29.07.2021 Справа № 907/6/19
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Петрашко М.М., суддя Горецька З.В. та суддя Синчук М.М., розглянувши матеріали
скарг (вх.№2047/21 від 17.05.2021р. та вх.№2551/21 від 15.06.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд»
на дії органу Державної виконавчої служби
у справі №907/6/19
за первісним позовом Комунальної організації «Київмедспецтранс»
до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд»
про стягнення 75164,69 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд»
до відповідача за зустрічним позовом Комунальної організації «Київмедспецтранс»
про визнання протиправними дій, визнання припиненими зобов?язань, скасування оперативно-господарських санкцій
за участю представників:
від скаржника (відповідача за первісним позовом) не з'явився
від стягувача (позивача за первісним позовом) не з'явився
від органу ДВС не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19 первісний позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на користь Комунальної організації «Київмедспецтранс» неустойку (штраф) в розмірі 70536,35 грн., судовий збір в розмірі 1653,50 грн. та 3487,95 грн. - інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
10.12.2020р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19 видано наказ про стягнення вищезазначених грошових коштів.
17.05.2021р. та 15.06.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшли скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагронафтотрейд” (вх.№2047/21 та вх.№2551/21) на дії органу Державної виконавчої служби, а саме Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у справі №907/6/19.
Враховуючи те, що матеріали справи №907/6/19 було надіслано до Західного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на рішення суду у даній справі, ухвалами судами від 21.05.2021р. та 17.06.2021р. було відкладено розгляд питання про прийняття до розгляду вищезазначених скарг на дії органу Державної виконавчої служби до повернення матеріалів справи №907/6/19 на адресу Господарського суду Львівської області.
Матеріали справи №907/6/19 повернулись до Господарського суду Львівської області 20.07.2021р.
Розглянувши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» матеріали, ухвалою суду від 22.07.2021р. скарги (вх.№2047/21 від 17.05.2021р. та вх.№2551/21 від 15.06.2021р.) на дії органу Державної виконавчої служби у справі №907/6/19 прийнято до розгляду. Розгляд скарг вказаною ухвалою суду призначено на 29.07.2021р.
Скаржник, стягувач та орган ДВС явку представників в судове засідання 29.07.2021р. не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду скарг вони були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 339 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши подані скарги (вх.№2047/21 від 17.05.2021р. та вх.№2551/21 від 15.06.2021р.) на дії Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), суд зазначає таке.
Як зазначено у виданому 10.12.2020р. наказі у справі №907/6/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на користь Комунальної організації «Київмедспецтранс» неустойки (штрафу) в розмірі 70536,35 грн., судового збору в розмірі 1653,50 грн. та 3487,95 грн. - інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи, рішення суду у даній справі набрало законної сили 08.12.2020р.
Однак, ухвалою Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 17.03.2021р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» було поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області у справі №907/6/19 та відкрито апеляційне провадження у даній справі.
При цьому, постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 29.03.2021р. було відкрито виконавче провадження №ВП6497887 на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 10.12.2020р. у справі №907/6/19.
Як стверджує скаржник, на момент відкриття виконавчого провадження ВП№64978877 рішення Господарського суду Львівської області у справі №907/6/19 від 04.11.2020р., на підставі якого був виданий наказ від 10.12.2020р., не набрало законної сили, а тому у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий орган повинен був перевірити дану обставину та повернути наказ від 10.12.2020р. без прийняття його до виконання ще 18.01.2021р., оскільки як вказує скаржник, виконавчий орган прийняв до виконання наказ 13.01.2021р., проте цього не зробив, чим на думку скаржника, грубо порушив положення пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, скаржник стверджує, що постанова державного виконавця від 29.03.2021р. про відкриття виконавчого провадження №ВП6497887 є передчасною, незаконною та підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.
29.04.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» звернулось до Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із заявою №53, в якій боржник просить зупинити виконавче провадження №ВП6497887, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19, на підставі якого видано наказ №907/6/19 від 10.12.2020р. та яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження, було оскаржено ним в апеляційному порядку, а ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. було відкрито апеляційне провадження у справі №907/6/19.
У відповідь на вказану заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» отримало лист Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №17-64978877 від 12.05.2021р., в якому боржник був повідомлений про те, що виконавче провадження ВП№64978877 не може бути зупинено, оскільки на виконанні в Ужгородському МВ ДВС перебуває наказ №907/6/19 від 10.12.2020р. на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р., а в ухвалі Західного апеляційного господарського суду (пункт 5 ухвали) зазначено про зупинення дії рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2020р. у справі №907/6/19, а не від 04.11.2020р.
Як зазначає скаржник, він не погоджується з такою бездіяльністю органу Державної виконавчої служби, оскільки в пункті 1 ухвали Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 17.03.2021р. була допушена описка, а саме замість 04.11.2020р. вказано дату 14.11.2020р., і при цьому дана описка не впливає на обумовлену частинами 1, 2 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» існуючу підставу для зупинення виконавчого провадження, адже в пункті 2 тієї ж ухвали судом зазначено про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою саме на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19.
З огляду на викладене, скаржник стверджує, що орган Державної виконавчої служби в даному випадку зобов'язаний був застосувати положення частин 1 та 2 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинити виконавче провадження ВП№64978877 у зв'язку з прийняттям до розгляду апеляційної скарги.
Як зазначає скаржник, та обставина, що у пункті 5 ухвали суду від 17.03.2021р. вказано про зупинення дії рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2020р. у справі №907/6/19 жодним чином не усуває обов'язку виконавця зупинити ВП№64978877, оскільки єдиною умовою для такого зупинення у порядку статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» є поновлення строку на подачу апеляційної скарги та/або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду без обов'язку суду встановлювати факт зупинення дії рішення суду, у зв?язку з чим наявність або відсутність вищевказаної описки у даті рішення суду не впливає на необхідність зупинення дії рішення у справі №907/6/19.
Таким чином скаржник звернувся із скаргами на дії органу ДВС до Господарського суду Львівської області та просить:
- визнати протиправними дії/бездіяльність Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) при винесенні 29.03.2021р. постанови про відкриття ВП№64978877 та ненаданні відповіді на заяву боржника вих.№53 від 29.04.2021р./ненаправленні постанови про зупинення виконавчого провадження №64978877;
- визнати постанову про відкриття ВП№64978877 від 29.03.2021р. неправомірною та скасувати її;
- усунути порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» шляхом зобов'язання Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Північно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) розглянути заяву боржника вих.№53 від 29.04.2021р. з винесенням відповідної постанови про зупинення виконавчого провадження ВП№64978877;
- визнати протиправними дії/бездіяльність Ужгородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) при не зупиненні виконавчого провадження ВП№64978877 всупереч статті 38 Закону України «Про виконавче провадження», відкритого на виконання рішення суду у справі №907/6/19 та відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» у задоволенні заяви вих.№53 від 29.04.2021р. листом №17-64978877 від 12.05.2021р.;
- усунути порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» шляхом зобов'язання Ужгородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) зупинити виконавче провадження ВП№64978877 на підставі статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою боржника вих.№53 від 29.04.2021р., про що винести відповідну постанову.
Комунальна організація «Київмедспецтранс» проти задовлення скарги на дії органу ДВС заперечила, подавши відзив на скаргу. Зокрема, стягувач зазначає, що скаржником подано скаргу на дії Ужгородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), однак на бланку супровідного листа №21846 від 29.03.2021р. та у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП№64978877 від 29.03.2021р. (доданої до скарги) зазначено, що вказані документи складені державним виконавцем Ужгородського міського (а не міськрайонного) відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Також, як вказано у відзиві на скаргу, станом на день подання скарги відповідач лише звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19, а тому твердження боржника, що рішення у справі №907/6/19 оскаржено не відповідає дійсності.
При цьому стягувач зазначає, що сам факт звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою не скасовує рішення першої інстанції та не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, як зазначає стягувач, твердження боржника про те, що 13.01.2021р. наказ прийнято до виконання виконавчим органом не відповідає дійсності, оскільки штамп вхідної документації належить Комунальній організації «Київмедспецтранс» і свідчить тільки про дату надходження наказу від 10.12.2020р. на адресу стягувача, а не на адресу органу Державної виконавчої служби.
Крім того у відзиві на скаргу зазначено, що у зв'язку з пропущенням відповідачем строку на подання апеляційної скарги, в наказі від 10.12.2020р. зазначено, що рішення Господарського суду Львівської області у справі №907/6/19 від 04.11.2020р. набрало законної сили 08.12.2020р.
При цьому стягувач вказує на те, що Господарський суд Львівської області видав наказ від 10.12.2020р. ще за три місяці до відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, що підверджується ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. у справі №907/6/19.
Також, як вказано у відзиві на скаргу, 30.06.2021р. Західним апеляційним господарським судом апеляційну скаргу у справі №907/6/19 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо зупинення виконавчого провадження стягувач зазначає, що відповідач мав право звернутися до Західного апеляційного господарського суду із заявою про виправлення допущеної описки в ухвалі суду та повторно звернутися до Ужгородський ВДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження ВП№64978877, проте таким правом боржник не скористався.
Враховуючи наведене, Комунальна організація «Київмедспецтранс» у задоволенні скарги просить відмовити.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№64978877 від 29.03.2021р., вказане виконавче провадження відкрито на підставі наказу Господарського суду Львівської області у справі №907/6/19 від 10.12.2020р.
Так, 10.12.2020р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на користь Комунальної організації «Київмедспецтранс» неустойку (штраф) в розмірі 70536,35 грн., судовий збір в розмірі 1653,50 грн. та 3487,95 грн. - інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із вказаного наказу, у ньому зазначено, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19 набрало законної сили 08.12.2020р.
При цьому суд звертає увагу боржника, що наказ Господарського суду Львівської області від 10.12.2020р. у справі №907/6/19, в якому було зазначено про те, що рішення суду набрало законної сили 08.12.2020р., було видано у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, оскільки станом на дату видачі цього наказу матеріали справи не містили доказів подання відповідачем апеляційної скарги, а строк на подання апеляційної скарги на рішення суду від 04.11.2020р. у справі №907/6/19 на той час закінчився.
Тобто відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки зобов'язаний був розпочати примусове виконання рішення на підставі поданого стягувачем наказу Господарського суду Львівської області у справі №907/6/19 від 10.12.2020р., в якому зазначено, що рішення суду набрало законної сили 08.12.2020р. Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження чи підстав для вчинення інших процесуальних дій, аніж відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця станом на 29.03.2021р. не було.
Так, пунктом 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається скаржник передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Однак твердження скаржника про те, що державний виконавець на підставі вищезазначеної норми зобов'язаний був перевірити дану обставину є помилковим, адже такого обов'язку державного виконавця цією нормою не встановлено. В даному випадку держаному виконавцю достатньо пересвідчитися, що у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначено дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Натомість слід зазначити, що обов'язок повідомлення державного виконавця про наявність обставин для зупинення виконавчого провадження у відповідності до частини 3 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» покладено на сторін виконавчого провадження.
Так, згідно із частиною 3 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Слід зазначити, що докази того, що сторони станом на 29.03.2021р. повідомили державного виконавця про наявність обставин для зупинення виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи наведене, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у зв?язку чим підстави для визнання протиправними дій органу ДВС при винесенні 29.03.2021р. постанови про відкриття ВП№64978877, а також підстави для визнання постанови про відкриття ВП№64978877 від 29.03.2021р. неправомірною та її скасування відсутні.
Щодо обов?язку державного зупинити виконавче провадження суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно із частиною 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Так, згідно із пунктом 1 ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. у справі №907/6/19, Товариству з обмеженою відповідальністю “Київагронафтотрейд” поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2020р. у справі № 907/6/19.
Пунктом 5 вказаної ухвали суду, зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2020р. у справі № 907/6/19.
Однак, відповідно до пункту 2 вказаної ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. у справі №907/6/19, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19.
Підстави для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, а також підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження передбачені статтями 260 та 261 Господарського процесуального кодексу України. Відкриття апеляційного провадження врегульовано статтею 262 Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту статей 260, 261 та 262 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відкриття апеляційного провадження можливе лише у випадку прийняття апеляційної скарги до розгляду, а не прийняття її до розгляду пов'язується із залишенням апеляційної скарги без руху, поверненням апеляційної скарги, а також із відмовою у відкритті апеляційного провадження.
Як встановлено судом, 29.04.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» звернулось до Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із заявою №53, в якій боржник просить зупинити виконавче провадження №ВП6497887, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19, на підставі якого видано наказ №907/6/19 від 10.12.2020р. та яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження, було оскаржено ним в апеляційному порядку, а ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. було відкрито апеляційне провадження у справі №907/6/19.
Таким чином, оскільки державний виконавець був повідомлений про відкриття апеляційного провадження на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2020р. у справі №907/6/19, а отже і був повідомлений про прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, тому у відповідності до частини 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», він зобов'язаний був зупинити виконавче провадження №ВП6497887, з підстави прийняття Західним апеляційним господарським судом до розгляду апеляційної скарги у справі №907/6/19.
Таким чином враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині не зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з чим таку бездіяльність органу ДВС слід визнати неправомірною.
Однак, оскільки виконавче провадження слід було зупинити на час апеляційного провадження, а станом на дату розгляду скарг боржника апеляційне провадження у справі №907/6/19 завершене (рішення суду першої інстанції залишено без змін), тому вимога про зобов'язання державного виконавця усунути порушення та зупинити виконавче провадження є недоцільною, у зв'язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012, відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
У вказаному рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012 зазначено також, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 343 Господарського процесуального Кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Частиною 3 статті 343 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скарги (вх.№2047/21 від 17.05.2021р. та вх.№2551/21 від 15.06.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на дії органу Державної виконавчої служби у справі №907/6/19 задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) щодо не зупинення виконавчого провадження №ВП6497887 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» від 29.04.2021р. №53 про зупинення виконавчого провадження.
3. У задоволенні решти вимог скарг (вх.№2047/21 від 17.05.2021р. та вх.№2551/21 від 15.06.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» на дії органу Державної виконавчої служби у справі №907/6/19 відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено 03.08.2021р.
Головуючий суддя М.М. Петрашко
Суддя З.В. Горецька
Суддя М.М. Синчук