про відмову у видачі судового наказу
"03" серпня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/604/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригуза П.Д., розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях (код ЄДРПОУ 42899921, вул.Коперника, 4 м.Львів) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Відділу освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ 02143293, вул.Шевченка, 27 смт.Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області) заборгованості з орендної плати, пені, штрафу та неустойки,
30.07.2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Відділу освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №50-19/06-08 від 11.11.2019 року у виді орендної плати у розмірі 3406,54 грн, пені у розмірі 84,06 грн, штрафу у розмірі 340,65 грн та неустойки у розмірі 2704,58 грн.
Дослідивши заяву, суд приходить до висновку, що у частині вимог щодо стягнення пені, штрафу та неустойки слід відмовити виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що вимоги про стягнення неустойки (пені та штрафу) у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Відтак, штраф та пеня являються штрафними санкціями, які сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань, та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені/штрафу була передбачена договором.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до з ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З наданих до заяви матеріалів та розрахунків встановлено, що пеня у розмірі 84,06 грн, штраф у розмірі 340,65 грн та неустойка у розмірі 2704,58 грн нарахована заявником на підставі пункту 4.8. Договору, але за змістом Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №50-19/06-08 від 11.11.2019 року такий пункт відсутній.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення пені у розмірі 84,06 грн, штрафу у розмірі 340,65 грн та неустойки у розмірі 2704,58 грн слід відмовити, а щодо стягнення орендної плати у розмірі 3406,54 грн - видати судовий науказ.
Частиною 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 148. 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях у видачі судового наказу про стягнення з боржника Відділу освіти Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області пені у розмірі 84,06 грн, штрафу у розмірі 340,65 грн та неустойки у розмірі 2704,58 грн.
2. Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Пригуза П.Д.