Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5412/21 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
03 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/5412/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Кузьміна Леся Леонідівна про визнання недійсним договору дарування і застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Кузьміна Л.Л. про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л. за №101, застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56145673 від 14.01.2021, що здійснене приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кузьміною Л.Л. та визнати право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2
14 червня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що 18.03.2017 між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо наміру укласти в майбутньому договір купівлі-продажу транспортного засобу. Вказує, що згідно домовленості, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання придбати у третьої особи за межами України автомобіль в строк, що не перевищує одного календарного місяця, а він зобов'язався прийняти та оплатити товар в орієнтовному розмірі 10 000 доларів США, оформивши договір купівлі-продажу рухомого майна відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що в рахунок внесення часткової плати за вказаним договором, він передав відповідачу 5000 євро, що у гривневому еквіваленті складає 153 294,00 грн. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і не повернув отриманні кошти.
Вказує, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14.12.2020 по справі №296/2479/19 його позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто 153 294,00 грн. Стверджує, що з метою уникнення виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_2 уклав договір дарування квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно укладеного договору дарування ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частки вказаної вище квартири. Вважає, що головною метою укладення договору дарування було безпосереднє уникнення цивільно - правової відповідальності за судовим рішенням. Окрім того, зазначає, що державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій у ВП №64150623, яке відкрите щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів не виявлено іншого майна чи грошових коштів, що у свою чергу унеможливлює виконати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13.08.2020 тим самим не дозволяючи реалізувати право на захист порушених його прав.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №296/5412/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Кузьміна Л.Л. про визнання недійсним договору дарування і застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності задоволено.
Накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не всебічно та неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Вказує, що між сторонами у даній справі не вбачається наявність спору з приводу вказаної квартири, оскільки спір щодо відшкодування коштів у розмірі 5000 євро вирішений рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13.08.2020 у цивільній справі №296/2479/19. Вказує, що при подані позову у вказаній цивільній справі позивач не ставив питання про його забезпечення.
Зазначає, що на час укладення договору дарування спірна квартира не була під забороною чи арештом, а також не було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13.08.2020 у цивільній справі №296/2479/19. Вказує, що на даний час відкрите виконавче провадження ВП №64150623 по вказаному рішенню та виконується шляхом відрахувань із його пенсії. Окрім того, зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13.08.2020, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі №296/2479/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153 294, 00 грн.
12 січня 2021 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист по вказаній цивільній справі №296/2479/19.
14 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про примусове виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13.08.2020 про стягнення з ОСОБА_2 153 294,00 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_2 уклав договір дарування квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом позову у даній цивільній справі. Відтак право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 у частці Ѕ та за ОСОБА_4 у частці Ѕ.
Як вбачається з матеріалів справи 15 січня 2021 року старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галіцькою М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64150623.
З наданої ОСОБА_2 електронної довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.07.2021 вбачається, що на підставі виконавчого провадження №64150623 з пенсії ОСОБА_2 здійснюється відрахування у розмірі 20 % від пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2, частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку право власності відповідача оскаржуваною ухвалою не порушено, оскільки спірна квартира належить на праві влсності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову носять лише тимчасовий характер.
Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З огляду на зазначене та відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_5 , слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді