Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15351/20 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
03 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/15351/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м. Житомирі,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 12 000,00 гривень щомісячно.
Позовні вимоги мотивувала тим, що між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб міським відділом реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції, актовий запис №1359 від 07 лютого 2002 року. Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що сімейне життя між ними припинено, донька проживає разом з нею і вона самостійно, матеріально забезпечує догляд та виховання доньки. Стверджує, що в жовтні 2020 року між ними досягнута усна домовленість, відповідно до якої відповідач сплачує на утримання доньки не менше 12 000 грн на місяць. Однак, у порушення усної домовленості відповідачем за жовтень, листопад 2020 року сплачено аліментів на загальну суму 4000 грн.
Зазначає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 12 000 грн., оскільки є засновником та керівником підприємств ПП «Матрикс» та ТОВ «Матрикс Груп», має на праві спільної сумісної власності нерухоме майно, яке придбано за кошти родини, а саме: квартиру по АДРЕСА_1 , квартиру по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,1486 га по АДРЕСА_3 (об'єкт незавершеного будівництва, 40% готовності) по АДРЕСА_3 , квартиру за адресою АДРЕСА_4 , а також 1/2 частину квартири по АДРЕСА_5 . Вказує, що дохід відповідача від діяльності підприємств обраховується не менше 100 000 грн в місяць, а розмір аліментів був визначений з відповідачем за усною домовленістю з урахуванням потреб дитини, яка звикла жити в родині, де середньомісячні витрати на дитину складають не менше 12 000 - 16 000 грн в місяць.
Зазначає, що вона працює в КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради на посаді медичної сестри та її дохід складає 7 500,00 грн., що є недостатнім для забезпечення належного рівня утримання спільної дитини, до якого вона звикла, а тому просить винести рішення, яким встановити розмір аліментів, що будуть сплачуватися батьком на утримання дитини.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 17.12.2020 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі, в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 17.12.2020 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що на даний час працює на посаді директора ТОВ «Матрикс Груп» з неповним робочим днем (0,25 окладу) і отримує заробітну плату щомісячно в розмірі 1198,65 грн. Зазначає, що валовий дохід 911 775,22 грн, який вказаний в податковій декларації за 2020 рік та в листі ГУ ДПС у Житомирській області від 07.04.2021 не включає понесених ним як ФОП ОСОБА_2 витрат в сумі 780 389,30 грн. Вказує, що його дохід за 2020 рік становить 131 385,921 грн. Стверджує, що квартира АДРЕСА_6 належить йому не повністю, а тільки 41/100 частки. У свою чергу квартира АДРЕСА_7 та квартира в Туреччині продані, а кошти витрачені на потреби сім'ї. Будинок, а саме об'єкт незавершеного будівництва, 40% готовності, по АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці площею 0,1486 га, а отже сама земельна ділянка як окремий майновий об'єкт не існує. Зазначає, що на даний час в провадженні Богунського районного суду м. Житомира знаходиться цивільна справа №295/367/21 за позовом ОСОБА_1 до нього про поділ вищевказаного майна. Окрім того, вказує, що позивач працює в КП Лікарня №2 ім. Павлусенка» і має дохід 7 500 грн щомісячно, проте, з урахуванням програми уряду на підтримку медичних працівників дохід позивача є значно більшим. Зазначає, що до пред'явлення позову він у добровільному порядку надавав матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 2 000 - 2 500 грн щомісячно, крім цього за його кошти купувався одяг для дочки, продукти харчування та надавались кошти на інші потреби.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони у справі є подружжям та перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 07.09.2002 міським відділом реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції, актовий запис №1359. Наведене підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 07.09.2002.
Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.03.2014.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідачу на праві власності на час розгляду справи належать: 1) об'єкт незвершеного будівництва - житловий будинок із відсотком готовності 40%, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка із кадастровим номером 1822086500:01:001:0265 за вказаною адресою; 2) 1/2 частина квартири АДРЕСА_8 . За змістом інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.11.2020 та від 05.02.2021 року ОСОБА_2 також є власником квартири АДРЕСА_9 .
Відповідно до довідки №56 від 01.12.2020 ОСОБА_1 працює в КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради на посаді медичної сестри стаціонару. Згідно вказаної довідки сума доходу за травень - жовтень 2020 року складає 37 611,33 грн.
Зі змісту довідки №11 від 22.01.2021 виданої ОСОБА_2 вбачається, що відповідач працює неповний робочий день (0,25 окладу) у ПП «Матрикс Груп», в якому обіймає посаду директора. Його дохід за період із 01.01.2020 по 31.12.2020 року склав 11 680,19 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме є платником єдиного податку 3 групи.
Відповідно до відповіді ГУ ДПС у Житомирській області від 29 січня 2021 року, за відомостями податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 обсяг доходу останнього за 2019 рік склав 1 255 716,17 грн., за 1 квартал 2020 року - 240 222,82 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами було придбано у власність в період перебування в шлюбі квартири на території Турецької Республіки. Наведене підтверджується довідками агентства нерухомості «King Homes», в яких містилась згадка про придбання відповідного об'єкту нерухомості.
Відповідно до довідки агентства нерухомості «King Homes», вбачається, що на час складання довідки у Кадастровому управлінні міста Аланья за ОСОБА_2 не рахувалось нерухомого майна на території Турецької Республіки.
Зі змісту листа ГУ ДПС у Житомирській області від 07 квітня 2021 року, вбачається, що дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2020 рік становить 911 775,22 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що ФОП ОСОБА_2 понесено витрати в сумі 780 389,30 грн по отриманому валовому доходу 911 775,22 грн за 2020 рік, що підтверджується платіжними доручення та актами наданих послуг по договору, укладеного ФОП ОСОБА_2 із ТОВ «РОВЕР АКТИВ» від 14 січня 2020 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано твердження позивача щодо наявності у нього на праві власності квартири в Турецькій Республіці, як і не доведено факту її продажу. Окрім того, суд першої інстанції виходив з того, що основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, покладається на батьків, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 12 000 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.
Аналізуючи спірні правовідносини та надаючи оцінку висновків суду першої інстанції стосовно таких, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.
Згідно із ч. 3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд не вправі самостійно змінити спосіб стягнення аліментів з частини заробітку (доходу) на тверду грошову суми чи навпаки, а може лише визначати величину присуджених до стягнення аліментів.
Пред'явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати спільну дитину.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд правильно виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу утримання неповнолітньої дитини та дійшов правильного висновку про те, що позивачка потребує допомоги на її утримання, а відповідач зобов'язаний надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
В свою чергу, згідно із ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи наведене, колегія суддів виходить із безумовного права дитини на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоров'я позивачки та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Між тим, у силу вимог ст. 180 СК України обов'язок по забезпеченню даного рівня прожиткового мінімуму покладається на обох батьків.
Отже, мінімальний розмір аліментів на дату розгляду справи на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 1255 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовуючи позов посилалась на те, що відповідач є засновником та керівником підприємств ПП «Матрикс» та ТОВ «Матрикс Груп», має на праві спільної сумісної власності нерухоме майно, яке придбано за кошти родини та дохід відповідача від діяльності підприємств обраховується не менше 100 000 грн в місяць.
Проте, позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем доходу у зазначеному розмірі, що в сукупності привело б до висновку про те, що він спроможний сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачка посилається саме ймовірний заробіток відповідача.
Більше того, колегія суддів погоджується із запереченнями відповідача стосовно того, що розмір аліментів, який визначений позивачкою є нічим необґрунтованим, оскільки позивачкою не надано жодних доказів затрати коштів у відповідному розмірі, який фактично в шість разів вищий законодавчо встановленого мінімуму, а також не доведена можливість відповідача сплачувати таку суму, так і розумна необхідність заявленого розміру аліментів.
Поряд з цим, визначений позивачкою розмір аліментів у деякій мірі, може стосуватися додаткових витрат на дитину, що може бути предметом окремого позову, а також остання не позбавлена права на звернення до суду з вимогою, зокрема про збільшення розміру аліментів за умов встановлених ст. 192 СК України.
Поряд з цим, перш за все аліменти є утриманням, тобто першочерговим є обсяг затрат, які необхідні для такого утримання, у даному випадку дитини, що як зазначалося вище, позивачкою не обґрунтовано, а не розмір доходів потенційного платника таких.
Разом з тим, відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, а тому може працювати та сплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведене, із встановлених обставин справи, засад розумності, виваженості, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів до 6000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі з 12000,00 грн до 6000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що позовна заява ОСОБА_1 задоволена на 50% (з 12 000, 00 грн до 6000,00 грн), тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави підлягає зменшенню з 840,80 грн. до 420,40 грн. (50% від 840,80 грн.).
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі 1261,20 грн., його апеляційну скаргу задоволено на 50 % (з 12000, 00 грн до 6000,00 грн), а тому на користь ОСОБА_2 підлягає компенсація судового збору за рахунок держави у сумі 630,60 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2021 року змінити.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі з 12000,00 грн щомісячно до 6000,00 грн щомісячно починаючи з 17.12.2020 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 840,80 грн до 420,40 грн.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 630,60 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді