на території України роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів з 17.03.2020.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, незаконне нарахування орендної плати за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 у визначеному позивачем розмірі.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби хвороби(COVID-19)» від 30.03.2020 Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, п. 14, доповнено таким змістом:
14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Таким чином, орендодавець не зобов'язаний звільняти орендарів від орендної плати на час карантину, а лише має таке право. Тож карантин не звільняє автоматично орендарів від сплати орендних платежів.
У п.12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року» пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:
"14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу, у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних з поширення коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 (опубліковано у офіційному виданні 15.07.2020) пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:
"14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".
Отже, в контексті обмежувальних заходів, пов'язаних з поширення коронавірусної хвороби COVID-19 з 03.03.2020 по 16.07.2020 враховуючи приписи законодавства орендар може бути звільнений від сплати за користування майном на підставі ч.6 ст.762 ЦК України у зв'язку з настанням обставин (COVID-19), за які він не відповідає, а з 17.07.2020 плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Слід зазначити, що «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 року, ч.6 ст.762 ЦК України викладена в такій редакції: «Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає". Однак така редакція цієї частини статті існувала також до внесення відповідних змін.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендаря) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, за приписами цих норм, обов'язок внесення орендної плати безумовно пов'язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.
Питання нарахування та сплати орендної плати визначено розділом 3 Договору. Зокрема, відповідно до п. 3.5. розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється
платіжну наступному співвідношенні: - 50% до державного бюджету на рахунок визначений Державною казначейською службою України, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м.Львова, код ЄДРІІОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002(код 22080200); - 50% на рахунок Балансоутримувача.
Пункт 3.1. Договору викладений в редакції Договору про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна № 152 від 31.10.2013, відповідно до якої Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), (далі - Методика), становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2016 - 24 250,00 грн. Орендна плата згідно даного розрахунку сплачується з 29.10.2016 року.
11.03.2020 у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020 та заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами, роботу суб'єктів господарювання, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів, перевезення пасажирів метрополітенами, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, та введено інші обмеження.
З врахуванням внесених змін постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та 25.03.2020, пункт 1 викладений в такій редакції: « Установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
2. Заборонити:
1) відвідування закладів освіти її здобувачами до 24 квітня 2020 р.;
2) з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
3) до 24 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення. Постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався.
13.03.2020 міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради прийняла рішення про заборону відвідування, зокрема спортивних залів та басейнів з 13.03.2020 по прийняття окремого рішення (протокол №6 позапланового засідання).
07.07.2020 рішенням цієї ж комісії (протокол №44) частково послаблено карантинні заходи щодо запобігання поширенню гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території м. Львова (п.2.1.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 , здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину (п. 2 постанови).
В додатку 3 до вказаної постанови визначено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об'єктів.
Законом України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено підпунктом 6, відповідно до якого суб'єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.
Отже, обов'язок не нараховувати орендну плату, а у випадку нарахування її не сплачувати виникає в силу закону у випадку, якщо діяльність суб'єкта господарювання у період карантину була заборонена. Ця обставина потребує доказуванню заінтересованою особою, якщо такий перелік відсутній або чітко не встановлює відповідну заборону діяльності суб'єкта господарювання.
Однак ці зміни прийняті 04.12.2020 (набрали чинності 10.12.2020), а період нарахування орендної плати вказаний позивачем 15.03.2020 по 07.07.2020. Суд також зазначає, що у судовому засіданні доказів нарахування орендної плати за вказаний період у визначеному розмірі суду позивачем не подано (виставлених рахунків, направлення претензій, вимог, звернення з позовом до суду тощо). Наявні у матеріалах справи вимога про заборгованість перед Відповідачем-1 по оплаті орендної плати у розмірі 109 605, 44 грн. та 13 733, 36 штрафних санкцій станом на 31.01.2021 та від відповідача-2 лист від 26.11.2020 № 262 про наявну у Позивачки заборгованість перед Відповідачем-2 по орендній платі у розмірі 134 228, 42 грн., за земельний податок 6 529,18 грн. та по оплаті ПДВ у розмірі 452, 35 грн. не засвідчують період заборгованості, а зазначають кінцеву дату заборгованості. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 №611 визначено перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, нарахування орендної плати яким здійснюється у розмірі 50% чи 25%. Перелік орендарів, яким орендна плата не нараховується не передбачено.
В подальшому позивач зменшив позовні вимоги і просив визнати незаконним нарахування орендної плати в розмірі 67 882,09грн щодо відповідача-1 і 99 635,89грн. щодо відповідача -2. При цьому надав одноособові довідки про нарахування і сплату ним орендної плати. Незаконне нарахування орендної плати у зазначеному розмірі визначив самостійно у спосіб встановлення різниці самостійно нарахованої ним орендної плати за кожний місяць та оплаченої суми орендної плати.
Суд також констатує, що предметом договору є нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв. м., а саме: - 644,8 кв. м - басейн, побутові кімнати, коридори, сходові клітки, 428,9 кв.м. - підвальні приміщення, які розміщені в спортивному комплексі прибудованого до адміністративно-навчального корпусу.
Наданий позивачем Акт обстеження об'єкта оренди - державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв. м., а саме: басейн 644,8 кв. м., побутові кімнати, коридори, сходові клітки (90,7 кв.м.-1 поверх, 521,6 - кв.м.- II поверх та 12,5 кв.м.III поверх), 428,9 кв.м. - підвальні приміщення, які розміщені в спортивному комплексі від 18 травня 2020 засвідчив факт його зачинення та неперебування людей у об'єкті оренди а саме басейні. Про те факт не використання підвальних приміщень, що також є предметом договору оренди у судовому засіданні спростовано чи підтверджено учасниками справи не було. Відтак судом критично оцінюється цей доказ.
Слід зазначити, що доказів сплати позивачем орендної плати за спірний період суду не надано. Згідно наданих одноособових довідок за 2020 рік орендна плата за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 орендарем не сплачувалася.
Щодо форс-мажору (обставини непереборної сили) суд зазначає таке.
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як встановлено судом, Львівська торгово-промислова палата на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), із змінами та доповненнями, видала Сертифікат №4600-21-0290, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): заборона на території міста Львова відвідування басейнів з 13.03.2020 р.; заборона на території України роботи суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів з 17.03.2020 р.; ФОП Куземській Світлані Миронівни місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/ІПН: НОМЕР_1 , щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: використання майна з метою розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді (функціонування спортивного басейну), у термін: до 16 березня 2020 р., за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013року, укладеним з : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, відповідно до:
- Постанови Кабінету Міністрів №211 від 11.03.2020 р. (із змінами);
- Постанови Кабінету Міністрів №392 від 20.05.2020 р.;
- Протоколу №6 позапланового засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної
безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради від 13.03.2020 р.;
- Протоколу №44 позапланового засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної
безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міської ради від 07.07.2020 р.;
- Договору оренди нерухомого державного майна №152 від 31.10.2013 р.;
- звернення від 18.03.2020 р. ФОП Куземської С. М. до Фонду державного майна України;
- звернення від 25.03.2020 р. ФОП Куземської С. М. до Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,
які унеможливили його виконання в зазначений термін.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):
- дата настання: 13 березня 2020 року; - дата закінчення: 07 липня 2020 року
Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд доходить висновку, що форс мажорні обставини (обставини непереборної сили), згідно вимог ЦК і ГК України, звільняють від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а не від самого зобов'язання. Проте договором в контексті свободи договору (ст.5, 626 ЦК України) або законом можуть бути передбачені додаткові (спеціальні) положення як звільнення від відповідальності, так і від сплати орендної плати, як-то положення ч.4,6 ст.762 ЦК України, ч.2 ст.286 ГК України, зокрема у випадку запровадження карантинних заходів як форс-мажорних обставин, що не залежать від сторін.
Суд відхиляє посилання відповідача на сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №4600-21-0290, виданий Львівською Торгово-промисловою палатою як на підставу не виконання орендодавцем обов'язку з приводу не нарахування орендної плати. Умовами укладеного договору оренди сторони не передбачили такої підстави звільнення від обов'язку нарахування орендної плати у випадку виникнення форс-мажорних обставин.
Позивач зазначає, що Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 р. № 611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» передбачено Перелік орендарів, які звільняються від сплати орендної плати, майном фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію і проведення занять різними видами спорту.
Однак, як слідує із самої назви цього переліку, йдеться про звільнення від орендної плати, а не звільнення від обов'язку не нарахування орендної плати.
Згідно п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 1073,7 кв.м, а саме: 644,8 кв.м - басейн, побутові кімнати, коридори, сходові клітки. (90.7 кв.м - І поверх; 521.6 кв.м - II поверх та 32,5 кв.м ПІ поверх) 428.9 кв.м - підвальні приміщення, які розміщені в спортивному комплексі прибудованому до адміністративно-навчального корпусу, за адресою: м.Львів, вул.Пасічна,87,(далі - Майно) (реєстровий номер - 02071010.12 ЦЛЯ10СЕ 344) що перебуває на балансі Львівського техніко-економічного коледж) НУ "Львівська політехніка" (далі - Балансоутримувач).
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді. Змінами та доповненнями до Договору від 20 жовтня 2016 року цей пункт викладений в такій редакції: «Майно передається в оренду з метою розміщення басейну (інше використання)».
Однак позивачем не доведено факт та не надано суду доказів, які б підтвердили використання майна з метою організації та проведення занять різними видами спорту.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати незаконним нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 у розмірі 67 882,09 грн., а також 13 733, 36 грн. штрафних санкцій та визнати незаконним нарахування орендної штати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Львівським техніко-економічним коледжом Національного університету «Львівська політехніка» за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 по 07.07.2020 у розмірі 99 635,89 грн.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
У ч.2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим заявлена вимога не відповідає способу захисту, визначеному у законі чи договорі. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт нарахування орендної плати за спірний період, чи вчинялася дія відповідачів про нарахування орендної плати, а відтак і вимога про її стягнення, чи неправильно застосована Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції їх розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, чи порушено пункти договору оренди щодо порядку нарахування орендної плати, чи нарахована орендна плата за період поза межами дії договору оренди тощо.
При цьому суд зазначає, що позивачем зазначено конкретно розмір незаконно нарахованої орендної плати за період з 15.03.2020 по 070702020. Про те встановлений у судовому засіданні спосіб, який застосований позивачем для нарахування орендної плати, яка на його думку є незаконна, не відповідає Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції їх розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року та умовам договору. Позивач визначає суму орендної плати виходячи з розміру одноособових довідок (ним сформованих та підписаних, без належної звірки) як різницю нарахованих та сплачених ним сум орендної плати за період з 15.03.2020 по 07070.2020, в т.ч. штрафних санкцій (без детального розрахунку за спірний період).
Підстави позову, наведені у позовній заяві та в додаткових поясненнях, позивач обгрунтовує позовну вимогу (предмет позову) обставинами, що передбачені ч.6 ст.762 ЦК України за які орендар не відповідає, а саме обставинами, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини. Це обставини, які у випадку їх встановлення та доведення призводять до звільнення від сплати орендної плати, як про це прямо зазначає ч.6 ст.762 ЦК України, а не до незаконного нарахування орендної плати.
Тому суд доходить висновку, що має місце також обрання позивачем неефективного способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19). При цьому суд зазначає, що в контексті ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.2 ст.5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону тільки у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду.
Закон - ч.6 ст.762 ЦК України - визначає спосіб захисту - звільнення від сплати орендної плати або ч.4 ст.762 ЦК зменшення орендної плати. Відтак відсутні підстави для суду у визначенні ефективного способу захисту та зміни формулювання прохальної частини позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 у справі №910/10011/19 звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Як зазначав суд, ч.1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у цій нормі повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові віл 08.05.2018р. по справі №910/7495/16 зазначено, що відсутність у ч.6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу на приписи ст.79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо він з незалежних обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням, карантин тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.
Причому, з наведених норм законодавства випливає, що для звільнення орендаря від внесення орендної плати або повернення сплаченої орендної плати через неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря обставин, немає необхідності внесення відповідних змін до договору оренди.
Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися частиною орендованого майна у період з 15.03.2020 по 07.07.2020, а саме підвальними приміщеннями заг. площею 428,9 кв.м, які розміщені в спортивному комплексі прибудованому до адміністративно-навчального корпусу, за адресою: м. Львів, вул.Пасічна,87.
Вищевказана позиція кореспондується з висновками, що містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019 р. у справі № 914/70/18.
Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції їх розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (із змінами і доповненнями).
Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Отже, розмір орендної плати повинен бути нарахований за кожний місяць користування майном, оскільки, у випадку її не нарахування за попередній місяць, не дозволить встановити розмір орендної плати за наступний.
Згідно з п.3.5. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об'єкту оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Судом встановлено на підставі наданих сторонами доказів, що позивач звертався з листами до відповідача-1 про скасування орендної плати (від 25 березня 2020 б/№), про звільнення від сплати орендної плати (від 21 січня 2021 б/№) за спірний період на період карантину. Також листом б/дати та б/№ відповідач-1 повідомив позивача про наявну заборгованість з орендної плати станом на 05.03.2021 у розмірі 109 605,44грн. та штрафних санкцій у розмірі 13 733,36грн.
Доказів звернення до відповідача - 2 суду не надано. Про те в матеріалах справи є лист позивачу від 26.11.2020 №262 про заборгованість зі сплати орендної плати станом на 26.11.2020 у розмірі 134 228,42грн., з якої 6 529,18 грн. земельний податок та 452,25 ПДВ.
Таким чином, належним способом захисту у цьому випадку з врахуванням вимог закону є звільнення від сплати орендної плати на підставі ч.6 ст.762 ЦК України за період з 15.03.2020 по 07.07.2020. При цьому конкретний розмір орендної плати за вказаний період повинен бути узгоджений сторонами шляхом звірки взаєморозрахунків.
Щодо незаконного нарахування, на думку позивача, штрафу відповідачем - 1 за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Позивач не довів належними та допустимими доказами спосіб та порядок нарахування штрафних санкцій, її розмір за спірний період, вказавши тільки її розмір 13 733,36 грн., що зазначений відповідачем - 1 у адресованому позивачеві листі б/№ про наявність заборгованості, в тому числі 13 733,36 грн. штрафу станом на 26.02.21р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним нарахування орендної плати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 року по 07.07.2020 рік у розмірі 67 882,09грн., а також 13 733,36грн. штрафних санкцій; визнати незаконним нарахування орендної штати Фізичній особі-підприємцю Куземській Світлані Миронівни відповідачем - 2 за Договором оренди нерухомого державного майна № 152 від 31.10.2013 за період з 15.03.2020 року по 07.07.2020 рік у розмірі 99 635,89грн.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021 року.
Суддя С.М. Коссак