печерський районний суд міста києва
Справа № 640/13328/20-а
Категорія 139
14 червня 2021 року Печерський районний суд міста Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Шевченко Т.В.,
справа № 640/13328/20-а
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Департамент патрульної поліції у м. Києві
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Дмитра Андрійовича,
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. щодо залишення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2268279 від 19.03.2020 року без змін, а скаргу позивача без задоволення та зобов'язати заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. скасувати постанову інспектора 6 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Душенківського Д.І. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, яким його визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним, так як винесене з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, посилається на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення пункту 8.7.3 ПДР, оскільки він проїхав на дозволений сигнал світлофора. Крім того, в оскаржуваному рішення відсутня дата, коли воно було винесено, у зв'язку з чим останнє винесено з порушенням норм ст. 283 КУпАП. При цьому, він не отримував копії протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2268279 від 19.03.2020 року, що є порушенням ст. 285 КУпАП.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року справу передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 10-11).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.03.2021 року справа розподілена судді Батрин О.В. (а.с. 15).
Ухвалою суду від 23.03.2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду на 14.06.2021 року (а.с. 16).
До судового засідання учасники справи не з'явились. 09.06.2021 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Тому, суд розглянув справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що постановою інспектора 6 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Душенківського Д.І. серії ЕАК № 2268279 від 19.03.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови 19.03.2020 року під час несення служби щодо забезпечення правопорядку у м. Києві інспектор УПП у м. Києві на вул. Мишуги помітив автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3 ПДР. При цьому, ОСОБА_1 на місці зупинки автомобіля під його керуванням від отримання другого примірника постанови відмовився, письмові пояснення при матеріалах справи відсутні.
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Управління патрульної поліції у м. Києві, подавши відповідну 24.04.2020 року скаргу.
Рішенням заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. б/д і б/н щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2268279 від 19.03.2020 року без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення (а.с. 5-6).
Вказаним рішенням, серед іншого, встановлено, що відповідно до наявних реєстрів відправки поштової кореспонденції УПП у м. Києві другий примірник постанови було направлено на адресу поштового відділення за місцем проживання ОСОБА_1 вказаним у постанові та згідно електронного сайту Укрпошти 10.04.2020 року відправлення вручене.
Не погодившись з таким рішенням заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А., позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга і третя статті 122.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом (статті 287 КУпАП).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 та 2 ст. 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Відповідні положення закріплені також і в статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Аналіз викладених норм свідчить, що постанови про накладення адміністративного стягнення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції.
При цьому, закон передбачає два способи оскарження таких постанов, які є альтернативними: подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи) поліції та подання відповідного позову до суду. При цьому, перший спосіб слід розуміти як досудовий порядок врегулювання спору, другий - судовий.
За результатами застосування першого чи другого способу оскарження, орган, який розглядає спір (вищестоящий орган (посадова особа) поліції або суд) розглядає скаргу (позов), надаючи оцінку постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності та приймає відповідне рішення.
Суд звертає увагу, що можливість оскарження такого рішення вищестоящого органу (посадової особи) за результатами розгляду скарги на постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, норми чинного законодавства не містять.
Таким чином, звернення позивача до суду із цим позовом є реалізація ним права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а предметом спору є скасування рішення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд наголошує на тому, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження вищестоящого органу (посадової особи) поліції щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією цього органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження таким органом обставин, викладених у відповідній скарзі на постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.
Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може оцінювати повноту розгляду вищестоящим органом (посадовою особою) поліції скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
При цьому, у даному випадку беззаперечним є факт наявності саме дискреційних повноважень відповідача щодо розгляду по суті скарги позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, запроваджені КУпАП способи оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи позивача, викладені у скарзі можуть бути оцінені судом під час розгляду справи з оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими органами (посадовими особами) за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь - яких прав та обов'язків.
Аналогічну позицію у справі щодо оскарження рішення органу адміністративного оскарження висловив Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року по справі № 810/869/16.
Таким чином, суд у даній справі не вправі надавати оцінку прийнятого рішення органом адміністративного оскарження по суті скарги, підміняючи таким чином в судовому порядку компетенцію цього органу та фактично застосовуючи у судовому процесі процедуру досудового (адміністративного) порядку врегулювання спору.
У даному випадку позивач фактично заперечує саме правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності згідно постанови інспектора 6 роти 1 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Душенківського Д.І. серії ЕАК № 2268279 від 19.03.2020 року.
У свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав, шляхом оскарження рішення органу адміністративного оскарження, не є належним та не може призвести до реального відновлення порушених прав. Належним способом захисту у такому випадку є оскарження саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не рішення органу адміністративного оскарження, прийнятого за результатами розгляду по суті скарги на таку постанову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 222, 258, 276, 283,287,288,293 КУпАП, ст. 2, 5-10, п. 2 ч. 1 ст. 20, 73-77, 241-246, 257- 262, 283, 293, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Дмитра Андрійовича - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції у м. Києві: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.
Суддя О.В.Батрин