"21" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/514/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Свида К.В.,
від відповідачів:
1) Приватного підприємства - Фірми “В.Е.Е.” - Приймачук С.І.,
2) Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області - не з'явився,
3) Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області - Щелчков О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” до Приватного підприємства - Фірми “В.Е.Е.”, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконними та скасування розпорядження райадміністрації, рішення виконкому і свідоцтв про право власності, припинення права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Блаз” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства - Фірми „В.Е.Е.”, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про:
- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983 “Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет Таїровський” площею 57,22 кв.м;
- визнання незаконним та скасування свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, виданого ПП - Фірмі “В.Е.Е.” виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12 січня 1999 року на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року №983;
- визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 р., на підставі якого ПП - Фірма “В.Е.Е.” було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року ПП - Фірмі “В.Е.Е.”;
- визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12 червня 2018 року “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності ПП “Фірма В.Е.Е.”;
- припинення права власності ПП - Фірми “В.Е.Е.” на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1599794651237, номер об'єкта в РПВН 17009940, номер запису про право власності 27065271;
- зобов'язання ПП - Фірму “В.Е.Е.” звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних ТОВ “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних ПП - Фірми “В.Е.Е.” майна та речей.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне. ТОВ “Блаз” на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3,84 га, на якій розташований ринок-супермаркет “Таїровський” за адресою: вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, Таїровська селищна рада, Овідіопольський район, Одеська область. Як вказує позивач, починаючи з 1992 року, на виділеній земельній ділянці ним здійснено будівництво об'єктів ринку Супермаркет “Таїровський” та у встановленому законом порядку оформлено на них право власності. Водночас, як зазначає позивач, 14.01.2020 р. йому стало відомо, що право власності на належний йому об'єкт нерухомого майна - кафе, літ. К/, загальною площею 72,0 кв.м, одночасно зареєстровано також за Приватним підприємством-Фірма “В.Е.Е.” (кафе-бар (торговельний павільйон “Бутербродна”)). При цьому позивач зауважує, що 01.12.2020 р. на адвокатський запит представника ТОВ “Блаз” адвоката Оксюти В.В. Овідіопольською районною державною адміністрацією було надано засвідчену копію витягу з розпорядження голови Овідіопольської РДА Одеської області № 983 від 30.12.1998 р. “Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” та копію акту введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі. Між тим позивач додає, що на підставі вказаного розпорядження № 983 виконавчим комітетом Таїровської селищної ради народних депутатів 12.01.1999 р. було видано ПП-Фірма “В.Е.Е.” свідоцтво № 2 про право власності на розташований на ринку торгівельний павільйон “Бутербродна”, який був побудований позивачем на виділеній останньому земельній ділянці.
Так, стосовно обставин набуття ТОВ “Блаз” в постійне користування земельної ділянки під будівництво ринку та обставини правонаступництва позивача, останній зазначає наступне. Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської Ради народних депутатів № 88 від 06.02.1990 р. “Про створення малого підприємства “Блаз” було зареєстровано Мале підприємство “Блаз” та його статут. 10.01.1992 р. МП “Блаз” звернулося до виконкому Овідіопольської районної Ради народних депутатів з клопотанням про виділення земельної ділянки в приміській зоні на землях колгоспу ім. К.Лібкнехта для організації технічного обслуговування та продажу легкових автомобілів. Відповідно до виписки з протоколу № 4 зборів уповноважених членів колгоспу ім. К.Лібкнехта Овідіопольського району Одеської області від 15.02.1992 р. було надано дозвіл на вилучення ділянки ріллі площею 1,5 га та передачу її в постійне користування МП “Блаз”.
25.02.1992 р. виконавчий комітет Одеської міської ради народних депутатів надав дозвіл № 42 на розроблення ескізного проекту станції техобслуговування легкових автомобілів іномарок, “ВАЗ” і магазину з їх продажу в м. Одесі СП “ІталБлаз”, та запропонував для цих цілей земельну ділянку площею до 1,5 га в Київському районі м. Одеси, який знаходився в користуванні колгоспу ім. К.Лібкнехта Овідіопольського району. Рішенням Овідіопольської районної Ради народних депутатів № 167 від 29.05.1992 р. було припинено право користування колгоспу ім. К.Лібкнехта на земельну ділянку площею 1,5 га - рілля, розташованої в Південній промзоні (вул. Вільямса, Ільфа і Петрова). Відтак, як вказує позивач, вказану ділянку було переведено до земель запасу та надано її в постійне користування МП “Блаз” для розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу. Наразі позивач додає, що відповідно до акту відведення земельної ділянки від 03.06.1991 р. (вірогідно, що допущено технічну помилку - 1992 року), виданого на виконання рішення районної Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області № 167 від 29.05.1992 р. МП “Блаз” було передано 1,5 га земель запасу під розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу. Також позивач зазначає, що у 1992 році МП “Блаз” отримало державний акт на право користування землею серії Б № 031756, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № Р-11-92 Овідіопольського району Одеської області, на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5 га, з призначенням: на будівництво станції технічного обслуговування автомобілів і магазину з їх продажу. Відтак, за ствердженнями позивача, саме на отриманій в 1992 році в постійне користування земельній ділянці площею 1,5 га ним в 1994 році було побудовано, а згодом реконструйовано та зареєстровано право власності на приміщення кафе літ. „К/”.
Наразі позивач зазначає, що в період з травня 1992 року по лютий 1998 року включно Овідіопольською районною Радою народних депутатів та Таїровською селищною радою позивачу, який є правонаступником МП “Блаз”, АТЗТ “Лесі-Блаз-Сервіс”, АТ ЗТ “Блаз”, були виділені поступово земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП “Нива”: 1,5 га; 0,3 га; і 2,0 га, - з початку під будівництво СТО та магазину з продажу автомобілів, а потім призначення змінено на розташування ринку широкого профілю продовольчих та промислових товарів під назвою ринок “Супер-Маркет “Таїровський”.
Так, 11.06.2003 р. Приморською районною адміністрацію Одеського міськвиконкому було зареєстровано ТОВ “Блаз” (реєстраційний номер 20303264000010520), яке було створено в результаті реорганізації шляхом перетворення акціонерного товариства закритого типу “Блаз” і є його повним правонаступником, про що зазначено в статуті ТОВ “Блаз”.
При цьому позивач зазначає, що від початку позивачу було виділено земельну ділянку 1,5 га та у 1992 році отримано Державний акт постійного користування цією земельною ділянкою, одна із сторін якої розташована повздовж вулиці Вільямса, до якої у подальшому було додано ще дві земельні ділянки вільні від забудов та саме на виділеній вперше в 1992 році земельній ділянці площею 1,5 га, яка розташована повздовж вулиці Вільямса, позивачем було побудовано приміщення кафе. Так, за ствердженнями позивача, виділені ділянки позивачем поступово забудовувалися торгівельними павільйонами та іншими спорудами, а у 1997-1998 році було закінчено розробку проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова у м. Одесі, яким вздовж вул. Вільямса було передбачено будівництво кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке фактично було збудоване у 1994 році на земельній ділянці 1,5 га і за планом мало бути лише переплановане, і яке існує і на цей час, що підтверджується технічним паспортом і свідоцтвом на право власності на нерухоме майно ТОВ “Блаз”, де вказане приміщення зазначене як кафе під літ. “К1” або “К/” загальною площею 72 кв.м, внутрішньою площею 62,9 кв.м.
Наразі, як вказує позивач, 15.11.2006 р. на підставі рішень виконкому Таїровської селищної ради № 345 від 19.11.2003 р. та № 396 від 30.11.2005 р. ТОВ “Блаз” отримало свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого ТОВ “Блаз” належать на праві приватної власності будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, а саме:
- пункт охорони, Ю, 18,6 м2; службова будівля, 2П, 14,8 м2; торговий павільйон, 3С, 30,0 м2; торговий павільйон, 4Т, 30,6 м2; торговий павільйон, 5У, 14,1 м2; торговий павільйон, 6Ф, 25,0 м2; навіс, 7Х, 102,6 м2; пункт охорони, 8Ц, 9,8 м2; торговий павільйон, 94, 36,7 м2; торговий павільйон, 10Ш, 39,6 м2; торговий павільйон, 11Щ, 73,8 м2; торговий павільйон, 12Е, 29,4 м2; торговий павільйон, 13Ь, 33,9 м2; торговий павільйон, 14Ь, 30,5 м2; торговий павільйон, 15Ю, 20,4 м2; торговий павільйон, 16Я, 15,0 м2; торговий павільйон, 17А/, 47,0 м2; торговий павільйон, 18 Б/, 33,3 м2; торговий павільйон, 19В/, 29,8 м2; торговий павільйон, 20Г/, 31,1 м2; торговий павільйон, 2ІД/, 14,9 м2; торговий павільйон, 223/, 29,8 м2; офіс, 23И/, 15,9 м2; кафе, 24КД 72,0 м2; торговий павільйон, 25Л/, 15,9 м2; торговий павільйон, 26М/, 22,5 м2; торговий павільйон, 27Н/, 33,0 м2; торговий павільйон, 290/, 15,8 м2; торговий павільйон, 29П/, 29,9 м2; торговий павільйон, 30Р/, 32,4 м2; торговий павільйон, 31С/, 34,2 м2; торговий павільйон, 32Т/, 31,1 м2; торговий павільйон, 33У/, 32,5 м2; торговий павільйон, 34Ф/, 31,8 м2; торговий павільйон, З5Х/, 84,0 м2; торговий павільйон, 36Ц/, 55,9 м2; торговий павільйон, 374/, 27,8 м2; торговий павільйон, 38Ш/, 28,1 м2; торговий павільйон, 39Щ/, 15,1 м2; торговий павільйон, 40Ь/, 43,8 м2; торговий павільйон, 41Ь/, 15,6 м2; магазин, 42Ю/, 45,7 м2; ворота-2шт., 43 № 1, № 2; ворота-2 шт., 44 № 3, № 4; огорожа, ворота 1 шт., 45 № 5, № 6, 39,7 м2; огорожа, 46 № 7, 1151,0 м2; огорожа, 47 № 8, 239,1 м2; водопровід, 48 № 9, 144 м2; каналізація, 49 № 10, 151 м2; площадка під торгові точки, 501, 18618,0 м2; контейнери 448 шт., 51 II; площадка під автостоянку, 52 III, 14880,0 м2; адміністративна будівля, 53 А, 24,4 м2; адміністративна будівля, 54 Б, 16,4 м2; магазин, 55В, 28,9 м2; магазин, 56Г, 18,3 м2; вбиральня, 57Д, 19,4 м2; магазин, 58Е, 41,4 м2; магазин, 59Ж, 41,3 м2; магазин, 603, 43,2 м2; магазин, 61И, 44,7 м2; магазин, 62К, 45,2 м2; трансформаторна, 63Л, 3,4 м2; навіс, 64М, 40,0 м2; навіс, 65Н, 340,3 м2. Наразі позивач зауважує, що право власності на вказані будівлі ринку було зареєстровано 15.11.2006 р. Овідіопольським районним БТІ, про що видано витяг № 12511406. При цьому всі належні ТОВ “Блаз” будівлі ринку, в тому числі приміщення кафе, зазначене в свідоцтві про право власності під літ. К/, загальною площею 72,0 м2, відображене в технічному паспорті, складеному 14.11.2006 р. Овідіопольським районним БТІ.
Також позивач додає, що на початку 2012 року ТОВ “Блаз” здійснювало інвентаризацію майна, про що 18.01.2012 р. було складено акт інвентаризації матеріальних цінностей ринку Супермаркет “Таїровський”, відповідно до якого серед капітальних будівель ринку знаходиться приміщення кафе площею 62,9 м2, позначене в додатках до акту інвентаризації за № 430, детальне розташування, площа, кількість, найменування матеріальних цінностей вказано в додатку № 1 до даного акту.
Враховуючи отримання ТОВ “Блаз” свідоцтва про право власності на розташовані на ринку будівлі та споруди, в тому числі приміщення кафе літ. К/, враховуючи реєстрацію права власності на це майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що вбачається з відповідної відмітки на свідоцтві від 15.11.2006 р. та відповідно до наданого Овідіопольським РБТІ витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за ствердженнями позивача ТОВ “Блаз” було впевнено, що є власником приміщення кафе та не мало жодних підстав вважати, що його право власності може бути порушено, до того часу, поки 14.01.2020 не отримало від ПП-Фірма “В.Е.Е.” документи, які свідчили про реєстрацію права власності на цей самий об'єкт нерухомого майна також за ПП- Фірма “В.Е.Е.”.
Крім того, як наголошує позивач, починаючи з 1992 року та по сьогоднішній день, до ТОВ “Блаз” жоден орган державної влади, місцевого самоврядування, юридична або фізична особа не зверталися з питанням щодо виділення чи вилучення частини земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні позивача відповідно до державного акту 1992 року на 1,5 га, а згодом державного акту від 17.02.2000 р. на 3,84 га, а також ТОВ “Блаз” та підприємства, правонаступником яких воно є нікому не надавали дозвіл на будівництво павільйонів або інших споруд на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ “Блаз”.
Водночас, як наголошує позивач, на початку 2020 року під час чергової повної інвентаризації майна керівництву ТОВ “Блаз” стало відомо, що ПП-Фірма “В.Е.Е.”, засноване 14.06.1995 р. громадянкою ОСОБА_1 , та про існування якого ТОВ “Блаз” навіть не було відомо, 12.01.1999 р. отримало свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” смт. Таїрово, розташований за адресою: смт. Таірово, ринок “Супер-маркет “Таїровський” по вул. Вільямса.
Так, 14.01.2020 р. ТОВ “Блаз” виявило, що право власності на розташований на території ринку об'єкт нерухомого майна - кафе, літ. К/, загальною площею 72,0 м2, який був побудований та належить ТОВ “Блаз”, одночасно зареєстровано також за приватним підприємством - Фірма “В.Е.Е.” (кафе-бар (торговельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”)).
При цьому позивач вказує, що на підтвердження права власності ПП Фірма “В.Е.Е.” 14.01.2020 р. надало позивачу наступні копії документів: свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, видане 12.01.1999 р. на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983; копію відповіді Овідіопольської РДА від 13.05.2004 р. № 1/23/01-1180 про надання дозволу на розробку проекту відведення ППФ “В.Е.Е.” земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів); технічний паспорт, складений 20.11.2006 р. ТОВ “Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна”; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р., видане на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради від 30.11.2006 р. № 417 на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12770919 від 05.12.2006 р.; копію рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12.06.2018 р. “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства “Фірма “В.Е.Е.”; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2018 р. № 131061339.
Так, позивач зазначає, що як вбачається зі свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, воно видане 12.01.1999 р. виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983, засвідчує, що торговельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ПП “Фірма “В.Е.Е.”. Згідно з реєстраційним написом на зворотному боці свідоцтва запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” зареєстровано Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 2 від 12.01.1999 р.
Також позивач зазначає, що 01.12.2020 р. представник ТОВ “Блаз” адвокат Оксюта В.В. звернувся до Овідіопольської районної державної адміністрації з адвокатським запитом № 68 щодо надання засвідченої копії розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 983 від 30.12.1998 р. “Про затвердження Актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” та копії акту введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі, затвердженого розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 983 від 30.12.1998 р. та вказані документи було надано у відповідь на адвокатський запит листом № 2533/01-33/01/2341 від 10.12.2020 р.
Крім того позивач вказує, що як вбачається із копії акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації без дати прийняття такого акту, місцезнаходженням торгівельного павільйону “Бутербродної”, загальною площею 57,22 м2, є ринок “Супер-Маркет “Таїровський”, замовник ПП “Фірма ВЕЕ” та у вказаному акті зазначено, що вказаний павільйон побудований на підставі дозволу на здійснення будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією ДАБІ Овідіопольського району № 22 від 16.12.1997 р.
Між тим позивач зазначає, що розпорядженням голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 було затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту - торгівельного павільйону “Бутербродна” на ринку “Супер-Маркет “Таїровський” площею 57,22 м2 (пп.б п. 1 розпорядження), однак у вказаному розпорядженні № 983 не вказано, хто здійснив будівництво об'єкта, на якій земельній ділянці та кому саме РБТІ має видати правовстановлюючі документи.
Наразі позивач зауважує, що із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р. вбачається, що воно видане ППФ “В.Е.Е.” на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, (вул. Вільямса академіка), 83 “к”, на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради від 30.11.2006 р. № 417, однак копія вказаного рішення виконкому Таїровської селищної ради від 30.11.2006 № 417, на підставі якого 05.12.2006 р. ПП-Фірма “В.Е.Е.” було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар, у позивача відсутня, при цьому з метою отримання вказаного рішення для подання його до суду представник ТОВ “Блаз” 25.02.2021 р. звернувся з адвокатським запитом № 20 до Таїровського селищного голови та після отримання копії рішення № 417 воно буде надано до суду, а у разі ненадання відповіді або відмови у наданні відповіді на адвокатський запит позивач буде вимушений просити суд витребувати відповідні докази.
Як вказує позивач, з технічного паспорту на кафе-бар по АДРЕСА_4 , виготовленого 20.11.2006 р. ТОВ “Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна” та підписаного начальником Овідіопольського РБТІ, кафе-бар складається з 8 приміщень, а саме: 1 - залу площею 36,6 м2, 2 - комори площею 0,7 м2, 3 - буфету площею 5,5 м2, 4-кухні площею 6,9 м2, 5 - шашличної площею 4,7 м2, 6 - кабінету площею 7,9 м2, 7 - душової площею 1,0 м2, 8 - туалету площею 1,4 м2, всього - 64,7 м2та в описанні характеристик будівель та споруд зазначено, що рік побудови кафе-бару - 2005, загальна площа - 78,7 м2.
Водночас, як зазначає позивач, в технічному паспорті, виготовленому 14.11.2006 р. Овідіопольським РБТІ на будівлі ринку за адресою вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, які належать ТОВ “Блаз”, на викопіюванні відображені земельна ділянка, яка надана в постійне користування позивачу, та розташовані на ній будівлі та споруди ринку, при цьому належне ТОВ “Блаз” приміщення кафе відображено на викопіюванні серед інших будівель ринку як 24 К1. Крім того позивач зазначає, що як вбачається з плану кафе К1 та експлікації до плану (план згідно з відміткою на ньому складений 08.08.2005), будівля кафе складається з восьми приміщень, загальною площею 62,9 м2, а саме: 1 - кафе площею 36,2 м2, 2 - підсобне площею 0,6 м2, 3 - кухня площею 5,5 м2, 4 - кухня площею 6,6 м2, 5 - мийка площею 4,6 м2, 6 - кімната відпочинку площею 7,0 м2, 7 - душова площею 1,0 м2, 8 - туалет площею 1,4 м2 та в описанні характеристик будівель та споруд зазначено, що кафе під літ. К1 1994 року побудови, загальною площею 72,0 м2. Тобто, за ствердженнями позивача, з місця розташування, конфігурації, площі, інших характеристик будівлі, право власності на яку зареєстровано за ПП “Фірма “В.Е.Е.” та будівлі кафе К1 (К/), свідоцтво про право власності на яке видано ТОВ “Блаз”, вбачається, що це один і той самий об'єкт.
Також позивач додає, що рішенням виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12.06.2018 р. “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства “Фірма “В.Е.Е.” було присвоєно об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) нову адресу: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10. За ствердженнями позивача, вказане рішення прийняте на підставі поданого ПП-Фірма “В.Е.Е.” клопотання, копій витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р. та технічного паспорту від 20.11.2006 р., а також враховуючи, що об'єкт нерухомого майна знаходиться у межах земельної ділянки площею 3,84 га для розміщення об'єктів ринку, що є у постійному користуванні іншої юридичної особи - ЗАТ “Блаз”.
Так, позивач зауважує, що 12.07.2018 р. право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 27065271 за ПП-Фірма “В.Е.Е.”.
При цьому позивач наголошує, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 14.01.2020 р. після отримання копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП-Фірма “В.Е.Е.”, а також ідентифікувати, що це один і той самий об'єкт, хоча йому за клопотанням ПП-Фірма “В.Е.Е.” присвоєно іншу адресу. Тобто, за ствердженнями позивача, на сьогоднішній день право власності на кафе, розташоване на земельній ділянці площею 3,84 га, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ “Блаз” для розміщення об'єктів ринку, зареєстровано одночасно і за позивачем, і за відповідачем, однак ПП-Фірма “В.Е.Е.” ніколи не виділялась земельна ділянка під будівництво кафе, будівництво кафе здійснювалося позивачем відповідно до затвердженого проекту разом з іншими будівлями ринку на виділеній позивачу під розміщення об'єктів ринку земельній ділянці. З огляду на зазначене позивач вважає, що всі акти органів державної влади та місцевого самоврядування про введення в експлуатацію та реєстрацію за ПП-Фірма “В.Е.Е.” права власності на приміщення кафе-бару (торгового павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) є незаконними та мають бути скасовані, а державна реєстрація права власності ПП-Фірма “В.Е.Е.” має бути припинена.
Стосовно нормативно-правового обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до вимог ст. 18 Закону України “Про основи містобудування” в редакції статті, яка діяла в період з 16.11.1992 р. по 08.02.2001 р., спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів. Це право Ради народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 22 вказаного Закону в редакції з 16.11.1992 р. по 08.02.2001 р. було передбачено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
При цьому позивач зауважує, що з 01.01.1994 р. по 05.12.2000 р. порядок та умови надання дозволів на виконання будівельних робіт регулювалися положеннями державних будівельних норм ДБН А.3.1-2-93 “Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, затвердженими наказом Держбуду України від 10.08.93 N 136 (далі - ДБН А.3.1-2-93).
Відповідно до п. 1.2 ДБН А.3.1-2-93 дозволи забудовникам (замовникам) на виконання робіт з будівництва видаються органами державного архітектурно-будівельного контролю України. Виконання зазначених в п. 1.2 робіт без дозволу органу держархбудконтролю забороняється (п. 1.6).
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 ДБН А.3.1-2-93 для реєстрації об'єкта та одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до органу держархбудконтролю такі документи, зокрема серед іншого: б) документ, що посвідчує право забудовника (замовника) на користування (власність) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт (будова); м) копії будівельного генерального плану в двох примірниках, погодженого з місцевим органом у справах будівництва і архітектури та іншими зацікавленими органами (Державтоінспекція, генпідрядник, забудовник, землекористувачі сусідніх земельних ділянок, якщо під час будівельних робіт буде використовуватись належна їм ділянка землі).
Додатком 2 до ДБН А.3.1-2-93 є затверджена форма заяви на виконання будівельних робіт, в якій в обов'язковому порядку зазначається інформація про документ, який посвідчує право забудовника на земельну ділянку, на якій буде розміщуватись будівництво.
Таким чином, як вказує позивач, відповідно до вимог Закону України “Про основи містобудування”, ДБН А.3.1-2-93 обов'язковою передумовою здійснення забудови земельної ділянки є наявність права власності чи права користування земельною ділянкою, а також отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який в свою чергу видається лише після підтвердження забудовником (замовником) його права на земельну ділянку.
Водночас позивач наголошує, що як вже зазначалось жодних прав на земельну ділянку ПП-Фірма “В.Е.Е.” ніколи не мало, право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту 1992 року на 1,5 га землі, а згодом державного акту від 17.02.2000 р. на 3,84 га, було надано позивачу та саме позивач здійснював розробку проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку та забудовував ринок торговими павільйонами та іншими спорудами. Тобто, як вказує позивач, початково на виділеній позивачу в постійне користування земельній ділянці 3,84 га (1,5 га; 0,3 га; 2,0 га) були відсутні будівлі та споруди, саме позивач, як законний землекористувач, здійснював розробку проекту будівництва ринку, будівництво будівель ринку відповідно до затвердженого проекту, а також отримав свідоцтво про право власності на збудовані ним об'єкти та зареєстрував своє право власності на них.
При цьому позивач вказує, що наявними у ПП - Фірма “В.Е.Е.” документами (свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розпорядження Овідіопольської РДА № 983 від 30.12.1999 р. “Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі”, рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12.06.2018 р. “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства “Фірма В.Е.Е.”) прямо підтверджується, що об'єкт нерухомого майна торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” знаходиться в межах земельної ділянки 3.84 га, яка перебуває в постійному користуванні позивача для розміщення об'єктів ринку, тобто на землі, наданій в постійне користування позивачу. За ствердженнями позивача, те, що земельна ділянка ніколи не виділялася ПП - Фірма “В.Е.Е.” підтверджується також відповіддю Овідіопольської РДА від 13.05.2004 р. № 1/23/01-1180 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради.
Враховуючи відсутність у ПП-Фірма “В.Е.Е.” права власності або права користування земельною ділянкою, враховуючи, що земельна ділянка, на якій розташований торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, з 1992 року перебуває в постійному користуванні позивача, то, на думку останнього, інспекцією ДАБІ в Овідіопольському районі на законних підставах не міг бути виданий дозвіл на виконання будівельних робіт ПП-Фірма “В.Е.Е.”, і як наслідок, не міг бути введений в експлуатацію об'єкт, який ПП-Фірма “В.Е.Е.” ніколи не будувався.
Так, посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97- ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, ст.ст. 15, 21, 41, 317, 319, 328, 393 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, позивач вважає, що має бути визнане незаконним та таким, що підлягає скасуванню розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 “Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет Таїровський” площею 57,22 м2 та як наслідок, видане Приватному підприємству-Фірма “В.Е.Е.” 12.01.1999 р. виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів на підставі незаконного розпорядження № 983 свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, як і наступне свідоцтво, видане на цей же об'єкт 05.12.2006 р., також мають бути скасовані як незаконні.
При цьому позивач зауважує, що на момент реєстрації права власності ТОВ “Блаз” на будівлі ринку питання реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалося Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, відповідно до п. 1.3 якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається. Реєстрації відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Як вказує позивач, 14.11.2006 р. Овідіопольським РБТІ було виготовлено технічний паспорт для ТОВ “Блаз” на будівлі ринку, в тому числі приміщення кафе К/; 20.11.2006 р. ТОВ “Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна” виготовив технічний паспорт на кафе-бар по вул. Ак. Вільямса, 83 “к” для ПП-Фірма “В.Е.Е.”, затверджений начальником Овідіопольського РБТІ.
Між тим у п. 3.1 Тимчасового положення визначено, що реєстратор, зокрема, установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав. При цьому пунктом 3.3 Тимчасового положення передбачено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, зокрема, якщо заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
При цьому позивач наголошує, що із витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 15.11.2006 р. ТОВ “Блаз” та 05.12.2006 р. ПП - Фірма “В.Е.Е.” вбачається, що реєстрація права власності здійснювалась одним і тим самим органом, одним реєстратором з різницею в декілька днів.
Між тим позивач зауважує, що пунктом 6.1 Тимчасового положення було встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Таким чином, як вказує позивач, враховуючи, що земельна ділянка ПП-Фірма “В.Е.Е.” не відводилася, відповідно не було жодних підстав для прийняття виконавчим комітетом Таїровської селищної ради рішення № 417 від 30.11.2006 р. та видачі 05.12.2006 р. на підставі цього рішення ПП-Фірма “В.Е.Е.” свідоцтва про право власності на будівлю кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”).
Відтак, за ствердженнями позивача, оскільки основною вимогою в даному спорі є вимога про визнання незаконними та скасування правовстановлюючих документів, виданих ПП Фірма “В.Е.Е.”, то будь-які інші вимоги, в тому числі й щодо припинення права власності та усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядженні майном ТОВ “Блаз” є похідними і мають вирішуватись в залежності від результатів вирішення основної вимоги та з огляду на зазначене, у разі задоволення основної вимоги з метою ефективного захисту прав позивача йому мають бути усунуті перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження будівлею кафе шляхом зобов'язання ПП-Фірма “В.Е.Е.” звільнити вказану будівлю від належних підприємству майна та речей.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2021 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” (вх. 533/21) залишено без руху, оскільки заявником до позовної заяви не надано документів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
01.03.2021 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” надійшла заява (вх. № 5783/21), в якій позивачем надано докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а саме платіжне доручення № 2518 від 26.02.2021 р. на суму 15890,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/514/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 29 березня 2021 р.
26.04.2021 р. відповідачем - ПП - Фірмою „В.Е.Е.” було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що Приватне підприємство Фірма “В.Е.Е.” (ідентифікаційний код 22510279) зареєстровано 08.12.1994 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 15431200000000317. При цьому відповідач зазначає, що 04 квітня 1997 р. між АО “Блаз”, як орендодавцем, та ПП Фірма “В.Е.Е.”, як орендарем, було укладено договір № 32 на оренду площі під торгову точку на ринку “Супермаркет Таїровський”, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець здає, а орендар приймає в оренду місце № 2 в ряду 15 для організації торгової точки або складу площею 40 кв.м. Орендодавець здає місце № 2 для розміщення повільйону, що вбачається з підкреслення слова “повільйон”, який зазначений під № 3. Як зазначає відповідач, відповідний договір був укладений строком з 04.04.1997 р. до 04.04.1998 р. (п. 1.3 договору) та в подальшому даний договір неодноразово продовжувався відповідно до п. 1.3 договору, про що свідчать штампи на даному договорі.
Наразі відповідач зауважує, що на підставі даного договору на замовлення ПП Фірма “В.Е.Е.” 08.10.1997 року був розроблений ескізний проект торгового павільйону-бутербродної ПП Фірма “В.Е.Е.”, який був погоджений відповідними службами. Так, за ствердженнями позивача, на підставі договору оренди та розробленого ескізного проекту ПП Фірма “В.Е.Е.” звернулося до Інспекції ДАБК Овідіопольського району та отримало дозвіл на проведення будівельних робіт № 22 від 16.12.2017 року, відповідно до якого ПП Фірма “В.Е.Е.” було надано право на встановлення торгового повільйону “Бутербродна” по вул. Вільямса на землях Таїровської селищної ради. При цьому відповідач вказує, що відповідні роботи були проведені ПП Фірма “В.Е.Е.” та у 1998 році державною технічною комісією було складено Акт про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації та комісією прийнято рішення про те, що торговий повільйон - бутербродна на ринку “Супер-Маркет” “Таїровський” Овідіопольського району побудований на підставі дозволу інспекції ДАБК Овідіопольського района від 16.12.1997 р. № 22 готовий до вводу в експлуатацію; площа - 57,22 кв.м.
Також відповідач додає, що згідно виписки з розпорядження № 983 Овідіопольської РДА від 30.12.1998 р. “Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” затверджено акти введення в експлуатацію закінчених будівництвом: б) торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет Таїровський” площа 57.22 кв.м.
Між тим відповідач зазначає, що 12.01.1999 р. на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради видано свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке засвідчує, що торговельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ПП “Фірма В.Е.Е.”. Також відповідач вказує, що 22.01.1999 р. Державною СЕС Одеської області затверджений Висновок 3-2/180-5 на початок роботи кафе на 16 місць ринок “Супер-Маркет Таїровський”. Відтак, за ствердженнями відповідача, з цього часу ПП Фірма “В.Е.Е.” почало здійснювати господарську діяльність у кафе “Бутербродна”.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що кожного разу для пролонгації договору оренди ПП Фірма “В.Е.Е.” надавало директору ринку Дмитрієву Г.И., який діяв від імені АТ “Блаз”, копії документів, що посвідчували право власності орендаря на нерухоме майно (повільйон-бутербродна), розміщеного на орендованій торговій площі.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що 20.02.2002 р. між Універсальним ринком “Таїровський”, в особі директора Дмитрієва Г.И., та ПП Фірма “В.Е.Е.” було укладено договір № 47 на оренду торгової площі на ринку “Супермаркет Таїровський”, зі строком дії до 20.02.2003 р. з правом подальшої пролонгації. При цьому, як вказує відповідач, укладаючи даний договір, ПП Фірма “В.Е.Е.” надало директору рину ОСОБА_2 копії документів, що підтверджують право власності на кафе-бутербродну. Між тим відповідач звертає увагу на те, що у пункті 2.3 даного договору встановлено, що орендар має право на свій власний розсуд розпоряджатись павільйоном (продавати, переуступати, здавати в суборенду), що належить йому на праві власності, встановленим орендарем на наданій в оренду торговій площі. Відтак, за ствердженнями відповідача, з даного пункту договору очевидно вбачається, що орендодавець обізнаний про наявність права власності орендаря, тобто ПП Фірма “В.Е.Е.”, та визнає за орендарем право розпоряджатись власним майном на свій розсуд, при цьому встановлюючи умову про попередження орендодавця за 10 днів у випадку зміни власника. Така сама умова, за ствердженнями відповідача, міститься й у договорі № 102, укладеного 14.06.2008 р. між Універсальним ринком “Таїровський” та ПП Фірма “В.Е.Е.” (п. 2.4 договору) та для укладання договору ПП Фірма “В.Е.Е.” надавала директору ринка Дмитрієву Г.И. копії документів, що підтверджують право власності на кафе-бутербродну.
Подалі ж, як зазначає відповідач, 01.11.2018 р. між ФОП ОСОБА_3 , яка діяла на підставі договору оренди рухомого та нерухомого майна, укладеного з ТОВ “Блаз” з однієї сторони та ПП Фірма “В.Е.Е.” було укладено договір № 81 про надання торгового місця і послуг на ринку супермаркет “Таїровський”, відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець надає підприємцю в платне користування в ряду № 16 місце № 3 обладнаної торговою точкою в павільйоні, що належить підприємцю на праві власності (смт. Таїрове, масив 28, будова № НОМЕР_2 ). Таким чином, на думку відповідача, все вищенаведене свідчить, що позивач, принаймні з 2002 року (є документальне підтвердження), а фактично з моменту набуття ПП Фірма “В.Е.Е.” у 1999 році, був обізнаний про наявність у ПП Фірма “В.Е.Е.” права власності на спірне нерухоме майно, при цьому з моменту укладення договору оренди у 1997 році та до грудня 2018 року ПП Фірма “В.Е.Е.” сплачувало позивачу орендну плату за торгове місце, на якому розташоване кафе-бутербродна, послуги водопостачання та водовідведення згідно показань лічильника, послуги з постачання електричної енергії, охорону території ринку, вивіз сміття, тощо. Відтак, за ствердженнями відповідача, з моменту виникнення у ПП Фірма “В.Е.Е.” права власності у 1999 році та до грудня 2018 року позивач, будучи обізнаним про право власності відповідача на спірне нерухоме майно, не пред'являв до відповідача жодних претензій та не оскаржував право власності, проте все змінилось у грудні 2018 року після того як помер директор ринку “Таїровський” - ОСОБА_2 . Так, відповідач зауважує, що після смерті ОСОБА_2 нова адміністрація ринку стала відмовлятися від отримання плати за торгове місце та оплати за комунальні послуги відповідно до умов укладеного договору № 81 від 01.11.2018 р.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що 29.03.2004 р. директор ПП Фірма “В.Е.Е.” звернувся до голови Овідіопольської районної адміністрації із заявою про розгляд питання щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки для ПП Фірма “В.Е.Е.”, на якій розташоване нерухоме майно та 13.05.2004 р. (лист № 1/23/01-1180) Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області, керуючись приписами ст. ст. 17, 123, 124 Земельного кодексу України, надано дозвіл на розробку проекту відведення ПП “Фірмі “В.Е.Е.” земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради. Після цього, як зазначає відповідач, директор ПП Фірма “В.Е.Е.” ОСОБА_1 звернулась до директора універсального ринку “Таїровський” ОСОБА_2 із заявою про надання згоди на проведення робіт по відведенню земельної ділянки, на якій розташоване кафе. За ствердженнями відповідача, дана заява подавалася особисто директору ринка ОСОБА_2 та нажаль у відповідача залишилась тільки копія даної заяви без реєстрації такої заяви в адміністрації ринку.
Також відповідач зауважує, що у 2006 році ПП Фірма “В.Е.Е.” було здійснено реконструкцію нерухомого майна, в результаті чого площа кафе збільшилася з 57,22 кв.м. до 64,7 кв.м. та розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 р. затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару загальною площею - 64,70 кв.м, який розташований на території Таїровської селищної ради по АДРЕСА_3 та належить ПП Фірмі “В.Е.Е.”.
Наразі відповідач додає, що 30.10.2006 р. рішенням виконкому Таїровської селищної ради № 408 “Про присвоєння адреси кафе - бару ПП “Фірмі “В.Е.Е.” присвоєно адресу: АДРЕСА_4 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та у зв'язку із присвоєнням нової адреси об'єкту нерухомого майна, Виконкомом Таїровської селищної ради прийнято рішення № 417 від 30.11.2006 р. “Про видачу свідоцтва про право власності на кафе-бар в заміну старого”, видано ПП “Фірмі “В.Е.Е.” свідоцтво про права власності на кафе - бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в заміну старого. Як вказує відповідач, на підставі даного рішення Виконкомом Таїровської селищної ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р. на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 та 05.12.2006 р. Овідіопольським РБТІ було зареєстровано право власності та видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу № 12770919 від 05.12.2006 р.
Поряд з цим відповідач зазначає, що у 2018 році ПП ОСОБА_4 ” було вирішено здійснити державну реєстрацію права власності на кафе-бар у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте при реєстрації виявилось, що раніше присвоєну нерухомому майну адресу, яка була зазначена в свідоцтві про право власності ( АДРЕСА_4 ) неможливо внести до реєстру адрес об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим було неможливе здійснення державної реєстрації права власності у ДРРПНМ. У зв'язку з цим, як вказує відповідач, 26.03.2018 року директор ПП Фірма “В.Е.Е.” звернувся до Таїровської селищної ради з клопотанням про присвоєння іншої адреси, після чого 12.06.2018 р. рішенням виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності ПП “Ф “В.Е.Е.” було присвоєно об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства “Фірма В.Е.Е.”, нову адресу: АДРЕСА_2 , внаслідок чого 17.07.2018 р. в ДРРПНМ приватним нотаріусом Федорченко Т.М. було зареєстровано за ПП Фірма “В.Е.Е.” право власності на кафе - бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), загальною площею 64,7 м2, адреса: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10 РНОНМ 1599794651237.
Таким чином, з огляду на вказане відповідач вважає доводи позивача про протиправність набуття ПП Фірма “В.Е.Е.” права власності на кафе-бутербродна безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про відсутність в акті держаної технічної комісії дати його складання та відсутності у витягу розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту - торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет “Таїровський” площею 57,22 кв.м (пп. б п. 1. розпорядження) інформації щодо того: хто здійснив будівництво об'єкта, на якій земельній ділянці та кому саме РБТІ має видати правовстановлюючі документи, на переконання відповідача такі обґрунтування позовних вимог не повинні прийматись судом до уваги, оскільки відсутність такої інформації у зазначених документах жодним чином не доводить обґрунтованість позовних вимог та не впливає на законність набуття ПП Фірма “В.Е.Е.” права власності на побудоване нерухоме майно (новостворену річ). При цьому відповідач зауважує, що дійсно у акті державної технічної комісії, якою прийнято рішення про готовність об'єкту до експлуатації особами, які його складали, не вказано дату його складання, однак поряд з цим відповідач звертає увагу, що в даному акті міститься інформація щодо замовника ПП Фірма “В.Е.Е.”, а також те, що торговий павільйон-бутербродна побудований відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 16.12.2017 р. № 22, який був виданий Інспекцією ДАБК Овідіопольського району замовнику будівництва ПП Фірма “В.Е.Е.” та комісією прийнято рішення про те, що торговий павільйон-бутербродна на ринку “Супер-Маркет “Таїровський” Овідіопольського району площею 57,22 кв.м готовий до експлуатації. Так, відповідач додає, що згідно інформації, що міститься у витягу з розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983, що даним розпорядженням затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет “Таїровський” площею 57,22 кв.м та на підставі даного розпорядження Виконкомом Таїровської селищної ради видано свідоцтво про право власності. Таким чином, за ствердженнями відповідача, дані документи у своїй сукупності дають змогу встановити хто був замовником будівництва, який саме об'єкт був введений в експлуатацію та хто є власником даного об'єкту.
Щодо стверджень позивача про відсутність у ПП Фірми “В.Е.Е.” документів, що надають право на здійснення будівництва, відповідач зазначає наступне. 04 квітня 1997 року між АТ “Блаз” як орендодавцем та ПП Фірма “В.Е.Е.” як орендарем було укладено договір № 32 на оренду площі під торгову точку на ринку “Супермаркет Таїровський”, що спростовує доводи позивача про відсутність у відповідача права користування земельної ділянкою, оскільки сам позивач надав зазначеним договором відповідачу таке право, уклавши договір саме з метою розміщення ПП Фірма “В.Е.Е.” павільйону, та саме на підставі цього договору відповідачем було отримано дозвіл на проведення будівельних робіт.
Щодо доводів позивача про ідентичність об'єктів нерухомого майна позивача та відповідача останній не погоджується з ними з огляду на наступне. Згідно технічного паспорту на кафе - бар по вул. Ак. Вільямса, 83-к, виготовленого 20.11.2006 р. ТОВ “Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна” та підписаного начальником Овідіопольського РБТІ, кафе - бар складається з 8 приміщень, а саме: 1- залу площею 36, 6 м2, комори площею 0,7 м2, буфет площею 5,5 м2, кухні площею 6,9 м2, шашличної площею 4,7 м2, кабінету площею 7,9 м2, душової площею 1,0 м2, туалет площею 1,4 м2, всього - 64,7 м2; рік побудови 2005 рік (реконструкція), загальна площа - 78,7 м2. В свою чергу, як зауважує відповідач, відповідно до технічного паспорту від 14.11.2006 р., зазначеного позивачем у тексті позовної заяви, об'єкт - кафе під літ. К1 складається з: кафе площею 36,2 м2, підсобне приміщення площею 0,6 м2, кухня площею 5,5 м2, кухня площею 6,6 м2, мийка площею 4,6 м2, кімната відпочинку площею 7,0 м2, душова кабіна площею 1,0 м2, туалет площею 1,4 м2; 1994 року побудови загальною площею - 72,0 м2.
Крім того, відповідач наголошує, що технічний паспорт від 20.11.2006 р. виготовлено на кафе-бар по АДРЕСА_4 та в подальшому 12.07.2018 р. було зареєстровано право власності ПП “Ф “В.Е.Е.” на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольский район, Таїровська селищна рада, масив 28, буд.10. В свою чергу, як вказує відповідач, право власності ТОВ “Блаз” встановлено на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: вул. Академіка Вільямса кут вул. Ільфа і Петрова. За ствердженнями відповідача, навіть візуальний аналіз планів об'єктів, наведений в зазначених технічних паспортах від 14.11.2006 р. та 20.11.2006 р., свідчить про абсолютну відмінність зазначених об'єктів не тільки за площею, але й за внутрішньою структурою. Таким чином, на думку відповідача, об'єкти права власності позивача і відповідача є абсолютно відмінними між собою, мають різну адресу місцезнаходження, відрізняються за площею, конфігурацією та роком побудови. В свою чергу відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних об'єктивних доказів ідентичності вказаних об'єктів, а тому висновок про нібито співпадіння об'єктів, на переконання відповідача, є абсолютно хибними.
При цьому відповідач вважає, що твердження позивача про те, що кафе, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, розташоване на земельній ділянці площею 3,84 га, є припущенням позивача, яке не підтверджується належними та допустимими доказами, водночас підтвердження або спростування такого твердження позивача є важливим та необхідним для повного та всебічного розгляду справи, що може бути встановлено виключно за наслідками проведення судової землевпорядної експертизи.
Щодо права власності позивача на нерухоме майно відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач вказує на те, що 15.11.2006 р. на підставі рішень Виконкому Таїровської селищної ради № 345 від 19.11.2003 р. та № 396 від 30.11.2006 р. ТОВ “Блаз” отримало свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, проте відповідач звертаємо увагу на те, що позивачем до позову не додано ні рішень Виконкому Таїровської селищної ради, ні самого свідоцтва про право власності від 30.11.2006 р., про що свідчить відсутність даних документів у переліку додатків до позову. Таким чином, на думку відповідача, на теперішній час твердження позивача про наявність у нього права власності не підтверджено жодними доказами. Також відповідач звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем наводиться інформація щодо начебто будівництва кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, саме позивачем, проте, зазначаючи таку інформацію, позивач не наводить жодної конкретної дати здійснення будівництва, прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, тощо, при цьому зазначене стосується не тільки спірного майна, а й взагалі нерухомого майна, на яке позивачу Виконкомом Таїровської селищної ради видано свідоцтво про право власності, оскільки до позовної заяви не додано жодного документа, який би підтверджував здійснення позивачем будівництва будь-якого кафе, у позовній заяві міститься лише посилання на те, що у комплексному висновку № 102 від 24.12.1998 р. зазначено, що для обслуговування відвідувачів та працівників ринку проектом передбачається будівництво трьох кафе, одне з яких кафе “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, однак відповідач наголошує, що як вбачається з відзиву та доданих до нього документів на цей момент ПП “Фірма “В.Е.Е.” вже було побудовано павільйон. Таким чином, відповідач доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами факту будівництва саме ТОВ “Блаз” кафе “Бутербродна”, з огляду на що виникають питання щодо правомірності отримання позивачем права власності на нерухоме майно.
Стосовно строків звернення позивача до суду за захистом порушеного права відповідач із посиланнями на 257, ч. 1 ст. 261, ст. 267 ЦК України вказує, що порівняльний аналіз термінів “довідався? та “міг довідатися?, що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, на думку відповідача, недостатньо. При цьому відповідач зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Також відповідач вказує, що в тексті позовної заяви позивач зазначає, що TOB “Блаз” 14.01.2020 р. виявило, що право власності на розташований на території ринку об'єкт нерухомого майна - кафе, літ.К/, загальною площею 72,0 кв.м, який був побудований та належить ТОВ “Блаз”, одночасно зареєстровано також за Приватним підприємством “Фірма “В.Е.Е.”. Однак на спростування даного твердження відповідач ще раз звертає увагу на те, що вищенаведені обставини справи та докази, які долучаються до даного відзиву, очевидно свідчать про те, що ПП “Фірма “В.Е.Е.” на законних підставах набуло право власності та відкрито володіє, користується і розпоряджається об'єктом своєї власності безперервно протягом значного періоду часу, а саме з 1999 року, при цьому із 1999 року по 2018 рік включно адміністрацією ринку укладались угоди з ПП “Фірма “В.Е.Е.”, в яких зазначалось про право орендаря розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а також сам позивач зазначає, що неодноразово проводились інвентаризації матеріальних цінностей, зокрема в 2012 році.
Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивач знав, що ПП “Фірма “В.Е.Е.” власними силами здійснювало будівництво павільйону на наданій позивачем торговій площі у 1998 році та з того часу й по теперішній час відповідач відкрито володіє, користується та розпоряджається своїм майном, а також отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності у об'єкті нерухомого майна. Крім того, як наголошує відповідач, навіть якщо позивач стверджує, що він не знав про право власності відповідача, то за всіма обставинами справи та з урахуванням строку, протягом якого відповідач користується нерухомим майном, повинен був знати, що відповідач має право власності на кафе. Також відповідач наголошує, що обґрунтування впевненості позивача про своє право власності на кафе фактом отримання у 2006 році свідоцтва про право власності, на думку відповідача, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач користувався цим майном з 1999 року. Між тим відповідач звертає увагу на те, що з 1999 року по 2007 рік ПП “Фірма “В.Е.Е.” самостійно здійснювало господарську діяльність, що зокрема підтверджується ліцензіями на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також дозволами на торгівлю, які щорічно видавались Виконкомом Таїровської селищної ради, а з 2007 року й по теперішній час ПП “Фірма “В.Е.Е.” нерухоме майно передавало в оренду різним фізичним особам-підприємцям, які безпосередньо здійснювали підприємницьку діяльність у кафе “Бутербродна?. Наразі відповідач також наголошує, що, звертаючись до суду з даним позовом, позивач очевидно розраховував на той факт, що з 1997 року й по грудень 2018 року всіма справами з управління ринком “Супермаркет “Таїровський? займався його колишній директор ОСОБА_2 , в тому числі й укладення договорів про надання у користування торгових площ та директору ринка надавалися документи, що посвідчують право власності ПП “Фірма “В.Е.Е.” на кафе. Однак, як стверджує відповідач, нажаль адміністрація ринку на вхідних документах не робила жодних відміток про їх отримання, з огляду на що відповідач вважає, що користуючись саме цими обставинами, позивач намагається вести суд в оману щодо не обізнаності про існування як ПП “Фірма “В.Е.Е.” так і наявності у відповідача з 1999 року права власності на кафе “Бутербродна?.
В підготовчому засіданні 30.04.2021 р. представник позивача звернувся до суду з усним клопотанням про продовження підготовчого провадження на 30 днів для надання часу на підготовку та подання до суду відповіді на відзив відповідача - ПП - Фірми „В.Е.Е.”, оскільки останнім було направлено на електронну адресу позивача лише копію відзиву без доданих до нього документів.
Представник відповідача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області підтримав клопотання представника позивача та звернувся до суду з клопотанням про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.04.2021 р. у справі № 916/514/21 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 18 травня 2021 р.
11.05.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача - ПП - Фірми “В.Е.Е.”, в якій відповідач вважає доводи, викладені відповідачем-1 у відзиві проти позову такими, що не відповідають дійсності, та не підтверджені належними та допустимими доказами, а надані представником ПП Фірми “В.Е.Е.” документи не лише не спростовують доводи позивача, а навпаки доводять неправомірність реєстрації права власності на належне позивачу нерухоме майно за ПП Фірми “В.Е.Е.”. Так, позивач вказує, що ПП - Фірма “В.Е.Е.” надало до суду договір № 32 на оренду площі під торгову точку на ринку “Супермаркет Таїровський”, укладений 04.04.1997 р. між Універсальним ринком “Супермаркет Таїровський” АТ “Блаз” в особі президента ОСОБА_5 (орендодавець), та ПП “В.Е.Е.” в особі ОСОБА_6 (орендар), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець здає, а орендатор приймає в оренду місце № 2 в ряду 15 для організації торгівельної точки або складу загальною площею 40 м2 на території універсального ринку “Супермаркет Таїровський” АТ “Блаз”, розташованого за адресою: Овідіопольський район Одеської області, навчхоз “Червоний Хутор” - в районі вулиць Ак. Вільямса та Ільфа і Петрова, торговий та офісний інвентар. Також позивач вказує, що орендодавець відповідно до п. 1.2 договору здає місце № 2 для розміщення павільйону, а відповідно до п.п. б) п. 2.2 договору орендатор зобов'язаний до 19.04.1997 р. підготувати свою торгову точку до роботи, а до 01.06.1997 р. облаштувати торговий павільйон відповідно до розробленого проекту ринку. Отже, як стверджує позивач, ПП - Фірма “В.Е.Е.” було передано в оренду місце на ринку № 2 в ряду 15 загальною площею 40 м2 для організації торгового місця - павільйону. При цьому позивач зазначає, що наданий до суду ескізний проект торгового павільйону - бутербродна, розташованого на ринку “Супермаркет Таїровський”, розробленого 08.10.1997 р. для ПП - Фірма “В.Е.Е.” ОСОБА_7 , свідчить про те, що торговий павільйон на території ринку є тимчасовим об'єктом та проектувався з урахуванням цього положення. Так, позивач зауважує, що в пояснювальній записці до ескізного проекту зазначено, що будівля торгового павільйону є тимчасовою спорудою та проектується з металевих конструкцій з утепленням стін та перекриття; торговий павільйон встановлюється на металеві п'ятки по периметру зовнішніх стін, що попередньо замонолічені в покриття; покриття облаштовується з бетонних плит товщиною 15 см та встановлюється на піщану подушку товщиною 8-10 см.; ззовні будівля обробляється пластиковими панелями білого кольору; вікна та двері - металопластик з тонованим склом виконуються за індивідуальним замовленням; загальна площа - 57,2 м2. Таким чином, за ствердженнями позивача, на орендованому відповідачем-1 на ринку місці проектом передбачалося встановлення тимчасової споруди - павільйону з металевих конструкцій. Між тим позивач наголошує, що ПП - Фірма “В.Е.Е.” у встановленому законом порядку ніколи не виділялася земельна ділянка під будівництво кафе-бутербродної і звернення директора ПП - Фірма “В.Е.Е.” від 29.03.2004 р. до голови Овідіопольської райдержадміністрації Левчука В.В. про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, на якій розміщений торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супермаркет Таїровський”, додатково це підтверджує. Натомість, як вказує позивач, в період з травня 1992 року по лютий 1998 року включно Овідіопольською районною Радою народних депутатів та Таїровською селищною радою саме позивачу було виділено земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП “Нива”: 1,5 га; 0,3 га; і 2,0 га (всього 3,84 га), - спочатку під будівництво СТО та магазину з продажу автомобілів, а потім призначення змінено на розташування ринку широкого профілю продовольчих та промислових товарів під назвою ринок “Супер-Маркет “Таїровський”, а позивач та підприємства, правонаступником яких є позивач, нікому не надавали дозвіл на будівництво павільйонів або інших споруд на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ “Блаз”. Також позивач додає, що як вбачається з технічного паспорту, виданого ТОВ “Блаз” 14.11.2006 р., на виробничі та невиробничі будівлі ринку, приміщення кафе під літ. К1 площею 72,0 м2, було збудовано ще в 1994 році.
Щодо доказів співпадіння належного ТОВ “Блаз” приміщення кафе і приміщення кафе-бару, право власності на яке зареєстровано за ПП - Фірма “В.Е.Е.”, позивач зазначає, що на ескізному проекті торгівельного павільйону-бутербродна, розробленого ОСОБА_7 на замовлення ПП - Фірма “В.Е.Е.”, який надано представником відповідача до відзиву, на генеральному плані приміщення павільйону розташовано по фасаду на вул. Ак. Вільямса справа від в'їзду на ринок, так само з наданих до суду оголошень про продаж кафе, розміщених відповідачем-1 на сайтах агентств нерухомості в мережі інтернет, вбачається, що виставлене на продаж приміщення є окремо розташованим приміщенням на вул. Ак. Вільямса справа від центрального входу на ринок. Наразі позивач зауважує, що на викопіюванні, наявному в технічному паспорті на виробничі та невиробничі будівлі ринку (власник ТОВ “Блаз”), вбачається, що приміщення кафе під літ. К1, що належить ТОВ “Блаз”, розташоване по фасаду на вул. Ак. Вільямса справа від входу на ринок (зліва під № 2 розташовані ворота входу на ринок). При цьому, за ствердженнями позивача, і конфігурація, і місце розташування, площа і кількість (8) приміщень кафе, їх розташування та технічне призначення свідчать про те, що кафе під літ. К1(як зазначено в технічному паспорті) чи літ. К/ (як зазначено в свідоцтві про право власності, виданому ТОВ “Блаз”), а також торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, на яке ПП - Фірма “В.Е.Е.” було видано свідоцтво № 2 про право власності від 12.01.1999 р., а згодом свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р., є одним і тим самим об'єктом, а незначні відхилення в замірах (декілька сантиметрів) при технічній інвентаризації не спростовують того, що право власності на одне і те саме приміщення кафе зареєстровано одночасно за ТОВ “Блаз” та за ПП - Фірма “В.Е.Е.”. За ствердженнями позивача, приміщення кафе розташоване на території ринку “Супермаркет Таїровський”, місце на якому для здійснення торгівлі орендувало ПП - Фірма “В.Е.Е.”, та це відповідач не заперечує, однак останній ніколи не орендував земельну ділянку ринку “Супермаркет Таїровський”, при цьому за договором оренди № 32 від 04.04.1997 р. було передано лише місце в ряду для організації торгівельної точки, що не є тотожнім переданню в оренду земельної ділянки для будівництва павільйону, як намагається довести представник ПП - Фірма “В.Е.Е.”, оскільки жодного доказу того, що ПП - Фірма “В.Е.Е.” колись виділялася земельна ділянка для будівництва торгівельного павільйону чи кафе-бутербродна, відповідач не надав.
Крім того позивач, посилаючись на ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” в редакції статті, яка діяла в період з 16.11.1992 р. по 08.02.2001 р., п. 2.1 розділу 2 ДБН А.3.1-2-93, ст.ст. 19, 22 Земельного кодексу України, який діяв до 2002 р., ст.ст. 15, 92 Земельного кодексу України 2001 року, ч. 2 ст. 415 ЦК України, вказує, що одержання дозволу на виконання будівельних робіт могло здійснюватись лише після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, тобто з моменту виникнення права користування земельною ділянкою (а не права оренди місця на земельній ділянці ринку) та лише після цього виникало право здійснювати забудову земельної ділянки. Таким чином, за ствердженнями позивача, враховуючи, що ПП Фірма “В.Е.Е.” ніколи не набувало право власності чи права користування земельною ділянкою, воно не мало права ні на одержання дозволу на виконання будівельних робіт, ні на спорудження будівель та споруд, ні, тим більше, на набуття права власності на об'єкт нерухомого майна. Також позивач наголошує, що оскільки суб'єктом права постійного користування землею був і є ТОВ “Блаз”, тобто саме йому надане право будівництва на земельній ділянці, саме ТОВ “Блаз” ще в 90 роках забудовувало територію ринку, то лише ТОВ “Блаз” і набуває права власності на збудовані на такій ділянці об'єкти відповідно до статті 415 ЦК України.
Крім того, як вказує позивач, пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, було встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Так, позивач вказує, що, враховуючи, що земельна ділянка ПП - Фірма “В.Е.Е.” не відводилася, не було жодних законних підстав для оформлення права власності ПП - Фірма “В.Е.Е.” на будівлю кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) з видачею свідоцтва про право власності, а також з огляду на відсутність у ПП - Фірма “В.Е.Е.” речового права на земельну ділянку, з огляду на те, що будівництво об'єктів ринку здійснював позивач, дозвіл на здійснення будівельних робіт № 22 від 16.12.1997 р., акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації без дати, розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 983 від 30.12.1998 р. “Про затвердження актів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі”, видане на його підставі свідоцтво № 2 про право власності від 12.01.1999 р., а також видані в подальшому правовстановлюючі документи на будівлю кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), на думку позивача, є незаконними та мають бути скасовані.
Що стосується наданих представником відповідача до суду договору № 47 від 20.02.2002 р. на оренду торгової площі, торгового місця на ринку “Супермаркет Таїровський”, укладеного між Універсальним ринком “Таїровський” в особі директора Дмитрієва Г.І., який діє на підставі СПД-фізичної особи ПП ЖВН та ПП “В.Е.Е.” в особі ОСОБА_6 , про надання орендодавцем торгової площі під розміщення павільйону загальною площею 55 кв.м в ряду 16 місце 3 для зберігання та реалізації продовольчих, промислових та будівельних товарів, то, за ствердженнями позивача, взагалі незрозуміло, яким чином цей договір на оренду торгової площі стосується предмету спору, яке відношення має до кафе-бару “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, враховуючи надання за договором № 47 торгової площі під розміщення павільйону іншою площею в іншому ряду та іншого місця, ніж те, що надавалось згідно з договором № 32 від 04.04.1999 р. Також позивач додає, що не зрозуміло хто такий ПП ЖВН (підпис та печатка на договорі від імені орендодавця стоїть СПД-ФО ОСОБА_8 ) і яке відношення вона має до ТОВ “Блаз”, так само як і договір № 102 від 14.06.2008 р. про надання торгової площі, торгового місця на ринку “Супермаркет Таїровський”, укладений між Універсальним ринком “Таїровський” в особі директора Дмитрієва Г.І., який діє на підставі СПД-фізичної особи ПП ЖВН та ПП “В.Е.Е.” в особі ОСОБА_9 , про надання орендодавцем торгової площі під розміщення павільйону, контейнеру, лотка (без капітального будівництва) загальною площею 78 м2 в ряду 16 місце 3 для зберігання та реалізації продовольчих, промислових та будівельних товарів, за ствердженнями позивача, не стосується предмету спору та підтверджує неможливість здійснення капітального будівництва на орендованій торгівельній площі. При цьому позивач наголошує, що в будь-якому випадку вказані договори не доводять наявність у відповідача правової підстави для здійснення будівництва на території ринку ТОВ “Блаз” та не свідчать про наявність у ПП Фірма “В.Е.Е.” речового права на земельну ділянку та погодження з ТОВ “Блаз” будівництва, а всі інші договори - договір № 81 про надання торгового місця і послуг на ринку Супермаркет “Таїровський” від 01.11.2018 р., укладені між ФОП ОСОБА_3 та ПП Фірма “В.Е.Е.”, а також договори найму (оренди) нерухомого майна кафе-бару “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, укладені між ПП - Фірма “В.Е.Е.” та фізичними особами, так само не є належними доказами, не стосуються предмету доказування і свідчать лише про те, що ПП Фірма “В.Е.Е.” передавало будівлю кафе в найм. Також позивач вказує, що дозволи на торгівлю та ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями підтверджують виключно те, що з 2004 по 2008 роки ПП-Фірма “В.Е.Е.” мало право торгувати, в тому числі алкогольними напоями, в кафе на території ринку “Супермаркет Таїровський”.
Щодо строку звернення з позовом позивач зазначає, що то ТОВ “Блаз” в позовній заяві вказувало, що враховуючи виділення земельної ділянки загальною площею 3,84 га під розміщення об'єктів ринку та реєстрації за ТОВ “Блаз” права власності на всі будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження), а також присвоєння кафе-бару, зареєстрованого за ПП Фірма “В.Е.Е.” іншої адреси, не давало позивачу будь-яких підстав підозрювати, що його право власності на нерухоме майно могло бути порушено. При цьому позивач вказує, що твердження представника ПП - Фірма “В.Е.Е.” про те, що кожного року при продовженні договору оренди торгової площі ПП - Фірма “В.Е.Е.” надавало директору ринку Дмитрієву Е.І. документи про право власності орендаря на приміщення кафе-бутербродної, не підтверджуються жодним доказом та є голослівними. Також позивач вказує, що надана до суду заява з додатками ОСОБА_10 без дати, адресована директору Універсального ринку “Таїровський” Дмитрієву E.L, про надання дозволу на здійснення робіт з відведення земельної ділянки не лише не містить доказів подання цієї заяви та її отримання, але й адресована суб'єкту, який не є землекористувачем та не має повноважень вирішувати питання щодо земельної ділянки ТОВ “Блаз”. Враховуючи наведене, на думку позивача, така заява не може слугувати доказом обізнаності ТОВ “Блаз” про наявність у ПП Фірма “В.Е.Е.” права власності на будівлю кафе та не може прийматися судом до уваги. Так, позивач наголошує, що ТОВ “Блаз” дізналося про порушення своїх прав лише 14.01.2020 р. після отримання від ПП - Фірма “В.Е.Е.” копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП - Фірма “В.Е.Е.”, а також ідентифікувати, що це один і той самий об'єкт, хоча йому за клопотанням ПП - Фірма “В.Е.Е.” неодноразово присвоювалась інша адреса. При цьому позивач зауважує, що будь-яких доказів того, що позивач раніше, ніж 14.01.2020 р., отримав чи міг отримати інформацію про порушення свого права та реєстрацію права власності на приміщення кафе (до того ж за іншою адресою) одночасно за ПП - Фірма “В.Е.Е.” відповідач суду не надав.
11.05.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої позивачем заявлені наступні вимоги:
- про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983 “Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет Таїровський” площею 57,22 кв.м;
- про визнання незаконним та скасування свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, виданого ПП - Фірмі “В.Е.Е.” виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12 січня 1999 року на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року №983;
- про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 р. „Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ „В.Е.Е.”;
- про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 р. “Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару ПП фірми „В.Е.Е.” на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області”.
- про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради №417 від 30.11.2006 р., на підставі якого ПП - Фірма “В.Е.Е.” було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року ПП - Фірмі “В.Е.Е.”;
- про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12 червня 2018 року “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності ПП „Фірма В.Е.Е.”;
- про припинення права власності ПП - Фірми “В.Е.Е.” на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1599794651237, номер об'єкта в РПВН 17009940, номер запису про право власності 27065271;
- про зобов'язання ПП - Фірму “В.Е.Е.” звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних ТОВ “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних ПП - Фірми “В.Е.Е.” майна та речей.
Подана позивачем відповідно до приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України заява про зміну предмету позову судом прийнята до розгляду.
14.05.2021 р. відповідачем - ПП - Фірмою „В.Е.Е.” було подано до суду клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення судової земельно-технічної експертизи.
Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказане клопотання не є заявою про забезпечення доказів, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.05.2021 р.
21.05.2021 р. від відповідача - ПП - Фірмою „В.Е.Е.” на електронну адресу суду надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
26.05.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшли заперечення проти клопотання ПП - Фірми „В.Е.Е.” про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача - ПП - Фірми „В.Е.Е.”, про що зазначено в протоколі судового засідання від 31.05.2021 р.
07.06.2021 р. від відповідача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшло клопотання про виключення з числа відповідачів по господарській справі № 916/514/21 Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області як неналежного відповідача.
Вказане клопотання відповідача Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про виключення з числа відповідачів судом залишено без задоволення, про що зазначено в протоколі судового засідання, оскільки таким правом визначати відповідачів наділений позивач, і відповідно питання заміни відповідачів може бути вирішено виключно за клопотанням позивача за наявності обґрунтованих підстав.
Також у підготовчому засіданні відповідача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області зазначив, що 07.06.2021 р. до суду було надіслано відзив на позовну заяву, тому просив суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву.
Така заява судом залишена без задоволення у зв'язку з відсутністю поважних причин для пропуску процесуального строку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2021 р. у справі № 916/514/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25 червня 2021 р.
09.06.2021 р. від відповідача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшли письмові пояснення. Так, відповідач зазначає, що Таїровська селищна рада підтримує позицію ППФ “В.Е.Е.” щодо пропуску строків позовної давності позивачем на звернення до господарського суду Одеської області із зазначеною позовною заявою. Як вказує відповідач, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Так, відповідач зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що з 1999 по 2018 рік включно адміністрацією ринку укладались угоди з ПП Фірма “В.Е.Е.”, в яких зазначалось про право орендаря розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а також неодноразово проводились інвентаризації матеріальних цінностей, зокрема в 2012 році. Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивач знав, що ПП Фірма “В.Е.Е.” власними силами здійснювала будівництво павільйону на наданій позивачем торговій площі у 1998 році та з того часу й до тепер відкрито володіє, користується та розпоряджається своїм майном, а також отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності у об'єкті нерухомого майна. При цьому відповідач вважає, що між ТОВ “Блаз” та ППФ “В.Е.Е.” виникли господарські відносини за укладеними між ними договорами, а Таїровську селищну раду позивач намагається безпідставно притягнути до юридичної відповідальності.
Між тим, посилаючись на ст. 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, положення Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, відповідач зазначає, що позивач, будучи зобов'язаним проводити інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів 1 раз на 3 роки, при цьому відповідач зауважує, що у разі, якщо на підприємстві перед складанням річної фінансової звітності не проведено інвентаризацію, то таку звітність можна кваліфікувати як недійсну, оскільки при її складанні не додержано всіх вимог законодавства. Таким чином, на думку відповідача, позивач не виконував належним чином своїх обов'язків з проведення інвентаризації активів, зобов'язань, в тому числі будівель, споруд та іншого нерухомого майна, або проводив її формально та неякісно.
Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги №№ 2, 6, 8, 9 свідчать про наявність господарського спору безпосередньо між позивачем та ППФ “В.Е.Е.” щодо захисту права власності, з огляду на що, на думку відповідача, Таїровська селищна рада є неналежним відповідачем у справі і жодним чином не порушує, не оспорює та не заперечує право власності на об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу.
Наразі відповідач додає, що як вбачається з підстав заявленого позову позивач фактично оспорює правомірність набуття ППФ “В.Е.Е.” речових прав на вищезгадане нерухоме майно, тобто має місце спір про право власності між ТОВ “Блаз” та ППФ “В.Е.Е.”. При цьому відповідач додає, що оскаржувані рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради вичерпали свою дію внаслідок їх виконання та скасування таких актів не породжує правових наслідків для власника майна, оскільки захист порушеного права у разі спору про право власності на майно має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства в окремому позовному провадженні. Тобто, як стверджує відповідач, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішень Виконавчого комітету Таїровської селищної ради не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення. З огляду на зазначене відповідач вважає, що розгляд заявлених позовних вимог №№ 3, 5, 7 не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності, що у свою чергу унеможливлює захист права позивача, яке він вважає порушеним, саме в обраний ним спосіб. Більше того, на думку відповідача, за вищевказаними рішеннями Виконавчого комітету Таїровської селищної ради у ППФ “В.Е.Е.” не виникло право власності, а лише виникла правова підстава для оформлення такого права, яке повинно було вже існувати на момент звернення до Виконавчого комітету Таїровської селищної ради, а відтак рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради само по собі не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує вже існуюче право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно у встановленому законодавством порядку. Таким чином, на думку відповідача, і позовна вимога про скасування спірного рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради зводиться до спору про право власності між ТОВ “Блаз” та ППФ “В.Е.Е.”, а не є спором між ТОВ “Блаз” та Таїровської селищної ради щодо повноважень Виконавчого комітету Таїровської селищної ради при прийнятті рішення про оформлення об'єктів нерухомості. З огляду на викладене, рішення виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 р. “Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ “В.Е.Е.”, № 417 від 30.11.2006 р. “Про видачу свідоцтва про право власності на кафе-бар в заміну старого”, № 141 від 12.06.2018 р. “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства Фірма “В.Е.Е.”, на думку відповідача, не порушують прав позивача.
02.07.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідачів 21565,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 85000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
05.07.2021 р. від відповідача - ПП - Фірми “В.Е.Е.” до господарського суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
Також 05.07.2021 р. від відповідача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
07.07.2021 р. судом для повного та всебічного розгляду справи було здійснено виїзд на місце для огляду спірного об'єкту, а саме спірного майна - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, (вул.Вільямса академіка), 83 “к”, про що складено протокол огляду доказів за їх місцем знаходженням в порядку ст. 82 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 07 липня 2021 року по справі № 916/514/21 було протокольно оголошено перерву до 16 липня 2021 року о 12 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представників позивача та відповідачів.
У судовому засіданні господарського суду 16 липня 2021 року по справі № 916/514/21 було протокольно оголошено перерву до 21 липня 2021 року о 14 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представників позивача та відповідачів.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представники відповідачів проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської Ради народних депутатів № 88 від 06.02.1990 р. “Про створення малого підприємства “Блаз” було зареєстровано Мале підприємство “Блаз” та його статут.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.1992 р. МП “Блаз” звернулося до Виконкому Овідіопольської районної Ради народних депутатів із заявою про виділення земельної ділянки в приміській зоні на землях колгоспу ім. К.Лібкнехта для організації технічного обслуговування та продажу легкових автомобілів.
Так, відповідно до виписки з протоколу № 4 зборів уповноважених членів колгоспу ім. К.Лібкнехта Овідіопольського району Одеської області від 15.02.1992 р. вирішено дозволити вилучення ділянки ріллі площею 1,5 га, фактично порушеної будівництвом, та передати її в постійне користування МП “Блаз” під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів та магазину з їх продажу.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 25.02.1992 р. № 42г надано дозвіл на розроблення ескізного проекту станції техобслуговування легкових автомобілів іномарок, “ВАЗ” і магазину з їх продажу в м. Одесі СП “ІталБлаз” та запропоновано для цих цілей земельну ділянку площею до 1,5 га в Київському районі м. Одеси, який знаходився в користуванні колгоспу ім. К.Лібкнехта Овідіопольського району.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Овідіопольської районної Ради народних депутатів від 29.05.1992 р. № 167 “Про припинення права користування колгоспу ім. К.Лібкнехта на земельну ділянку у Південній промзоні та передачі її в користування МП “Блаз” під розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу із земель запасу” було припинено право користування колгоспу ім. К.Лібкнехта на земельну ділянку площею 1,5 га - рілля, розташованої в Південній промзоні (вул. Вільямса, Ільфа і Петрова); переведено в землі запасу ділянку колгоспу ім. К.Лібкнехта, площею 1,5 га - рілля; надано із земель запасу ділянку площею 1,5 га - рілля в постійне користування МП “Блаз” для розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу.
При цьому відповідно до акту відведення земельної ділянки від 03.06.1991 р., виданого на виконання рішення районної Ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області № 167 від 29.05.1992 р. МП “Блаз” передано 1,5 га земель запасу під розміщення станції технічного обслуговування легкових автомобілів та магазину з їх продажу.
Так, Виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів видано у 1992 році МП “Блаз” державний акт на право користування землею серії Б № 031756, а саме на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1.5 га, з призначенням: на будівництво станції технічного обслуговування автомобілів і магазину з їх продажу. Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № Р-11-92 Овідіопольського району Одеської області.
В подальшому МП “Блаз” було реорганізовано в акціонерне товариство закритого типу, про що свідчать протокол № 1 загальних зборів колективу МП “Блаз” від 19.01.1993 р., протокол № 2 конференції Учасників закритого акціонерного товариства - членів трудового колективу МП “Блаз” від 02.03.1993 р., яким погоджено установчий договір про створення закритого акціонерного товариства “Блаз” та його статут, а також рішення виконавчого комітету Іллічівської Ради народних депутатів № 446/1 від 04.05.1993 р., яким зареєстровані засновницький договір та статут закритого акціонерного товариства “Блаз”. При цьому статутом ЗАТ (АТ) “Блаз” було передбачено, що воно засноване на підставі перетворення суб'єкта підприємницької діяльності МП “Блаз”.
Подалі, рішенням № 12 21-ї сесії Таїровської селищної ради XXI скликання від 17.06.1993 р. “Про закріплення земельної ділянки за підприємством “Блаз” площею 1,77 га під розміщення станції технічного обслуговування” за підприємством “Блаз” було закріплено земельну ділянку, площею 1,77 га із земель КСП “Нива” під розміщення станції технічного обслуговування.
Відповідно до акту вибору земельної ділянки для АТ “Блаз” під розташування ринку широкого профілю від 24.10.1993 р. було обрано та погоджено земельну ділянку площею 0,3 га з порушених земель КСП “Нива”, яка прилягає до земельної ділянки АТ “Блаз”, площею 1,5 га.
01.11.1993 р. АТ “Лесі-Блаз-Сервіс” звернулось до Представника Президента України в Овідіопольському районі із заявою вих. № 161, в якій просило у зв'язку із рішенням про створення та організації ринку широкого профілю виділити додатково 3 га землі та розпорядженням Представника Президента України в Овідіопольському районі від 15.11.1993 р. № 1145 “Про затвердження актів вибору земельних ділянок під будівництво об'єкті в районі” пунктом “в” було затверджено акт вибору земельної ділянки під ринок широкого профілю для АТ “Блаз” на земельній ділянці, площею 1,8 га (з них 1,5 га - АТ “Блаз”, КСП “Нива” - 0,3 га).
Як вбачається із матеріалів справи, 18.02.1994 р. АТ “Лесі-Блаз-Сервіс” звернулося до КСП “Нива” із заявою вих. № 24, в якій зазначило, що з огляду на рішення Овідіопольського виконкому про створення та організацію МП “Блаз”, яке в даний час реорганізовано в АТ “Лесі-Блаз-Сервіс”, ринку широкого профілю, просило виділити додатково 3 га землі.
Розпорядженням представника Президента України в Овідіопольському районі № 328 від 07.04.1994 р. “Про державну реєстрацію Дочірнього підприємства “Таїрово-2” Акціонерного товариства закритого типу “Лесі-Блаз-Сервіс” було зареєстровано Дочірнє підприємство “Таїрово-2” акціонерного товариства закритого типу “Лесі-Блаз-Сервіс”.
Листом від 26.05.1994 р. ДП “Таїрово-2” АТ “Лесі-Блаз-Сервіс” звернулось до Представника Президента України в Овідіопольському районі про виділення додатково земельної ділянки, площею 2 га в районі вул. Ільфа і Петрова для розширення ринку широкого профілю і організації стоянки автотранспорту.
Відповідно до виписки з Протоколу № 3 зборів уповноважених членів КСП “Нива” Овідіопольського району Одеської області від 31.08.1994 р. було погоджено вилучення земельної ділянки площею 2 га та передачу її у постійне користування МП “Блаз” під розширення ринку і розміщення автомобільної стоянки.
Наказом АТ “Блаз” від 14.08.1996 “Про ліквідацію ДП “Таїрово-2” з 20.08.1996 р. було ліквідовано ДП “Таїрово-2”, на його базі створено дільницю “Таїрово-2”, наявне майно передано АТ “Блаз”.
Рішенням Таїровської селищної ради народних депутатів № 19 від 17.04.1997 р. “Про відкриття торгового універсального ринку “Таїрове-2” для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами” дозволено відкриття торгового універсального ринку “Таїрове-2” з 15 травня 1997 року з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.
Відповідно до висновку № 51 від 29.05.1997 р. відділу архітектури і містобудування Овідіопольської райдержадміністрації погоджено вибір земельної ділянки, площею 1,8 га на землях Таїровської селищної ради для АТ “Блаз” під розміщення універсального ринку “Супер-маркет “Таїровський”.
Подалі ж, рішенням 12-ї сесії Таїровської селищної ради XXII скликання № 16 від 19.09.1997 р. „Про віднесення до земель запасу земельної ділянки КСП “Нива” припинено право користування КСП “Нива” на земельну ділянку площею 2 га рілля, порушених при будівництві об'єктів по вул. Вільямса і Ільфа і Петрова та віднесено їх до земель запасу.
Актом вибору земельної ділянки для акціонерного товариства “Блаз” під розширення універсального ринку “Супер-маркет “Таїровський” і організації автомобільної стоянки від 23.09.1997 р. (із затвердженим планом-схемою) вибрано ділянку, площею 2 га земель, порушених при будівництві об'єктів, які прилягають до даної ділянки, ділянка прилягає до діючого ринку АТ “Блаз” по вул. Вільямса, автогаражів, автосалону “Нісан”, ділянка обмежена під'їзною дорогою до підприємства “Люстдорф”, “Титан”.
Так, відповідно до висновку відділу архітектури та містобудування Овідіопольської РДА від 20.11.1997 р. вих. № ІІІ, розглянувши матеріали вибору під розширення універсального ринку “Супермаркет “Таїровський” та організації автомобільної стоянки, було погоджено вибір земельної ділянки площею 2,0 га на землях запасу Таїровської селищної ради.
Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації № 97 від 09.02.1998 р. затверджено акт вибору земельної ділянки під розширення існуючого універсального ринку “Супермаркет “Таїровський” АТ “Блаз” і організації автомобільної стоянки, площею 2,0 га із земель запасу Таїровської селищної ради (землі порушені внаслідок будівництва об'єктів по вул. Вільямса, Ільфа і Петрова) та дозволено виконувати проектні роботи, до будівництва дозволялося приступити після затвердження проекту забудови та отримання дозволу на право виконання робіт.
Відповідно до комплексного експертного висновку Укрінвестекспертизи № 102 від 24.12.1998 р. по проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку АТ “Блаз” по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова у м. Одесі (на землях Овідіопольського району), виділена під забудову ділянка, площею 3,8 га, вільна від забудови і розташована в комунальній зоні Київського району, що проектується, насадження та інженерні мережі відсутні. До початку земляних робіт, пов'язаних з благоустроєм ділянки, проектом передбачено зняття рослинного шару та передання його зелентресту. Так, із вказаного комплексного експертного висновку № 102 вбачається, що для обслуговування відвідувачів і працівників ринку проектом передбачене будівництво трьох кафе: павільон-бар “Бістро”, кафе “Бутербродная”, кафе “Гріль”, кількість місць для відвідувачів кафе-барів - 30 місць.
Висновком управління містобудування та архітектури Одеської ОДА від 17.06.1999 р. № 02/6-287 по проекту контейнерного продовольчо-промислового ринку АТ “Блаз”, розташованого по вул. Вільямса кут вул. Ільфа і Петрова в м. Одесі (на землях Овідіопольського району Одеської області) було погоджено проект контейнерного продовольчо-промислового ринку.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2000 р. Таїровською селищною Радою Овідіопольського району Одеської області відповідно до рішення 4-ї сесії XXIII скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 03.11.1998 р. № 43 було видано АТЗТ “Блаз” державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 001670 на земельну ділянку - 3,84 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення об'єктів ринку. Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № Р-10-18.
29.03.2002 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Одеської області видано АТЗТ “Блаз” дозвіл на виконання будівельних робіт № 9 на ринку широкого профілю “Супермаркет “Таїровський” по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова в м. Одеса.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що, починаючи із 1992 року позивачу, який є правонаступником МП “Блаз”, АТЗТ “Лесі-Блаз-Сервіс”, АТ ЗТ “Блаз”, Овідіопольською районною Радою народних депутатів та Таїровською селищною радою поступово було виділено три земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП “Нива”, а саме: 1,5 га, 0,3 га та 2,0 га. При цьому спочатку земельні ділянки виділялися під будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та магазину з їх продажу, а подалі призначення змінено на розташування ринку широкого профілю продовольчих та промислових товарів під назвою ринок “Супермаркет “Таїровський”.
Рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 345 від 19.11.2003 р. видано Акціонерному товариству “Блаз” свідоцтво про право власності на будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області згідно технічного паспорту.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 396 від 30.11.2005 р. видано ТОВ “Блаз” свідоцтво про право власності на будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський” на території Таїровської селищної ради за межами населених пунктів (вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова), зокрема літ. К/ - кафе - 72,0 кв.м.
В подальшому 14.11.2006 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на продовольчі та непродовольчі будови будівлі ринку, що знаходиться по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, власником якої є ТОВ “Блаз”, де в плані ринку широкого профілю міститься під літерою К1 кафе, площею 62,6 кв.м. та загальною площею 72,0 кв.м., а саме: 1 - кафе площею 36,2 кв.м; 2 - підсобне площею 0,6 кв.м; 3 - кухня площею 5,5 кв.м; 4 - кухня площею 6,6 кв.м; 5 - мийка площею 4,6 кв.м; 6 - кімната відпочинку площею 7,0 кв.м; 7 - душова площею 1,0 кв.м; 8 - туалет площею 1,4 кв.м.
Відтак, як встановлено судом, 15.11.2006 р. на підставі вказаних вище рішень виконкому Таїровської селищної ради № 345 від 19.11.2003 р. та № 396 від 30.11.2005 р. ТОВ “Блаз” отримало свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого ТОВ “Блаз” належать на праві приватної власності будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровськнй” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, а саме:
- пункт охорони, Ю, 18,6 кв.м; службова будівля, 2П, 14,8 кв.м; торговий павільйон, 3С, 30,0 кв.м; торговий павільйон, 4Т, 30,6 кв.м; торговий павільйон, 5У, 14,1 кв.м; торговий павільйон, 6Ф, 25,0 кв.м; навіс, 7Х, 102,6 кв.м; пункт охорони, 8Ц, 9,8 кв.м; торговий павільйон, 94, 36,7 кв.м; торговий павільйон, 10Ш, 39,6 кв.м; торговий павільйон, 11Щ, 73,8 кв.м; торговий павільйон, 12Е, 29,4 кв.м; торговий павільйон, 13Ь, 33,9 кв.м; торговий павільйон, 14Ь, 30,5 кв.м; торговий павільйон, 15Ю, 20,4 кв.м; торговий павільйон, 16Я, 15,0 кв.м; торговий павільйон, 17А/, 47,0 кв.м; торговий павільйон, 18 Б/, 33,3 кв.м; торговий павільйон, 19В/, 29,8 кв.м; торговий павільйон, 20Г/, 31,1 кв.м; торговий павільйон, 2ІД/, 14,9 кв.м; торговий павільйон, 223/, 29,8 кв.м; офіс, 23И/, 15,9 кв.м; кафе, 24КД 72,0 кв.м; торговий павільйон, 25Л/, 15,9 кв.м; торговий павільйон, 26М/, 22,5 кв.м; торговий павільйон, 27Н/, 33,0 кв.м; торговий павільйон, 290/, 15,8 кв.м; торговий павільйон, 29П/, 29,9 кв.м; торговий павільйон, 30Р/, 32,4 кв.м; торговий павільйон, 31С/, 34,2 кв.м; торговий павільйон, 32Т/, 31,1 кв.м; торговий павільйон, ЗЗУ/, 32,5 кв.м; торговий павільйон, 34Ф/, 31,8 кв.м; торговий павільйон, З5Х/, 84,0 кв.м; торговий павільйон, 36Ц/, 55,9 кв.м; торговий павільйон, 374/, 27,8 кв.м; торговий павільйон, 38Ш/, 28,1 кв.м; торговий павільйон, 39ІЦ/, 15,1 кв.м; торговий павільйон, 40Ь/, 43,8 кв.м; -торговий павільйон, 41Ь/, 15,6 м2; магазин, 42Ю/, 45,7 кв.м; ворота-2шт., 43 №1, №2; ворота шт., 44 №3, №4; огорожа, ворота 1 шт., 45 №5, №6, 39,7 кв.м; огорожа, 46 №7, 1151,0 кв.м; огорожа, 47 №8, 239,1 кв.м; водопровід, 48 №9, 144 кв.м; каналізація, 49 №10, 151 кв.м; площадка під торгові точки, 501, 18618,0 кв.м; контейнери 448шт., 51 II; площадка під автостоянку, 52 III, 14880,0 кв.м; адміністративна будівля, 53 А, 24,4 кв.м; адміністративна будівля, 54 Б, 16,4 кв.м; магазин, 55В, 28,9 кв.м; магазин, 56Г, 18,3 кв.м; вбиральня, 57Д, 19,4 кв.м; магазин, 58Е, 41,4 кв.м; магазин, 59Ж, 41,3 кв.м; магазин, 603, 43,2 кв.м; магазин, 61И, 44,7 кв.м; магазин, 62К, 45,2 кв.м; трансформаторна, 63Л, 3,4 кв.м; навіс, 64М, 40,0 кв.м; навіс, 65Н, 340,3 кв.м.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12511406 від 15.11.2006 р., Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності за ТОВ “Блаз” на об'єкт - будівлі ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровськнй” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова (реєстраційний номер об'єкту - 5178135); підставою виникнення права власності визначено свідоцтво про право власності від 15.11.2006 р., видане на підставі рішень виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 345 від 19.11.2003 р. та № 396 від 30.11.2005 р.
При цьому з акту інвентаризації матеріальних цінностей ринку Супермаркет “Таїровський” вбачається, що серед капітальних будівель ринку знаходиться приміщення кафе площею 62,9 кв.м.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог діючого законодавства позивачу - ТОВ “Блаз” були виділені три земельні ділянки з порушених земель запасу Таїровської селищної ради та КСП “Нива”, а саме: 1,5 га, 0,3 га та 2,0 га, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними рішення та державними актами на право користування землею, зазначеними вище, які в подальшому були забудовані, зокрема й об'єкт нерухомого майна - кафе “Бутербродна” та оформленням за позивачем права власності на нього.
Наразі, як стверджує позивач, 14.01.2020 р. ним було виявлено, що право власності на розташований на території ринку об'єкт нерухомого майна - кафе літ. „К/”, загальною площею 72,0 кв.м, який був побудований та належить йому, одночасно зареєстровано також за Приватним підприємством - Фірмою “В.Е.Е.” (кафе-бар - торговельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що, на думку позивача, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, на захист яких заявлено даний позов.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Вказані положення Кодексу кореспондуються з нормами ст. 41 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, вказані положеннями ЦК передбачають презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.12.1997 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Овідіопольського району видано ПП “Фірма ВЕЕ” дозвіл на виконання будівельних робіт з установки торговельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” по вул. Вільямса на землях селищної ради.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації без дати його прийняття, державною технічною комісією встановлено, що торговий павільйон-бутербродна побудований на підставі дозволу на здійснення будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією ДАБІ Овідіопольського району № 22 від 16.12.1997 р., об'єкт загальною площею 57,22 кв., та комісією прийнято рішення, що вказаний торговий павільйон-бутербродна на ринку “Супер-маркет “Таїровський” готовий до введення в експлуатацію. При цьому у вказаному акті зазначено, що він може бути підставою для реєстрації у відповідних органах як колективної, так і приватної власності юридичних та фізичних осіб, а також в державних органах статистики. Замовником визначено ПП “Фірма ВЕЕ”.
Розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту - торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-маркет “Таїровський” площею 57,22 кв.м та визначено вважати прийнятими до експлуатації закінчені будівництвом вищезазначені об'єкти.
Так, 12.01.1999 р. на підставі зазначеного розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30.12.1998 р. № 983 Приватному підприємству “Фірма ВЕЕ” було видано свідоцтво № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, який розташований в смт. Таїрово, ринок “Супер-маркет “Таїровський”. Вказане свідоцтво зареєстровано у Овідіопольському бюро технічної інвентаризації на праві власності за ПП “Фірма ВЕЕ” і записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 2 від 12.01.1999 р.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2004 р. ПП “Фірма ВЕЕ” звернулось до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області із заявою, в якій просило розглянути питання можливості відведення земельної ділянки, на якій розташований торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташований за адресою: ринок “Супер-маркет “Таїровський” по вул. Вільямса на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).
Так, 13.05.2004 р. за вих. № 1/23/01-1180 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області надано відповідь ПП “Фірма ВЕЕ”, в якій зазначено, що, розглянувши ваш лист від 29.03.2004 р. (вх. № 1/23/01-672) та керуючись ст.ст. 17, 123, 124 Земельного кодексу України, Овідіопольська районна державна адміністрація надає дозвіл на розробку проекту відведення ПП “Фірма ВЕЕ” земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району (за межами населених пунктів).
При цьому в матеріалах справи наявний лист ПП “Фірма ВЕЕ” до директора універсального ринку “Таїровський” з проханням надати згоду на проведення робіт з відведення земельної ділянки площею 120 кв.м, на якій розташований належний фірмі павільйон.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 р. “Про присвоєння адреси кафе-бару ПП Ф “В.Е.Е.” присвоєно кафе-бару, яке належить Приватному підприємству Фірмі “В.Е.Е.”, адресу: (вул. Ак. Вільямса), 83 “к” на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Крім того, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 р. затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару загальною площею 64,70 кв.м, який розташований на території Таїровської селищної ради по вул. Академіка Вільямса, ринок “Супермаркет “Таїровський” Овідіопольського району Одеської області та належить Приватному підприємству Фірмі “В.Е.Е.”; вважати прийнятим до експлуатації вищевказаний об'єкт.
Рішенням Виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 р. “Про видачу свідоцтва про право власності на кафе-бар в заміну старого”, розглянувши заяву директора ПП Ф “В.Е.Е.” вирішено видати останньому свідоцтво про право власності на кафе-бар торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_4 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в заміну старого.
Також судом встановлено, що Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради 05.12.2006 р. на підставі рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 р. видано Приватному підприємству “Фірма ВЕЕ” свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12770919 від 05.12.2006 р. Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності за ПП “Фірма ВЕЕ” на об'єкт - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкту - 17009940); підставою виникнення права власності визначено свідоцтво про право власності від 05.12.2006 р., видане на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 417 від 30.11.2006 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2006 р. ТОВ “Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна” виготовлено технічний паспорт на кафе-бар по АДРЕСА_4 , власником якої є ПП “Фірма ВЕЕ”, де в характеристиці будівель та спору вказано кафе-бар, який складається з 8 приміщень, а саме: 1-залу площею 36,6 кв.м; 2 - комори площею 0,7 кв.м; 3 - буфету площею 5,5 кв.м; 4 - кухні площею 6,9 кв.м; 5 - шашличної площею 4,7 кв.м; 6 - кабінету площею 7,9 кв.м; 7- душової площею 1,0 кв.м; 8 - туалету площею 1,4 кв.м; всього - 64,7 кв.м. В описанні характеристик будівель та споруд зазначено, що рік побудови кафе-бару - 2005, загальна площа - 78,7 кв.м.
При цьому, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12.06.2018 р. “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності Приватного підприємства “Фірма ВЕЕ” присвоєно об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) нову адресу: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10. Так, вказане рішення прийняте на підставі поданого ПП “Фірма ВЕЕ” клопотання, копій витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2006 р. та технічного паспорту від 20.11.2006 р., а також з урахуванням того, що розміщення об'єктів ринку, що є у постійному користуванні іншої юридичної особи - ЗАТ “Блаз”.
Подалі, 12.07.2018 р. право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, масив 28 (вул. Вільямса академіка), будинок 10, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП - Фірма “В.Е.Е.”, номер запису про право власності 27065271, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131061339 від 17.07.2018 р.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі обєкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом статті 26 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
При цьому відповідно до ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” (в редакції, яка діяла з 16.11.1992 р. по 08.02.2001 р.) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
При цьому відповідно до ст. 22 Закону України “Про основи містобудування” (в редакції, яка діяла з 16.11.1992 р. по 08.02.2001 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Між тим, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 р., надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу)
цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що
посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Положеннями ст. 22 Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 р., було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Таким чином, саме власнику або користувачу земельної ділянки належить право її забудови, тобто відповідне право особа набуває з моменту набуття у власність або користування земельної ділянки у встановленому законом порядку. При цьому відповідно до положень Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 р., тобто в період виникнення та дії спірних відносин, одержання дозволу на виконання будівельних робіт могло здійснюватися лише після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, який посвідчує це право, а відтак з моменту виникнення права користування земельною ділянкою та лише після цього здійснювати забудову земельної ділянки.
Водночас господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виділення у встановленому законом порядку відповідачу - Приватному підприємству - Фірмі “В.Е.Е.” земельної ділянки у власність чи у користування для будівництва об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 , на який останнім зареєстровано право власності. Крім того, належно затвердженого проекту будівництва відповідач не отримував, оскільки матеріали справи не містять такого.
При цьому господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується звернення відповідача 29.03.2004 р. до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області із проханням відведення земельної ділянки, на якій розташований торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, однак доказів виділення земельної ділянки відповідачем до матеріалів справи не надано. При цьому посилання відповідача на звернення до директора Універсального ринку “Таїровський” Дмитрієва Г.І. із заявою про надання дозволу на здійснення робіт з відведення земельної ділянки господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, директор ринку не уповноваженим суб'єктом щодо вирішення питання виділення земельних ділянок у користування, а по-друге, доказів отримання такого листа вказаною особою матеріали справи не місять.
Стосовно доводів відповідача про те, що об'єкти права власності позивача і відповідача є абсолютно відмінними між собою, мають різну адресу місцезнаходження, відрізняються за площею, конфігурацією та роком побудови, господарський суд зазначає про таке.
Наразі господарський суд зазначає, що наданий до суду ескізний проект торгового павільйону - бутербродна, розташованого на ринку “Супермаркет Таїровський”, розроблений 08.10.1997 р. для ПП - Фірма “В.Е.Е.” Бурлаченко С.А., свідчить про те, що торговий павільйон на території ринку є тимчасовим об'єктом та проектувався з урахуванням цього положення. При цьому в пояснювальній записці до ескізного проекту зазначено, що будівля торгового павільйону є тимчасовою спорудою та проектується з металевих конструкцій з утепленням стін та перекриття; торговий павільйон встановлюється на металеві п'ятки по периметру зовнішніх стін, що попередньо замонолічені в покриття; покриття облаштовується з бетонних плит товщиною 15 см та встановлюється на піщану подушку товщиною 8-10 см; ззовні будівля обробляється пластиковими панелями білого кольору; вікна та двері - металопластик з тонованим склом виконуються за індивідуальним замовленням; загальна площа - 57,2 кв.м. З огляду на викладене вбачається, що на орендованому Приватним підприємством - Фірмою “В.Е.Е.” на ринку місці проектом передбачалося встановлення тимчасової споруди - павільйону з металевих конструкцій. Між тим господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем - ТОВ “Блаз” або підприємствами, правонаступником яких є позивач, дозволу на будівництво павільйонів або інших споруд на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ “Блаз”. При цьому із технічного паспорту на виробничі та невиробничі будівлі ринку, виданого останньому 14.11.2006 р., приміщення кафе під літ. К1 площею 72,0 кв.м було побудовано у 1994 році.
Поряд з цим під час огляду 07.07.2021 р. приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська (вул. Академіка Вільямса), 83 “к” - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) та приміщення за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова - кафе 24К/, судом встановлено, що за вказаними адресами знаходиться одне й те саме приміщення, що було визнано сторонами, про що зазначено в протоколі огляду речових доказів за їх місцезнаходженням в порядку ст. 82 ГПК України від 07.07.2021 р. Інших приміщень, ніж належне позивачу кафе 24К/, судом при огляді не було виявлено.
Також господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача - ТОВ - Фірма “В.Е.Е.” на обізнаність позивача про наявність у ТОВ - Фірма “В.Е.Е.” права власності на спірне нерухоме майно з огляду на укладання останнім з 2002 року договорів оренди з Універсальним ринком “Таїровський”, в яких зазначалося про таке право у відповідача, оскільки в даному випадку позивач був обізнаний про користування відповідачем торговими місцями, а не про наявність у останнього титулу власника спірного майна, так як відповідних доказів, які би підтверджували право власності ТОВ - Фірма “В.Е.Е.” на спірне приміщення до договорів оренди останнім не надавалися.
Між тим господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача - ПП Фірма “В.Е.Е.” про те, що кожного року при продовженні договору оренди торгової площі останнім надавалися директору ринку документи про право власності на приміщення кафе-бутербродної, оскільки такі твердження не підтверджуються жодними доказами.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги те, що Приватному підприємству - Фірмі “В.Е.Е.” земельна ділянка у власність чи у користування для будівництва об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 , у користування чи у власність не виділялася, господарський суд доходить висновку про відсутність законних підстав для оформлення права власності за вказаним відповідачем на об'єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 .
Наразі стосовно визначеного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983 “Про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів в Овідіопольському районі” в частині затвердження підпунктом б) пункту 1 розпорядження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом торгівельного павільйону “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” на ринку “Супер-Маркет Таїровський” площею 57,22 кв.м; про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради № 408 від 30.10.2006 р. „Про присвоєння адреси кафе-бару ППФ „В.Е.Е.”; про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1514 від 20.11.2006 р. “Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією кафе-бару ПП фірми „В.Е.Е.” на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області”; про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 141 від 12 червня 2018 року “Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - кафе-бару (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), що є у власності ПП „Фірма В.Е.Е.”, господарський суд зазначає наступне.
Так, вказані рішення виконавчого комітету про присвоєння адреси спірному об'єкту та розпорядження державної адміністрації про затвердження актів державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкту вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, тому подальше їх скасування судом не породжують жодних правових наслідків для власника майна - ТОВ “Блаз”, оскільки у даному випадку позивач обґрунтовує порушення вказаними рішеннями та розпорядженнями права власності його майна. Так, скасування цих рішень і розпоряджень не забезпечить реального захисту порушеного права власника майна - ТОВ “Блаз” та не призведе до їх поновлення. Натомість господарський суд зазначає, що оскарження вказаних рішень та розпоряджень з інших підстав, ніж порушення права власності, зокрема з підстав порушення процедури їх прийняття, може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також стосовно позовної вимоги позивача про визнання незаконним та скасування свідоцтва № 2 про право власності на торгівельний павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, виданого ПП - Фірмі “В.Е.Е.” виконавчим комітетом Таїровської селищної Ради народних депутатів 12 січня 1999 року на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 30 грудня 1998 року № 983, господарський суд зауважує, що вказане свідоцтво на даний час є нечинним, оскільки 05.12.2006 р. ПП - Фірмі “В.Е.Е.” було видано нове свідоцтво на спірний об'єкт нерухомого майна взамін старого свідоцтва.
Стосовно вимоги позивача про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року ПП - Фірмі “В.Е.Е.”, господарський суд зазначає,
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер.
Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.
Згідно ст. 19 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.
Положеннями ч. 4 ст. 18 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного свідоцтва) для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
При цьому господарський суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 915/1844/18 вказано, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких, згідно зі статтею 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, провадиться державна реєстрація права власності, яке вони посвідчують, а визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на майно має на меті захист прав позивача на земельну ділянку, на якій це майно розміщене з порушенням положень закону.
Таким чином, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 р. по справі № 361/953/16-ц.
З огляду на викладене, а також враховуючи нерозривний зв'язок між виникненням права власності на нерухоме майно та обов'язковим одержанням його власником відповідного свідоцтва про право власності, яке посвідчує це право, суд вважає правомірними вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року ПП - Фірмі “В.Е.Е.”. Адже, судом встановлено відсутність законних підстав для набуття відповідачем ПП - Фірмою “В.Е.Е.” права власності на спірне приміщення, яке належить позивачу.
Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Таїровської селищної ради №417 від 30.11.2006 р., на підставі якого ПП - Фірма “В.Е.Е.” було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_1 , господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 393 ЦК України власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акта незаконним та про його скасуванням.
Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на відсутність у ПП - Фірма “В.Е.Е.” підстав для набуття права власності на спірне приміщення, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання недійсним оскаржуваного рішення виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 р., оскільки судом встановлено факт порушення таким рішенням прав позивача - ТОВ “Блаз”, що є підставою для захисту таких прав у вказаний спосіб. Адже, єдиною особою, яка на законних підставах мала право здійснювати забудову наданої в користування земельної ділянки під розміщення об'єктів ринку, є позивач - ТОВ “Блаз”.
Щодо вимог позивача про припинення права власності відповідача на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1599794651237, номер об'єкта в РПВН 17009940, номер запису про право власності 27065271, слід зазначити про таке.
Як вже зазначалось вище, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Разом з тим положення ст. 16 Цивільного кодексу України та глави 29 цього Кодексу про захист прав власності, положення ст. 20 ГК України не передбачають такого способу захисту цивільних прав як припинення права власності на об'єкт нерухомого майна.
Натомість відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в діючій в редакції, чинній з 16.01.2020 р., відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні зазначених положень Закону способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відтак, в даних спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права виступатиме судове рішення про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем. Сам по собі окремо такий спосіб захисту порушеного права як припинення права власності на об'єкт нерухомого майна чинне законодавство не передбачає. При цьому суд зауважує, що позивачем не заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо права власності Приватного підприємства - Фірми “В.Е.Е.” на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою припинення права власності відповідача. Наразі скасування рішення виконкому та свідоцтва про право власності призводить до припинення права власності ПП - Фірми “В.Е.Е.” на вказане кафе-бар.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про припинення права власності відповідача на вищевказаний кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) загальною площею 64,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ПП - Фірму “В.Е.Е.” звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних ТОВ “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних ПП - Фірми “В.Е.Е.” майна та речей, господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
В свою чергу відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Таким чином, оскільки судом встановлено неправомірність оформлення права власності за Приватним підприємством - Фірмою “В.Е.Е.” на об'єкт нерухомого майна - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 64,7 кв.м, який фактично є приміщенням кафе, 24К/ загальною площею 72,0 кв.м у складі належних ТОВ “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, суд вважає, що в даному випадку позивачем цілком обґрунтовано обрано такий спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні цим майном. Адже, в даному випадку позивач є володіючим власником майна, і право власності позивача не припинялось, тому підстави для застосування віндикації відсутні, натомість відповідач, зареєструвавши право власності фактично на те ж саме приміщення тільки із значенням іншої адреси, займає безпідставно вказане приміщення. Враховуючи відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним нерухомим майно, суд вважає, що спірний об'єкт підлягає звільненню від майна та речей ПП - Фірми “В.Е.Е.”, а тому цілком обґрунтованими є вимоги позивача про зобов'язання ПП - Фірму “В.Е.Е.” звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних ТОВ “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова.
Між тим з огляду на заявлення відповідачами під час розгляду справи про сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За ствердженнями позивача, останній дізнався про порушення своїх прав 14.01.2020 р. після отримання від ПП - Фірма “В.Е.Е.” копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП - Фірма “В.Е.Е.”. Наразі, як свідчать наявні у справі документи, 25.02.2021 р. адвокатом К.В. Свида з метою надання правничої допомоги ТОВ “Блаз” було подано до Таїровського селищного голови та Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області адвокатські запити про надання документів, а саме рішення виконкому № 417 від 30.06.2006 р. та матеріали, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також копії документів, які стали підставою для прийняття розпорядження № 983 від 30.12.1998 р. Натомість будь-яких доказів того, що позивач раніше, ніж 14.01.2020 р. дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права та реєстрацію права власності на приміщення кафе (хоча й за іншою адресою) одночасно за ПП - Фірма “В.Е.Е.”, відповідачі до суду не надали.
Водночас, враховуючи зазначення позивачем, про те, що він про порушення своїх прав дізнався 14.01.2020 р. після отримання від ПП - Фірма “В.Е.Е.” копій документів, які дозволили встановити, що право власності на збудоване позивачем приміщення кафе одночасно зареєстровано за ПП - Фірма “В.Е.Е.”, а також ідентифікувати, що це є один і той самий об'єкт, відповідно трирічний строк позовної давності за вимогами позивача спливає 14.01.2023 р. Доводи відповідачів у відзиві на позов та письмових поясненнях про обізнаність позивача з 1999 року щодо користування відповідачем кафе “Бутербродна” на умовах договорів оренди, суд до уваги не приймає, оскільки користування вказаним об'єктом, який, як встановлено судом, є об'єктом, що належить на праві власності позивачу, хоча й зареєстрований за іншою адресою та з іншою площею, не свідчить про обізнаність позивача щодо оформлення відповідачем саме права власності на цей об'єкт. Також суд вважає безпідставними доводи відповідачів про здійснення ПП - Фірмою “В.Е.Е.” у період з 1999 року по 2007 рік господарської діяльності, про що свідчать ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та дозволи на торгівлю, які щорічно видавались виконкомом Таїровської селищної ради. Адже здійснення відповідачем ПП - Фірмою “В.Е.Е.” торгівлі в кафе не свідчить про обізнаність позивача щодо наявності у відповідача права власності на це кафе.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають задоволенню частково з огляду на встановлення судом частково ефективного способу захисту порушеного права.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” до Приватного підприємства - Фірми “В.Е.Е.”, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконними та скасування розпорядження райадміністрації, рішення виконкому і свідоцтв про право власності, припинення права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Таїровської селищної ради № 417 від 30.11.2006 р., на підставі якого Приватному підприємству - Фірмі “В.Е.Е.” було видано свідоцтво про право власності на кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - кафе-бар (торговий павільйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконкомом Таїровської селищної ради 05 грудня 2006 року Приватному підприємству - Фірмі “В.Е.Е.”.
4. Зобов'язати Приватне підприємство - Фірму “В.Е.Е.” (65496, Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив 28, будівля 10; код ЄДРПОУ 22510279) звільнити приміщення кафе, 24К/, площею 72,0 кв.м, що є складовою належних Товариству з обмеженою відповідальністю “Блаз” будівель ринку (торгові павільйони та спорудження) супермаркету “Таїровський”, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, будівлі ринку, по вул. Вільямса кут Ільфа і Петрова, від належних Приватному підприємству - Фірми “В.Е.Е.” майна та речей.
5. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Блаз” до Приватного підприємства - Фірми “В.Е.Е.”, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2021 р.
Суддя В.С. Петров