Справа № 161/19955/18 Провадження №11-кп/802/636/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
30 липня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2021 в кримінальному провадженні №12018030010003210 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2021 клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 17.09.2021р. включно. Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 27.07.2021 захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2021 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосувати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби з 23:00 до 07:00 год ранку.
В обгрунтування власних доводів посилається, що ризики наведені прокуророрм не доведені матеріалами кримінальногго провадження, а тому відсутні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Судом не враховано наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, перебування на його утриманні неповнолітнього сина та хворої матері, яка потребує стороннього догляду, визнання ним своєї вини за епізодом від 18.10.2018, офіційного працевлаштування в ДП "Луцький ремонтний завод "Мотор" на посаді слюсаря з ремонту авіадвигунів третього розряду в цеху №4, де той зарекомендував себе з позитивної сторони, як сумлінний, дисциплінований працівник, а також, що ОСОБА_8 є несудимим в порядку ст.89 КК України. Крім того судом не надано належної оцінки тій обставині, що обвинувачений тривалий час з 18.10.2018 перебуває під вартою.
Заслухавши доповідача, який виклав основні доводи апеляції, думку захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в частині вирішення питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Так, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а метою - запобігання спробам переховуватись від суду, вчинення тиску на свідків та потерпілого, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставами для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.
Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений хоча і в порядку ст. 89 КК України не судимий, визнає вину у вчиненні епізоду кримінального правопорушення від 18.10.2018, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває неповнолітній син та матір, яка потребує стороннього догляду, до затримання був працевлаштованим, проте вказані соціальні зв'язки не є достатніми для запобігання ризикам, доведеним прокурором під час судового розгляду провадження, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, вчиненного із погрозою застосування насильства, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
З цих підстав, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також відмовив стороні захисту у зміні запобіжного захисту з тримання під вартою на домашній арешт, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційний скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин, апеляційний суд вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника, не знаходить.
Керуючись ст. 422? КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.07.2021 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 вересня 2021 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді