Житомирський апеляційний суд
Справа №273/2621/20 Головуючий у 1-й інст. Новицький Є. А.
Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.
03 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Микитюк О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №273/2621/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - служба у справах дітей Баранівської міської ради, служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо спілкування і виховання онука, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Новицького Є.А. в м. Баранівка,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з малолітнім онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити способи її участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: шляхом необмеженої можливості спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв'язку, через інтернет за допомогою Skype, Viber; кожні другі вихідні місяця з 08.00 години суботи до 20.00 години неділі наступного дня, без присутності матері за фактичним місцем її проживання; мати побачення з онуком в навчальному закладі під час проведення свят, організованих вчителями або адміністрацією цього закладу не покидаючи при цьому дошкільний навчальний заклад; забирати онука на 7 (сім) днів в весняний період (з 08.00 години 01 березня по 20.00 години 07 березня, щороку) та 7 днів осінній період (з 08.00 години 01 жовтня по 20.00 години 07 жовтня щороку) за фактичним місцем її проживання без присутності матері.
В обґрунтування позову зазначила, що між її сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баранівського районного відділу управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №75. Вказує, що від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року шлюб між ними було розірвано, місце проживання дитини в суді не визначалося. Зазначає, що з 2017 року ОСОБА_2 разом із своїми батьками чинять їй перешкоди у спілкуванні з її малолітнім онуком. Стверджує, що вона як бабуся, постійно цікавиться життям свого онука, має право приймати участь у його вихованні, розвитку, так само як і відповідач та її батьки. Однак, вказує, що її право порушується заборонами відвідувати, спілкуватися та будь-яким чином приймати участь у житті її онука зі сторони відповідача та її батьків. По даному факту зазначає, що зверталася до міського голови Баранівської міської ради Житомирської області, Баранівського відділення поліції з проханням врегулювати даний конфлікт. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити її позов та усунути перешкоди у здійсненні її прав щодо спілкування і виховання онука.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити способи участі у вихованні та спілкуванні з онуком: кожні перші та треті вихідні місяця з 12.00 до 14.00 години суботи та з 12.00 до 14.00 години неділі, в присутності матері ОСОБА_2 та представника служби у справах Баранівської міської ради за фактичним місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 ; мати побачення з онуком в навчальному закладі під час проведення свят, організованих вихователями або адміністрацією цього закладу не покидаючи при цьому дошкільний навчальний заклад; необмежене спілкування з онуком засобами телефонного зв'язку, через Інтернет за допомогою Skype, Viber. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 тривалий час чинить їй перешкоди у спілкуванні з онуком, а тому запропонований нею графік побачень з онуком відповідає інтересам дитини, оскільки між нею та відповідачем склалися неприязні стосунки. Зазначає, що в обґрунтування запропонованого нею графіку покладене відвідування парків, кінотеатрів, розважальних центрів та інших заходів для дітей, яких немає у м. Баранівка. Вказує, що її син ОСОБА_4 також був вимушений подати позов до суду про усунення перешкод у спілкуванні з сином. Зазначає, що відповідач ухиляється від належного виконання рішення суду, усі зустрічі відбуваються під гучним емоційним супроводом з боку ОСОБА_2 та її батьків. Вказує, що судом першої інстанції невірно зазначено місце побачень, оскільки в дім та на територію за адресою проживання онука ОСОБА_3 її не пускають. Окрім того, стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що вона проживає у м. Києві та кожні перші та треті вихідні має їздити до м. Баранівки. Вказує, що залучення представника служби у справах дітей Баранівської міської ради до зустрічей з дитиною не прописано в жодних нормативно-правових актах, вважає, що такі зустрічі не сприятимуть налагодженню соціальних зв'язків між нею та онуком, оскільки всі представники служби у справах дітей Баранівської міської ради товаришують з відповідачем. Зазначає, що перебування дитини з бабусею протягом 7 днів весняно-осіннього періоду буде використано для оздоровлення та відпочинку онука. Враховуючи вищевикладене, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 23 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баранівського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис №75.
Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.03.2016.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього № НОМЕР_2 від 18.07.1987.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
Вбачається, що дитина залишилася проживати з матір'ю, тобто ОСОБА_2 за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно доданих до справи заяв ОСОБА_1 зверталася до Баранівської міської ради та Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського відділу ГУНП із вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з онуком.
Із акту обстеження умов проживання від 18.12.2020 складеного головним спеціалістом служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Луніним А.В. вбачається, що зі слів бабусі ОСОБА_1 мати дитини та її батьки чинять систематичні перешкоди у спілкуванні з онуком.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Баранівської міської ради орган опіки та піклування вважає за доцільне здійснення ОСОБА_1 своїх прав щодо спілкування та виховання онука ОСОБА_3 у формі побачень та спілкування в присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання дитини в терміни та періодичністю, яка може бути встановлена на розсуд суду з можливістю приїзду у дні встановлені судом для батька ОСОБА_4 рішенням Баранівського районного суду.
Як встановлено в суді та підтверджується матеріалами справи, між подружжям - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також і сторонами по даній справі склалися спірні правовідношення щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом, так як в добровільному порядку визначити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні бабусею ОСОБА_1 свого онука досягнуто не було, а іншого крім судового порядку чинним законодавством не передбачено.
Вирішуючи вказаним спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що право бабусі ОСОБА_1 на спілкування з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доведеним та обґрунтованим. Проте, оскільки дитина тісно пов'язана з матір'ю, насамперед психологічно, а тому, у такому віці та за відсутності тривалого спілкування ОСОБА_3 з бабусею ОСОБА_1 буде недоречно здійснювати зустрічі між останніми за відсутності матері, адже такі дії можуть негативно відобразитися на психології дитини.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він ухвалений на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах, на підставі норм матеріального права з дотримання процесуального законодавства.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Проте норми Сімейного кодексу України, встановлюють особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, при цьому, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабою ОСОБА_1 та внуком ОСОБА_3 , врахувавши інтереси дитини, вік дитини, наявність інших родичів, суд обґрунтовано задовольнив позов частково та визначив порядок участі баби у спілкуванні та вихованні внука.
При вирішенні спору щодо участі баби у вихованні дитини, суд першої інстанції обґрунтовано врахував інтереси малолітньої дитини, ставлення позивача до онука, та те, що позивач має бажання спілкуватися із онуком, а також те, що відповідач не сприяє такому спілкуванню, виходячи із наявності спору між ними.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та визначив періодичність, порядок та тривалість такої участі та спілкування з врахуванням віку дитини за участю її матері - відповідачки у справі ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір врахував доводи позивача та заперечення відповідача та прийшов до обґрунтованого висновку, що усунення перешкод у спілкування позивача та визначення регламенту зустрічі з неповнолітнім ОСОБА_3 не суперечать інтересам дитини, виходячи з її віку, фізичного та морального розвитку.
Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що спілкування з внуком протягом весняно - осіннього періоду по місцю її проживання, а не за місцем проживання дитини і їхньої матері буде в інтересах дитини, оскільки як вбачається із змісту висновку органу опіки і піклування, комісія, надаючи його, врахувала як прихильність дитини так і її вік. Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано доказів, які б вказували на те, що спілкування її з онуком у його віці без присутності матері, з відривом від нормального, звичайного для дитини середовища, буде відповідати його інтересам.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Решта доводів апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів. Даним доказам кожному окремо та в сукупності правильно надана оцінка судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді