Іменем України
27 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/3432/20
провадження № 22-ц/4809/986/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л.,Черненка В.В.,
за участі секретаря - Діманової Н.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Кіровоградська обласна прокуратура,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Паіцики Олега Васильовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , та Головного Управління Національної поліції у Кіровоградській області на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2021 року у складі судді Іванової Н.Ю. і
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області) та просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на свою користь моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 19 квітня 2018 року слідчим ГУ НП в Кіровоградській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120000000073, а 05 червня 2018 року позивачу вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
В подальшому, 27 червня 2018 року прокуратурою Кіровоградської області затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 по обвинуваченню його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Після судового розгляду Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 05 квітня 2019 року кримінальне провадження закрив на підставі ст. 284 КК України, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення через недоведеність вчинення ОСОБА_1 вказаного злочину.
Позивач вважає, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та неправомірні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діляність, досудове розслідування, прокуратури, завдали йому значних моральних втрат, зганьбили його честь і гідність, завдали шкоди його репутації, призвели до порушення стану його здоров'я, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя у подальшому, в тому числі і підтримання стану здоров'я.
Ухвлою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2021 року замінено прокуратуру Кіровоградської області на Кіровоградську обласну прокуратуру.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2021 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 66 000 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з незаконним перебуванням позивача під слідством та судом з 19 квітня 2018 року по 05 квітня 2019 року, у останнього виникло право на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.
Враховуючи, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є суттєво завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, дійшов до висновку про стягнення в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 66 000 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Паіцика О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте без повного та належного дослідження справи та з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції застосовуючи ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», обрахував лише мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за 11 місяців кримінального переслідування.
Позивач вважає, що стягнення на його користь моральної шкоди у вказаному розмірі не обмежуються її мінімальним розміром.
Судом першої інстанції не враховано характер та обсяг страждань, стан здоров'я, наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що призвели до обмеження його свободи та у позбавленні спілкування з рідними та оточуючими людьми, можливості реалізації життєвих планів, та потребували значних зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
Також судом першої інстанції проігноровано та не вирішено питання відшкодування судових витрат у справі.
В апеляційній скарзі ГУ НП в Кіровоградській області просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що безумовною підставою для відшкодування шкоди є саме наявне рішення суду, в якому встановлено незаконність та протиправність слідчих дій.
Посилання ОСОБА_1 , що його незаконно було притягнуто до кримінальної відповідальності, які взяті до уваги судом першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду із порушенням процедури звернення.
Також відповідач не погоджується з обрахунком, спричиненої на думку позивача шкоди, з огляду на встановлений мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2020 року в розмірі 4 723 грн та тривалість кримінального пропровадження відносно ОСОБА_1 в період з 05.06.2019 по 05.04.2019.
На підтвердження своїх доводів позивачем не надано жодних розрахунків та доказів, які б вказували на те, в чому полягає спричинена моральна шкода, а також наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача.
Від представника Кіровоградської обласної прокуратури Бабенко М.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Паіцики О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.
Від адвоката Паіцики О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Від представника Кіровоградської обласної прокуратури Бабенко М.Г. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда закрито кримінальне провадження № 12018120000000073 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КК України, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення по даному кримінальному провадженню через недоведеність вчинення ОСОБА_1 вказаного злочину. Ухвала суду набрала законної сили.
Часткового задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважаючи, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно позивача (19 квітня 2018 року) по дату постановлення ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда про закриття кримінального провадження (05 квітня 2019 року) в порядку ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розрахував, що розмір відшкодування моральної шкоди складає 66 000 грн (6 000 грн х 11 місяців).
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначається судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що слідчим ГУ НП України в Кіровоградській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018120000000073, за ч. 1 ст. 263 КК України за фактом придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу відносно ОСОБА_1
05 червня 2018 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
27 червня 2018 року прокуратурою Кіровоградської області обвинувальний акт стосовно позивача по обвинуваченню його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України було затверджено та направлено до Кіровського районного суду м. Кіровограда для розгляду по суті.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12018120000000073 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв'язку із відмовою прокурора від підтримання обвинувачення (а.с. 7).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення, позивач ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на відшкодування шкоди.
З аналізу встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством з 05 червня 2018 року (повідомлення про підозру) до 05 квітня 2019 року (дата винесення ухвали про закриття кримінального провадження), тобто 10 повних календарних місяців.
Суд першої інстанції, внаслідок неправильного тлумачення законодавчих норм, неправильно визначив період незаконного перебування позивача під слідством, тому суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами апеляційної скарги ГУ НП в Кіровоградської області щодо неправильного обрахунку тривалості кримінального провадження.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду'та встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції) розмір мінімальної заробітної плати (6 000 грн), відшкодуванню на користь позивача підлягає моральна шкода за час перебування під слідством, яка має бути не менше 60 000 грн (6 000*10 місяців).
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлює тільки мінімальний граничний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, який мже бути збільшений судом з урахуванням конкретних обставин справи.
Зокрема, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, що також не було взято до уваги судом першої інстанції.
Тому правильними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не обмежуються її мінімальним розміром.
Суд вважає, що незаконне перебування ОСОБА_1 під слідством, завдало останньому моральної шкоди, так як призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків, порушення репутації і вимагали від ньогозначних додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення попереднього стану, розмір якої суд оцінює в розмірі 6 000 грн.
Тому з урахуванням встановленого ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімального розміру моральної шкоди, а також обставин справи, засад розумності і справедливості, на його користь в сукупності підлягає стягненню 66 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, розмір якої є достатнім і в повній мірі відповідатиме завданим ОСОБА_1 моральним стражданням.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції проігноровано та не вирішено питання відшкодування судових витрат у справі, оскільки навдене не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, є підставою для ухвалення додатковго рішення.
Згідно п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справа № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), сфера дії Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», поширюється, в тому числі, й на осіб, стосовно яких закрите кримінальне провадження у зв'язку з відмовою від підтримання державного обвинувачення.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата верховного Суду дійшла висновку, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відтак не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційної скарги ГУ НП в Кіровоградській області про те, що позивач звернувся до суду із порушенням процедури звернення.
З огляду на те, що суд першої інстанції виніс правильне по суті рішення про часткове задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , та Головного Управління Національної поліції у Кіровоградській області задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2021 року змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03.08.2021.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
В. В. Черненко