Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1660/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243)
до Приватної фірми "Пальміра" (61189, м. Харків, вул. Велика Кільцева, 99, код ЄДРПОУ 23468190)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Настусенко за довіреністю №08-21/89/2-21
відповідача - не з'явився
До господарського суду Харківської області звернулася Харківська міська рада з позовом про стягнення з Приватної фірми "ПАЛЬМІРА" 62 373,01 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Велика Кільцева, 99 в м. Харків площею 0,1402 га відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 №1174 та додаткової угоди до нього від 11.12.2013 р.
Харківська міська рада також просить стягнути з відповідача судові витрати та розглядати справу за участю його представника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 11.05.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 03.06.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті .
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та відомості про яку містяться в ЄДРПОУ.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .
Проте ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача, повернуті без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Велика Кільцева, 99, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 02.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 28.05.1997 № 436 ПФ «ПАЛЬМІРА» надано в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1402 га по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові.
На підставі зазначеного рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та відповідачем укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174.
Згідно з п. 1.2. договору його укладено строком до 28.05.2022 для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину.
Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Згідно зі ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
А відтак, саме територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради як розпорядник землі на території м. Харкова є належним позивачем у даній справі.
На підставі ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження шляхом прийняття рішень. Також, виходячи із загальних вимог цивільного законодавства, рада може виступати як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин при укладанні різного виду угод.
Із зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами ч. З ст. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Вирішення питань про передачу землі у користування є виключним правом ради - суб'єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого ст. ст. 179-181 ГК України, з урахуванням положень ЗК України.
Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України фінансовою та матеріальною основою органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, є земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом ч. ч.І, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Податковим кодексом України, який набув чинності 01.01.2011, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вже було зазначено, між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ПФ «ПАЛЬМІРА» укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174.
Відповідно до умов договору земельну ділянку загальною площею 0,1402 га по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові надано для експлуатації та обслуговування павільйону-магазину.
Згідно з п. 2.1. договору плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати у розмірі 107,49 грн.
До договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174 було внесено зміни шляхом укладання додаткових угод від 12.11.1997, від 01.07.1999, від 05.09.2000, від 31.07.2001, від 11.12.2013.
Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди від 11.12.2013 до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174 розмір орендної плати з 01.01.2014 за земельну ділянку згідно з розрахунком № 780/14 від 20.11.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 96344,42 грн., або в місяць - 8028,70 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028,2008 рік - 1,152,2009 рік - 1,059,2010 рік - 1,0,2011 рік - 1,0,2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.
Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Цей позов стосується стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування ПФ «ПАЛЬМІРА» земельною ділянкою по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові площею 0,1402 га відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до п. 2.1. додаткової угоди від 11.12.2013 до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174 складає 1720436 грн.
Відповідно до п. 2.3. зазначеного зазначеної додаткової угоди Орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.
Враховуючи викладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації складає:
за 2014 рік - 1 720 436 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2013 рік) = 1 720 436 грн.;
за 2015 рік - 1 720 436 грн. * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік) = 2 148 824,56 грн.;
за 2016 рік - 2 148 824,56 грн. * 1,433 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2015 рік) = 3 079 265,59 грн.;
за 2017 рік - 3 079265,59 грн. * 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2016 рік) = 3 264 021,53 грн.;
за 2018 рік - 3 264 021,53 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2017 рік) = 3 264 021,53 грн.;
за 2019 рік - 3 264021,54 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018 рік) = 3 264 021,53 грн.;
за 2020 рік - 3 264 021,54 грн. * 1,0 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2019 рік) = 3 264 021,53 грн.
Відповідно до п. 2.2. зазначеної додаткової угоди ПФ «ПАЛЬМІРА» повинна була сплатити 5,6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає:
3 264 021,53 грн. * 5,6 % = 182 785,21 грн. (розмір орендної плати за 1 рік);
182 785,21 :12 = 15 232,10 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць).
Згідно з вищенаведеним, ПФ «ПАЛЬМІРА» повинна була сплатити за період з 01.05.2018 по 31.12.2020, що складається з 8 місяців 2018, 2019 та 2020 року таку орендну плату:
за 8 місяців з 01.05.2018-31.12.2018 - 121 856,80 грн
за 1 рік з 01.01.2019-31.12.2019 - 182 785,21 грн
за 2 місяці з 01.01.2020-28.02.2020 - 30 464,20 грн
за 8 місяців з 01.05.2020 по 31.12.2020 - 121 856,80 грн.
Пунктом 1.3. рішення 34 сесії Харківської міської ради 7 скликання 18.03.2020 №2079/20 «Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СОУШ-19)» зазначено, що не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового Кодексу подали податкову декларацію мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за відповідні місяці. Фізичним особам - платникам плати за землю перерахунок здійснюється контролюючим органом.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.01.2021 № 948/5/20-40-04-02-11 сплата орендної плати ПФ «ПАЛЬМІРА» складає: 2018 - 182 796,00 грн., за 2019 -182 796,00 грн., за 2020 - 89 930,00 грн.
Виходячи із вищевказаного листа ГУ ДПС у Харківській області фактично сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові за період з 01.05.2018 по 31.12.2020 таку орендну плату:
121 864,00 грн за період з 01.05.2018 по 31.12.2018
182 796,00 грн за період з 01.01.2019 по 31.12.2019
89 930,00 грн за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Отже, заборгованість зі сплати орендної плати ПФ «ПАЛЬМІРА» за користування земельною ділянкою по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174 та додаткової угоди до нього від 11.12.2013 за період з 01.05.2018 по 31.12.2020 складає 62 373,01 грн.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства Приватна Фірма «ПАЛЬМІРА» (61189, вул. Велика Кільцева, 99, код: 23468190) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Велика Кільцева, 99 у м. Харкові площею 0,1402 га відповідно до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.06.1997 № 1174 та додаткової угоди до нього від 11.12.2013 в розмірі 62 373,01 грн та 2 270,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Відповідач - Приватне підприємство Приватна Фірма «ПАЛЬМІРА» (61189, вул. Велика Кільцева, 99, код: 23468190).
Повне рішення складено "02" серпня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров