61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
04.08.2021 Справа № 905/1098/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинері Груп”, м.Харків
до відповідача: Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар, Донецька область
про стягнення 429472,24грн.
за участю представників:
позивача: Тамазликар Л.Й., ордер серія КС №664302 від 01.12.2020
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Машинері Груп”, м.Харків, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая”, м.Вугледар, Донецька область про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №226Т від 08.01.2020 про закупівлю товару ДК 021:2015 (CPV): 43250000-0 «Фронтальні ковшові навантажувачі» в загальній сумі 429472,24грн. з яких: 369984,40грн. - основний борг, 13232,01грн. - 3% річних, 30232,10грн. - інфляційні, 16024,13грн. - пеня.
Ухвалою від 15.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2021.
До суду надійшли наступні документи:
05.07.2021 від відповідача - відзив на позовну заяву, у якому відповідач підтверджує наявність заборгованості перед позивачем в сумі 369984,40грн. та посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства, його збитковість та наявність значної кредиторської заборгованості, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, справу розглянути без участі його представника.
13.07.2021 від позивача - відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що матеріальне становище, про яке зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, не є аргументом для порушення умов договору.
Ухвалою від 06.07.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 04.08.2021.
У засідання суду 04.08.2021 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві; на задоволенні позову наполягав у повному обсязі.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву та заяви відповідача про розгляд справи без участі його представника, а також наявність доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
08.01.2020 між Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машинері Груп» (продавець, позивач) укладено договір №226Т про закупівлю товару код ДК 021:2015 (CPV): 43250000-0 «Фронтальні ковшові навантажувачі» (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити покупцю фронтальний навантажувач LOVOL FL936F-II (виробник - Китай), рік випуску - 2019. Тип двигуна - WP6G125Е22, турбований, рядний, шести циліндричний, об'єм 6750 куб.см. Вантажопідємність 3000 кг. Об'єм ковша - 2,5 м 3 , висота завантаження 2,9м., колісна формула 4х4, вага навантажувача 10300 кг. Комплектація - передбачено заводом - виробником.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. договору ціна цього договору становить 1 056 000,00грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки за товар проводяться згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати 20% та 80% протягом 90 календарних днів з дати постачання продавцем товару покупцю та підписання акту приймання-передачі (пункт 4.2. договору).
За умовами пунктів 5.1., 5.2, 5.6 договору, поставка товару здійснюється на підставі попередньої заявки покупця. Строк поставки товару - не більше 30 календарних днів з моменту попередньої заявки покупця. Місце постачання товару: ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (Україна, Донецька область, місто Вугледар, поштовий індекс 85670).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з накладною на поставку (пункт 6.1. договору)
Продавець зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, якість якого відповідає умовам встановленим договором (пункт 6.3. договору).
Пунктом 7.1. договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з пунктом 7.6. договору, у разі порушення покупцем строків оплати за прийнятий товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі однієї ставки НБУ за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1. договору).
Відповідно до пункту 13.1. договору невід'ємною частиною цього договору є специфікація (додаток 1).
Договір підписаний представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Доказів розірвання договору або визнання його недійсним, сторонами не надано, отже він є обов'язковим для сторін.
Згідно із специфікацією до договору (додаток 1) загальна вартість товару - фронтальний навантажувач LOVOL FL936F-II, що поставляється за договором складає 1 056 000,00грн. з ПДВ.
За твердженнями позивача, за видатковою накладною №31 від 04.03.2020 та товарно-транспортною накладною №Р31 від 04.03.2020 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1 056 000,00грн. (з ПДВ), обумовлений договором та специфікацією до нього.
Сторонами договору підписаний акт прийому-передачі обладнання від 04.03.2020 до договору про закупівлю товару №226Т від 08.01.2020.
Видаткова накладна підписана представником позивача (постачальника) та представником відповідача (покупця, отримувача) без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості, якості товару та відсутності товаросупровідних документів. Підпис представника постачальника засвідчений печаткою Товариства та підпис представника покупця (отримувача) засвідчений штампом підприємства. Видаткова накладна містить посилання на договір про закупівлю товару №226Т від 08.01.2020. Товарно-транспортна накладна містить посилання на видаткову накладну №31 від 04.03.2020.
В підтвердження повноважень особи, яка прийняла товар з боку покупця (відповідача), позивачем надано копію довіреності №115 від 03.03.2020 на отримання від ТОВ «Машинері Груп» цінностей - фронтальний навантажувач LOVOL FL936F-II.
Відповідач вартість отриманого товару сплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 686015,60грн., на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви позивачем додані копії платіжних доручень №2188 від 26.02.2020, №2483 від 02.04.2020, №2634 від 16.04.2020, №2707 від 23.04.2020, №670 від 24.04.2020, №37 від 19.05.2020, №130 від 16.06.2020, №451 від 30.07.2020, №772 від 27.08.2020, №1029 від 12.10.2020, №1030 від 13.10.2020, №1035 від 15.10.2020, №1038 від 15.10.2020, №1069 від 21.10.2020.
У зв'язку із несплатою відповідачем у повному обсязі вартості отриманого товару, позивач 28.04.2021 звернувся до відповідача з вимогою вих. №28-04/01 від 28.04.2021 про сплату заборгованості за договором №226Т від 08.01.2020 протягом семи днів від дня отримання даної вимоги. В якості доказів направлення вимоги до матеріалів позовної заяви додані копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної АТ «Укрпошта» від 28.04.2021. В якості доказів отримання (вручення) відповідачем вимоги надана роздруківка витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, у зв'язку із не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за договором про закупівлю товару №226Т від 08.01.2020 та наявністю несплаченої заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 429472,24 грн., з яких: 369984,40грн. - сума основного боргу, 13232,01 грн. - 3% річних, 30232,10 грн. - інфляційні, 16024,13грн. - пеня.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення договору про закупівлю товару №226Т від 08.01.2020 між сторонами договору згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга стаття 712 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту першого статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як визначено положеннями статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що уклавши договір, сторонами узгоджено найменування, кількість та вартість товару, який буде поставлятися позивачем, строки поставки та умови оплати, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.
Судом встановлено, що на виконання цих умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1 056 000,00грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковою накладною №31 від 04.03.2020, товарно-транспортною накладною №Р31 від 04.03.2020 та актом прийому-передачі обладнання від 04.03.2020. Вказана видаткова накладна відповідає вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Сторони претензій одна до одної не мають, про що зазначено в акті прийому-передачі обладнання.
Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
Отже, враховуючи, що обов'язок з оплати отриманого товару виник у відповідача на підставі договору, який виконаний позивачем виходячи із його істотних умов (ціна договору, кількість та асортимент товару), відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок з позивачем за цим договором.
За висновками суду, враховуючи визначені у договорі умови оплати, кінцевий строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором з оплати вартості отриманої продукції є таким, що настав 02.06.2020.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, як покупцем, своє право на отримання продукції було реалізовано 04.03.2020. Оплата отриманого товару здійснена частково у сумі 686015,60грн., а саме: 26.02.2020 у сумі 211 200,00грн., 02.04.2020 у сумі 2476,00грн., 16.04.2020 у сумі 100 000,00грн., 23.04.2020 у сумі 72 000,00грн., 24.04.2020 у сумі 5421,20грн., 19.05.2020 у сумі 4880,00грн., 16.06.2020 у сумі 50 000,00грн., 30.07.2020 у сумі 50 000,00грн., 27.08.2020 у сумі 30 000,00грн., 12.10.2020 у сумі 8800,00грн., 13.10.2020 у сумі 50 000,00грн., 15.10.2020 у сумі 51 171,20грн., 15.10.2020 у сумі 19 870,80грн., 21.10.2020 у сумі 30 196,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Таким чином, про визнання зобов'язань з оплати товару свідчить факт часткової оплати товару, що відповідачем жодним чином не заперечується.
Докази сплати позивачу відповідачем заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору та специфікації до нього у сумі 369 984,40грн. суду не надані та в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, враховуючи, що факт передачі позивачем товару на виконання умов договору поставки, підтверджується наявними у справі доказами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 369 984,40грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що обставини зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву не надають відповідачеві право порушувати договірні зобов'язання та відповідно не є підставою для його звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх грошових зобов'язань за договором. Такі обставини, про які зазначає відповідач, є звичайними ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 13 232,01грн. Вказані нарахування здійснено позивачем на суму боргу в розмірі 660 022,80грн. за період з 03.06.2020 по 16.06.2020, на суму богу 610 022,80грн. за період з 17.06.2020 по 30.07.2020, на суму боргу 560 022,00грн. за період з 31.07.2020 по 28.08.2020, на суму боргу 530 022,80грн. за період з 29.08.2020 по 12.10.2020, на суму боргу 369 984,40грн. за загальний період з 22.10.2020 по 08.06.2021.
Судом перевірено розрахунок заявлених 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди нарахувань 3% річних на суми боргу 660 022,80грн., 610 022,80грн., 560 022,80грн. та 530 022,80грн., а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним. Суд зазначає, що день фактичної оплати товару 16.06.2020, 30.07.2020 та 28.08.2020 не включається до кількості днів прострочення за період, за який здійснюються відповідні нарахування. Враховуючи вказане вірним буде нарахування 3% річних:
- на суму боргу 660 022,80грн. за період з 03.06.2020 по 15.06.2020 (3% річних - 703,30грн.);
- на суму боргу 610 022,80грн. за період з 16.06.2020 по 29.07.2020 враховуючи, що відповідачем 16.06.2020 сплачено 50 000,00грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 17.06.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 610 022,80грн. за період з 17.06.2020 по 29.07.2020 (3% річних - 2150,08грн.);
- на суму боргу 560 022,80грн. за період з 30.07.2020 по 26.08.2020 враховуючи, що відповідачем 30.07.2020 сплачено 50 000,00грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 31.07.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 560 022,80грн. за період з 31.07.2020 по 26.08.2020 (3% річних 1239,39грн.);
- на суму боргу 530 022,80грн. за період з 27.08.2020 по 11.10.2020 враховуючи, що відповідачем 27.08.2020 сплачено 30 000,00грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 29.08.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 530 022,80грн. за період з 29.08.2020 по 11.10.2020 (3% річних 1911,56грн.);
- на суму 369 984,40грн. за період з 22.10.2020 по 08.06.2021 (3% річних - 6988,33грн.).
Провівши власний перерахунок заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 12 992,66грн.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 12 992,66грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
За приписами частини 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 30 232,10грн.
Вказані нарахування здійснено позивачем на суму боргу в розмірі 660 022,80грн. за червень 2020 року, на суму боргу 530 022,80грн. за вересень 2020 року, на суму боргу 369 984,40грн. за період листопад 2020 року - квітень 2021 року.
Перевіривши подані розрахунки та періоди нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є не вірним, оскільки позивачем не враховані вищенаведені положення, які підлягають застосуванню при проведенні відповідних нарахувань.
Суд зазначає, що у червні 2020 року прострочення відповідача зі сплати 660 022,80грн. тривало з 3-го по 15-й день календарного місяця червня, тобто 13 календарних днів. Отже, за період з 03 по 15 червня 2020 року прострочення склало менше півмісяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Провівши власний перерахунок інфляційних втрат на суму боргу 530 022,80грн. за вересень 2020 року та на суму боргу 369 984,40грн. за період з листопад 2020 року - квітень 2021 року судом встановлено, що загальний розмір цих вимог складає 28 912,05грн. (2650,11 + 26261,94грн.).
Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 28 912,05грн.
Суд зазначає, що розглядаючи вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат судом не застосовувалась формула визначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №905/21/19 від 26.06.2020 з огляду на наступне.
У пункті 28 вказаної постанови Верховний Суд зазначив, що визначений у цій постанові спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 Цивільного кодексу України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Таким чином, сторони у справі та суд який розглядає спір не позбавлені права до застосування інших математичних підходів щодо способів розрахунку інфляції.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин четвертої та шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 322 Господарського кодексу України.
За умовами пункту 7.6. договору у разі порушення покупцем строків оплати за прийнятий товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 16 024,13грн.
Вказані нарахування здійснено позивачем на суму боргу в розмірі 660 022,80грн. за загальний період з 03.06.2020 по 16.06.2020, на суму боргу 610 022,80грн. за період з 16.06.2020 по 30.07.2020, на суму боргу 560 022,80грн. за період з 31.07.2020 по 28.08.2020, на суму боргу 530 022,80грн. за період з 29.08.2020 по 12.10.2020, на суму боргу 471 222,80грн. за період з 13.10.2020 по 15.10.2020, на суму боргу 400 180,80грн. за період з 16.10.2020 по 21.10.2020, на суму боргу 369 984,40грн. за період з 22.10.2020 по 01.12.2020.
Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань на суму боргу 660 022,80грн., 610 022,80грн., 560 022,80грн., 530 022,80грн., 471 222,80грн., 400 180,80грн., а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним. При проведені розрахунку пені позивачем допущені помилки аналогічні тим, що і при розрахунку 3% річних. Враховуючи вказане вірним буде нарахування пені:
- на суму боргу 660 022,80грн. за період з 03.06.2020 по 15.06.2020 (пеня - 1731,20грн.);
- на суму боргу 610 022,80грн. за період з 16.06.2020 по 29.07.2020 враховуючи, що відповідачем 16.06.2020 сплачено 50 000,00грн. (пеня 4400,16грн.);
- на суму боргу 560 022,80грн. за період з 30.07.2020 по 26.08.2020 враховуючи, що відповідачем 30.07.2020 сплачено 50 000,00грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 31.10.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 560 022,80грн. за період з 31.07.2020 по 26.08.2020 (пеня 2478,79грн.);
- на суму боргу 530 022,80грн. за період з 27.08.2020 по 11.10.2020 враховуючи, що відповідачем 27.08.2020 сплачено 30 000,00грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 29.08.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок 3% річних на суму боргу 530 022,80грн. за період з 29.08.2020 по 11.10.2020 (пеня 3823,11грн.);
- на суму боргу 471 222,80грн. за період з 13.10.2020 по 14.10.2020 враховуючи, що відповідачем 12.10.2020 сплачено 8800,00грн. та 13.10.2020 - 50000,00грн. (пеня 154,50грн.);
- на суму боргу 400 180,80грн. за період з 15.10.2020 враховуючи, що відповідачем 15.10.2020 сплачено 51 171,20грн. та 19 870,80грн. В той же час оскільки початок періоду визначений позивачем з 16.10.2020, що не є порушенням, судом здійснюється розрахунок пені на суму боргу 400 180,80грн. за період з 16.10.2020 по 20.10.2020 (пеня 328,01грн.);
- на суму 369 984,40грн. за період з 22.10.2020 по 01.12.2020 (пеня 2486,78грн.).
Провівши власний перерахунок заявленої до стягнення пені судом встановлено, що загальний розмір пені складає 15 402,55грн.
Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 15 402,55грн.
Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.209 у справі №922/445/19.
В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано копії: договору №01/12-2020/м від 01.12.2020 з додатковою угодою до нього №07/06-21 від 07.06.2021, акту приймання передачі наданої правової допомоги від 11.06.2021, платіжного доручення №320 від 09.06.2021, ордеру серія КС №664302 від 01.12.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7159/10 від 07.12.2018.
Акт приймання-передачі містить опис наданих послуг та їх вартість, яка складає 18000,00грн.
Заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи, до суду не надходило.
З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, проаналізувавши зміст вищевказаних доказів на підтвердження вартості наданої правничої допомоги, виходячи із загальних засад діючого законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу.
При цьому беручи до уваги, що позов задоволено частково, відповідно до вимог статті 129 ГПК України слід покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 17908,60грн.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинері Груп”, м.Харків до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая», м.Вугледар, Донецька область про стягнення заборгованості в загальній сумі 429472,24грн., в тому числі: 369984,40грн. - сума основного боргу, 13232,01грн. - 3% річних, 30232,10грн. - інфляційні, 16024,13грн. - пеня, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (85670, Донецька обл., місто Вугледар; код ЄДРПОУ 40695853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинері Груп» (61010, місто Харків, вулиця Вернадського, будинок 1, квартира 87; код ЄДРПОУ 39193728) основний борг в сумі 369 984,40грн., 3% річних в сумі 12 992,66грн., інфляційні втрати в сумі 28 912,05грн., пеню в сумі 15 402,55грн., судовий збір в сумі 6409,37грн. та витрати на правову допомогу в сумі 17908,60грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
У судовому засіданні 04.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021.
Суддя М.О. Лейба